Тема: „Конкуренція і монополія в ринковій системі”

Лекція

План.

1. Сутність конкуренції. Способи конкурентної бо­ротьби.

2. Види конкуренції.

3. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство України.

Необхідною умовою функціону­вання ринкового механізму є наявність конкуренції в економічній системі. Водночас, слід пам'ятати про те, що нічим не обмежена конкуренція своїм ло­гічним завершенням неодмінно буде мати виникнення монополії. Справді, у будь-якій боротьбі, врешті-решт, виявляються переможені та переможці: перші — покидають ринок; другі — стають його повновладними господарями, моно­полістами.

Як вже відзначалось, конкуренція є необхідною умовою та характерною ознакою ринку. Адже якщо в основу функціонування економіки ринкового типу покладено панування приватної власності на засоби виробництва, що, в свою чергу, виступає запорукою свободи вибору для підприємців у їхній діяльності, то неодмінно виникає й конкуренція між ними.

Самостійно вирішуючи, що їм виробляти чи в якій сфері запропонувати свої послуги підприємці постійно зіштовхуються між собою у боротьбі за по­тенційних клієнтів. Саме слово конкуренція походить від латинського „concurrere” - бігти разом, змагатись на якомусь поприщі з іншими. Таке змагання має ви­рішальне значення для встановлення ринкових цін, які є головною ознакою економіки ринкового типу.

Конкуренція (в економічному розумінні) - суперництво суб'єктів економ­ічної діяльності за кращу реалізацію своїх господарчих інтересів.

Конкуренція — це не прерогатива лише виробників та постачальників товарів і послуг на ринок. В умовах ринкової економіки кон­курують справді усі суб'єкти відносин, що виникають під час виробництва та реалізації будь-якої продукції. Мова йде про конкуренцію покупців.

Види конкуренції покупців:

— грошова, що має у своїй основі використання головного принципу роз­поділу благ в умовах ринку — хто заплатив більше грошей, той і отримав дане благо;

— на основі особистих даних, що дає перевагу тим, хто має кращі розумові та фізичні здібності, має кращу освіту чи більший досвід за допомогою яких має можливості отримати певне благо раніше за інших;

— на основі особистих зв'язків, що надає перевагу тим, хто має більш впли­вових та високо посадових родичів, друзів, знайомих.

Ринок буде функціонувати дуже по-різно­му залежно від того, який вид конкуренції покупців домінуватиме на ньому: грошова, на основі особистих даних або на основі особистих зв'язків. Так, з точки зору темпів розвитку ринкової економіки домінування на ринку грошо­вої конкуренції можна розглядати як нейтральний варіант, що є нормою. Домі­нування конкуренції покупців на основі особистих даних дало б можливість прискореного розвитку економіки, через першочергове отримання потрібних ресурсів найбільш талановитими підприємцями. Найгіршим варіантом для еко­номічного розвитку країни є конкуренція покупців на основі особистих зв'язків. За таких умов відкривається простір для неефективного використання та пря­мого розбазарювання ресурсів, що потрапляють у руки людей наближених до владних структур, проте які не мають потрібних для підприємницької діяль­ності здібностей.

Ще більше значення для функціонування ринкового механізму має кон­куренція продавців.

Види конкуренції продавців:

1. Цінова конкуренція, її суть полягає у тому, що виробники та постачальни­ки на ринок товарів і послуг намагаються запропонувати їх за цінами, нижчи­ми за ціни конкурентів. З одного боку, виробники та продавці товарів повинні були б бути зацікавлені у високих цінах на свою продукцію для отримання більш високих прибутків (що, в принципі, відповідає дійсності), але в умовах конку­ренції цей принцип дещо модифікується. Наявність на ринку конкурентів ут­римує продавців від встановлення надвисоких цін на свою продукцію.

Правило цінової конкуренції: чим більше на ринку конкуруючих між собою продавців, тим нижчі на ньому ціни (за інших рівних умов), і навпаки, чим менша на ринку конкуренція між продавцями певної продукції — тим вищою буде ціна на неї (за інших рівних умов).

2. Нецінова конкуренція. Це поняття включає у себе всі інші способи веден­ня конкурентної боротьби (за винятком цінової), що не суперечать діючому в країні законодавству, а саме:

— Поліпшення якості продукції. Поліпшення якісних показників продукції (кращі технічні характеристики, більш якісне складання, поліпшений дизайн тощо) дає змогу збільшувати обсяги її продажу без зниження ціни по­рівняно з конкурентами. Більше того, поліпшення якісних показників товару, часто дозволяє розширювати обсяги його продажу навіть при підвищенні ціни
на нього.

— Реклама продукції. Значного розширення обсягу реалізації продукції вдається досягати тим продавцям, які успішно використовують можливості рекламної діяльності. Вдало проведена рекламна кампанія дозволяє іноді збільшувати продаж товару навіть не витрачаючи зусилля на поліпшення його якісних характеристик. Не випадково значна кількість виробників у сучасній
ринковій економіці віддає перевагу витратам на рекламу власної продукції по­рівняно з витратами на науково-дослідницьку роботу, пов'язану з реальним її вдосконаленням.

— Кращі умови продажу товарів та послуг. Кращі порівняно із конкурентами умови продажу товарів та послуг можуть означати цілу низку заходів, до яких вдається продавець певної продукції для більш прихильного ставлення до нього потенційного покупця (більший термін гарантії на прода­ний товар, безплатна його доставка покупцеві, монтаж і введення в експлуа­тацію співробітниками підприємства-виробника, заохочування додатковими призами та подарунками). Умови продажу включають у себе як рівень обслуговування клієнта у магазині під час здійснення ним по­ купки, так і обслуговування його у період після її здійснення (мається на увазі щільність мережі ремонтних майстерень та сервісних центрів, що здійснюють гарантійний ремонт та поточне обслуговування проданого товару.

Усі вищеназвані способи нецінової конкуренції об'єднує єдина риса - мож­ливість вести конкурентну боротьбу не знижуючи ціни на продукцію, що пропо­нується на продаж.

Поєднання методів цінової та нецінової конкуренції дає найкращі резуль­тати в конкурентній боротьбі за завоювання певного споживчого ринку. Проте іноді конкуруючим між собою продавцям цих методів не вистачає, і тоді вони починають застосовувати прийоми, що об'єднуються поняттям нечесної кон­куренції.

Нечесна конкуренція поєднує в собі всі способи конкурентної боротьби, що засуджуються суспільством та, відповідно, переслідуються згідно з чинним законодавством.

Найпоширеніші способи нечесної конкуренції:

— Дезінформація про власний товар (нечесна реклама). Даний спосіб може бути небезпечним для суспільства. У разі, коли йдеться про завищення технічних даних продукції або наділення її в рекламі властивостями, яких вона насправді взагалі не має, її використання може призвести до важких наслідків як для безпосереднього користувача, так і для оточення.

— Незаконне використання чужих товарних знаків. Чужі товарні знаки використовують виробники, які не можуть забезпечити високої якості власної продукції. Споживач купує неякісний товар, приймаючи його за високоякісну продукцію якогось відомого виробника, і це, знову-таки, може нести в собі певну небезпеку. Різновидом незаконного використання чужих товарних знаків є використання схожих товарних знаків. Іноді не обов'язко­во точно копіювати товарні знаки відомих виробників, щоб ввести в оману потенційних споживачів. Достатньо буває трохи змінити фірмовий знак чи одну букву у назві фірми, і не дуже досвідчений покупець придбає його як
якісний.

— Компрометація товарів конкурентів. В більшості розвинутих країн світу діють закони про рекламу, де ок­ремо підкреслюється, що рекламування власної продукції не повинно відбува­тись за допомогою поширення компрометуючих даних про продукцію конку­рентів. Саме тому ми так часто можемо бачити на екранах телевізорів рекламні ролики, де власна продукція виробника порівнюється із "звичайним пральним порошком", "звичайним милом" та "звичайною зубною пастою" хоча в реаль­ному житті таких не існує.

— Тиск на постачальників ресурсів для конкурентів — один з найбільш ви­тончених способів незаконної конкуренції. Перевагу над конкурентом можна отримати, позбавивши його потрібних йому ресурсів. Тому, якщо існує одне джерело отримання сировини чи обладнання для декількох конкуруючих між собою виробників, у них може виникнути бажання не змагатися на засадах цілком законної грошової конкуренції, а натиснути в той чи інший спосіб на постачальника ресурсів з метою позбавлення їх конкурентів. як правило, здійснюється таємно, що значно ускладнює протидію даному виду незаконної конкуренції.

— Промислове шпигунство. Сучасні технології виготовлення високоякісної продукції іноді є секретом фірми, іноді продаються, але коштують надто дорого. Тоді застосовується промислове шпигунство як дешевший спосіб отримання потрібної інформації.

— Демпінг - збут продукції на ринку за ціною, що не покриває витрат на її виготовлення. Зрозуміло, що якщо один з продавців запропо­нує таку занижену ціну, то це може значно підірвати позиції його конкурентів на даному ринку. Але чи варто самому зазнавати збитків, витискуючи з ринку своїх конкурентів? До такого способу незаконної конкуренції вдаються, як правило ті, хто має диверсифіковану структуру виробництва, тобто продають свою продукцію на різних, не зв'язаних між собою ринках, отже, мають мож­ливість дозволити собі тимчасові збитки на одному з них.

Найважливішим наслідком конкуренції для функціонування ринкового механізму в цілому є її вплив на формування середнього рівня цін на окремих ринках товарів та послуг. Як уже було сказано, чим вищою є конкуренція - тим нижче падають ціни на окремому ринку. Отже, на високо конкурентних ринках ціни наближаються до своєї мінімальної межі — вартості витрат на виробницт­во товару. Більше того, цінова конкуренція змушує виробників шукати шляхи зменшення цих витрат. Зменшення витрат можливе тільки за рахунок більш економного використання ресурсів, підвищення ефективності процесу вироб­ництва. В результаті конкуренції зростає потреба у підвищенні продуктивності праці, мінімізації її витрат на одиницю продукції. Це завдання розв'язується на основі активного впровадження в процес виробництва досягнень науково-технічного прогресу, застосовування новітніх технологій. Нецінова конкурен­ція сприяє підвищенню якості товарів, поліпшує їх зовнішній вигляд, робить більш зручними у користуванні.

Позитивні наслідки конкуренції:

· зниження витрат на виробництво (і, відповідно, зниження цін на товари),

· ефективне ви­користання ресурсів,

· підвищення продуктивності праці,

· стимулювання нау­ково-технічного прогресу,

· підвищення якості продукції.

Негативні наслідки конкуренції:

· проблеми, що ви­никають через банкрутство підприємств, які програли у конкурентній боротьбі (безробіття).

Усе вищесказане відноситься до внутрішньогалузевої конкуренції, що має місце при боротьбі між собою продавців в одній, окремо взятій галузі. Крім цього, існує ще й міжгалузева конкуренція, що ведеться підприємцями різних галузей.

Міжгалузева конкуренція виникає внаслідок різної прибутковості вироб­ництва і реалізації продукції в різних галузях. Вона набирає вигляд відтоку ка­піталу з менш прибуткових галузей і накопичення його у більш прибуткових галузях. Відтік капіталів з певної галузі має наслідком утворення дефіциту виготовлюваної тут продукції відносно існуючого попиту. Це дозволяє тим ви­робникам, що залишились у ній, піднімати ціни на свої товари і отримувати більші ніж раніше прибутки. Протилежна картина спостерігається у галузях, де капітал накопичується через високу прибутковість виробництва у них. Тут з часом прибутковість починає падати внаслідок надлишку продукції відносно існуючого попиту і відповідного падіння цін. Отже, перетікання капіталів з одних галузей в інші в пошуках більш вигідного їх застосування має наслідком вирівнювання прибутковості виробництва різних видів продукції. Інакше ка­жучи, міжгалузева конкуренція веде до утворення середньої норми прибутко­вості виробництва для усіх галузей господарства.

За ступенем конкурентності розрізняють такі види ринків:

· ринок чистої конкуренції,

· ринок монополістичної конкуренції,

· олігополістичний ринок.

Ринок чистої конкуренції називають ще досконалою конкуренцією, а два інших відносять до ринків із недосконалою конкуренцією. Чиста конкуренція - ринкова ситуація, за якої численні, незалежно діючі виробники продають ідентичну (стандартизовану) продукцію і жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Основні ознаки ринку чистої конкуренції:

1. Дуже велика чисельність виробників (приклади - ринки сільськогосподарських товарів, фондові біржі та ринки іноземних валют).

2. Стандартизована продукція. Конкуруючі виробники виробляють стандар­тизовану або однорідну продукцію. При існуючій ціні споживачеві байдуже, у кого з продавців купується продукт. На конкурентному ринку продукти фірм Б, В, Г, Д і так далі розглядаються покупцем як точні аналоги продукту фірми А. Внаслідок стандартизації продукції відсутня основа для нецінової конку­ренції, тобто конкуренції через різницю в якості продукції, рекламу чи умови продажу.

3. Єдність цін. На ринках чистої конкуренції окремі виробники здійснюють незначний контроль над ціною продукції. Ця властивість випливає з двох по­передніх. В умовах чистої конкуренції кожен виробник виробляє настільки не­значну частину від загального обсягу виробництва, що збільшення або змен­шення її випуску не буде відчутно впливати на загальну пропозицію і, відпові­дно, на ціну продукту. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник погоджується з існуючою ціною. Конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, а може лише пристосовуватись до неї.

4. Вільний вступ та вихід з галузі. Нові фірми мають можливість вільно вхо­дити, а існуючі фірми - вільно виходити з суто конкурентних галузей. Не існує жодних серйозних перешкод — законодавчих, технологічних, фінансових та інших, які могли б завадити виникненню нових фірм і збуту їх продукції на конкурентних ринках.

Переваги ринку чистої конкуренції:

· забезпе­чення на її основі найбільш ефективного використання економічних ресурсів;

· забезпечення можливості отримання споживачами товарів за найнижчими з можливих цін.

Недоліки ринку чистої конкуренції:

· дуже нерівномірний розподіл доходів;

· недоцільний з точки погляду суспільства використання ресурсів;

· реагуючи на структуру попиту, яка є похідною від структури розподілу доходів, виробники починають більше уваги звертати на виробництво дрібниць для ба­гатіїв, ніж на виробництво предметів споживання для задоволення основних потреб бідних прошарків населення;

· виробник буде йти тільки на ті витрати, які повинні окупитись, уникаючи інші, зокрема пов'язані з про­блемами забруднення навколишнього середовища.

Як уже зазначалося, крім чистої, досконалої конкуренції розрізняють два види недосконалої конкуренції: монополістичну конкуренцію та олігополію.

Монополістична конкуренція — ринкова ситуація, за якої численні продавці реалізують схожі товари, намагаючись надати їм реальних чи уявлених винят­кових якостей.

Різниця між чистою та монополістичною конкуренцією досить вагома. Для монополістичної конкуренції не потрібно сотень або тисяч фірм, достат­ньо відносно великої їх чисельності, скажімо 25, 35, 60 чи 70.

Важли­ві ознаки монополістичної конкуренції:

· кожна фірма здійснює кон­троль над відносно невеликою часткою всього ринку і має дуже об­межений вплив на ринкову ціну;

· наявність відносно невеликої чи­сельності фірм гарантує, що таємні домовленості, узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва та штучного підвищення цін, майже неможливі.

· диференціація продукту (виробники в умовах монополістичної конкуренції випускають різновиди даного продукту).

При цьому диференціація продукту може набувати різноманітних форм через:

Якість продукту. Продукти можуть розрізнятися за своїми фізичними або якісними параметрами. "Реальні" розбіжності, включаючи функціональні особ­ливості, матеріали, дизайн і якість роботи, є вкрай важливими складовими ди­ференціації продукту.

Послуги та умови, пов'язані з виробництвом продукту. В одному магазині можуть надавати особливого значення обслуговуванню покупців. Його працівники упакують куплені вами товари та віднесуть їх до вашої автомашини. Конкурент у вигляді великого роздрібного магазину може пропонувати покупцям самим пакувати та переносити свої покупки, але продавати їх за нижчими цінами.

Розташування. Продукти також можуть бути диференційовані на основі розташування та доступності. Невеличкі мінімаркети чи продовольчі магази­ни самообслуговування успішно конкурують з великими супермаркетами, не­зважаючи на те, що останні мають набагато більший асортимент продуктів та нижчі ціни (розташовують їх ближче до покупців, на найбільш пожвавлених вулицях, працюючи по 24 години на добу).

Стимулювання збуту. Диференціація продукту може також бути результа­том уявних розбіжностей, створених за допомогою реклами, упаковки та вико­ристання торгових знаків і торгових марок. Коли та чи інша марка джинсів або парфумів пов'язується з ім'ям якоїсь видатної особи, то це може вплинути на попит на ці продукти з боку споживачів.

Диференціація продукту є основою того, що незважаючи на наявність відносно великої чисельності фірм, виробники в умовах монополістичної кон­куренції мають певний ступінь контролю над цінами на власну продукцію. Споживачі віддають перевагу продукції певних продавців та готові платити більш високу ціну за їх товари. Продавці та покупці більше не пов'язані між собою стихійно, як на ринку чистої конкуренції.

Як випливає з сказаного, в умовах монополістичної конкуренції економі­чне суперництво зосереджується не тільки на ціні, а й на таких нецінових чин­никах, як якість продукту, реклама та умови, пов'язані з його продажем.

Ще одним видом недосконалої конкуренції є олігополія.

Олігополія - це панування на ринку декількох фірм, що виробляють іден­тичні або схожі товари, визначальною рисою якої є нечисленність. Коли відносно мала кількість фірм займає пануюче становище на ринку товарів чи послуг, галузь є олігополістичною. Як правило, коли ми чуємо: Велика трійка, Велика четвірка чи Велика шістка, вочевидь, вказана галузь є олігополістичною.

Олігополії можуть бути однорідними або диференційованими, тобто в олігополістичній галузі можуть вироблятись стандартизовані чи диференційо­вані продукти. Багато промислових продуктів: сталь, цинк, мідь, алюміній, сви­нець, цегла, технічний спирт та ін. - є у фізичному розумінні стандартизованими продуктами. З другого боку, багато галузей, що виробляють споживчі то­вари: автомобілі, миючі засоби, листівки, тютюнові та горілчані вироби, побу­тові електроприлади, є диференційованими олігополіями.

Чому певні галузі складаються лише з кількох фірм? Відповідь міститься в економії витрат, існуванні перешкод для вступу у галузь та злитті фірм.

Ефект масштабу. Існують галузі, де ефективне виробництво можливе тільки при незначній кількості виробників; іншими словами, ефективність потребує, щоб виробничі потужності кожної фірми забезпечували більшу час­тку сукупного ринку. Збільшення деяких фірм обов"язково буде відбуватись за рахунок конкурентів. Реалізація ефекту масштабу деякими фірмами передба­чає, що чисельність конкуруючих виробників одночасно скорочується внаслі­док банкрутств та злиттів.

Перешкоди для вступу у галузь. Володіння патентами та конт­роль над стратегічною сировиною надзвичайно важливі в електроніці, хімічній та алюмінієвій промисловості. Додатковим фінансовим бар'єром для вступу у галузь можуть бути значні витрати на рекламу, що має місце у виробництві ци­гарок та горілчаних виробів.

Спонукаючі мотиви для злиття фірм. З'єднання двох чи більше конкуруючих фірм може істотно збільшити їх ринкову частку і дати мож­ливість новій, більшій виробничій одиниці досягнути більшого ефекту масш­табу. Іншою важливою причиною,що спонукає фірми до злиття, є досягнення ринкової влади. Фірма, що має більшу здатність контролювати ринок та ціну своєї продукції, ніж дрібніший виробник, має безперечні переваги.

Висновок: олігополія існує, коли невелика кількість фірм панує на ринку однорідного чи диференційованого продукту. Олігополія виникає завдяки злит­тям та різним перешкодам для вступу у галузь — таким, як ефект масштабу, патенти або володіння сировиною.

Будь-яка конкуренція (за умови невтручання держави) своїм логічним завершенням має виникнення монополії. Справді, якщо конкуренція — це бо­ротьба за завоювання якомога більшої частки ринку, то, врешті решт у ній по­винен виявитись переможець, що витіснить з даного ринку своїх конкурентів і, відповідно, перетвориться на монополіста. Парадокс конкуренції полягає в тому, що вона перетворюється з часом на свою протилежність — монополію.

Чиста монополія - ринкова ситуація, за якої існує лише один продавець товару, що не має близьких замінників.

Основні ознаки чистої монополії:

1. Одноосібний продавець. Чистий, або абсолютний, монополіст є галузь, що складається з однієї фірми. Одна фірма виступає єдиним виробником даного продукту чи єдиним постачальником послуги; відповідно, фірма та галузь -синоніми.

2. Відсутні близькі замінники. З першої ознаки випливає, що продукт моно­полії є унікальним у тому розумінні, що не існує якісних чи близьких замін­ників. З точки зору споживача, це означає, що відсутні прийнятні альтернати­ви даного товару. Споживач повинен купувати продукт у монополіста чи обхо­дитись без нього.

3. Контроль за ціною. Як уже було сказано, окрема фірма, що діє в умовах чистої конкуренції, не впливає на ціну продукту: вона "погоджується з ціною", що складається внаслідок існуючих попиту та пропозиції. Це пов'язано з тим, що вона виробляє незначну частку у складі сукупної пропозиції. Яскравим кон­трастом виступає чистий монополіст, що диктує свою ціну: фірма здійснює знач­ний контроль над ціною. Причина очевидна: монополіст виробляє і, відповід­но, контролює загальний обсяг пропозиції товару. Згідно з кривою попиту на свій продукт монополіст може викликати зміни його ціни, маніпулюючи кількістю запропонованого продукту.

4. Блокування вступу у галузь. Якщо, за визначенням, чистий монополіст не має прямих конкурентів, то повинні бути причини її відсутності. І вони є: існу­вання монополії залежить від наявності перешкод для вступу у галузь. Будь вони економічними, технічними, юридичними чи іншими, певні перешкоди повинні існувати, щоб утримувати нових конкурентів від вступу у галузь, якщо моно­полія збирається продовжувати своє існування. Вступ у галузь в умовах чистої конкуренції буде заблоковано.

Негативні наслідки монополізації економіки:

· Знищення конку­ренції як однієї з основних умов функціонування механізму ринку.

· Неефективність розподілу ресурсів. Монополісти вважають можливим і доречним обмежувати випуск продукції та призначати більш високі ціни по­рівняно з тими, що існували б у даній галузі, якби вона була організована на конкурентних засадах.

· Не прогресивність. У більшості галузей фірмам треба охопити тільки неве­лику частку (у багатьох випадках 2-3%) усього обсягу ринку, щоб досягти ви­робництва з низькими витратами: монополія не забезпечує необхідну умову виробничої ефективності. Факти не підтверджують думку про те, що великий розмір та ринкова влада перебувають у тісному взаємозв'язку з науково-техні­чним прогресом. В дійсності захищене становище підприємця-монополіста по­роджує неефективність та бездіяльність; у ньому відсутній конкурентний сти­мул для виробничої ефективності.

· Нерівність доходів. Монополія також критикується як фактор, що сприяє нерівності доходів. Завдяки існуванню перешкод для вступу у галузь монополіст може назначати ціну, що перевищує середні витрати, і отримувати відповідні економічні прибутки. Ці прибутки привласнюються акціонерами та керівни­ками корпорацій, що належать, як правило, до груп осіб із найбільш високим рівнем доходів.

· Політична небезпека. Останнє критичне зауваження базується на при­пущенні, що економічна влада і політичний вплив тісно пов'язані між собою. Вважається, що величезні корпорації здійснюють тиск на уряд, і це відбиваєть­ся на законодавстві та державній політиці, які сприяють реалізації не сус­пільних інтересів, а скоріше збереженню та зміцненню цих промислових гігантів.

Перелічивши аргументи проти монополії, слід назвати й ті, що висува­ються на її захист. Річ у тому, що в сучасній економічній літературі можна зуст­ріти висловлювання на користь монополій, деякі з яких ми назвемо нижче.

· Продукти кращої якості. Одним з виправдань підприємницької монополії є твердження про те, що представники монополій завоювали домінуюче ста­новище на ринку, пропонуючи кращі за якістю продукти. Споживачі прийня­ли колективне рішення, що дані продукти є кращими за ті, що їх пропонують інші фірми. Відповідно, вважає дехто, монопольні прибутки та великі ринкові частки були "зароблені" завдяки кращому виконанню.

· Недооцінка конкуренції. Великі прибутки, які отримує монополіст внаслідок мак­симального використання своєї ринкової влади, виступають стимулом для потен­ційних конкурентів, що спонукає їх до вступу у дану галузь. Потенційна конкурен­ція діє на фірми, які мають у даний час ринкову владу, як стримуючий фактор при прийнятті ними рішень про ціни та обсяги виробництва.

· Ефект масштабу. Там, де використовується високо прогресивна техноло­гія, тільки значні виробники - значні і в абсолютному значенні і щодо розміру ринку фірми — можуть досягти низьких витрат на одиницю продукції і тому продавати її споживачам за відносно низькими цінами.

· Науково-технічний прогрес. Багато хто з економістів відстоює позицію, згідно з якою монополізовані галузі сприяють високим темпам науково-техні­чного прогресу. На їхню думку, монополії мають і фінансові ресурси, і стимули для проведення технологічних досліджень.

Окремо слід сказати про так звану природну монополію.

Природна монополія — це чиста монополія, існування якої визнається сус­пільством доцільною.

Природна монополія існує тоді, коли ефект масштабу настільки великий, що одна фірма може забезпечувати продукцією увесь ринок, маючи при цьому нижчі витрати на одиницю продукту, ніж вони були б за наявності декількох конкуруючих фірм. Такі умови є характерними для так званих підприємств сус­пільного користування, до яких належать підприємства електро-, водо- та газозабезпечення та ін. У таких випадках конкуренція є просто нерентабельною. Якби такий ринок був поділений між багатьма виробниками, ефект масштабу не був би досягнутий, витрати на одиницю продукції були б високими і потрібні були б високі ціни для покриття цих витрат.

Як можливі засоби забезпечення суспільне задовільної поведінки з боку природної монополії виступають дві альтернативи:

· державна власність;

· державне регулювання. Суспільний транспорт, системи водозабезпечення та збирання сміття є типовими суспільними підприємства­ми на місцевому рівні. За умови, що природна монополія є приватною, засто­совується державне регулювання. Монополії, що регулюються державою, ство­рюються, щоб уникнути можливих зловживань з боку неконтрольованої мо­нопольної влади. Регулювання повинно гарантувати, що споживачі отримають вигоду від економії, спричиненої масштабами виробництва, тобто зменшен­ням витрат на одиницю продукту.

Висновок. За винятком при­родної монополії тенденції до монополізації у більшості галузей економіки розглядаються як негативне і небезпечне явище, що зумовлює необхідність ведення антимонопольної діяльності з боку держави.

Монополії в Україні мають певні особливості:

1) забезпечення найвищого ступеня концентрації виробниц­тва в усіх галузях народного господарства. Такий рівень концентрації велико­масштабного виробництва автоматично перетворював підприємства на госпо­дарства монополістичного типу. Крім виробничих (господарських) монополій, була сформована система організаційно-галузевих (відомчих) монополій у виг­ляді різних міністерств, управлінь, комітетів, районних, обласних і республі­канських агропромислових об'єднань тощо. Галузева форма організації управ­ління збуту і виробництва ліквідувала всі умови для функціонування як внутрішньої, так і міжгалузевої конкуренції.

2) формування державно-монополістичної економічної сис­теми, яка повністю виключала ринкову конкуренцію. Абсолютна і всебічна мо­нополізація всіх галузей і сфер економіки породила тенденцію до технічного та економічного застою у перехідний період.

Становлення української державності поставило перед нею складне і копітке завдання - подолання монополізму. Одним із найважливіших напрямків у здійсненні цього завдання є рішуча деконцентрація виробництва, а її конкретна форма - розукрупнення більшості об'єднань і великих підприємств в усіх галузях.

Важливе значення для подолання державного монополізму, для усунення організаційно-галузевих монополій, має приватизація більшої частки держав­ної власності. Це, безперечно, ключове питання з точки зору формування в Україні принципово нової господарської системи.

Початок антимонопольній діяльності в Україні було покладено прийнят­тям Законів "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (1992 р.) та "Про Антимонопольний комітет України" (1993 р.). Згідно із цими законами монопольне станови­ще підприємств на ринку для всіх видів товарів народного споживання, а та­кож для всіх видів робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України і його територіальними управліннями в межах адміністративної оди­ниці.

Слід підкреслити, що незважаючи на певні успіхи у справі подолання мо­нополізму в економіці України та створенні у ній по-справжньому конкурент­них ринків поля діяльності тут вистачить ще на багато років.

Нині зроблено вагомі кроки на шляху формування антимонопольного за­конодавства. Так, 18 лютого 1992 р. прийнято Закон України " Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності", який визначає правові основи обмеження і попередження моно­полізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяль­ності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонополь­ного законодавства. Верховна Рада України 26 листопада 1993 р. прийняла Закон " Про Антимонопольний комітет України". Порядок розгляду Антимонополь­ним комітетом України і його територіальними відділеннями справ про пору­шення антимонопольного законодавства визначається нині Тимчасовими пра­вилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства Ук­раїни, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994р. (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 р.). Правові засади захисту господарюючих суб'єктів і споживачів від не­добросовісної конкуренції визначає Закон України від 7 червня 1996 р. "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Дата добавления: 2014-01-04