Лікарські форми

Лікарські речовини випускають або виготовляють у різних лікарсь­ких формах, з яких основними є: тверді, м'які і рідкі. Тверді лікарські форми - це порошки, таблетки, драже, капсули. Таблетки - тверда дозована лікарська форма, отримана пресуванням суміші ліків та допо­міжних речовин. Драже - тверда дозована лікарська форма, отримана внаслідок нашарування лікарських речовин на цукрові гранули (найча­стіше це полівітамінні засоби). Порошки - тверда лікарська форма, яка має властивість сипучості. Якщо порошки розфасовані у спеціальні оболонки промислового виробництва, то така лікарська форма назива­ється капсулами.

М'які лікарські форми - це свічки, мазі, пасти, лініменти. Свіч­ки - дозована лікарська форма, яка при температурі тіла розплавля­ється і вивільняє діючі лікарські речовини. Промисловість виготовляє свічки для введення в пряму кишку (ректальні) і в піхву (вагінальні). Мазі - м'яка лікарська форма в'язкої консистенції, що застосовується зовнішньо. Пасти мають тістоподібну консистенцію за рахунок порошко­подібних речовин, які входять до їх складу.

Рідкі лікарські форми - розчини, настої, вивари, мікстури, на­стойки, екстракти. Розчини - прозорі однорідні рідини, які утворю­ються внаслідок розчинення твердих чи рідких речовин у відповідних розчинниках. Розчини можуть використовуватись зовнішньо, ентерально і парентерально. Настої - водна витяжка з рослинної сировини, отримана шляхом настоювання частин рослин або розчинення спеціаль­них концентратів. Вивари - лікарська форма, отримана при екстрагу­ванні водою на водяній бані діючих речовин із рослинної сировини чи розчиненням спеціальних концентратів у воді. Мікстури отримують шля­хом розчинення твердих лікарських засобів у воді або інших розчинни­ках,

змішуванням декількох рідин або додаванням до настоїв, виварів чи емульсій лікарських засобів. Настойки - рідкі спиртові, водно-спир­тові й ефірно-спиртові витяжки з рослинної сировини. Екстракти - кон­центровані сухі чи рідкі витяжки з рослинної сировини.

Шляхи введення ліків в організм.

При виборі того чи іншого шляху застосування лікарських засобів враховують необхідність швидкої чи повільної дії їх, стан органів і сис­тем (шлунково-кишкового тракту при ентеральному призначенні), за­гальну чи місцеву дію ліків.

Зовнішнє застосування ліків - це використання дії ліків на шкіру, слизові оболонки і дихальні шляхи. При цьому розраховують на місцеву дію ліків при лікуванні захворювань шкіри та слизових оболонок. Варіан­том зовнішнього застосування є введення крапель в ніс, зовнішній слу­ховий прохід, кон'юнктивальний мішок.

Слід пам'ятати, що шкіра має добре кровопостачання і тому деякі лікарські засоби можуть активно всмоктуватись і спричиняти загальну (резорбтивну) дію.

Лікарські засоби вводять в організм людини різними шляхами. Введення через рот (оральний спосіб), під язик, у дванадцятипалу чи пряму кишки (ректальний спосіб) називається ентеральним шляхом. Всмоктування ліків при цьому відбувається через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.

Недоліки:

- не можна використовувати у хворих з розладами свідомості, при порушенні ковтання;

- ліки руйнуються під дією травних ферментів чи погано всмокту­ються у кишеч-нику при захворюваннях шлунка чи кишечника;

- деякі лікарські засоби подразнюють слизову шлунково-кишково­го тракту.

При цьому способі введення ліків в організм має значення співвідно­шення їх приймання з вживанням їжі. Більшість засобів рекомендують застосовувати за 1/2-1 год. до їди, що зменшує їх руйнування травни­ми соками і полегшує всмоктування. Деякі засоби (наприклад, фермен­ти підшлункової залози) доцільно призначати під час приймання їжі, інші (ацетилсаліцилову кислоту, преднізолон) внаслідок значного по­дразливого впливу на слизову шлунка приймають після вживання їжі. Введення ліків під язик (сублінгвально) внаслідок швидкого всмок­тування дає ефект близький за часом до дії внутрішньовенно введених ліків, при цьому ліки не руйнуються під дією травних ферментів, не метаболізуються в печінці. При використанні цього способу, у разі необ­хідності, можливе швидке припинення дії ліків (хворому пропонують виплюнути таблетку). Сублінгвально призначають нітрогліцерин при стенокардії, ізадрин - при атріовентрикулярній блокаді.

Для створення високої концентрації ліків у дванадцятипалій кишці їх вводять туди через тонкий зонд. Ректальне введення ліків зменшує подразнювальну дію на шлунок і дозволяє їм обминути печінку, оскіль­ки всмоктування йде через нижні гемороїдальні вени. Найчастіше для цього призначають ліки у свічках, мікроклізмах.

Метод введення ліків, минаючи шлунково-кишковий тракт, назива­ється парентеральним (внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкір­но). Лікарські засоби можуть вводитися місцево, безпосередньо у вог­нище ураження: в спинномозковий канал (ендолюмбально) - при менін­гіті, в суглобові сумки - при

запальних процесах суглобів, в плевральну порожнину, бронхи, трахею.

Незалежно від способу введення лікарських засобів медична сестра зобов'язана інформувати пацієнта:

- про назву призначеного лікарського засобу;

- про можливі побічні дії;

- про термін і ознаки ефекту від застосованого лікарського засобу;

- про спосіб застосування.

Крім основного терапевтичного ефекту, лікарські засоби можуть ви­кликати і побічні негативні реакції. Іноді взаємодія лікарських засобів при­зводить до зовсім нових фізико-хімічних реакцій несприятливого характе­ру. Медична сестра повинна знати, які поєднання лікарських засобів недопу­стимі в застосуванні. Негативні реакції організму на деякі лікарські засоби зникають при зменшенні дози чи зміні способу приймання його {після їди). Ці реакції слід відрізняти від непереносимості, що є проявом несприйняття організмом того чи іншого лікарського засобу і може призводити до тяж­ких ускладнень, наприклад, анафілактичного шоку. Іноді лікарський засіб доводиться замінити іншим, аналогічним за терапевтичною дією, але та­ким, що краще переноситься. Деякі хворі знають про те, що не переносять окремі лікарські засоби; медична сестра повинна повідомити про це лікаря, якщо хворий з якихось причин не поставив його до відома. Позначку про ліки, які не переносить хворий, роблять на титульній сторінці історії хворо­би і на листочку лікарських призначень. Перед застосуванням деяких лікар­ських засобів, що можуть викликати непереносимість, доцільно провести проби на чутливість до них (йодисті засоби для рентгенологічних досліджень, сироватки, антибіотики). При цьому лікарський засіб вводять у малій дозі; поява реакції вказує на неможливість застосування його.

При тривалому застосуванні ліків може виявитися зменшення терапев­тичного ефекту, пов'язане зі зниженням чутливості до лікарського засобу. Деякі лікарські препарати викликають звикання, навіть лікарську залеж­ність. Застосування наркотиків може призводити до тяжкого захворюван­ня - наркоманії, тому призначення цих препаратів суворо контролюєть­ся. Ряд лікарських речовин повільно виводиться з організму або накопичу­ється (кумулюється) в організмі, що вимагає поступового зменшення дози.

Медична сестра повинна знати дози лікарських засобів. Розрізняють:

- разову дозу - на одне приймання;

- вищу разову дозу;

- добову;

- токсичну дозу, що може викликати отруєння організму;

- смертельну дозу, яка спричиняє смерть хворого.

Всі скарги хворого на неприємні відчуття при прийманні ліків або інші причини відмови хворого від їх приймання необхідно довести до відома лікаря. Якщо сестра помилково дала не ті ліки або перебільши­ла дозу, то необхідно повідомити про це лікаря, який проведе заходи для попередження ускладнень. Затягування часу, приховування помил­ки через боязнь відповідальності неприпустиме. Медична сестра пови­нна попередити хворого про ліки з неприємним смаком (левоміцетин, кальцію хлорид), про відчуття, що виникають після приймання ліків (відчуття жару після приймання нікотинової кислоти, компламіну, тренталу); про вплив лікарських засобів на колір випорожнення

(чорне забарвлення-випорожнення при прийманні вікаліну, препаратів заліза; червоний колір сечі і поту після приймання рифампіцину).

Виписування ліків. Постова медична сестра під час нічного чергуван­ня за листками лікарських призначень визначає, яких ліків і скільки по­трібно для забезпечення призначеної хворим медикаментозної терапії. Ліки, яких не вистачає, виписують на бланках-вимогах. Після враніш­нього лікарського обходу у вимогу дописують додатково призначені ліки. Вимоги передаються старшій медичній сестрі, яка перевіряє їх, додає до них ліки для невідкладної терапії. Вимогу підписує завідувач відділення, а потім головний лікар. При недостатньому фінансуванні медичного за­кладу виписують лише мінімальну кількість засобів, що використову­ються в ургентних ситуаціях. Інші лікарські засоби хворі купують самі.

Наркотичні, сильнодіючі, отруйні, спиртовмісні ліки і ті, які підля­гають кількісному обліку, виписують на окремому бланкові вимоги з позначенням номера історії хвороби і прізвища хворого, якому вони призначені. Цю вимогу також підписує завідувач відділення і головний лікар. Після цього замовлення передають в аптеку. Корінець вимоги, поданої в аптеку, залишається у старшої сестри відділення.

Отримання, зберігання і облік ліків. Готові лікарські форми, що є в аптеці, старша сестра може отримати негайно. Ліки, що готують в апте­ці, видають до кінця дня. Не дозволяється отримувати ліки з аптеки санітаркам, шоферам. Представник відділення, отримуючи ліки, зобо­в'язаний перевірити відповідність їх з прописами у вимозі {кількість, доза). Перевіряють термін придатності ліків і доброякісність за зовнішнім ви­глядом. Якщо ліки виготовлені в аптеці, то необхідно перевірити наяв­ність етикетки із зазначенням дози, дати виготовлення, підпису особи, що виготовила ліки. Змінювати аптечну обгортку, перекладати з однієї в іншу забороняється. Ліки відпускаються в певному посуді: настої, відва­ри, мікстури - у банках ємністю 0,5-1 л, краплі у флакончиках - 10-25 мл, мазі - в баночках. Без етикетки зберігати ліки не можна.

Відповідальність за збереження і використання ліків, а також за порядок на місцях зберігання, дотримання правил призначення і видачі ліків несе завідувач відділення. Безпосереднім виконавцем в організації зберігання і використання ліків є старша медична сестра. Лікарські за­соби зберігаються в шафі, що закривається, поділеній на відсіки поли­цями з відповідними назвами: "Зовнішнє", "Внутрішнє", "Ін'єкційне".

Засоби із сильним запахом {мазь Вишневського, йодоформ) необхід­но зберігати окремо, щоб їх запах не поширювався на інші ліки. Окре­мо зберігають легкозаймисті засоби (спирт, ефір, бензин). Перев'язува­льний матеріал, шприци та інші предмети догляду також зберігають окремо. Ліки, що розкладаються на світлі (ляпис, йод, бром), відпуска­ють у флаконах з темного скла і зберігають у темному місці. Вакцини,

сироватки, антибіотики, а також відвари і мікстури зберігають у холо­дильнику, що знаходиться у процедурному кабінеті і є недоступним для хворих. Медична сестра слідкує за терміном зберігання ліків: мікс­тури знаходяться в холодильнику протягом 5 діб, відвари - 3 доби, очні каплі - 3 доби. На посту медична сестра складає лікарські засоби за групами: в одне гніздо антибіотики, в друге - сечогінні, в трете - гіпотензивні і т.д. Це дає змогу швидко знайти необхідні ліки.

Отруйні лікарські засоби зберігаються в окремій шафі під замком, нар­котичні - в сейфах. На етикетках ліків, що містять сильнодіючі лікарські засоби, повинен стояти штамп "А". На внутрішньому боці дверцят сейфа є перелік наркотичних і отруйних лікарських засобів з вказаною вищою ра­зовою і добовою дозами (що дозволяє медичній сестрі ще раз проконтро­лювати правильність дози застосовуваного засобу). Всередині сейфа лікар­ські засоби для парентерального, внутрішнього і зовнішнього застосуван­ня повинні зберігатися на різних полицях і в різних відсіках.

Запаси наркотичних лікарських засобів у відділенні не повинні пере­вищувати триденної потреби в них, а в аптеках лікувально-профілакти­чних закладів - двотижневої потреби. Для надання негайної медичної допомоги у вечірній і нічний час за життєвими показаннями дозволяють створювати в приймальному і реанімаційному відділеннях стаціонарів п'я­тиденний резерв наркотичних засобів, який за призначенням чергового лікаря може бути використаний в будь-якому відділенні стаціонару.

Ліки, що містять отруйні і сильнодіючі речовини, видають хворим окремо від інших ліків. Застосування наркотичних засобів за призна­ченням лікаря проводить процедурна або палатна сестра в присутності лікаря із записом про проведення ін'єкції в історії хвороби.

На посту чергової сестри повинні бути таблиці вищих разових і добо­вих доз наркотичних лікарських засобів і таблиці протиотрут. Всі нарко­тичні засоби підлягають кількісному облікові в спеціальній книзі, прону­мерованій, прошнурованій і скріпленій підписом головного лікаря і печа­ткою лікувального закладу (форма № 60-АП). Використані ампули наркотичних засобів чергова сестра здає в той же день (за винятком вихідних чи святкових днів) старшій медичній сестрі, яка здає їх заступ­никові головного лікаря з лікувальної роботи, а в закладах, де його нема - головному лікареві. Головний лікар створює комісію (головою якої є він сам), яка один раз на десять днів знищує використані ампули із складан­ням відповідного акта і щомісячно перевіряє доцільність призначення наркотичних засобів, стан зберігання, обліку і використання їх.

Про всі випадки крадіжок наркотичних засобів у триденний термін сповіщають Міністерство охорони здоров'я, Головне аптечне управлін­ня. В цей же термін матеріали передаються в судово-слідчі органи для виявлення винних і притягнення їх до відповідальності.

Для попередження неправильного використання лікарських засо­бів, що містять наркотики, які залишилися після смерті онкологічних хворих вдома, працівника, відповідального за оформлення свідоцтва про смерть, зобов'язують прийняти у родичів померлого залишки не­використаних рецептів і лікарських засобів.

Роздачу ліків проводить постова медична сестра відповідно до листків призначень, що знаходяться на посту. Призначення у листку повинні бути підписані лікарем з вказівкою дати призначення і відміни ліків. Сестра роз­дає ліки у суворій відповідності до вказаного часу. Звичайно, у відділенні медична сестра роздає ліки три рази на день. Є два способи роздачі ліків: 1) сестра зі столиком на коліщатах для роздачі ліків під'їжджає до кожно­го хворого і при ньому набирає відповідно до призначення необхідні ліки та видає їх хворому 2) з використанням індивідуальних сот — на посту для кожного хворого відкладаються призначені йому ліки і в палату

приносять готові набори. У кожного з цих методів є свої недоліки. При першому способі хворий контролює листок призначень, при другому спо­собі — медична сестра повинна запам'ятовувати ліки за кольором, щоб пояснити хворому їх відповідність з призначенням. Медична сестра пояс­нює хворому, як приймати ліки: скільки разів на день, перед, після чи під час їди. Ліки, які підсилюють апетит, приймають перед їдою. Проно­сні і глистогінні засоби приймають натще або за 1-3 год до їди. Під час їди приймають ліки, які сприяють травленню. Ліки, які подразнюють слизову оболонку шлунка, приймають після їди. Снодійні засоби прий­мають за 0,5 або за 1 год до сну. Краплі капають з пляшечки і долива­ють переварену воду. Для розчи­нів, мікстур користуються спеціа­льно градуйованими мензурками з поділками 5-10-15-20 мл. У по­буті, в домашніх умовах можна використовувати ложки: чайна відповідає 5 мл, десертна - 10 мл, столова - 15 мл.

Індивідуальні графіки прийман­ня ліків - це коли ліки признача­ють хворому частіше, ніж три рази на день, в певних умовах (після іди, на ніч, натще). При роздачі ліків у
сестри повинен бути графин з пере­вареною водою і чисті мензурки.
Ходячі хворі приймають ліки біля столика медичної сестри, лежачим приносить ліки сестра.

Дата добавления: 2014-01-04