Препарати глюкокортикостероїдів

Препарати гормонів стероїдної будови

До гормонів стероїдної будови належать гормони кори надниркових залоз та гормони жіночих і чоловічих статевих залоз.

У корі надниркових залоз утворюється три групи гормонів: глюкокортикостероїди, мінералокортикостероїди та гормони із статевою активністю.

Під час різноманітних стресових станів, при збудженні центральної нервової системи в гіпоталамусі утворюється кортикотропін- фактор, який стимулює секрецію адренокортикотропного гормону гіпофіза. Він,у свою чергу,стимулює секрецію глюкокортикостероїдів (ГКС) корою надниркових залоз.Їх концентрація в крові зростає вже через 10-20 хв після початку дїї стресового фактора. Викликаючи зміни активності різних ферментних систем та перебудову обмінних процесів, ці гормони сприяють пристосуванню організму до надзвичайних умов існування. Стосовно цього гіпофіз-адреналова система доповнює симпато-адреналову.

До природних гормонів кори надниркових залоз належать гідрокортизон (кортизол), кортизон, кортикостерон, 11-дегідрокортикостерон. До препаратів гормонів кори надни ркових залоз належать гідрокортизон, преднізолон, тріамцинолон, дексаметазон та ін.

Швидкість виділення ГКС, як уже зазначалось, регулюється гіпоталамусом та гіпофізом за принципом зворотного зв’язку, що дозволяє говорити про гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему.

У клініці глюкокортикостероїди використовуються у зв’язку з наявністю в них протизапальної, протиалергічної, імунодепресивної, протишокової й антитоксичної дії.

Протизапальна дія ГКС є неспецифічною і проявляється як при системному, так і місцевому застосуванні препаратів. ГКС попереджують та пригнічують такі клінічні ознаки запалення, як місцеве підвищення температури, набряк, болючість. На тканинному рівні вони зменшують відкладання фібрину, розширення капілярів, міграцію фагоцитів та рубцювання. Правда, на вже сформовану сполучну тканину ГКС не діють.

Якщо протизапальну активність гідрокортизону прийнята за 1, то в преднізолону вона вища в 3-4 рази, в тріамцинолону – в 5 разів, в дексаметазону – в 30 разів.

У механізмі протизапальної дії ГКС відіграють роль зниження проникності стінки капілярів, стабілізація клітинних та лізосомальних мембран, пригнічення вивільнення гістаміну, серотоніну, брадикініну, метаболітів арахідонової кислоти.

ГКС використовують при лікуванні ревматизму та інших колагенозів, запальних процесів очей, шкіри, печінки, ни рок та ін. Необхідно пам’ятати, що вони застосовуються у випадку гіперергічного запального процесу, особливо тоді, коли він супроводжується автоімунними та алергічними проявами. У таких хворих запальний процес не виконує своєї захисної ролі, а виходить на перше місце у клінічній картині захворювання і може призвести до тяжких ускладнень.Обов’язковою умовою застосування ГКС є також ситуацуія, коли всі іншу можливості терапії вичерпані. З цих міркувань лікування препаратами цієї групи іноді називають терапією відчаю.

ГКС проявляють високу ефективність при алергічних проявах швидкого та сповільненого типів, зокрема при анафілактичному щоку, сироватковій хворобі, синній лихоманці, набряку Квінке, нападах бронхіальної астми тощо.

У циї випадках протиалергічна дія препаратів зумовлена стабілізацією клітинних мембран тучних клітин та базофілів, які містять медіатори алергії. З іншого боку, ГКС пригнічують утворення та функціонування імунокомпетентних клітин.

У реанімації ГКС часто застосовують у комплексі з іншими заходами для виведення хворих із шоку і колапсу різної етіології (травматичного, геморагічного, септичного, кардіогенного тощо).Механізм протишокової дії препаратів полягає у збільшенні реакції судин та ендо- та екзогенні судинозвужувальні речовини,зростанні концентрації катехоламінів у тканинах, зменшенні вивільнення біогенних амінів, що перешкоджає подальшому розширенню судин, зниженню артеріального та венозного тиску. ГКС проявляють також позитивну ізотропну дію, попереджують розвиток набряку мозку та легень.

Різновидом протикишкової активності ГКС можна вважати їх антитоксичну дію. Вона є важливим компонентом антистресорної дії цих препаратів і може бути використана при гострих бактеріальних. Вірусних інфекціях з тяжкою інтоксикацією та високою температурою (у тому числі при септичному шоку). У таких випадках одночасно з ГКС необхідно призначити ефективну антибактеріальну, антивірусну терапію для попередження поширення інфекції.

У всіх гострих випадках (різні види шоку, колапсу, набряк мозку, легень, гортані, гострі алергічні реакції, трансфузійні реакції, гіпоглікемічна кома, загрожуючий перебіг автоімунних захворювань та ін.) ГКС вводять хворому короткочасно (1-3 дні), але у дуже великих дозах.У перерахунку нам преднізолон вони можуть становити від 200-500 до 800-1000 мг на добу. Вводять препарати внутрішньовенно, де можливо – всередину.

В інших випадках, при численних підгострих та вираженому загостренні хронічних процесів, ГКС призначають від 4-6 тиднів до декількох місяців у добовій дозі 20-50 мг (рідко до 200 мг). Таке лікування здійснюють при ревматизмі, інших колагенозах,виразковому коліті, хронічному активному гепатиті, автоімунній гемолітичній анемії, нефротичному синдромі, тяжкому перебігу бронхіальної астми тощо.

Іноді ГКС призначають протягом усього життя хворого як замінну терапію, по 2.5-10 мг/добу. Це необхідно при первинній і вторинній наднирковій недостатності (хворобі Адісона, крововиливах у кору надниркових залоз, гіпопітуітаризмі).

Преднізолон (Prednisolonum) – синтетичний препарат з глюкокортикостероїдною активністю. Випускається в таблетках по 0,001 г та 0,005 г; в ампулах (Prednisolonhemisuccinas) по 0,25г; 0,5% мазі по 10 г та 20 г. Перед введенням вміст ампули розчиняють у 5 мл води для ін’єкцій і вводять в м’язи. Внутрішньовенно краплинно препарат вводять на 250-500 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози.

Дексаметазон (Dexamethasonum)- синтетичний глюкокортикостероїдний препарат,який містить у молекулі атом фтору, що зумовлює його більшу протизапальну та протиалергічну дію, порівняно з преднізолоном. Випускається в таблетках по 0,0005 г, в ампулах (дексаметазон-фосфат) по 1 мл 0,4% розчину, в очних краплях – 0,1% суспензія по 10 мл у флаконах.

Як уже зазначалось, терапія глюкокортикостероїдами проводиться тоді, коли всі іншу можливості лікування вичерпані. У гострих випадках вона здійснюється фактично за життєвими показаннями. Ці обмеження в призначенні ГКС, не дивлячись на їх високу лікувальну активність, насамперед пов’язані з великою кількістю побічних ефектів і ускладнень, які можуть викликати ці препарати.

ГКС викликають гіперглікемію, глюкозурію, стимулюють катаболічні процеси в м’язах та лімфоїдній тканині (лімфатичних вузлах, тимусі, селезінці). Ці прояви отримали назву стероїдний діабет, оскільки нагадують симптоматику цього захворювання, Як правило, після відміни ГКС вони зникають. Але в осіб із пре діабетом ГКС можуть провокувати маніфестацію захворювання, тому що вони до того ж пригнічують активність бета-клітин підшлункової залози.

Катаболічна дія ГКС призводить до атрофії м’язів (особливо характрерно для дексаметазону та тріамцинолону), до витончення шкіри, виникнення стрій. На фоні їх призначення погуршується захворювання ран.

Негативний вплив ГКС на лімфоїдну тканину призводить до зниження опірності організму до інфекцій (бактеріальної, грибкової, вірусноЇ, паразитарної природи). Вони сприяють генералізації їнфекційних процесів. Ось чому, при наявності збудника, терапію ГКС допустимо проводити лише під прикриттям ефективних антибактеріальних, протигрибкових та інших препаратів.

ГКС здатні провокувати утворення пептичних виразок та загострення перебігу виразкової хвороби.

У дітей препарати цієї групи затримують ріст внаслідок порушення обміну кісткової тканини. У дорослих вони можуть викликати остеопороз їз розвитком патологічних переломів.

Під впливом ГКС відбувається перерозподіл жирової тканини: жир накопичується в ділянці шиї, над ключицями, на обличчі. Виникають такі ознаки,як “ горб буйвола”, “місяцеподібне обличчя”.А характерне ожиріння тіла отримало назву “ матронізм”(матронами в Стародавньому Римі називали заміжніх жінок із привілейованих верств суспільства).

Під впливом природніх гормонів, наприклад гідрокортизону, які мають иакож мінералокортикоїдну активність, збільшується реабсорбція в нирках Na⁺ і води, розвиваються набряки, підвищується виділення К⁺ із сечею. В синтетичних препаратів (тріамцинолону, дексаметазону) мінералокортикоїдні активність мінімальна.

ГКС нерідко викликають підвищення артеріального тиску і загострення перебігу гіпертонічної хвороби.

При застосуванні ГКС виникають зміни психічного стану: покращення настрою, ейфорія, тривога, депресія, іноді – психози, судомні напади. На фоні терапії ГКС може виникати гіперкоагуляція крові з тромбоемболічними ускладненнями. При призначенні ГКС дітям гальмується їх статеве дозрівання, в жінок може порушуватись менструальний цикл.

У деяких хворих одразу виникає декілька з описаних ускладнень (стероїдний діабет, гіпертензія, ожиріння та ін.) – так званий си ндром Іценко-Кушінга (первинна гіперфункція кори надниркових залоз називається хворобою Іценко-Кушінга).

Описані побічні ефекти розвиваються при тривалому використанні ГКС. Одноразове застосування цих препаратів або протягом 1-2 днів, навіть дуже великих доз, є нешкідливим. Вказані ускладненняч можуть спостерігатися не лише при системному застосуванні ГКС, але й при місцевому, зокрема у вигляді мазей, особливо при їх тривалому, безконтрольному застосуванні.

Серйозним ускладненням терапіх ГСК є зниження функціональної активності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, яке може з часом проявлятися атрофією кори надниркових залоз. Якщо хворий приймав ГКС протягом тривалого часу, дозу препарату перед його відміноюб треба поступово зменшувати (на 0,5 таблетки преднізолону кожні 3-7 днів).При деяких захворюваннях (ревматоїдному поліартриті, системному червоному вовчаку) ГКС відміняють ще довгий час (за декілька місяців). Це роблять для профілактики синдрому відміни, що може розвиватися при раптовому припиненні прийому ГКС. Він проявляється загостренням захворювання, з приводу якого призначалися ГКС, неспецифічними симптомами, які нагадують ревматичну атаку, гострою наднирковою недостатніст ю. У таких випадках необхідно призначати ГКС у дозі, яка використ овувалась на початку лікування. Або навіть у вищій за неї. В подальшому, після зникнення вказаної симптоматики,необхідно проваодити відміну ГКС за сказаними правилами. Застосування АКТГ у кінці курсу лікування ГКС для стимуляції власних надниркових залоз тепер більшість спеціалістів вважають недоцільним, оскільки при цьому може поглиблюватись пригнічення гіпоталамо-гіпофізарного відділу.

Попередити розвиток гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової недостатності при тривалому застосуванні ГКС значною мірою вдається призначенням їх згідно з циркадним ритмом секреції цих гормонів. Відомо, що максимальне виділення ГКС у кров спостерігається між 6 та 8 годинами, поступово знижується протягом дня та досягає найменших величин опівночі. Введення ГКС між 6 та 8 годинами ранку, або 2/3 дози – зранку, 1/3 – до обіду, під час максимальної секреції ендогенних стероїдів, менше гальмує гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему. ГКС, які маюить пролонговану дію, наприклад дексаметазон, для циркадної терапії не придатні.

Протипоказаннями до застосування ГКС є вірусні кератити, виразкова хвороба, інфекційні захворювання, гіпертонічна хвороба, епілепсія, цукровий діабет.вагітність. Вони не є абсолютними. Якщо ГКС призначають за життєвими показаннями, на них не звертають увагу.

Rp.: Susp. Hydrocortisoni 2,5% 5 ml

D.t.d.N.5

S.По 5 мл вводити в м’язи, перед застосуваннім

ретельно збовтати.

Rp.: Prednisolonhemisuccinatis 0?025

D.t.d.n. 10 in amp.

S. Вміст ампули розчинити у 250 мл 5% розчину

глюкози, вводити внутрішньовенно краплинно.

Rp.: Tab.Prednisoloni 0,005 N.50

D.S. По 1 таблетці 3 рази на день.

Rp.: Susp.Dexamethasoni 0,1% ml

L.S. Закапувати в око по 1-2 краплі через 4-6 годин.

Дата добавления: 2014-01-04