Самостійна робота №12

Тема: Сироваткова хвороба

Сироваткова хвороба — це алергійне захворювання, спричинене вве­денням гетерологічних чи гомологічних сироваток або препаратів з них. Вона характеризується переважно запальними ушкодженнями судин і сполучної тканини. Гетерологічними препаратами є антитоксичні сироватки (протиправцева, протистафілококова), антилімфоцитарні сироват­ки. Білки цих сироваток є антигенами, що спричинюють розвиток сиро­ваткової хвороби.

Клініка захворювання відзначається різноманітністю симптомів, що пояснюється різницею видів і титрів утворених антитіл.

При первинному введенні сироватки несенсибілізованій особі розвитку гострої реакції передує інкубаційний період упродовж 7—10 діб. Це відпо­відає оптимальному терміну нагромадження в сироватці хворого концент­рації циркулюючих антитіл, необхідних для запуску імунологічної реакції. У продромальний період виявляють гіперемію і гіперестезію шкіри, лімфа- денопатію, невеликий висип довкола місця ін’єкції.

Гострий період розпочинається з підвищення температури тіла, болю, скутості та припухлості в суглобах. Найчастіше уражуються колінні, ліктьові, надп’ятково-гомілкові та променево-зап’ясткові суглоби. Відтак з’являються поліморфний висип (уртикарний, еритематозний, папульоз- ний, папуло-везикульозний, рідко — геморагічний), свербіж шкіри. При появі висипу температура тіла знижується. Поява висипу часто супрово­диться набряками на обличчі, полілімфаденопатією. Лімфатичні вузли збільшуються, вони не сполучені зі шкірою і між собою, м’якої консис­тенції, болісні при пальпації. Зрідка спостерігається спленомегалія. При тяжкому перебігу сироваткової хвороби до патологічного процесу залуча­ються серцево-судинна, травна та нервова системи. Хворі скаржаться на слабкість, задишку, напади серцебиття, біль у ділянці серця за типом кар- діалгії. Відзначають зниження АТ, тахікардію, при аускультації серця вислуховують ослаблені тони, на ЕКГ виявляють зниження біоелектрич­ної активності міокарда. З боку розладів травного тракту відзначають ну­доту, блювання, пронос, з боку нирок — розвиток вогнищевого чи дифуз­ного гломерулонефриту, з боку легень — емфіземи. Нервова система най­частіше уражується невритами, рідше — менінгоенцефалітами. Під час дослідження периферійної крові в продромальний період захворювання спостерігається незначний лейкоцитоз, знижена ШОЕ, на піку хвороби — лейкопенія з відносним лімфоцитозом, незначне збільшення ШОЕ, тром­боцитопенія.

Захворювання триває 5—7 діб, при тяжкому перебігу — 2—3 тиж, од­нак може набувати рецидивуючого характеру із загальною тривалістю про­цесу до кількох місяців.

Картина сироваткової хвороби при повторних уведеннях сироватки за­лежить від терміну, що минув з часу першого введення. При інтервалі впродовж 2—4 тиж розвивається місцева реакція за типом феномена Ар- тюса (у шкірі відкладаються циркулюючі імунні комплекси, що спричи­нює розвиток дерматитів, інколи з некрозом тканин та утворенням вира­зок) та загальна (гарячка, висип, артралгія, деколи — анафілактичний шок). Із збільшенням тривалості інтервалу спостерігається звичайний роз­виток сироваткової хвороби, але із вкороченим інкубаційним періодом.

новіти, дифузні ураження сполучної тканини, некроз шкіри та підшкірної жирової клітковини в ділянці ін’єкції сироватки, гепатити.

Лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання. Тяжка форма потребує терапії як при анафілактичному шоку. При легкій формі призна­чають внутрішньовенно кальцію хлорид чи глюконат по 10 мл 10 % розчи­ну, аскорутин, антигістамінні середники, гепарин (10 000—20 000 ОД на добу). Для зменшення свербежу шкіри рекомендують теплі ванни й обти­рання 5 % ментоловим спиртом чи розчиненим столовим оцтом. При стійких артралгіях призначають нестероїдні протизапальні засоби, делагіл.

Прогноз при сироватковій хворобі зазвичай сприятливий. Небезпеку для життя становить анафілактичний шок, міокардит та ускладнення з боку нервової системи.

Профілактика сироваткової хвороби включає чіткий збір алергологіч­ного анамнезу та визначення чутливості до антигенів перед уведенням си­роватки. Для цього підшкірно вводять 0,1 мл сироватки в розведенні 1: 100. Позитивна реакція свідчить про наявність підвищеної чутливості до даного засобу.

Профілактичне значення має введення сироватки за О.М. Безредкою: спочатку 0,1—0,2 мл і тільки згодом за відсутності реакції — усієї дози.

Профілактика сироваткової хвороби включає і ряд загальних заходів, а саме: поліпшення якості гетерологічних сироваток (удосконалене очищен­ня) та людського гаммаглобуліну; застосування сироваток за суворими показаннями; проведення попереднього тестування. Людям, що перенесли сироваткову хворобу, не рекомендується вживати кінське м’ясо, кумис, мати контакт із тими видами тварин, кров яких використовується для виготовлення сироваток.

Дата добавления: 2014-01-04