Бур'янисті рослини як компоненти агроценозу

Оскільки бур'яни є сильними конкурентами культурних рослин, то при високій їхній чисельності вони завдають сільському господарству великої шкоди.

Бур'яни під час свого розвитку «перехоплюють» від культурних рослин найважливіші ре­сурси формування врожаю —сонячну радіацію, вуглекислий газ, повітря, елементи мінерального живлення, воду. Отже, бур'яни знижують реальний урожай культурних рослин, не дають змоги цілком розкрити їхній генетичний потенціал продуктивності та змушують вкладати в агроекосистеми до­даткові матеріальні ресурси.

Зокрема підраховано, що за середнього рівня засміченості посіву бур'яни засвоюють до 50 % внесеного з добривами азоту, фосфору і калію. Крім того, при масовому розростанні бур'янів ускладнюється догляд за посівами, підвищуються витрати енергії і матеріальних ресурсні, збільшується собі­вартість продукції та дорожчає весь виробничий цикл, по цікоджуються при проведенні заходні боротьби з бур'янами культурні рослини та порушується структура грунту, а при використанні пестицидів для хімічних прополок забруд­нюється природне середовище їхніми залишковими кіль­костями, внаслідок чого знижується якість сільськогоспо­дарської продукції.

Розростання деяких бур'янів призводить до вилягання зернових культур, погіршення умов дозрівання врожаю та його втрат. У цьому плані відома несприятлива дія на посіви зернових культур такого бур'яну, як березка польова. Корені бур'янів (особливо багаторічних) підвищують питомий опір ґрунту під час його обробітку в середньому від 3,5 до 5,0 Па і на 16 % збільшують витрату паливно-мастильних мате­ріалів.

Багато видів бур'янів є проміжними хазяїнами хвороб і шкідників, а інші є переносниками хвороб і шкідників, із яких вони потрапляють на культурні рослини. Так, вівсюг пустий — переносник і резерват кореневої гнилі зернових культур, а дикорослі пасльонові — резерват колорадського жука.

У процесі життєдіяльності бур'яни виділяють у ґрунт і атмосферу органічні речовини, що пригнічують розвиток культурних рослин. Такий механізм впливу одних рослин на інші називається алелопатією і в деяких видів бур'янів виражений досить чітко. Наприклад, бур'яни родини греч­кових (спориш, гірчак, татарська гречка та ін.) виділяють феноли і кавову кислоту.

Бур'яни затінюють ґрунт, що призводить до зниження його температури на 2—4 °С, та значної активності ґрунтових мікроорганізмів, погіршення трансформації в ґрунті орга­нічних речовин. Деякі види бур'янів містять у вегетативних частинах або в насінні отруйні для людини і тварин речо­вини. Після попадання їх як домішки в продукцію чи корм вони можуть спричинити тяжкі захворювання. Досить отруй­не насіння мають такі поширені бур'яни, як пажитниця п'янка, блекота чорна, гірчак звичайний та ін.

Бур'янисті рослини змушують вводити в технологічні схеми виробництва продукції рослинництва спеціальні прийоми і засоби, які за відсутності бур'янів були б зайвими. Так, досходові, післясходові і пожнивні культивації необхідні лише для знищення сходгв бур'янів або для провокації про­ростання їхнього насіння. На боротьбу з бур'янами витрачається не менш як ЗО % від загальних витрат на виробництво рослинницької продукції.

Збитки, які завдають бур'яни, насамперед — це вико­ристання ними ресурсів, внесених в агроекосистеми люди­ною для задоволення потреб культурних рослин. Як видно з табл. 1, винесення цих елементш бур'янами (з урахуванням їхньої чисельності у посіві) досить істотне.

Таблиця 1

Винесення мінеральних речовин деякими бур'янами за вегетаційний період

№ nop.	Назва бур'яну	Винесення мінеральних речовин, мг/рослину
	Пирій повзучий	106,5
	Грицики звичайні	107,4
	Лобода біла	360,7
	Будяк польовий	729,9
	Березка польова	163,3
	Куряче просо	262,3
	Хвощ польовий	127,1
	Жабрій звичайний	217,4
	Гречка витка березкоподібна	148,1
	Гірчак шорсткий	227,2
	Осот польовий	306,3
	Фіалка польова	73,9

Винесення із ґрунту такої кількості поживних речовин, що відповідає 11 кг/га мінеральних добрив, вистачило б для одержання врожаю 31,8 ц/га зерна озимої пшениці або 200 ц/га коренів цукрових буряків, наприклад, з урожаєм зеленої маси озимого жита 300 ц/га з ґрунту виноситься 203 кг/га азоту, фосфору і калію, тоді як мати-й-мачуха витрачає на формування своєї біомаси 336 кг/га, а будяк польовий — 285 кг/га цих елементів живлення.

Для створення 1 кг сухої біомаси пшениці з ґрунту спо­живається 460—510 л води, вівса — 600 л, а лободи білої, щириці або будяка польового — 800—1200 л, гірчиці польо­вої — 870—900 л, пирію повзучого — 1100—1200 л.

У цілому, в сучасному землеробстві відбувається зміна концепції про розуміння ролі бур'янів в агроекосистемах. Концепція, основою якої раніше була боротьба з бур'янами, знищення, викорінення, змінюється на концепцію регулю­вання їхньої чисельності. Підставою для такого розвитку системи уявлень є не лише загроза все більшого забруднення агроекосистем залишковими кількостями пестицидів, а й розуміння того, що бур'янисті рослини становлять небезпеку не своєю видовою розмаїтістю чи наявністю в посівах, а високою чисельністю. Тому замість дорогого і фактично не­реального знищення бур'янів пестицидами економічно до­цільніше не допускати їхнього масового розростання зни­женням їхньої чисельності до економічно безпечного рівня.

Ця концепція є головною для землеробства XXI ст. Підходи до наявності бур'янистої рослинності в агроценозах нині значно змінюються. Демографічний вибух другої поло­вини XX ст., коли за півстоліття чисельність населення Землі зросла з 2 до 6,1 млрд, вимагав різкого збільшення обсягу виробництва рослинницької продукції. Це було забезпечено двома способами: а) екстенсивним — розширенням площі ріллі (тепер на планеті розорані всі придатні для цього землі); б) інтенсивним — впровадженням більш продуктивних сортів польових культур і внесенням в агроекосистеми ве­ликих кількостей добрив, пестицидів та інших матеріально-енергетичних ресурсів. Як наслідок, маємо високу засмі­ченість посівів: при екстенсивному способі виробництва — за рахунок низького рівня агротехніки, при інтенсивному — за рахунок низької конкурентоспроможності нових сортів до бур'янів. Тому посіви, відповідно до згаданої вище концепції Р. Радемахера, стали розглядати як достатньо «закономірні» сполучення культурних і бур'янистих рослин, в яких стриму­вання розростання бур'янів вимагало все інтенсивніших хімізації і механізації сільськогосподарського виробництва. Спричинена внаслідок цього екологічна катастрофа висунула на перший план завдання екологічної конверсії сільського господарства.

Рослинництво XXI ст. насамперед має використовувати із повному обсязі генетичний потенціал сортів. Наприклад, у зернових він становить 80—145 ц/га зерна, кукурудзи — 225, у картоплі — 950—1200 ц/га бульб, у цукрових буряків — 1200 и/га. У перспективі така врожайність дасть змогу майже втричі скоротити посівні площі, передаючи орні землі, що звільнилися, під луки і лісонасадження, оптимізувати агроландшафт та умови, які створюються для життя людей. У XXI ст. рілля має бути цілком вільною від бур'янів, тобто щоб усі її ресурси використовувалися тільки культурними рослинами.

Дата добавления: 2014-01-04