Виконання

Основи делегування

Делегуванням називається доручення робочого завдання, а також передача компетенції і відповідальності для її виконання.

Схема доручення підлеглому задачі або діяльності
із сфери завдань керівника

Управлінська відповідальність (не делегується)

Тобто, одночасно з робочим завданням для його виконання повинні делегуватися також необхідна компетенція і відповідальність у спеціальній сфері (функціональна відповідальність). Начальник зберігає за собою відповідальність за керівництво (управлінську відповідальність), що не може бути делегована.

Делегування може:

- або здійснюватися на тривалий термін (тривале чи генеральне делегування);

- або обмежуватися разовими дорученнями (разове делегування).

Переваги делегування:

Делегування означає саморозвантаження. Воно вивільняє час для виконання керівних функцій (задач А) і надає шанси співробітникам для розкриття своїх здібностей (мотивація).

Делегування в однаковій мірі вигідно і для керівника, і для підлеглих.

Незважаючи на ряд переваг делегування, на практиці воно далеко не завжди використовується ефективно. Причини незадовільного делегування найчастіше - в особливостях особистості керівника. Це, наприклад, недооцінка делегування або недостатнє володіння технікою делегування.

Умови делегування

Успішне делегування припускає:

- по-перше, готовність делегування (бажання);

- по-друге, здатність делегувати (можливість).

Основні правила (техніка) делегування

1) Підібрати придатних співробітників;

2) Розподілити сфери відповідальності;

3) Координувати виконання доручених задач;

4) Стимулювати і консультувати підлеглих;

5) Здійснювати контроль робочого часу і результатів;

6) Давати оцінку своїм співробітникам (насамперед хвалити, але і конструктивно критикувати);

7) Припиняти спроби зворотного делегування.

Правила делегування для підлеглих

1) Самостійно здійснювати делеговану діяльність і приймати рішення під свою відповідальність;

2) Вчасно і докладно інформувати керівника;

3) Доводити до відома керівника всі незвичайні випадки;

4) Координувати свою діяльність зі своїми колегами і піклуватися про обмін інформацією;

5) Підвищувати кваліфікацію, щоб відповідати вимогам посади.

Для менеджера проблема делегування полягає скоріше не в тому, скільки справ він повинний делегувати, щоб розвантажити себе і визволити свій час, а в тому, скільки справ він може доручити, не пред'являючи своїм підлеглим надмірних вимог.

Делегувати в будь-якому випадку треба:

- рутинну роботу;

- спеціалізовану діяльність;

- приватні питання;

- підготовчу роботу (проекти і т.п.).

Не підлягають делегуванню:

- такі функції, як установлення цілей, прийняття рішень по виробленню стратегії підприємства, контроль результатів;

- керівництво співробітниками, їхня мотивація;

- задачі високого ступеня ризику;

- незвичайні виняткові справи;

- актуальні, термінові справи, що не залишають часу для пояснення і повторного огляду;

- питання суто довірливого характеру.

Коли треба делегувати?

- У щоденних робочих ситуаціях - так часто і так багато, як тільки можна і наскільки дозволяє робоча обстановка і потенціал співробітників;

- У випадку істотних змін робочої ситуації, що вимагають нового розподілу функцій і повноважень, а саме:

· при зміні структури персоналу (нове призначення, підвищення, звільнення);

· при реорганізації і структурній перебудові відділу;

· у випадку настання особливих подій, криз;

· з появою нових сфер діяльності чи при зміні компетенції.

Кому делегувати?

Співробітникам, що знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні.

Делегувати треба не тільки найкращим співробітникам, які можуть узяти додаткову роботу, але і співробітникам, що мають вільний час. Враховуйте також можливість делегування співробітникам, що хочуть узяти на себе виконання важких задач і які мають потребу надбання досвіду, а також тим, здатності яких потребують перевірки і подальшого розкриття.

Делегувати можна також не тільки своїм підлеглим, але й іншим підрозділам, а також сервісним службам.

6 питань, що можуть допомогти в ухваленні рішення про делегування:

1) Що повинно бути зроблено?

2) Хто повинен це зробити?

3) Чому він повинен це зробити;

4) Як він повинен це зробити;

5) За допомогою чого він повинен це зробити?

6) Коли він повинен це зробити?

Як делегувати?

1) Делегуйте завчасно!

2) Рішення про те, що і кому ви хочете доручити, приймайте відразу після складання робочого плану.

3) Делегуйте відповідно до здібностей і можливостей своїх співробітників.

4) Делегуйте також з урахуванням необхідності мотивації і стимулювання своїх співробітників.

5) Делегуйте задачу чи роботу по можливості цілком.

6) Пояснюйте співробітнику, про що мова йде: про окремий випадок чи про тривале делегування.

7) Однорідні задачі делегуйте по можливості одному й тому самому співробітнику.

8) Упевніться, чи може і чи хоче співробітник узятися за цю роботу.

9) Не доручайте ту саму роботу для надійності двом співробітникам, що не знають про це.

10) Передавайте співробітнику разом з робочою задачею повноваження і компетенцію, необхідні для її виконання.

11) Давайте якомога більш повні і точні інструкції й інформацію про задачу й упевніться, що делеговане доручення зрозуміле правильно (тому що співробітник може зробити лише те, про що Ви йому скажете, а не те, що Ви собі уявляли при викладі завдання).

12) Пояснюйте зміст і ціль задачі

13) Великі і важливі задачі треба доручати наказовим тоном, якщо необхідно - у письмовій формі.

14) Нові і складні задачі треба доручати поступово:

a) підготувати співробітника;

b) пояснити задачу;

c) показати, як робити роботу;

d) довірити співробітнику подальше виконання під спостереженням і корегувати його;

e) передати співробітнику роботу цілком і здійснювати тільки контроль за виконанням.

15) Надавайте співробітнику можливість подальшого професійного навчання.

16) Забезпечте доступ до будь-якої необхідної інформації.

17) Уникайте того, щоб без вагомих причин втручатися в робочий процес і тим самим "перекреслювати" делегування.

18) Запевніть співробітника в тому, що у випадку виникнення труднощів і проблем він завжди може попросити у вас поради і підтримки.

19) Вимагайте від співробітника звіт через встановлений проміжок часу про те, як просувається справа.

20) Контролюйте кінцеві результати дорученої справи і негайно інформуйте співробітника про результати контролю.

21) Конструктивно хваліть успіхи і критикуйте недоліки і невдачі в роботі. Дозволяйте співробітнику або представляти у вищих інстанціях доручену йому задачу як його роботу, або бути співавтором у її представленні на відповідному рівні.

Література

1. Добротворский И.Л. Самоменеджмент. Эффективные технологии. Практическое руководство для решения повседневных проблем – М.: «Приор-издат», 2003.

2. Этика менеджмента Семенов А.К., Маслова Е.Л. 2-е изд. – М.: Дашков и К, 2007.

3. Анита Бишоф, Клаус Бишоф "Самоменеджмент. Эффективно и рационально. – М.: Омега-Л, 2005

4. Тайм-менеджмент по Брайану Трейси: Как заставить время работать на вас, 2-е издание. – М.: Альпина Паблишерз, 2010

5. Дэвид АлленКак привести дела в порядок: искусство продуктивности без стресса. – М.: Вильямс, 2009.

Тема 6. Реалізація та організація діяльності менеджера

План:

1. Організаційні принципи денного розпорядку.

2. Графік працездатності.

3. Біологічні закономірності. Біоритми.

4. Індивідуальний стиль роботи менеджера.

1. Організаційні принципи денного розпорядку.

Основний принцип організації робочого дня:

Робота повинна підпорядковуватись менеджеру, а не навпаки.

Існує25 організаційних принципів денного розпорядку, які умовно можна поділити на 3 частини: початок дня, основна частина дня, кінець дня.

Правила раціональної організації робочого дня:

Початок дня:

1. Розпочинати день з гарним настроєм.

2. Виконання фізичних вправ, сніданок, збори на роботу.

3. Розпочинати роботу в один і той самий час.

4. Перевіряти план дня.

5. Спочатку робити найважливіші завдання.

6. Розпочинати роботу без тривалого періоду «впрацювання».

7. Погоджувати план дня з секретарем.

8. Вранці займатись виконанням найважливіших та найскладніших справ (категорії А).

Основна частина дня:

9. Підготуватись до виконання кожного завдання за планом.

10. Чітко встановлювати тривалість виконання кожної справи.

11. Уникати імпульсивних дій, які заважатимуть виконанню плану.

12. Відхиляти невідкладні проблеми, що виникають додатково.

13. Уникати незапланованих справ.

14. Своєчасно робити перерви.

15. Однорідні завдання виконувати серіями (блоками).

16. Розпочинати наступну справу тільки після завершення попередньої.

17. Раціонально використовувати часові перерви між виконанням завдань.

18. Працювати антициклічно.

19. Встановлювати «закриті» та «спокійні» години.

20. Контролювати час та плани.

Завершення дня:

21. Завершувати незроблене.

22. Контролювати результати (самоконтроль).

23. Складати плани на наступний день.

24. Кожний день повинен мати свою кульмінацію.

25. Додому йти з добрим настроєм.

2. Графік працездатності

Працездатність кожної людини піддається визначеним коливанням, що відбуваються в межах природного ритму. Пік працездатності, як правило, припадає на першу половину дня, коли шлунок, підшлункова залоза, селезінка і серце функціонують найбільш активно. Протягом дня цей рівень поступово знижується. Тому найбільш значимі, важливі й термінові справи варто виконувати до обіду.

Працездатність людини протягом дня характеризується фазним розвитком. Основними фазами є:

- Фаза впрацювання, чи наростаючої працездатності. Протягом цього періоду відбувається перебудова фізіологічних функцій від попереднього виду діяльності людини до поточного. Залежно від характеру праці й індивідуальних особливостей ця фаза триває від кількох хвилин до 1,5 години.

- Фаза стійкої високої працездатності. Для неї характерно, що в організмі людини установлюється відносна стабільність чи навіть деяке зниження напруженості фізіологічних функцій. Цей стан поєднується з високою працездатністю. Фаза стійкої працездатності може утримуватися протягом 2-2,5 і більше годин.

- Фаза розвитку стомлення і пов’язаного з ним падіння працездатності триває від кількох хвилин до 1-1,5 години і характеризується погіршенням функціонального стану організму.

Динаміка працездатності протягом дня графічно являє собою криву, що наростає в перші години, проходить потім на досягнутому високому рівні й знижується до обідньої перерви.

Описані фази працездатності повторюються і після обіду. При цьому фаза впрацьовування протікає швидше, а фаза стійкої працездатності нижча за рівнем і менш тривала, ніж до обіду. В другій половині зміни зниження працездатності настають раніше і розвиваються сильніше у зв’язку з більш глибоким стомленням.

Для динаміки працездатності людини протягом доби, тижня характерна та ж закономірність, що й для працездатності протягом дня. У різний час доби організм людини по-різному реагує на фізичне і нервово-психічне навантаження. Відповідно до добового циклу працездатності найвищий її рівень відзначається в ранкові і денні години: з 8 до 12 години першої половини дня і з 14 до 17 години другої. У вечірні години працездатність знижується, досягаючи свого мінімуму вночі.

У денний час найменша працездатність, як правило, відзначається в період між 12 і 14 годинами, а в нічний час – з 3 до 4 години.

Розробляти свій режим праці і відпочинку слід виходячи з особливостей зміни працездатності. Якщо час роботи буде збігатися з періодами найвищої працездатності, можна виконати максимум роботи при мінімальній витраті енергії і мінімальному стомленні.

Для того, щоб визначити свій індивідуальний денний ритм, слід систематично та усвідомлено спостерігати за собою протягом 10 днів та визначити:

- В який час дня Ви маєте найбільший приплив енергії?

- В який час дня Ви краще сприймаєте інформацію?

- Коли відчувається втома, які види діяльності особливо важко робити?

- До якого часу відчувається втома?

- Коли Ви починаєте боротьбу зі сном?

- Коли Ви лягаєте спати?

- Який період дня є дійсно Вашим робочим часом?

- Коли Ви займаєтеся найбільш важливими справами?

- Коли Ви виконуєте менш важливу роботу?

На підставі спостережень за собою і відповіді на перелічені вище питання слід намалювати свій особистий графік працездатності і враховувати його при плануванні роботи.

3. Біологічні закономірності. Біоритми.

Менеджеру потрібно працювати і жити не всупереч, а відповідно до біологічного ритму, тому що поряд з регулярними коливаннями денної працездатності спостерігаються інші біологічні закономірності протягом більш тривалих періодів часу – біоритми.

Працездатність людини має регулярні фази активності і розслаблення. Основою науки про біоритми є об’єктивна істина, відповідно до якої в організмі людини постійно відбувається процес будівництва і руйнування клітин, що істотно впливає на його фізичний стан і активність. Подібні зміни клітин ведуть до підвищення чи зниження змісту в крові живильних речовин, а це, у свою чергу, впливає на наш потенціал.

Відповідно до теорії біоритмів людина від дня народження знаходиться під впливом трьох різних постійно змінюваних потоків енергії. Віддача енергії означає активність (підйом), поглинання енергії відповідно – відпочинок (спад).

Розрізняють три окремих ритми:

Ф (фізичний ритм) – тривалість періоду 23 дні, перепад кожні 11,5 дня. Впливає на фізичну силу і на силу волі.

П (психічний ритм) – тривалість періоду – 28 днів, перепад – що 14 днів. Впливає на динаміку почуттів, настроїв, творчих сил.

І (інтелектуальний ритм) – тривалість періоду – 33 дні, перепад – 16,5 дня. Впливає на розумові здібності, наприклад, на концентрацію і самоволодіння.

Особливої уваги заслуговують дні перепадів, коли відбувається зміна фаз біоритмів. Подібні зміни фаз тривають 24 години, їхнє настання залежить від години народження, тобто вони можуть захоплювати як попередній, так і наступний день. Важливо знати: не кожен критичний період приводить до критичного стану, однак у ці дні треба бути особливо обережним.

Коли зміна фаз збігається з нульовою точкою одного з ритмів – цей день вважається «поганим днем». Коли в цій точці сходяться два ритми (циклу), цей день оцінюється як «дуже поганий» (таких днів шість у році). А коли сходяться три цикли – день вважається «небезпечним» (буває тільки раз на рік).

Фізичний біоритм. Сфера впливу: фізична активність, витривалість, витримка, опірність, впевненість у собі.

Підйом (витрата енергії) – характеризується припливом сил і фізичної витривалості. Сприятливий період для подорожей, операцій, видалення зубів, щеплень. У цей період опірність організму найвища.

Спад (нагромадження енергії) – фаза спокою, утоми, небажання працювати, схильності до захворювань. У цей період відзначається сильний вплив медикаментів, чутливість до болю.

Критичні точки (стан нестабільності) – небажання працювати, незадоволення собою, загострення захворювань, особливо виражені наслідки алкоголю. Можливі нещасні випадки, нанесення збитків здоров’ю.

Психічний біоритм. Сфера впливу: сфера психіки, характер, духовний світ, підсвідомість, інтуїція, комунікабельність, гармонія, здатність до співробітництва, моральні сили, творчі сили, настрій.

Підйом: позитивний настрій, гармонія з навколишнім світом, контактність. Сприятливий час для складання іспитів, знайомств, участі в змаганнях, публічних виступах. Радість від спілкування.

Спад: негативні емоції обтяжують роботу «у команді» і співробітництво. Схильність до замкнутості, монотонності, іноді до депресії. Варто контролювати відносини з оточуючими.

Критичні точки: гострі суперечки, безглузда нервозність. Погіршення хворобливого стану. Уповільнена реакція.

Інтелектуальний біоритм. Сфера впливу: інтелектуальні, розумові здібності, пристосовність, логіка; розум. Увага, здатність до реагування, пам’ять (життєва сила, життєствердження).

Підйом: духовна розкутість, сприйнятливість до нового, гарна пам'ять, пристосовність. Сприятливий час для виконання нових задач, закордонних поїздок, вивчення важких предметів, складання планів, прийняття рішень, складанняіспитів.

Спад: нестача розумових здібностей, сконцентрованості, погіршення пам’яті, нестача виразності. Сприятливий час для виконання рутинної роботи, збору й упорядкування інформації, повторень (репетицій).

Критичні точки: слабка пам'ять, схильність до помилок. Духовний дискомфорт, здатність до реагування. Схильність до нещасливих випадків.

Відзначається також зв'язок розумових і фізичних процесів, можливих навантажень і більш високих результатів із внутрішніми біологічними ритмами. І завдання, природно, полягає в тому, щоб вони співпадали з відповідним ритмом, тобто оптимальною програмою діяльності при розробці усіх внутрішніх ритмів із зовнішніми факторами і специфічними умовами роботи менеджера.

4. Індивідуальний робочий стиль

Для забезпечення раціональної, продуктивної розумової праці її треба організувати так, щоб передбачати зміну різних видів діяльності протягом робочого дня відповідно до того, як змінюється працездатність. Так, на початку роботи працездатність нижча за звичайні середні показники; наприкінці першої години вона досягає найвищого рівня, тримається на ньому протягом другої і третьої годин, а потім починає знижуватись. Тому для людей розумової праці особливо важливо основну, найважчу роботу, пов’язану з обдумуванням, узагальненнями, засвоєнням чогось нового, виконувати в першій половині робочого дня. Допоміжні операції, що потребують незначного напруження, бажано виконувати наприкінці дня.

Якщо з якоїсь причини людина не працювала певний час, то навантаження треба збільшувати поступово, особливо в старшому віці.

Коли людина починає займатися новою, незнайомою діяльністю або приступає до неї після досить великої перерви, то входити в роботу також потрібно поступово. В перші дні працівник швидко відчуває втому, іноді в нього тремтять м’язи, настає загальне нездужання. Потім по мірі звикання і втягування в роботі він вже не так стомлюється, продуктивність поступово зростає.

Розумову діяльність, так само, як і фізичну, не можна розпочинати, напружуючись з останніх сил. Про це треба пам’ятати ще й тому, що при фізичній праці людина швидше призвичаюється, ніж при розумовій. Поступове входження в робочий процес сприяє поліпшенню й вдосконаленню працездатності, виробленню трудової вправності, пам’яті, уваги й мислення.

Щоб діяльність була продуктивною, необхідне постійне тренування, яке має велике значення для розвитку і використання трудових та функціональних можливостей організму. Тренованість забезпечує економніше витрачання функціональних можливостей організму і мобілізує приховані резерви діяльності окремих органів і систем, коли в тому виникає потреба. Така мобілізація сил має важливе значення в період великого напруження в роботі (під час складання звітів, екзаменів та ін.). Важливу роль вона відіграє також у профілактиці різних хвороб, пов’язаних з інтенсивною працею. У стані спокою в тренованих людей рівень функції кровообігу нижчий, ніж у нетренованих. Однак при фізичних навантаженням або при великому нервово-емоційному напруженні у тренованих цей показник досягає значно вищого рівня фізіологічних можливостей.

Індивідуальний робочий стиль визначається: властивостями характеру, схильністю до чогось, звичками.

Для зміни свого робочого стилю слід усвідомити сильні та слабкі сторони свого стилю роботи; стимулювати сильні сторони та працювати над подоланням особистих недоліків.

Література

1. Слотина Т. В. Психология личности / Т. В. Слотина.– СПб.: Питер, 2008.– 304 с.

2. Сулыма А. И. Концептуальные подходы в раскрытии сущности самоменеджмента / А. И. Сулыма // Экономика и управление. – 2010. – С. 52–58.

3. Хайкин В. Л. Активность (характеристики и развитие) / В. Л. Хайкин.– М.: Москов. псих.-социальн. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО “МОДЭК”, 2010. – 448 с.

4. Хижняк Л.М. Роль самоменеджменту в сучасних освітніх технологіях у вищій школі / Л. М. Хижняк //Сучасні освітні технології у вищій школі: матеріали міжнар. наук.-метод. конф., 1-2 листоп. 2007 р. – К., 2007. – С. 118-120.

Тема 7. Контроль

План:

1. Функції контролю в самоменеджменті.

2. Контроль процесу.

3. Контроль результатів.

4. Самоконтроль.

Дата добавления: 2014-01-04