Етика земельних відносин і стабільність суспільства

Немає важливіших законів, які визначають долю людства, ніж закони, які регулюють відносини стосовно землі: як вона розподілена між людьми і як вона використовується. Тому дуже важливо вивчити комплексний вплив земельних відносин на всі сфери життя людини і суспільства, оцінити фундаментальну значимість законодавства про землю.

На законодавцях при прийнятті законів про землю лежить велика відповідальність, вони повинні проявити мудрість, інакше не уникнути економічних, соціальних і екологічних катастроф, які призводять до важких політичних й інших наслідків.

Естетичні почуття людини значною мірою формувались у прямому зв'язку з поняттям краси природи. Це свідчення того глибокого впливу, який земля має на наше життя. Тому дуже важливо проявити делікатність і здоровий глузд при розробці земельної політики та прийнятті законів, які регулюють земельні відносини.

Звичайно неможливо створити необхідний звід законів, які регулюють використання землі і природних ресурсів, без формулювання принципів, на яких буде побудовано фундамент суспільства. Це означає, що в Україні спочатку необхідно досягти громадянської згоди стосовно тих філософських цінностей і правил, які повинні стати фундаментом для побудови законів про землеволодіння. Конституція України визначає, що земля є всенародним надбанням і тому бережливе ставлення до неї є важливим для нинішнього і майбутнього поколінь. Враховуючи це та трактати економістів-класиків, істориків, можна запропонувати оптимальну модель землеволодіння, яка ґрунтується на таких принципах:

· земля є загальним надбанням і тому до неї потрібно ставитися з повагою;

· кожна людина має з дня народження природне право на доступ до природних ресурсів: у цьому суть принципу рівності;

· розподіл землі і природних ресурсів повинен бути продиктований принципом необхідності.

При цьому слід керуватися такими правилами:

· кожен представник нинішнього і наступного поколінь повинен мати доступ до землі однакової якості;

· обов'язковість сплати суспільству повної вартості землі (ренти) в обмін на привілей ексклюзивного використання.

Ці правила складають первинний кодекс і є еталоном для будь-якого стабільного суспільства незалежно від характеру соціального устрою, який можна назвати етикою земельних відносин, або земельною етикою.

На базі етично сформованої моделі землеволодіння ми можемо визначити проблеми, які виникають через нездатність підкоритися правилам кодексу, а також екстраполювати переваги на всі сфери життя суспільства. По суті, та філософія, про яку йдеться, знаходить практичне вираження через податкову систему, що ґрунтується на двох важливих принципах:

· те, що людина заробила своєю працею і шляхом збереження, є її власністю. Цей дохід не повинен оподатковуватись з метою перерозподілу на користь іншим (крім окремих винятків, які належать до сфери охорони здоров'я і екологічного добробуту);

· та сума, яку створює суспільство в результаті своєї діяльності, називається рентою землі і природних ресурсів. Вона належить усім рівною мірою і повинна розподілятися шляхом фінансування державних соціально необхідних витрат.

Зрозумівши суть цієї оптимальної системи прав на власність, ми зможемо розібратись, яким чином наше життя пов'язане між собою залежно від того, як використовується земля.

Які ж рушійні сили земельних відносин? До них ми відносимо економіку, політику, філософію, соціологію, екологію, психологію, історію та міжнародні відносини.

Економіка. У ринковій економіці земля є предметом ринку, в процесі якого можлива земельна спекуляція, котра в свою чергу може призвести до нестабільності та кризи.

Земельна етика дає змогу усунути існуючі стимули до спекуляції приростом вартості землі. Вона сприяє зростанню продуктивності праці, а відповідно і збільшенню заробітної плати, заохочує вкладати кошти в основний капітал, що допомагає розвитку економіки. Таким чином, все суспільство стає багатшим. Політика. Якщо суспільство починає керуватися принципами етично сформованих земельних відносин, то з'являються нові взаємовідносини людей, які представляють їхні нові політичні організації. Виникає нова довіра, люди активніше залучаються до процесу, котрий перетворюється у демократичну участь. Частина влади переходить до органів самоуправління, а розмір державного сектору скорочується. Управління перетворюється у творчий процес, у якому людина виражає свої громадські інтереси через закони. Система оподаткування будується на основі земельної етики, що, в свою чергу, формує механізм, який урівноважує соціальні й екологічні стреси. Цей механізм автоматичної стабілізації звільняє уряд від необхідності довільно втручатися в економічний і соціальний процеси.

Філософія. Сьогодні будь-яке суспільство поділено на соціальні групи, що конкурують ідеологіями. Стиль суперництва політики, який можна назвати демократією, походить від конфліктів між монархами і земельними магнатами за право контролювати доходи суспільства. Унаслідок цього гротескного конфлікту з'явились удосконалення, які нині продовжуються використовуватись для руху прийнятої моделі демократії. Якщо керуватися принципами земельної етики, то причина роз'єднання людей закладена у неправильному розподілі рентних доходів. Якщо вони розподілятимуться за принципом справедливості, то люди будуть об'єднуватись.

Соціологія. Добре відома та ірраціональна напруга, яка має місце у житті міського і сільського населення. Корені такого поділу можна побачити в тому, як місто намагається витягнути лишки ресурсів, і не тільки, із села. Аналогічним чином сучасна податкова система налаштована проти сільського населення: вона, присвоюючи велику частину оподаткованого доходу в сільській місцевості, витрачає його на населення у міських центрах. Тільки етично сформовані земельні відносини можуть усунути цю внутрішню експлуатацію.

Екологія. Є дві основні причини деградації довкілля. Перша — акт відчаю людей, які не можуть заробити собі на життя. Вони викинуті на задвірки суспільства і змушені існувати за допомогою антисоціальних засобів або внаслідок виснаження природного капіталу. Друга причина — не стягування з людей плати за користування землею та природними ресурсами. А відтак забруднюються земля, річки, повітря, тому що за їхнє користування не потрібно платити.

Етично сформовані земельні відносини дають змогу проводити земельну реформу так, що люди не витісняються на соціальні задвірки. Збори за користування землею та іншими природними ресурсами примусять тих, хто їх забруднює, припинити свою руйнівну діяльність.

Психологія. Приблизно так, як обличчя матері віддзеркалюється в пам'яті новонародженої дитини, поселення розвиваються, зберігаючи вид пейзажів у своїй колективній душі. У кожного із нас залишається в пам'яті вид ландшафтів, де про­ходило дитинство. Ще в XIII столітті відомий філософ Фома Аквінський, який

вивчав соціальну психологію, підкреслював, говорячи про вибір місця для заснування нового міста, що це місце повинно бути таким, щоб краса пейзажів приносила задоволення жителям.

Тому при приватизації землі слід враховувати можливість прямого доступу більшості населення до природних ресурсів. Прийнявши земельну етику, суспільство безпосередньо розподілить соціальні блага кожному громадянину залежно від природних властивостей довкілля. Таким чином, відновлюється соціальний статус ландшафту, з'являється духовне задоволення.

Історія. Багато рис населення пов'язано з особливістю його сприйняття свого минулого. Історія — це перш за все хроніка боротьби за контроль над земельною рентою, яка являє собою збитковий дохід, що використовується для фінансування розвитку цивілізації.

Поєднуючи суспільство і оточуючий його ландшафт, ми об'єднуємо минуле з майбутнім. Ми таким чином створюємо сприятливу атмосферу прогресу. Грунтуючись на накопиченні знань минулого, майбутній розвиток дасть змогу поліп ши ти життя всіх людей замість збагачення малочисельного класу.

Міжнародні відносини. Оновлення життя кожної людини і суспільства в цілому не може відбуватися в ізоляції від іншого світу. Нова філософія земельних відносин гарантує всім націям, що сучасні наднебезпечні конфлікти за право контролю над природними ресурсами будуть вирішені мирним шляхом. Наприклад, фінансування міжнародних організацій, таких як ООН, або спасіння людей, котрі стали жертвами природних катастроф, що виникли внаслідок дестабілізації довкілля, може бути забезпечено завдяки поділу рентного доходу націй, який контролюється суверенними державами.

Суть цієї філософії — поділ дарів природи відповідно до принципів земельної етики, що буде схвалений людьми в усьому світі. Отже, з'являється фундамент нового глобального договору, який поповнить думками ідею нового порядку в світі.

Еволюція соціального ладу. Якщо Україна візьме на озброєння Земельну етику, то у відносинах з природним середовищем між центром та регіонами може бути досягнутий здоровий баланс. Загальна спадщина громадян України — це земля України. Об'єднання під своєю загальною спадщиною — це початок еволюційної, а не революційної трансформації соціального ладу.

Тому, якщо громадяни України хочуть:

· побудувати соціальну систему, яка ґрунтується на принципах раціональності і справедливості (а це саме ті два принципи, котрі необхідно вмонтувати у конкретно побудовану ринкову економіку), вони повинні будуть задуматись над розподілом усіх природних ресурсів на рівноправній основі без компромісів стосовно особистих прав;

· ліквідувати зловживання владою (а це необхідна умова для конкретно побудованої демократії), то немає альтернативи соціалізації додаткового доходу, який створюється суспільством. Сьогодні в Україні більшість уже зрозуміла, що саме приватизація цього доходу породжує корупцію і зловживання владою. Залишення цього доходу у власності суспільства дасть можливість (і цього достатньо) профінансувати всі основні суспільні інститути сучасного суспільства, які не можуть забезпечуватись через ринкову економіку;

· зберегти природу, відновити її і передати майбутнім поколінням стійке довкілля (а це ознаки розумного суспільства), то в них немає іншого вибору, як примусити кожного платити повну ринкову вартість за використання землі та її багатств. Отже, можна приватизувати заробітну плату і прибутки людей, а у державної влади ліквідується змога присвоювати багатство, створене приватною працею. Важливо зрозуміти, що оподаткування заробітної плати і прибутку — це зловживання владою і заперечення принципів свободи;

· жити вільно (а це — конституційне право кожного), їм необхідно зрозуміти, що бачення проблеми і принципи, викладені вище, справедливі, відповідають законам розвитку економіки і суспільства та їх можна реально застосувати на практиці.

Відстоюючи свої права, громадяни України тим самим відновлюють її цілісність. Демократизація прав на землю — фундаментальний принцип, який дає кожній людині право на життя і свободу.

Якщо принципи Земельної етики залишаються незрозумілими або не реалізуються, побудувати моральне (етичне) суспільство неможливо.

Дата добавления: 2014-01-04