Тема: „Попит і пропозиція”

Лекція

План.

1. Закон попиту. Крива попиту. Цінова еластичність попиту.

2. Закон пропозиції. Крива пропозиції. Цінова еластичність пропозиції.

3. Ціна рівноваги. Кон’юнктура ринку.

Під час розгляду питань теми "Ринок як форма функціонування товарно­го господарства. Закони ринкової економіки" зазначалось, що невіддільними елементами ринку є попит, пропозиція та переважно вільні ціни, провідним законом ринкової системи — закон попиту та пропозиції.

Загалом сам процес функціонування ринку може розглядатися як не­скінченна взаємодія попиту та пропозиції, яка відбувається під впливом зміни цін, що знаходить відбиток у дії об'єктивного економічного закону попиту та пропозиції. Цей закон — справжній господар ринку.

В західній економічній літературі зазначений закон здебільшого поділяєть­ся на два закони, що нерозривно пов'язані між собою — закон попиту і закон пропозиції. Такий підхід обумовлений прагненням більш конкретно, уособле­но з'ясувати, з одного боку, взаємозв'язок попиту та ціни, а з другого — ціни та пропозиції.

Як уже було з'ясовано, попит відбиває потреби людей у тому чи іншому товарі (послузі), їх бажання шляхом купівлі цих товарів (послуг) задовольнити свої потреби. Проте, попит повинен відбивати не тільки бажання людей задо­вольнити свої потреби, а й можливість придбати товари (послуги) за наявності у людей певної суми грошей, тобто в основі попиту — корисність товару (по­слуги), скоригована на купівельну спроможність споживача (платоспроможний попит).

Визначальним фактором, який впливає на платоспроможний попит, є рівень ціни. Доведено, що корінна властивість попиту полягає саме в тому, що при незмінності всіх факторів зниження ціни на товар (послугу) веде до відпо­відного зростання величини попиту, і, навпаки, підвищення ціни — до змен­шення попиту. Існування такого від'ємного або зворотного зв'язку між рівнем ціни і величиною попиту, який відбиває істотні та постійні залежності, тобто має всі риси закономірного зв'язку, свідчить про те, що ми маємо справу із за­коном попиту – чим вища ціна продукту, то, за інших рівних умов, покупець купує його менше, і навпаки.

Зазначений вище зворотний зв'язок між ціною товару (послуги) і величи­ною попиту, як правило, знаходить відображення у вигляді простого двомірного графіка, в якому на горизонтальній осі позначається величина попиту, а на вертикальній — рівень ціни. Цей графік матиме такий вигляд (рис. 2).

Крива, яка визначає залежність між рівнем ціни і величиною попиту, отри­мала назву крива попиту, а переміщення по кривій попиту — зміною величини попиту. Зміна величини попиту відображає реакцію споживачів на зміну ціни (при інших рівних умовах). Ціна, безумовно, найважливіша детермінанта (в пе­рекладі з латинської — той, що визначає) кількості будь-якого продукту, що ку­пується.

Проте існують і нецінові детермінанти, що впливають на попит, а саме:

1) ціни на споріднені товари: якщо ціна на якийсь споріднений (взаємозамінний) товар, що може задовольнити потреби споживачів, знижується, то це веде до зменшення попиту на інший споріднений товар;

2) доходи споживачів: збільшення доходів споживачів веде, як правило, до збільшення попиту; проте ця залежність не постійна, бо, наприклад, серед про­дуктів харчування існують продукти висококалорійні та вкрай необхідні для функціонування організму людини (м'ясо, соки, молочні продукти та ін.) і продукти малокалорійні, вживання яких слід лімітувати (картопля, хліб тощо); тому, якщо враховувати споживчі якості зазначених груп продуктів харчування, то тут спос­терігатиметься така залежність: у разі зростання доходів населення попит на першу наведену групу продуктів зростатиме, а на другу буде скорочуватись;

3) уподобання, смаки споживачів: ці чинники можуть бути досить динамічними (наприклад, мода) та консервативними (споживання тютюнових виробів, алкогольних напоїв тощо) і водночас важко прогнозованими; проте і тут мож­на спостерігати певні тенденції (наприклад, під впливом суспільних поглядів може змінюватись попит на імпортні та вітчизняні товари, на дешеві та ма­рочні вина тощо);

4) споживчі очікування щодо майбутніх цін і доходів: якщо люди очікують, що відносна ціна товару зросте, то їх попит збільшиться, щоб у майбутнь­ому не зазнати збитків;

5) кількість споживачів на ринку прямо впливає на попит: чим їх більше, тим вище попит, і навпаки.

Звичайно, важливо знати, як змінюється попит під впливом різних факторів, але не менш важливо знати також, на яку величину змінюється попит при відповідній зміні ціни. Відповідь на це питання дає визначення еластичності попиту. Термін "еластичність" (в перекладі з латинської
— гнучкий, той, що легко пристосовується, змінюється) використовується для виміру співвідношення взаємно регульованих змінних величин (цей термін перейшов у економіку з фізики, розраховується він у процентах).

Еластичність попиту характеризує ступінь зміни попиту під впливом того чи іншого фактора, тобто чутливість попиту до цих факторів. Головним факто­ром, який передусім впливає на попит, як вже було визначено, є ціна.

Цінова еластичність попиту вимірює ступінь чутливості споживачів до ціни, вона показує, на скільки процентів зросте (знизиться) попит при зрос­танні (зниженні) на 1% ціни на даний товар.

Коефіцієнт еластичностіпопиту визначається формулою:

Ке (попиту) = ,

де, ∆Оп – відносна зміна обсягу попиту, %; ∆Ц – відносна зміна ціни, %.

Ціновий коефіцієнт еластичності попиту завжди має від'ємне значення, бо ціна і попит рухаються в протилежних напрямках, мають різні знаки — ціна зростає (+), попит падає (—), і навпаки, але економісти взяли за правило ігно­рувати від'ємний знак і умовно вважають еластичність попиту позитивною.

Ступінь чутливості споживачів на ціну при купівлі певної кількості товару може бути різною і піддається кількісному вираженню через коефіцієнт елас­тичності попиту. Тут можливі три основних випадки такої чутливості:

1. Нееластичність попиту, коли кількість товару, який купують, збільшуєть­ся менш як на 1 % на кожен процент зниження ціни цього товару.

2. Еластичний попит, коли попит зростає більш як на 1% на кожний про­цент зниження ціни.

3.Одинична еластичність попиту займає проміжний варіант, коли кількість реалізованого товару зростає вдвічі внаслідок зниження його ціни в два рази.

Еластичності попиту впливає на отриману виручку від реалі­зації продукції. Загальна виручка завжди дорівнює ціні одиниці товару, помно­женій на кількість реалізованого товару.

Якщо ціна і загальна виручка зміню­ються в протилежних напрямках (ціна падає, виручка зростає), то попит елас­тичний. Коли ж ціна і загальна виручка змінюються в одному напрямку — попит нееластичний. У разі одиничної еластичності попиту зміна ціни залишить за­гальну виручку незмінною. У тому разі, коли попит можна вважати еластич­ним, виробникам варто задуматись про зниження цін, що дасть їм більший обсяг загального доходу. Проте такий підхід має сенс до тих пір, поки немає непро­порційного зростання витрат на виробництво і збут товарів. Ці питання має вирішувати маркетингова служба підприємства (фірми).

Крім вищезазначених, існують ще два крайніх випадки еластичності попиту:

1. Абсолютно нееластичний попит, коли попит зовсім нечутливий до ціни, хоч би як ціна не зростала, попит буде постійний.

2. Абсолютно еластичний попит, коли будь-яке підвищення цін веде до падіння попиту до нуля, а будь-яке зниження приводить до безконечного попиту; така ситуація характерна для конкурентного ринку, де окремий вироб­ник не може вплинути на ціну.

Фактори, які впливають на еластичність попиту:

1) кількість товарів-замінників (субститутів): якщо товар не має замінників (наприклад, сіль), то будь-яке підвищення ціни вплине на попит незначною мірою, і, навпаки, якщо товар має кілька замінників, то підвищення ціни на нього призведе до різкого скорочення попиту;

2) місця товару в бюджеті покупця, його належність до предметів першої необхідності або до розкоші: якщо товар належить до предметів першої необх­ідності (наприклад, хліб), то попит буде менш еластичний, ніж на другу групу (предмети розкоші — наприклад, ювелірні вироби);

3) ступінь обмеженості доступу до товару: чим більше обмежений доступ до товару, тим нижча еластичність попиту на нього, а якщо має місце дефіцит товарів і діє принцип "бери, що дають", тут уже не до еластичності попиту.

Пропозиція ( або кількість запропонованого для продажу на ринку обсягу товарів (послуг)) – це обсяг товарів (послуг), який товаровироб­ники бажають продати на ринку і спроможні доставити його туди.

Пропозиція завжди підраховується за певний проміжок часу і основним фактором, що виз­начає пропозицію, є ціна товару. Саме від рівня цін пропонованих товарів за­лежить виручка і, звичайно, прибуток підприємця: чим ціни будуть вищі, тим скоріше зросте пропозиція товарів і навпаки. Оскільки та­кий прямий зв'язок має об'єктивний характер, відбиває істотні та постійні (сталі) відносини між пропозицією і ціною, то він виступає як закон пропозиції.

Для аналізу взаємозв'язку між ціною і пропозицією знову, як і в поперед­ньому разі, коли мова йшла про зв'язок ціни та попиту, використаємо двомірний графік. У цьому графіку на горизонтальній осі буде позначатись величина пропозиції (в одиницях товару, в кг, тоннах, в метрах), а на вертикальній — знову рівень ціни. Цей графік матиме такий вигляд (рис. 3):

Крива, яка визначає залежність між рівнем ціни і величиною пропозиції, отримала назву крива пропозиції, а переміщення по кривій пропозицій зміною величини пропозиції. Крива пропозиції показує, яку ціну треба запла­тити за одиницю запропонованого товару для кожної кількості товарів, щоб дана кількість була вироблена, тобто запропонована на ринку.

При побудові кривої пропозиції виходимо з того, що ціна виступає най­важливішою детермінантою величини пропозиції будь-якого товару (послуги), а всі нецінові детермінанти дані і незмінні. Як і у випадку з попитом, вплив ціни на пропозицію при інших рівних, можна показати у вигляді руху по кривій пропозиції.

До нецінових факторів, які можуть привести до зміщення кривої пропо­зиції відносять:

1) технологію виробництва: якщо впроваджуються досконалі технології, знижуються витрати і випускається більше продукції, що збільшує пропозицію;

2) ціну на економічні ресурси: якщо має місце зниження цін на економічні ресурси, це знову ж таки приведе до зниження витрат виробництва і збільшен­ня пропозиції, і навпаки;

3) кількість товаровиробників: чим їх більше, тим більша кількість виробленого товару, а відповідно і пропозиція;

4) податки і субсидії: якщо має місце підвищення податків, це приведе до скорочення пропозиції, бо підприємці відносять їх до витрат виробництва, а в разі надання державою субсидії (в перекладі з латинської — допомоги, підтримки), навпаки, витрати зменшаться і це приведе до збільшення виробництва, до збільшення пропозиції.

За аналогією з розглянутим зміщенням кривої попиту відзначимо, що коли під впливом якогось з вищенаведених факторів (або їх сукупності) відбудеться збільшення виробництва товарів при кожному значенні ціни, то крива попиту зміститься вправо, а зменшення пропозиції приведе до зміщення кривої про­позиції вліво.

Для того, щоб мати уявлення, на яку величину змінюється пропозиція то­вару при відповідній зміні ціни на них, також використовується такий показ­ник, як коефіцієнт еластичності пропозиції. Проте тут треба мати на увазі деякі особливості взаємозв'язку між пропозицією і ціною:

· величина про­позиції зростає в міру зростання цін (пряма залежність, а не зворотна, як це мало місце, коли мова йшла про взаємозв'язок ціни і попиту, і тому еластичність пропозиції виражається позитивними величинами);

· еластичність пропозиції залежить від фактору часу.

Отже, коефіцієнт еластичності пропозиції показує, на скільки процентів зросте (зменшиться) пропозиція товару при збільшенні (зменшенні) на 1 % його ціни.

Коефіцієнт еластичності пропозиції визначається такою формулою:

Ке (пропозиції) = ,

де, ∆Пр – відносна зміна пропозиції, %; ∆Ц – відносна зміна ціни.

Еластичність пропозиції залежить від:

1) сту­пеня завантаженості виробничих потужностей,

2) розміру товарних запасів,

3) здат­ності до нових інвестицій і строків їх реалізації тощо.

Слід відзначити, що для визначення еластичності пропозиції важливого значення набуває фактор часу. Ось чому залежно від здатності підприємства реагувати на ринкову ситуацію виділяють три періоди:

1) ринковий період (миттєвий), який визначається терміном реалізації вже виробленого продукту; пропозиція тут уже задана і може пристосовуватись до попиту лише через зміну ціни, тобто в цей період пропозиція абсолютно нееластична;

2) короткостроковий період, коли підприємство (фірма) може пристосу­ватися до попиту, використовуючи найближчі резерви і підвищуючи обсяги виробництва за рахунок кращого навантаження обладнання, інтенсифікації праці і продажу наявних запасів товарів; вважається, що в цей період підприє­мство (фірма) не здійснює інвестицій в модернізацію виробництва; в цей пер­іод еластичність пропозиції стає позитивною. Проте існує межа такого присто­сування пропозиції до попиту, бо, наблизившись до цієї межі, пропозиція по­чинає вести себе, як і в миттєвий період, тобто пропозиція стає нееластичною і може дійти до нуля (для того, щоб зняти цю межу треба провести реконструк­цію (модернізацію) виробництва, а це можливо здійснити лише в довгостроко­вий період);

3) довгостроковий період, коли підприємство (фірма) здійснює перебудо­ву виробництва, впроваджує нові технології, що веде до розширення пропо­зиції товарів на ринку, знімає перешкоди для зростання еластичності пропо­зиції, вона набуває максимальної величини, а це означає, що еластичність ціно­вої пропозиції поступово зростає з часом.

Розглянувши елементи ринкових відносин — попит, пропозицію та ціну в їх динаміці, з'ясуємо як реалізує себе механізм ринкової організації.

Ринок передає інформацію людям, які купують і продають товари (послу­ги) у формі цін. Покупці і продавці планують свою діяльність на основі цієї інформації і своїх знань. Як доводять криві попиту і пропозиції, при кожній даній ціні люди планують купити (продати) певну кількість товару. Безліч по­купців і продавців на кожному ринку планують свої дії незалежно один від од­ного, тобто кожний з них робить свій вибір самостійно. Це веде до виникнення трьох основних ситуацій:

1) загальна кількість запланованих споживачами для покупки товарів може бути більшою, ніж виробники бажають виробити і продати при існуючій ціні;

2) запланований збут товарів перевищує заплановане споживання за да­ною ціною;

3) сумарна кількість товару, запропонована виробниками, збігається з тією, яку споживачі планують купити.

Третя ситуація є ідеальною і означає, що ринок перебуває в стані рівнова­ги, що обсяг попиту і пропозиції (за даною ціною) збігаються. Варто з'ясувати, яким чином досягається така рівновага ринку.

Звернемося до графіків, які характеризували зміну кривої попиту і пропо­зиції залежно від рівня ціни, і зіставимо ці зміни у новому графіку. Цей графік матиме такий вигляд (рис. 4).

Як бачимо, споживачі планують (згодні) купити, якщо ціна буде дорівню­вати 3 грн. за одиницю продукції (кг, т), певну кількість цієї продукції, яка відпо­відає позначці "4" (наприклад, 4 т огірків). Якщо на ринок буде поставлена саме така кількість продукції, то це свідчитиме, що попит відповідає пропо­зиції, а ціну, яка відбиває рівновагу попиту і пропозиції, слід вважати рівно­важною ціною. Така ціна засвідчує збалансованість ринку. У наведеному граф­іку ціна рівноваги (3 грн.) визначатиметься точкою "С", де має місце перети­нання кривої попиту і пропозиції. У разі, якщо на ринок буде поставлено, наприклад, 6 т огірків, матимемо надлишок в 2 т, а якщо — 3 т, то дефіцит в 1 т.

Наявність надлишку примусить виробників збільшити запаси, а щоб уник­нути цього вони змушені будуть згодом скоротити обсяги виробництва. У свою чергу, наявність дефіциту спричинить зниження товарних запасів, почне домі­нувати тенденція щодо підвищення ціни, а це приведе до збільшення обсягів виробництва, до збільшення пропозиції.

Таким чином, загальна тенденція дії ринкового механізму буде полягати в тому, що в звичайній ситуації надлишковий попит веде до зростання ціни на товар (послуги), а надлишкова пропозиція викликає зниження ціни. Ціна, за якої кількість товару, запропонованого на ринку, дорівнює кількості товару, на який є попит, називається рівноважною ціною, або ціною рівноваги.

Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що врівноважуюча функ­ція ціни - це здатність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати ціну нарівні, що синхронізує рішення про купівлю та продаж товарів (послуг).

Однак треба мати на увазі, що ринку не завжди буває дозволено реагувати на зміни умов коливання цін. Йдеться про існування різних монопольних об­'єднань, а також про державне втручання в дію механізму попиту і пропозиції у разі встановлення (регулювання) цін у законодавчому порядку, коли уряд втру­чатиметься в процес ціноутворення, фіксуватиме ціну нижче або вище рівня рівноваги (мова йде про встановлення нижчого або вищого рівня цін).

Якщо на ринку не існує обмежень цін, то ціна рівноваги встановлюється на такому високому рівні, при якому кількість бажаючих купити певну продук­цію дорівнює наявній її кількості, тобто кількості продукції, що постачається. Коли ж держава, прагнучи встановити справедливий розподіл доходів на ко­ристь малозабезпечених верств населення, встановлює нижчий рівень цін, то попит і пропозиція не врівноважують одне одного, бо виробники не зацікав­лені давати додаткову продукцію. Виникає дефіцит, і як наслідок — необхідність раціонування, нормування споживання тієї чи іншої продукції. Дефіцит може бути тимчасовий, як результат неспроможності даної ціни в певний період часу стимулювати збільшення обсягу виробництва тієї чи іншої продукції, і дефіцит може мати постійний (хронічний) характер. Останній різновид дефіциту був притаманний командно-адміністративній системі господарювання і відбивав недосконалість, неефективність функціонування самої цієї системи. Не випад­ково командно-адміністративну систему визначають як дефіцитну.

В іншому разі, коли держава, прагнучи підтримати того чи іншого вироб­ника, встановлює верхній рівень ціни, це веде до того, що кількість вироб­ників, які згодні виготовляти продукцію за такою ціною зросте, а кількість покупців, бажаючих придбати продукцію за цими фіксованими цінами, змен­шиться, і як результат — матимемо надвиробництво продукції. В обох наве­дених випадках ціна не зможе виконувати свою функцію врівноваження по­питу і пропозиції.

Для того, щоб мати уявлення про стан співвідношення попиту і пропо­зиції на конкретному ринку товарів (послуг) у просторі та часі, про рівень ціни і вплив на процес реалізації певного товару (послуг) користуються таким по­няттям, як кон'юнктура ринку (кон'юнктура в перекладі з латинської — су­купність умов, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь спра­ви або процесу). Це поняття відбиває сукупність умов, ознак, які характеризу­ють співвідношення попиту і пропозиції на товари (послуги) з урахуванням рівня цін, часу та простору (регіону)., де відбувається реалізація товарів (по­слуг).

Об'єктами вивчення кон'юнктури є:

а) стосовно попиту: динаміка зміни попиту під впливом того чи іншого рівня цін, аналіз інших факторів (крім ціни), які впливають на попит;

б) стосовно пропозиції: динаміка зміни виробництва обсягу товару, який цікавить покупців, завантаження виробничих потужностей галузі та на підприємстві (фірмі), рух замовлень, зміна товарних запасів, співвідношення експортних та імпортних позицій товару тощо;

в) стосовно ціни: динаміка цін, аналіз факторів, які впливають на рівень цін тощо.

Визначення кон'юнктури ринку має велике значення для підприємства (фірми), бо використання показників, які характеризують стан кон'юнктури ринку певних товарів (послуг), дасть змогу оцінити ситуацію і отримати додат­ковий прибуток. Це дозволить продавати або купувати товари за найсприятли­вішими цінами, оперативно і раціонально маневрувати власними ресурсами, розширювати або скорочувати випуск товарів (послуг), тобто оптимізувати свою виробничу діяльність.

Звичайно, оцінка ринкової кон'юнктури справа складна і трудомістка, вона потребує значного діапазону знань і навичок, певних витрат, хоч і не дає, не гарантує точного прогнозу. Проте, навіть відносно невелика точність прогнозу щодо стану кон'юнктури ринку того чи іншого товару (групи товарів) є необх­ідною базовою передумовою для прийняття підприємством (фірмою) практич­них заходів, розробки та реалізації відповідного бізнес-плану. Ось чому постій­ний і якомога точніший аналіз кон'юнктури ринку - першочергове завдання маркетингової служби будь-якого підприємства (фірми).

Дата добавления: 2014-01-04