Поняття грошового обороту як процесу руху грошей

За товарно-грошових відносин під час купівлі-продажу товарів, надання послуг, задоволення різного роду зобов'язань у грошовій формі, а також при розподілі та перерозподілі грошових коштів виникають розрахунки і платежі. Змінюючи форму вартості (товар на гроші, гроші на товар), гроші знаходяться в постійному русі між трьома суб'єктами: фізичними особами, господарюючими суб'єктами та органами державної влади.

Це, зокрема, переміщення грошей між:

• окремими підприємствами та організаціями;

• підприємствами та організаціями і населенням;

• окремими фізичними особами;

• комерційними банками і підприємствами та організаціями;

• комерційними банками і населенням;

• окремими комерційними банками;

• комерційними банками і центральним банком;

• небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами та населенням — з іншого;

• небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками;

• окремими небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення.

Грошовий оборот – це процес, це рух грошей, який відбувається безперервно, є єдиним цілим, що пов’язує між собою всю різноманітність економічних суб’єктів та забезпечує реалізацію відносин між ними.

Рис. Модель сукупного грошового обороту

2 Основні суб’єкти грошового обороту

Характер економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дає підстави поділити його на такі сектори:

1) Сектор грошового обігу;

2). Фінансово-кредитний сектор.

3) Фіскально-бюджетний сектор

4). Кредитний сектор.

Рис. – Сутність грошового обороту

Сектор ГРОШОВОГО ОБІГУ характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші у своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту, тобто спостерігається їх прямолінійний рух..

Фінансовий сектор охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів. В цьому секторі частина грошового обороту пов’язана з процесами розподілу ВНП. Фінансовий оборот — сектор грошового обороту, який обслуговує купівлю-продаж цінних паперів (акцій, облігацій, веселів та інших цінних паперів).

Фіскально-бюджетний сектор також має нееквівалентний характер, але частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків і надходить у розпорядження держави для виконання нею державних функцій.

Кредитний сектор характерний економічним відносинам, в якому перерозподіл грошей між господарськими суб'єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі.

4 Характеристика основних видів грошових потоків.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на БЕЗГОТІВКОВИЙ і ГОТІВКОВИЙ

Безготівковий грошовий оборот має переваги порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. Рух грошей по рахунках створює можливість контролювати його. Визначаючи законодавче права та обов'язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому з розвитком ринкових відносин в Україні буде розширюватися сфера безготівкового обороту і звужуватися готівкова.

5 Грошова маса та основні форми її існування.

Грошова маса — це сукупність купівельних, платіжних та накопичувальних засобів, яка обслуговує економічні зв’язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей.

З розвитком форм товарного обміну та платіжно-розрахункових відносин склад та структура грошової маси зазнали значних змін. На початку XX ст. при золотому обігу структура грошової маси була в розвинутих країнах такою: золоті монети становили 40%, банкноти та інші кредитні гроші — 50% і залишки на рахунках кредитних установ — 10%; напередодні Першої світової війни — відповідно 15, 22 і 67%.

Вилучення золотих грошей спочатку з внутрішнього обігу, а надалі із зовнішнього внесло якісні зміни в структуру грошової маси. Повноцінні гроші (золоті) повністю зникли з обігу, домінуюче положення зайняли нерозмінні кредитні гроші, які стали функціонувати в готівковій та безготівковій формах.

Для аналізу зміни руху грошей на певну дату і за певний період у фінансовій статистиці спочатку в економічно розвинутих країнах, а потім і в нашій країні стали використовувати грошові агрегати М0, М1, М2, М3 (див. рис. 2.3).

Грошовий агрегат — це показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їхньої ліквідності.

Рис. Структура грошової маси за агрегатним методом

Агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу: банкноти, металеві монети, казначейські білети (в деяких країнах). Це найліквідніша частина грошової маси. Її частка в розвинутих країнах становить 4–7%. В Україні ж частка готівкових грошей сягає 28,05% (у 1996 р. вона становила 43,1%, 1998 р. — 45,5, 2000 р. — 39,68, 2002 р. — 40,75, 2004 р. — 33,66, 2006 р. — 28,7, 2007 р. — 28,05, 2008 р. — 30,01%), тому цей агрегат дуже важливий для статистичного аналізу і заходів регулювання грошової маси.

Висока частка готівки (М0) в загальній масі грошей (М3) свідчить про недостатній розвиток безготівкових розрахунків, незадовільну структуру грошової маси, на яв ність значних обсягів обороту тіньової економіки, втрату довіри населення до банківських структур, але все ж з 1996–2008 рр. є певна позитивна динаміка щодо її зміни (від 43,1–30,01%) (табл. 2.1).

Агрегат М1 складається з агрегату М0 і засобів на поточних та ощадних рахунках банків до запитання. Кошти на рахунках можуть використовуватися для платежів у безготівковій формі, через трансформацію в готівкові кошти і без переведення на інші рахунки.

Для розрахунків власники рахунків виписують платіжні доручення (переважна форма розрахунків в українській економіці) або чеки та акредитиви. Їхньою особливістю є те, що депозити не приносять значних відсотків, але дають змогу їхнім власникам скористатися ними в будь-який час.

Агрегат М2 містить агрегат М1, термінові та заощаджувальні депозити в комерційних банках.

Заощаджувальні депозити в комерційних банках знімаються в будь-який час і перетворюються на готівку (але це правило не діє в період фінансових, економічних криз, коли центральний банк може заблокувати всі строкові рахунки). Термінові депозити доступні вкладникові лише по закінченню певного строку, у них менша ліквідність, ніж у заощаджувальних депозитах.

Агрегат М3 містить агрегат М2, заощаджувальні вклади в спеціалізованих кредитних закладах, а також цінні папери, які обертаються на грошовому ринку, в тому числі комерційні векселі, які виписуються підприємствами. Ця частина коштів, яка вкладена в цінні папери, створюється не банківською системою, але перебуває під її контролем, оскільки перетворення векселя на засіб платежу потребує, як правило, акцепту банку, тобто гарантії його сплати банком у випадку неплатоспроможності емітента (див. рис. 2.3).

До агрегату М3 входять також трастові операції банків (до вірчі операції банків): управління майном приватних осіб, які поз бавлені права здійснювати цю функцію; вкладення грошей в акції і нерухомість, сплата грошей, податків; платіжні операції юридичних осіб; гарантування позик; зберігання ЦП, продаж акцій на фондовому ринку.

Між агрегатами необхідна рівновага, інакше порушується грошовий обіг. Практика показує, що рівновага буде, якщо М2 > М1 (вона закріплюється в разі, якщо М2 + М3 > М1).

У цьому випадку грошовий капітал переходить з готівкового обігу на безготівковий. При порушенні цього співвідношення між агрегатами в грошовому обігу починаються ускладнення: недостатність грошових знаків, зростання цін тощо.

Щоб визначити грошову масу держави, використовують різну кількість агрегатів (наприклад, у США — 4, у Франції — 2). В Росії та Україні для розрахунку сукупної грошової маси використовують агрегати М0, М1, М2 і М3.

Близько третини грошової маси в Україні припадає на готівкові гроші (див. табл. 2.1). Збільшення кількості готівкових грошей, які обслуговують населення (а в сучасних умовах до них часто звертаються юридичні особи) спричинює нестачу грошей у державі.

Перехід грошей з безготівкового обігу на готівковий — результат жорсткої фінансової політики, який призводить до розширення ухилень від сплати податків.

Крім того, скорочення безготівкового обороту свідчить про зниження здатності держави впливати на реальні господарські процеси.

На грошову масу впливають два фактори:

— кількість грошей;

— швидкість обертання грошей.

Дата добавления: 2014-01-04