Врахування темпераменту в навчально-виховній роботі

Вимоги діяльності та тип темпераменту

У деяких видах діяльності від рис темпераменту може залежати не тільки хід виконання, а й кінцевий результат. А тому щодо певного різновиду діяльності слід говорити про більш чи менш сприятливі динамічні риси психіки.

Деякі різновиди діяльності висувають жорсткі вимоги до темпу та інтенсивності дій, отже, потребують спеціального добору вико­навців за цими якостями. Наприклад, тому, хто хоче стати льотчиком-випробувачем, диспетчером на виробництві чи оволодіти дея­кими видами циркового мистецтва, треба мати рухливий та сильний тип нервової системи. Актору та музиканту необхідна емоційна збудливість.

Але в більшості професій риси темпераменту, надаючи своє­рідності процесу діяльності, не впливають на її кінцеву продук­тивність. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися спеціальною підготовкою, вольовими зусиллями та захопленістю. Особливості темпераменту виявляються насамперед в особливос­тях використання способів роботи. Індивідуальний стиль діяльності виробляється та відшліфовується, якщо людина активно шукає прийоми та засоби, що допоможуть досягти найкращих результатів. Так, індивідуальний стиль діяльності яскравіше проявляється у твор­чих людей, майстрів своєї справи, оскільки для творчої особистості характерна індивідуалізація прийомів роботи.

Серед визначних людей трапляються представники різних типів темпераменту. Тільки в художній літературі зустрічаємо холерика О. С. Пушкіна, сангвініка О. І. Герцена, флегматика І. О. Гончарова, меланхоліка М. В. Гоголя, які використовували такий режим та способи виконання діяльності, які відповідали індивідуальному темпераменту. Або взяти, наприклад, великих російських полководців - Суворов був холериком, а Кутузов - флегматиком.

Риси темпераменту є однією з передумов розвитку характеру.

При будь-якому типі нервової системи, тобто при наявності любого темпераменту, можна виробити, виховати, всі суспільно необхідні, позитивні риси особистості і поведінки, темперамент буде лише надавати певну своєрідність цим рисам.

Від учнів холериків треба постійно, лагідно, але наполегливо вимагати виважених, продуманих відповідей, спокійних, нерізких рухів, систематично виховувати в них стриманість у поведінці, у взаєминах із товаришами, дорослими. Під час виконання навчального завдання в холериків слід формувати вміння послідовно, за певним планом вести роботу.

В учнів холеричного темпераменту необхідно старатися шляхом тренувань розвивати гальмівний процес, виробляти вміння гальмувати себе, свої небажані реакції. Від цих учнів потрібно постійно, м’яко, але наполегливо вимагати спокійних, обдуманих відповідей, нерізких рухів, систематично виховувати у них стриманість у поведінці й відносинах із товаришами та дорослими.

Особливості сангвінічного темпераменту виявляються в навчальній роботі учнів. Якщо навчальний матеріал нецікавий та для його вивчення необхідна довга, одноманітна робота, яка не викликає в учня сангвініка емоційного настрою, дитина погано засвоює нове, відвертає увагу. За правильного виховання розвивається високорозвинене почуття товариськості, відвертості, активної участі в навчальній роботі, суспільному житті. За несприятливих умов, коли відсутнє систематичне, цілеспрямоване виховання, у сангвініка можуть проявлятися легковажність щодо справи, невміння та відсутність бажання доводити справу до кінця, негативне ставлення до навчання, до інших людей, переоцінювання себе та своїх можливостей.

В учнів-сангвініків необхідно виховувати посидючість, стійкі інтереси, більш серйозне ставлення до будь-якої справи. Викорінювати непостійність, безтурботну безпечність, легковажність, якщо вони почнуть проявлятися.

У навчальній діяльності меланхоліки не здатні витримати сильне й довге напруження, що пояснюється загальмуванням клітин їхнього мозку. В учнів меланхолічного темпераменту слід розвивати товариськість, почуття колективізму, виховувати почуття дружби. Позитивні якості меланхоліка - чуйність, відвертість.

Стосовно учнів-меланхоліків необхідно поступово відучувати їх від зайвої сором’язливості, давати їм можливість активніше діяти й проявляти активність. На уроці учнів необхідно часто запитувати, створювати спокійну обстановку; велику роль при цьому відіграє схвалення, похвала, підбадьорювання. Необхідно поступово їх вводити в колектив, виховувати колективістські почуття, почуття дружби й товаришування. Учні цього типу дуже важко пристосовуються до нових умов, нових обставин, нової діяльності. Ці властивості слабкого типу нервової системи вчителю необхідно особливо пам’ятати при роботі з учнями першого класу.

Увагу вчителя повинні привертати й учні флегматичного темпераменту, яким, як завжди, не надається достатньої уваги. Вони спокійні, посидючі, і тому наче немає підстав робити їх об’єктом спеціальної уваги. Але у флегматиків необхідно розвивати велику рухливість, активність, не допускати, щоб він проявляв безпечність до діяльності, в’ялість й інертність. Учителю необхідно більше активізувати діяльність учнів-флегматиків.

Вчитель теж є представником певного темпераменту і йому також потрібно працювати над собою.

Дата добавления: 2014-01-04