Етап 4. Витлумачення фактів

Етап 3. Збирання фактів

Здійснюється збирання фактів або інформації за темою та окремими розділами в її межах. Для цього потрібно ознайомитися із наведеним у посібнику списком літератури, наявної в бібліотеці і читальному залі. У списку визначаються джерела, з назв яких помітно, що вони мають хоча б віддалений змістовний стосунок до теми. З цими книгами необхідно ознайомитися, виявити в них актуальну в контексті власної теми інформацію й зібрати її. За можливості потрібно використовувати інформацію з інших джерел. На цьому етапі теж доречне консультування з викладачем.

Знайдена інформація (факти) систематизується, сортується за ступенем свого відношення до того чи того питання, витлумачується (інтерпретується) в контексті теми, її розділів. На основі теоретичних знань та інтуїції висвітлюються ключові моменти, встановлюються причинно-наслідкові зв’язки між фактами, окремими аспектами теми, розділів. Формується загальне бачення досліджуваної теми.

На цьому етапі, а також на двох наступних, застосовуються методи теоретичних досліджень — сукупності прийомів чи операцій теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання. Серед них слід виділити:

1) порівняння — процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об’єктам;

2) абстрагування — відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і виділення кількох рис, котрі цікавлять дослідника;

3) аналіз і синтез. Аналіз — метод пізнання, який дає змогу поділяти предмети дослідження на складники (природні елементи об’єкта або його властивості і відношення). Синтез, навпаки, припускає з’єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов’язані, вони становлять єдність протилежностей;

4) індукцію і дедукцію. Дедуктивною називають таку розумову конструкцію, в якій висновок щодо якогось елемента множини робиться на підставі знання загальних властивостей усієї множини. Змістом дедукції як методу пізнання є використання загальних наукових положень під час дослідження конкретних явищ. Під індукцією розуміють перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів класу робиться висновок стосовно класу загалом. Дедукція та індукція — взаємо­протилежні методи пізнання;

5) моделювання — метод, який ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів;

6) ідеалізація — конструювання подумки об’єктів, які не існують у дійсності або практично нездійсненні;

7) історичний метод — дослідження виникнення, формування й розвитку процесів, подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей і суперечностей;

8) системний підхід — комплексне дослідження об’єктів (систем), дослідження їх як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин, вивчення кожного елемента системи у його зв’язку та взаємодії з іншими елементами, виявлення впливу властивостей окремих частин системи на її поведінку загалом, визначення оптимального режиму її функціонування.

Дата добавления: 2014-01-04