Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Материальное стимулирование труда

Резюме

1. Соціальна робота у світлі ідеологічного виміру є інструмент політики. У залежності від ідеологічної установки політика на етапі превалювання ма-теріального виробництва вважає її зайвою, а на етапі переходу світової спільноти до інформаційної цивілізації починає інтенсивно використовувати її для збереження та підтримки розвитку інтелекту людини.

2. Найголовнішим сьогодні у розвитку суспільної свідомості України є те, що суспільство наблизилось до усвідомлення необхідності системного, комплексного розвитку всіх сфер суспільного життя, центральним, опорним принципом якого повинна стати активна гуманітарна політика.

3. Гуманітарна (від лат. humanitus – людство, людяність) політика (в найширшому розумінні цього терміна) має за мету «олюднення» всіх сфер і галузей суспільного буття, створення можливостей і умов для максимальної самореалізації кожної особистості, формування в неї внутрішньої потреби, сміливості і здатності брати участь у економічному, політичному і культурному житті держави і суспільства, словом і ділом відстоювати гуманітарні пріоритети і цінності.

4. Державна гуманітарна політика – це системна і послідовна діяльність держави у відносинах з людиною зокрема і суспільством в цілому, що здійснюється через органи державної виконавчої, законодавчої та судової влади при залученні громадськості та з урахуванням основних прав людини і ставить за мету досягнення високого життєвого, духовного та інтелектуального рівня особистості, як у її власних інтересах, так і в інтересах України в цілому.

5. Державна гуманітарна політика – це сукупність певних форм, методів, прийомів та інших проявів діяльності органів державної влади у всіх сферах суспільного буття. Мова йде про виробництво і споживання, суспільно-політичні процеси, духовне життя суспільства і культуру. Скрізь і у всьому держава намагається провести свою «політичну лінію». Ефективною вона буде тоді, коли утвердиться як «гуманітарна», тобто на людсько-людяних засадах.

6. Гуманітарний (гуманістичний) підхід базується на розгляді людини як центральної проблеми суспільного розвитку, як своєрідного центру суспільної гармонії, її головного принципу, осердя зосередженості суспільно-силових ліній, які єднають їх в єдине й органічне ціле. Гуманітарний підхід -це проникнення (осмислення) в таїнство суспільного буття через призму пріоритету особистості як головного осердя суспільної цілісності.

Гуманітарна сфера – це не якась окрема (відмежована від економіки і політики) сфера суспільного буття, а суспільне буття як таке, схарактеризоване (оцінене, осмислене, організоване) через призму пріоритетів людини і людських цінностей. Це особливий «зріз» суспільної цілісності, а саме – зріз перетину і забезпечення людських інтересів.

7. Соціальна робота поєднує економічну та політичну складові соціального організму країни в органічне ціле. Недооцінка ролі соціальної роботи призводить до затухання взаємодії економіки та політики, робить принципово неможливим духовний розвиток людини, що в умовах інформаційної цивілізації є недопустимим.

8. Сутність гуманітарної політики держави полягає у визначенні сенсу суспі-льного життя, того, що надає цілеспрямованості і виправдання всій нашій життєдіяльності.

9. Змістом гуманітарної політики є ні що інше, як реалізація державою людських пріоритетів і цінностей у всіх сферах життєдіяльності людини і суспільства.

10. Результатами цілеспрямованої державної гуманітарної політики мають бути: в економічній сфері – сприяння формуванню соціально-орієнтованої ефективної ринкової економіки; в політичній – створення умови для формування і діяльності органів державної влади на засадах демократії, узгодження на цих же принципах діяльності різноманітних громадських об'єднань відповідно до вільного волевиявлення народу; в духовній сфері – забезпечення свободи волі у повному обсязі й без будь-яких (окрім, очевидно, моральних) обмежень; у сфері культури – реалізація творчих потенцій особистості.

11. Поняття гуманітарної політики тісно пов'язане з поняттям соціальної полі-тики. Але якщо соціальна політика як державна політика, спрямована на досягнення добробуту в суспільстві, покликана переважно забезпечувати фінансування соціально-культурної сфери, і, за світовими стандартами, ад-ресована лише певним категоріям населення (інвалідам, малозабезпеченим, пенсіонерам тощо), то гуманітарна політика є поняттям значно ширшим і включає в себе, поряд зі специфічними економіко-фінансовими заходами, заходи управлінські, політико-правові, міжнародне співробітництво.

До того ж, гуманітарна політика – це не лише однобічний механізм забез-печення людського розвитку, а механізм взаємодії особи, суспільства і держави, який виявляється, з одного боку, у спрямованості на людину, покращанні умов її життя, а з іншого боку – у залученні людини до державотворчих процесів, а в більш широкому розумінні – до соціокультурної творчості, світового співробітництва і розвитку, що сьогодні є важливим для становлення Української держави.

12. Ефективну гуманітарну політику можна розробити тільки за умов створення нових світоглядно-ідеологічних підвалин розуміння нашого життя, тому проблема єдності багатовекторного соціального буття – ось чи не центральне методологічне питання сучасної соціальної філософії. Адже проблема стійкого розвитку суспільства, збереження його самоідентичності наприкінці XX сторіччя має не тільки національне чи регіональне, а й загальноцивілізаційне значення. Звичайно, мова йде не про уніфіковану, толерантну єдність, а, якщо використати філософську категорію системності, про соціальну тотальність, тобто про рухливу єдність різноманітних соціальних процесів.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Першочергові завдання державної гуманітарної політики | Социально-экономическое обоснование заработной платы
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 310; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.