Перестрахування ризиків у ЗЕД

Перестрахування — це система економічних відносин, відповідно до якої страховик передає частину прийнятих до страхування ризиків іншим страховикам (у власній країні та за кордоном) з метою забезпечення надійності та рентабельності страхових операцій. Таким чином, перестрахування — це вторинне страхування, коли первинний (оригінальний) страховик виступає в ролі перестрахувальника. Перестрахування є механізмом перерозподілу ризиків у масштабі національного, регіонального та світового ринку страхових послуг, що сприяє підвищенню фінансової стійкості страхових операцій. Враховуючи масштабність та високу збитковість (завдяки ефекту кумуляції збитку) операцій ЗЕД, перестрахування (особливо міжнародне) стало невід'ємним атрибутом страхування зовнішньоекономічних ризиків.

Перестраховиками виступають як самі страхові фірми, так і спеціалізовані компанії такі, наприклад, як всесвітньо відомі "Munich Re", "Swiss Re", "Colonia Rе" та ін. На сьогодні у світі діє майже 250 професійних перестрахувальників.

У сучасній світовій практиці існують різні методи та форми перестрахування.

Перестрахування може бути факультативним (для одиничних угод) та договірним (облігаторним — для довгострокових договорів). Останнє потребує від сторін перестрахувального договору обов'язкового виконання домовленостей щодо перестрахування. Так, у договірному перестрахуванні мають бути чітко обумовлені: форми перестрахування, ліміти відповідальності страховика, частки його участі в договорі, принципи розрахунків за премією та збитками, перестрахувальна комісія та інші умови.

У договірному перестрахуванні можна визначити дві основні форми укладання договорів: пропорційне та непропорційне, які розрізняються за принципом розподілу ризиків між перестрахувальником (первинним страховиком) та пере-страховиком.

Пропорційне перестрахування здійснюється на підставі пропорційного розподілу ризиків між перестрахувальником та перестраховиком. Це відбувається при квотній системі, коли страховик визначає частку перестрахування у фіксованому відсотку від кожної страхової суми, та при ексцедентній системі, коли перестраховується частина страхової суми, що перевищує певний розмір для даної категорії ризиків.

Непропорційне перестрахування означає відшкодування збитку лише тоді, коли він перевищує певну суму або загальна сума збитків по даній групі ризиків перевищує встановлений рівень збитковості. Відповідно розрізняють перестрахування на базі ексцеденту збитку та ексцеденту збитковості. Непропорційне перестрахування спрямоване на захист страховика від великих збитків для забезпечення гарантії рентабельності особливо небезпечних видів страхування.

Правові заходи проведення перестрахування в Україні визначають Закон України "Про страхування" та постанова КМУ "Про затвердження положення про порядок здійснення операцій з перестрахуванням". Ці документи визначають перестрахування необхідною умовою для забезпечення платоспроможності страховиків та надійності, безпечності та диверсифікованості розміщення страхових резервів страховика у випадку, коли (Слайд 4):

Ø страховик бере на себе страхові зобов'язання в обсягах, що можуть перевищувати можливості їх виконання за рахунок власних активів;

Ø страхова сума за окремим об'єктом і видом страхування перевищує 10% суми сплаченого страхового фонду і створених страхових резервів на останню звітну дату;

Ø перестрахування є передумовою здійснення інших видів діяльності (міжнародні перевезення, експлуатація об'єктів підвищеного ризику, великомасштабного інвестування тощо).

При укладанні договору перестрахування необхідно звернути увагу на два моменти:

Ø процес перерозподілу частини страхової відповідальності за каналами перестрахування іноді може починатися ще до укладання договору прямого страхування, тобто на етапі проведення переговорів між страхувальником і страховиком (так зване попереднє розміщення ризику). У певних випадках, коли страхується великий ризик або особливо небезпечний об'єкт, це просто необхідно. Умови, на яких перестраховик згоден укласти договір перестрахування, можуть істотно позначитись на умовах прямого договору страхування. Це стосується здебільшого суми страхової премії, порядку її сплати, а також обов'язків клієнта.

Ø істотною умовою надійності перестрахувального захисту є правильний вибір перестраховиків, критеріями якого можуть слугувати:

Ø розмір статутного капіталу та інших власних засобів перестраховика;

Ø спеціалізація;

Ø платоспроможність і фінансова стійкість перестраховика;

Ø стан страхових резервів та їхнє розміщення;

Ø структура активів і рівень їхньої ліквідності;

Ø положення в рейтингах за різними показниками (зок­рема, за надходженнями, виплатами);

Ø репутація на перестрахувальному ринку;

Ø відомості про своєчасність виплат страхових відшкодувань за іншими договорами перестрахування;

Ø досвід роботи на ринку;

Ø персональний авторитет керівників і провідних спеціалістів;

Ø участь у великих перестрахувальних пулах;

Ø наявність зв'язків з міжнародними перестрахувальними організаціями;

Ø міра розвитку регіональної мережі представництв (для закордонних перестраховиків) тощо.

Українські страховики активно перестраховують ризики ЗЕД за кордоном. Так, іноземним перестраховикам надається до 90% страхової премії за авіаційними та морськими ризиками, ризиками здоров'я осіб, які виїжджають за кордон; до 60% — за "авто каско", до 50% — за великими майновими ризиками [63, с.19б].

Тільки за 1999 р. за договорами перестрахування було сплачено 262,9 млн. грн., у тому числі іноземним перестраховикам — 161,7 млн. грн. (61,5%). Зростає і розмір страхових відшкодувань, компенсованих іноземними перестраховиками. Так, частка страхового відшкодування при аварії ракетоносія "Зеніт" (вона трапилася в 1999 р. під час його запуску з про­грамою "Global Star"), яка надійшла в Україну від іноземних перестраховиків, перевищує 100 млн. грн. [63, с.19б]

Однак, на вітчизняному ринку поки що немає достатньої кількості могутніх у фінансовому плані перестрахувальних організацій, тому в Україні перестрахування здійснюють пере­важно звичайні страхові компанії. Обсяги такого перестрахування оцінюються в 16-20% від отриманої всіма страховиками страхової премії.

Через незначний внутрішній страховий ринок для України особливо актуальним є питання перестрахування ризиків у нерезидентів, оскільки нині 53% суми вихідного перестрахування припадає на зарубіжні ринки.

Можливість ведення нормального бізнесу із всесвітньо відомими перестрахувальними компаніями є життєвою не­обхідністю, тому конче потрібно, щоб норми вітчизняного законодавства не суперечили практиці світових перестрахувальних відносин.

Дата добавления: 2014-01-04