Соціальна система — складно організоване, впорядковане ціле, що включає окремих індивідів і соціальні спільності, поєднані різноманітними зв’язками й взаємостосунками

Масова свідомість — тип суспільної свідомості, пов’язаний з особливого роду діяльністю соціальних спільнот. Відображає різ­номанітні аспекти життя суспільства, що викликають інтерес цих спільнот.

Неформальна економіка — система неформальних взаємодій між економічними суб’єктами, що базується на особистих відносинах і безпосередніх контактах між ними. Неформальна економіка доповнює й замінює офіційно встановлений порядок організації й реалізації економічних зв’язків.

Організація — форма об’єднання людей для досягнення певної мети на засадах позаособистісних стосунків.

Парадигма — визнане всіма наукове досягнення, яке упродовж певного часу дає науковому середовищу модель постановки проблем та їх розв’язання.

Підприємець — суб’єкт вільної, ініціативної господарської діяльності, котра включена в систему відносин приватної власності, здійснюється завдяки механізму ринкової конкуренції, пов’язана з ризиком та відповідальністю, спрямована на виробництво нових товарів, надання послуг або освоєння нових технологічних та організаційно-економічних способів їх удосконалення з метою отримання максимально можливого для цих умов прибутку чи особистої самореалізації

Підприємництво — особливий творчий різновид економічної діяльності і поведінки людини, керованої у своїй діловій активності особистими вигодами з урахуванням реальних інтересів і стратегічної мети конструктивного розвитку та взаємодії усіх сфер суспільного життя.

Підприємницька конкуренція — суперництво між підприємцями за вигідніші умови виробництва й збуту товарів для одер­жання найбільших прибутків.

Підприємницький ризик — небезпека для суб’єкта підприємницької діяльності втрати ресурсів; недоотримання доходів (прибутків) порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів (господарювання); зазнавання збитків від невдало проведеної комбінації (системи дій).

Поведінка — сукупність вчинків індивіда або групи, яка обов’язково реалізовується зовні, у вчинках, відносинах, ситуаціях, діях, і є одним із способів втілення діяльності.

Політична економія — марксистська наука про суспільно-економічні відносини людей і закони суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ на різних ступенях розвитку людства. Вивчає виробничі відносини в їхньому зв’язку з продуктивними силами й елементами надбудови.

Приватизація — особлива форма перетворення власності, яка відображається процесом передачі державної власності в приватні руки чи передачею управління сервісом від держави в приватний сектор.

Протестантська трудова етика — релігійно обґрунтована доктрина про чесноту праці, потребу працювати сумлінно й старанно. Багато соціологів пояснювали економічний успіх протестантських суспільств тим, що відповідна трудова етика поширювалася не тільки на основну масу населення, а й на елітні групи, включаючи підприємницький клас. У цих суспільствах досягнення матеріального достатку розглядалося як критерій старанної й сумлінної трудової діяльності.

Психологічний клімат в організації — загальний емоційний стан колективу, в якому відображуються настрої людей, їхні душевні переживання та об’єктивні закономірності спільної діяльності і трудового процесу.

Редистрибутивна економіка — економіка, заснована на загаль­ній власності, службовій праці та узгодженій державній політиці пропорційного перерозподілу матеріальних ресурсів.

Соціалізація — спосіб формування у людей навичок та соціаль­них настанов, які відповідають їх соціальним ролям.

Соціальна відповідальність підприємництва — інтеграція соціальних та екологічних аспектів у повсякденну комерційну діяльність підприємств і їхня взаємодія з зацікавленими сторонами на добровільній основі.

Соціальна роль — нормативний різновид поведінки індивіда, який обирає певну соціальну позицію (у суспільстві, групі, організації) й виконує відповідні їй функції.

Соціальна роль підприємництва — становлення високоефективного соціально-орієнтованого ринкового господарства, що базується на ініціативі людей та здатне забезпечити соціально-економічні перетворення економіки країни.

Соціальне мікросередовище — інтегральна сукупність соціаль­них груп, соціальних спільностей, а також соціальних інститутів і соціальних організацій, з якими безпосередньо пов’язаний індивід у процесі соціалізації, міжособистісного спілкування й діяльності. Соціальне мікросередовище може бути і реальним, і уявним.

Соціальний статус — становище індивіда або групи в соціаль­ному просторі стосовно інших індивідів і груп, яке визначається за соціально значущими для цієї суспільної системи критеріями (економічними, політичними, соціально-правовими, професійними тощо).

Суб’єктивне зубожіння — феномен негативного оцінювання людьми власного рівня життя навіть за умов зростання їхнього побутового споживання.

Тіньова економіка — нелегалізована друга економіка, що охоплює приховувані від контролю види індивідуальної й кооперативної діяльності, тобто або заборонені законом, або не зареєстровані в установленому порядку, або відображені в обліку не в повному об’ємі. Структура тіньової економіки: кримінальна економіка; фіктивна економіка; неформальна економіка.

Ціннісні орієнтації — особистісні орієнтації стосовно цінностей, які регулюють загальну спрямованість діяльності людини у певній галузі.

Цінності — прийняті в суспільстві переконання щодо цілей, яких люди мають прагнути, та основних засобів їх досягнення.

Тема 1. Об’єкт, предмет та основні категорії
соціології підприємництва

1. Назвіть основні трактування підприємницької функції.

2. Покажіть співвідношення категорій «підприємництво» і «бізнес».

3. Назвіть основні підходи дослідження підприємницької дія­ль­ності, якими оперує соціологія підприємництва.

4. Розкрийте сутність основних понять соціології підприєм­ництва.

5. Охарактеризуйте найпоширеніші методи соціології підпри­єм­ництва.

Тема 2. Соціальні аспекти витоків
сучасного підприємництва

1. Розкрийте сутність класичних соціологічних теорій підприємництва. Дайте порівняльну оцінку інституціональних чинників для підприємницької діяльності у теоретичних моделях підприємництва.

2. Назвіть основні психологічні джерела специфічних рис та якостей, які спонукають людину до підприємництва.

3. Охарактеризуйте причини виникнення релігійних та етнічних особливостей підприємницької діяльності.

4. Вкажіть причини міграційного різновиду підприємництва.

5. Поясніть причину відмінностей розвитку підприємництва у різних країнах.

Тема 3. Чинники підприємницької діяльності

1. Назвіть найважливіші соціальні інститути та нормативні принципи, які відіграють вирішальну роль у становленні підприємництва.

2. Вкажіть основні групи ділових навичок та здібностей, потрібних для успішної підприємницької діяльності.

3. Вкажіть особливості формування ціннісних орієнтацій та мотивів підприємницької діяльності в суспільствах, що трансфор­муються.

4. Назвіть мотиви, які сприяють підприємницькій діяльності. Охарактеризуйте зміст підприємницького мотиву.

5. Назвіть типові моделі підприємницької діяльності та основні риси характеру людини, які заважають підприємництву.

Тема 4. Характеристика
підприємницького ризику

1. Охарактеризуйте розвиток теоретичної думки щодо сутності підприємницького ризику

2. Вкажіть сутність психологічних інтерпретацій підприємницького ризику.

3. Назвіть види підприємницьких ризиків та алгоритм можливої поведінки підприємця за умов ризику.

4. Вкажіть основні об’єктивні чинники підприємницьких ризиків. Які з них є стабільно хронічними в Україні?

5. Дайте стислу характеристику суб’єктивних аспектів підпри­ємницького ризику. Назвіть основні індивідуальні характери­стики людей, які впливають на схильність до ризику в підприємництві.

Тема 5. Соціальний портрет
сучасного підприємця

1. Назвіть основні соціальні групи, з яких рекрутуються підприємці України.

2. На основі соціологічних даних розкрийте зміст соціально-демографічних характеристик українських підприємців.

3. Вкажіть домінуючі цінності, які притаманні сучасним підприємцям України.

4. Назвіть основні етико-моральні постулати підприємництва. Вкажіть зв’язок між діловою етикою підприємців та моральним кліматом у суспільстві.

5. Охарактеризуйте особливості соціальної відповідальності українського бізнесу.

Тема 6. Функціонування підприємницької
організації

1. Розкрийте сутність поняття «підприємницька організація» та вкажіть, які спеціалізовані функції вони виконують.

2. Охарактеризуйте форми підприємницьких організацій та розкрийте зміст та критерії кожної з форм.

3. Розкрийте співвідношення ролей у підприємницькій організації.

4. Охарактеризуйте найпоширеніші моделі ієрархічної структури підприємницької організації.

5. Дайте стислу характеристику аспектів психологічного клімату у підприємницькій організації та вкажіть основні чинники макро- та мікросередовища.

Тема 7. Інституціоналізація підприємництва в Україні:
зародження та розвиток

1. Розкрийте основні ознаки інституту підприємництва та поясніть механізм інституціоналізації підприємництва.

2. Охарактеризуйте основні історичні віхи становлення підприємництва на території України.

3. Покажіть основні етапи становлення вітчизняного підприємництва та вкажіть на важливі інституціональні особливості кожного з етапів.

4. Вкажіть основні законодавчі акти, які легалізували підприємницьку діяльність в Україні.

5. Користуючись статистичними даними, проаналізуйте динаміку розвитку малого та середнього підприємництва. Порівняйте розвиток українського підприємництва зі світовим.

6. Охарактеризуйте розвиток громадських об’єднань українських підприємців. Вкажіть проблеми, з якими стикаються громадські утворення підприємців.

Тема 8. Стан та динаміка соціальної легітимації
підприємництва в українському суспільстві

1. Розкрийте сутність поняття «соціальна легітимність підприємницької діяльності». Вкажіть роль соціальної легітимації підприємництва у підтримці соціального порядку в суспільстві.

2. Розкрийте зміст поняття «соціальне тло підприємництва».

3. Дайте визначення поняття «економічна культура» та вкажіть основні складові цього феномена.

4. Спираючись на соціологічні дані, проаналізуйте динаміку легітимації підприємництва в Україні.

5. Поясніть, в чому причина мінливості громадської думки суспільства стосовно підприємництва й підприємців.

Тема 9. Нормативна саморегуляція та соціальна
ефективність підприємництва в Україні

1. Поясніть сутність нормативного регулювання людської поведінки у підприємницькій сфері.

2. Поясніть сутність феномена «аморальної більшості» в українському суспільстві.

3. На основі крос-культурного дослідження «European Social Survey» (див. додаток Ж) проаналізуйте особливості моральних норм економічної поведінки європейських суспільств. Чим відріз­няються відповіді українських громадян від відповідей інших європейських націй?

4. Розкрийте сутність моделей підприємницької діяльності, що характеризують рівень її соціально-історичної зрілості.

5. Спираючись на соціологічний аналіз (див. додаток З), укажіть, які чинники зумовлюють бажання відкрити власну підприємницьку справу в українському суспільстві.

1. Акімова І., Осинкіна О. Бути чи не бути бізнесмену відповідальним перед суспільством? // Дзеркало тижня. — № 9 (588). — 2006. — 11—17 березня.

2. Бабенко С. С. Между структурой и агентом: социокультурный потенциал трансформации постсоветского общества // Проблеми розвит­ку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення другої Всеукраїнської соціологічної конференції. — К.: САУ ІС НАНУ, 2002. — С. 363—370.

3. Баглай Д. І. Історія Слобідської України. — Харків: Основа, 1991. — 256 с.

4. Білоус Г. Мале підприємництво в Україні: сучасний стан та проб­леми розвитку. — Регіональна економіка. — 1999. — № 4. — С. 86—95.

5. Болдышева Н. О. Предпринимательство иммигрантов в США: уроки для Росии? // Социологические исследования. — 2005. — № 8. — С. 51—54.

6. Бунько В. А. Социально-экономические факторы типологии предпринимателей. — СПб., 1993. — С. 18.

7. Бурдак І. Діляцтво діловитості — не пара // Віче. — 1993. — № 1. — С. 23—27.

8. Буров І. В. Дещо про стан економічних реформ в Україні // www.dep.kiev.ua/confer/Conference/2000/section2/Burov.pdf

9. Бусыгина И. М. О состоянии немецкой нации (Территориальный фактор в национальном самосознании немцев) // Полис. — 1999. — № 1. — С. 40—49.

10. Варналій З. Тенденції становлення малого підприємництва в Україні // Україна: аспекти праці. — 1996. — № 7—8. — С. 58—63.

11. Варналій З. С. Основи підприємництва: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2006. — 350 с.

12. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // М. Вебер. Избранные произведения: Пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко; коммент. А. Ф. Филиппова. — М.: Прогресс, 1990. — С. 61—272.

13. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Пер. з нім. О. Погорілого. — К.: Основи, 1994. — 261 с.

14. Вебер М. Развитие капиталистического мировоззрения // Вопросы экономики. — 1993. — № 8. — C. 153—159.

15. Власов П. К. Психология замысла организации. — Х.: Гуманитарный центр, 2003. — 284 с.

16. Ворона В. М., Суименко Е. И. Программа исследования // Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. В. М. Ворона, Е. И. Суименко. — К.: ИС НАНУ, 1995. — С. 23—37.

17. Выготский Л. С. Сознание как проблема психологии поведения // Л. С. Выготский. Психология развития как феномен культуры. Избранные психологические труды. Под ред. М. Г. Ярошевского. — М.: Институт практической психологии, — Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. — С. 24—47.

18. Головаха Є. Феномен «аморальної більшості» в українському суспільстві: пострадянська трансформація масових уявлень про норми соціальної поведінки // Україна-2002. Моніторинг соціальних змін. — К.: ІС НАНУ, 2002. — С. 460—468.

19. Головаха Є., Горбачик А., Паніна Н. Україна і Європа: результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження. — К.: ІС НАНУ, 2006. — 321 c.

20. Головаха Є., Паніна Н. Соціальні зміни в Україні: пострадянська деінституціоналізація і особливості становлення нових соціальних інститутів // Політична думка. — 2001. — № 4. — С. 3—24.

21. Головаха Є. І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні. — К.: ІС НАНУ, 1997. — 156 с.

22. Горбачик А. Сприйняття економічних змін і стратегії виживання домогосподарств // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2001. — № 4. — С. 23—45.

23. Донченко Е. А., Злобина Е. Г., Тихонович В. А. Наш деловой человек. — К.: ИС НАНУ, 1995. — 149 с.

24. Експрес-інформація Держкомстату України «Про розвиток малого підприємництва в Україні у 2005 році» від 07.09.2006 року № 237 // www.kmu.gov.ua/document/47160548/237.doc

25. Ермошенко Н. Н., Борсученко Э. И. Формы предпринимательства за рубежом. — К.: УкрНИИНТИ, 1991. — 80 с.

26. Ефременко Т. Социогенез экономической культури // Соціальні виміри суспільства. — Вип. 9. — К.: ІС НАНУ, 2006. — C. 142—155.

27. Єфременко Т. Економічна культура як соціологічне поняття // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2005. — № 3. — С. 123—141.

28. Задорожнюк И. Е. Инновационное предпринимательство // Социологические исследования. — 1991. — № 3. — С. 132—142.

29. Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. — М.: Наука, 1994. — 443 с.

30. Зомбарт В. Евреи и хозяйственная жизнь. — К.: МАУП, 2003. — 229 с.

31. Зрушення до ринкової економіки. Реформи в Україні: погляд зсе­редини. За ред. Л. Гоффманна і А. Зденберга. — К.: Фенікс, 1997. — 168 c.

32. История предпринимательства в России: В 2-х кн. — Кн. 2. Вто­рая половина ХІХ — начало ХХ века. — М.: РОССПЄН, 1999. — 575 с.

33. История Украинской ССР: в 10-ти т. — Т. 4. — К.: Наукова дум­ка, 1983. — 719 с.

34. Кантемирова Т. А. Факторы, определяющие деловую этику российского предпринимательства // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Серия: Социальные науки. — 2004. — № 1. — C. 158—163.

35. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. — М.: Соцэкгиз, 1960. — 489 с.

36. Кирдина С. Г. Институциональные матрицы и развитие России. — М.: ТЕИС, 2000. — 213 с.

37. Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. — 1998. — № 1. — С. 57—64.

38. Коржов Г. Соціокультурна легітимність підприємництва в українському суспільстві першого десятиліття трансформацій // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2005. — № 3. — C. 165—177.

39. Коуз Р. Фирма, рынок и право. — Нью-Йорк: Телекс, 1991. — 192 с.

40. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. — К.: Основи, 1997. — 423 с.

41. Крапива П. Из крепостных — в миллионеры // Правда Украины. — 1993. — № 27. — С. 3.

42. Красовский Ю. Д. Организационное поведение. — М.: ЮНИТИ, 1999. — 355 с.

43. Лавріненко Н. В. Характеристика малих та середніх підпри­ємств в Україні (гендерний аспект) // Проблеми розвитку соціологіч­ної теорії. Соціальні процеси в Україні. — № 4. — К.: ІС НАНУ, 2004. — С. 189—193.

44. Лазанська Т. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики ХІХ ст.). — К.: Ін-т історії НАН України, 1999. — 282 с.

45. Левцун О. Г. Соціокультурна детермінація підприємницької поведінки. Дис... наук. ст. канд. соціол. наук: 22.00.04 / Інститут соціології НАН України. — К., 1997. — 156 с.

46. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М.: Полит­издат, 1975. — 304 с.

47. Мале підприємництво України — процес розвитку / Д. В. Ляпін, Ю. І. Єхануров, О. В. Кужель та ін. — К.: Інститут конкурентного су-
спільства, 2001. — 256 с.

48. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Изд. 2-е. — М.: Госполит­издат, 1955. — Т. 4. — 615 с.

49. Маршалл А. Принципы экономической науки. — Том 1. — М.: Прогресс-Универс, 1993. — 416 с.

50. Маслоу A. Мотивация и личность / А. М. Патлыбаева (пер. с англ.). — СПб.: Евразия, 1999. — 478 с.

51. Мищенко М. Д. Влияние социально-психологической атмосферы в украинском обществе на отношение к предпринимательству // Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. В. М. Ворона, Е. И. Суименко. — К.: ИС НАНУ, 1995. — С. 73—82.

52. Міщенко М., Буров І. Соціальні аспекти приватизаційних процесів в Україні. — К.: ІС НАНУ, 1998. — 124 с.

53. Найт Ф. Понятие риска и неопределенности // Thesis. — 1994. — Вып. 5. — С. 12—28.

54. Норт Д. Інституція, інституційна зміна та функціонування / Пер. з англ. І. Дзюб. — К.: Основи, 2000. — 198 с.

55. Огаренко В. М., Малахова Ж. Д. Соціологія малих груп. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 292 с.

56. Осмоловський С. З історії станово-корпоративної організації українського підприємництва у XVIII—XIX століття // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2004. — № 2. — C. 185—200.

57. Паніна Н. Українське суспільство 1992—2006: соціологічний моніторинг. — К.: ІС НАНУ, 2006. — 94 с.

58. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. — К.: Наукова думка, 1996. — 233 с.

59. Парсонс Т. Система современных обществ. — М.: Аспект-Пресс, 1998. — 270 с.

60. Пахомов Ю. Сравнительный соцэкогенез и управляемость экономическими и социальными процессами в Укрине и в России // Общество и экономика. — 2001. — № 11—12. — С. 233—238.

61. Пачковський Ю. Ф. Психологія підприємництва: Навч. посіб. — К.: Каравела, 2006. — 408 с.

62. Пачковський Ю. Ф. Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки. — Львів: Світ, ЛОНМІО, 2000. — 272 с.

63. Пилипенко В. Людина в ринковому суспільстві: орієнтації, поведінка, культура. — К.: ПЦ «Фоліант», 2005. — 224 с.

64. Пилипенко В. С. Реформи. Підприємництво. Культура. — К.: Стилос, 2001. — 151 с.

65. Плэтт В. Стратегическая разведка. Основные принципы. — М., 1997. — С. 113.

66. Попова И. М. Социальная практика как основа легитимации и согласия // Вісник Одеського національного університету. — Т. 8. — Вип. 9. — Одеса, 2003. — С. 128—134.

67. Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. В. М. Ворона, Е. И. Суименко. — К.: ИС НАНУ, 1995. —
185 с.

68. Предпринимательство в конце XX века. — М.: Наука, 1992. — С. 21—25.

69. Прогнімак О., Іщенко О., Касперович О. Формування соціальної відповідальності бізнесу: взаємодія з місцевими спільнотами та владою // Український соціум. — 2006. — № 5 (16). — С. 94—105.

70. Проскурин А. В. Ограниченные возможности институтов (на примере малого предпринимательства) // Проблемы прогнозирования. — 1999. — № 3. — С. 115—124.

71. Радаев В. В. Экономическая социология. Курс лекций: Учеб. пособие. — М.: Аспект Пресс, 1997. — 368 с.

72. Рахманов О. А. Нормативна саморегуляція та соціальна ефективність підприємництва крізь призму масової свідомості: кроскультурний аналіз // Український соціум. — 2006. — № 6. — С. 46—54.

73. Рахманов О. А. Підприємництво як феномен культури (порівняльний аналіз західної та української моделей розвитку) // Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання): матеріали міжнародної науково-методологічної конференції. 26—27 квітня 2000 р. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 278—281.

74. Рахманов О. А. Стан та динаміка соціальної легітимації підприємництва в українському суспільстві // Віче. — 2006. — № 21—22. — С. 44—47.

75. Рахманов О. А. Чи хотіли б ви відкрити власну справу? // Віче. — 2006. — № 23—24. — С. 44—46.

76. Резнік В. Приватний підприємець як роботодавець: стан і динаміка соціальної легітимності // Українське суспільство 1994—2005: моніторинг соціальних змін. — К.: ІС НАНУ, 2005. — C. 242—251.

77. Резнік О. Особливості етнічної стратифікації в українському суспільстві // Українське суспільство 1994—2004: моніторинг соціальних змін. — К.: ІС НАНУ, 2004. — С. 54—63.

78. Рудницька Т. М. Трудовий потенціал українського суспільства в етнічному вимірі // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія / Під ред. М. О. Шульги. — К.: ІС НАНУ, 1999. — С. 623—646.

79. Ручка А. Динаміка ціннісних пріоритетів громадян України // Українське суспільство 1994—2004: моніторинг соціальних змін. — К.: ІС НАНУ, 2004. — С. 416—427.

80. Рывкина Р. Переходное экономическое сознание в Российском обществе // Вопросы экономики. — 1997. — № 5. — С. 71—83.

81. Саєнко Ю. Господарювання етнічне // Етнічний довідник. Поняття і терміни. // http://www.socd.univ.kiev.ua/PUBLICAT/SOC/YEVTUKH/ index.htm

82. Сакада М. О., Шараєва Н. І. Легітимність соціальна // Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За заг. ред. В. І. Воловича. — К.: Центр духовн. культури, 1998. — С. 283—284.

83. Сірий Є. В. Ризик у підприємницькому середовищі: проблема дефініції // Український соціум. — 2006. — № 3—4 (14—15). — С. 53—64.

84. Сірий Є. В., Фареник С. А. Соціологія підприємництва. — К.: Український Центр духовної культури, 2000. — 258 с.

85. Сковорода Г. Разговор, называемый алфавит, или букварь мира // Сковорода Г. Повне зібрання творів у 2-х т. — Т. 1. — К.: Наукова думка, 1973. — С. 413—436.

86. Смирнов А., Безноско О., Тымкив К. Страна земляков // Корреспондент. — 21 октября 2006. — № 41 (230). — С. 46—50.

87. Смит А. Исследование о природе и причине богатства народов. — М.: Изд-во социально-полит. литературы, 1962. — 677 с.

88. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. — К.: Наукова думка, 1994. — 64 с.

89. Суименко Е. И. Образ предпринимателя в общественном мнении // Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. В. М. Ворона, Е. И. Суименко. — К.: ИС НАНУ, 1995. — С. 59—72.

90. Суименко Е. И. Процесс институционализации социально-экономи­чес­ких поведенческих формообразований // Проблеми розвитку соціологіч­ної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної стру­ктури суспільства. Наукові доповіді і повідомлення ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / САУ, ІС НАНУ. — К., 2003. — С. 306—311.

91. Суименко Е. И., Арсеенко А. Г. Социально-исторический тип современного украинского предпринимателя: императивы цивилизованности и удручающие реалии // Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. В. М. Ворона, Е. И. Суименко. — К.: ИС НАНУ, 1995. — С. 93—103.

92. Туган-Барановский М. И. Избранное. Русская фабрика в прошлом и настоящем. Историческое развитие русской фабрики в XIX веке. — М.: Наука, 1997. — 735 с.

93. Тюрго А. Избранные экономические произведения. — М.: Соц­экгиз, 1961. — 198 с.

94. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. — М.: Новости, 1992. — 304 с.

95. Хизрич Р., Питерс М. Предпринимательство, или Как завести собственное дело и добиться успеха. — Вып. 1—5. — М.: Прогресс, 1992. — 256 с.

96. Христофорова О. Ставлення населення України до підприємни­цтва та ринкових відносин в умовах демократизації суспільства // www.dep.kiev.ua/confer/Conference%202000/Section%202/Khristoforova.pdf

97. Цандлер Е. Менеджмент малих і середніх підприємств. — К.: Основа, 1997. — 317 с.

98. Шепелев Л. Е. Царизм и буржуазия во второй половине XIX века. — Л.: Наука, 1981. — 390 c.

99. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія / Пер. з англ. В. Ружицького та П. Таращука. — К.: Основи, 1995. — 528 с.

100. Шумпетер Й. Теория єкономического развития. Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры. — М.: Прогресс, 1982. — 455 с.

101. Щекин Г. В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить организацию. — К.: Украина, 1994. — 399 с.

102. Armstrong S. A. Socializing For Modernization In a Multiethnic Elite // G. Guroff, F. V. Carstensen (eds.) Entrepreneurship In Imperial Russia and the Soviet Union. Princeton. New Jersey. 1983. — P. 84—103.

103. Blackwell W. L. The Beginnings of Russian Industrialization, 1800—1860. Princeton, New Jersey. Princeton University Press. 1968. — 423 p.

104. Brockhaus R. H. The Psychology of the Entrepreneur / Kent C. A. et al. (eds.) Encyclopedia of Entrepreneurship. Prentice-Hall. Englewood Cliffs, New Jersey. — 1982. — Р. 43—49.

105. European Charter for small enterprises: http://www.europa.eu.int/ scadplus/leg/en/lvb/ n26002.htm

106. Kets de Vries M. F. R. The Entrepreneurial Personality: A Person At the Crossroads // The Journal of Management Studies. February 1977. — Р. 34—57.

107. McClelland DC. The Achieving Society. — New York: Van Nostrand, 1961. — 512 p.

108. Shapero A., Sokol L. The Social Dimensions of Entrepreneurship /Kent C. A. et al. Encyclopedia of Entrepreneurship. Prentice-Hall, Englewood Cliffs, New Jersey, 1982. — P. 72—90.

109. USA Small Business Administration: http://www.sba.gov/regula­tions/ sbaact/sbaact.pdf

110. Waldinger R. Immigrant Enterprise and the Structure of the Labour Market // Roberts B., Finnegan R., Gallie D. New Approaches to Economic Life. Manchester University Press, Manchester, 1985. — P. 213—228.

111. Waldinger R., Aldrich H., Ward R. Ethnic Entrepreneurs: Immigrant Business In Industrial Societies. Sage Publications. 1990. — 130 p.

112. Ward R. Ethnic Entrepreneurs in Britain and Europe // R. Coffee, R. Scase (eds.) Entrepreneurship in Europe: The Social Processes. — London: Croom Helm, 1987. — P. 83—104.

113. Ward R., Jenkins R. Ethnic Communities in Business. — Cambridge: Cambridge University Press, 1984. — 188 p.

Додаток А. Соціокультурні характеристики
ставлення до ділового ризику

Економічна ефективність господарських суб’єктів, а також загалом життєдіяльність громадян в умовах ринкових відносин значною мірою залежна від їхньої готовності до економічного ризику і ділової конкуренції. Слід зазначити наявність у сучасному українському суспільстві готовності до ризику і матеріальних утрат під час впровадження інновацій з метою одержання вигоди в майбутньому. У цьому сенсі дуже показові оцінки експертів ступеня наявності цієї важливої ознаки інноваційної культури звичайного громадянина*. 39,4 % експертів низько оцінили ступінь наявності зазначеної ознаки, 35,8 % — віддали перевагу середній оцінці, 23,0 % — високій оцінці. Середня оцінка готовності до ризику загалом у вибірці експертів дорівнює близько 2,8 балу.

Готовність до ризику маж відповідний економіко-культурний чи ширше — соціокультурний ґрунт. Соціокультурні параметри готовності населення до ризику ми маємо можливість розглянути, використовуючи відповіді експертів соціологічного опитування «Економічна культура населення України (думки й міркування експертів)», що брали участь у дослідженні, і які належать до таких соціальних груп, як менеджери державного та приватного сектору економіки, власники приватних підприємств, державні службовці центрального і регіонального рівнів, журналісти й наукові (науково-педагогічні) працівники у сфері економіки, соціології і права. Звичайно, експертне опитування не є репрезентативним, тому опитані експерти не можуть відтворювати характери­стики генеральної сукупності за віковою та соціально-професій­ною структурою населення України. Однак, на думку Н. Паніної, у разі якщо основною метою соціологічного дослідження є аналіз предмета — вивчення причинно-наслідкових взаємозв’язків, спря­мо­ваних на поглиблення аналізу певних властивостей соціального об’єкта до відбору респондентів доцільніше застосовувати аналітичний підхід.

При аналітичному підході слід враховувати такі вимоги.

1. Об’єкт дослідження репрезентується спрямованим відбором відповідного угруповання людей — основного угруповання, а також контрольного угруповання.

2. Угруповання (основне й контрольне) мають відрізнятися за основною диференційною ознакою (гіпотетичним чинником). За рештою параметрів (віком, статтю, рівнем освіти, характером діяльності тощо) угруповання мають бути максимально ідентичні.

3. Чисельність угруповань може обмежуватися невеликим обсягом (50—100 осіб).

4. Якщо гіпотетичних чинників більше ніж один, то в межах кожного із угруповань (основного і контрольного) можна набирати однаково чисельні підгрупи. Введення кожного нового чинника вимагає відповідного збільшення кожного із угруповань. Кожна із утворених підгруп аналізу має включати 50—100 осіб. Що більшою за чисельністю буде кожна набрана підгрупа, то вища ймовірність статистичного обґрунтування гіпотези дослідження.

У нашому випадку основна мета дослідження полягає у встановленні особливостей особистих якостей людей, які мають до підприємницької діяльності в одних випадках прямий стосунок, в інших — непрямий, але досить цілеспрямований за характером своєї діяльності. Позиція цих соціальних груп стосовно економіч­ного ризику, а також інших аспектів економічного життя (наприклад ділової конкуренції) має визначальне значення не тільки для нас, а й для суспільства загалом. Таким чином, ми згрупували респондентів у три групи: одна основна та дві — контрольні.

Основною групою були менеджери приватного й державного секторів економіки, власники приватних підприємств, суб’єкти, що приймають рішення і від себе особисто, і від імені держави і в умовах ділової конкуренції сполучені з ризиком. Чисельність цієї групи — 235 респондентів (38 % від опитаних).

Однією з контрольних груп були держслужбовці центрального й регіонального рівнів, які за службовим обов’язком і від імені держави здійснюють регуляцію господарської діяльності суб’єк­тів економіки, позитивний результат якої в умовах ринкових відносин і ділової конкуренції часто підданий ризику. Їхня чисельність загалом дорівнює 188 респондентів (30,4 % від опитаних).

Іншою контрольною групою стали науковці, науково-педаго­гічні працівники вузів та журналісти. Науковці досліджують і пропонують суспільству різні моделі соціально-економічного розвитку, які пов’язані з діловою конкуренцією і ризиком. Науково-педагогічні працівники в процесі професійного навчання
закладають ці моделі в майбутні трансформаційні зміни в суспіль­стві. Журналісти, що задіяні в процесі масової комунікації, здійснюють відповідну їхньому професійному рівню інтерпретацію інформації про різні аспекти економічного ризику й ділової конкуренції. Чисельність цього угруповання становить 195 респондентів (31,6 % від опитаних.

Частотний розподіл респондентів-експертів за диференційованою ознакою та рештою параметрів загалом засвідчив достатню наповнюваність та ідентичність (табл. А.1).

Таблиця А.1

Частотний розподіл експертів за гіпотетичним чинником
(належність до основної чи контрольних угруповань)
та рештою параметрів (соціальне походження,
місце проходження дитинства, стаж роботи та вік) (n)

Групування	Соціальне походження	Місце проходження дитинства	Стаж роботи, років	Вік, років
Основне угрупо­ван­ня — мене­джери приватно­го і державного секторів еконо­міки	Інтелі­генція		Велике/се­ред­нє місто		До 5		25—35
Робітники		Мале місто (селище)		6—10		36—45
Селяни		Село		11—20		46—60
Інше		Інше		Більш як 20		Старші за 60
Контрольне угруповання — держслужбовці центрального й регіонального рівнів	Інтелі­генція		Велике/се­реднє місто		До 5		25—35
Робітники		Мале місто (селище)		6—10		36—45
Селяни		Село		11—20		46—60
Інше		Інше		Більш як 20		Старші за 60
Контрольне угруповання — науковці, науко­во-педагогічні працівники вузів та журналісти	Інтелі­генція		Велике/се­реднє місто		До 5		25—35
Робітники		Мале місто (селище)		6—10		36—45
Селяни		Село		11—20		46—60
Інше		Інше		Більш як 20		Старші за 60

Слід зазначити, що в таких параметрах, як соціальне походження та місце проходження дитинства, варіант відповіді «Інше» має недостатню наповнюваність, тому не брався до уваги. З аналогічних причин ми не братимемо до уваги деякі варіанти відповідей за іншими ознаками, там, де чисельність не перевищує 50 осіб.

Деякою мірою всі згадані соціальні групи в певному сенсі відображають позицію громадськості. Про їхню потенційну готовність до ризику побічно свідчить отриманий результат: переважна більшість опитаних експертів (70,5 %) вважає вірним судження «Людині має бути притаманна схильність до ризику», тоді як діаметрально протилежному судженню «Людина має уникати ризику», віддала перевагу тільки п’ята частина (20,5 %) опитаних. При цьому 8,0 % заявили про невизначеність своєї думки стосовно поставленого запитання.

Одним із соціокультурних параметрів готовності до ризику є професійно-корпоративна субкультура респондента. Непрямим емпіричним індикатором приналежності респондента до певної професійно-корпоративної субкультури можна вважати його посаду у визначеній сфері діяльності. Порівняння відповідей експертів на запитання про ставлення до ризику, проаналізовані залежно від їхнього професійно-посадового статусу (в нашому випадку — основної та контрольних угруповань), дає змогу зробити певні припущення про їхні соціокультурні параметри готовності до ризику (табл. А.2).

Таблиця А.2

Ставлення експертів до ризику залежно
від професійно-посадового статусу (%), 2005 рік, n = 623

Посада	Які з взаємно протилежних суджень Ви вважаєте правильними	Різниця між «схиль­ність до ризику» й «уникати ризику» (%)
Людині має бути прита­манна схильність до ризику	Людина має уника­ти ризику	Важко відповісти
n = 436	n = 128	n = 48	∆
Менеджери приватного й дер­жавного секторів еконо­міки	39,4	35,9	29,2	3,9
Держслужбовці централь­ного й регіонального рівнів	27,3	39,8	33,3	–12,5
Науковці, науково-педаго­гічні працівники вузів та журналісти	33,3	24,2	37,5	9,1

Розподіл отриманих відповідей свідчить про те, що, по-перше, серед позитивно налаштованих до ризику експертів найбільша частка серед менеджерів приватного й державного секторів економіки та працівників «гуманітарної» сфери — науковців, науково-педагогічних працівників вузів та журналістів.

На перший погляд, це дає нам підставу вважати, що ризик, як явище соціального порядку, прийнятніше у межах професійної субкультури менеджерів як людей, яким доводиться мати справу з ризиком неодноразово.

Таке становище можна вважати цілком природним, оскільки корпоративна субкультура менеджменту і приватного, і державного сектору економіки — це субкультура підприємців, що діють в умовах жорсткої ділової міжфірмової і внутрішньофірмової конкуренції й мінливої кон’юнктури ринку на свій страх і ризик, реалізують, у першу чергу, свої власні та корпоративні інтереси, й виконавців, які планомірно реалізують запропоновану понаддер­жавну промислову політику й освоюють виділені під її реалізацію кошти держбюджету.

Однак примітно, що позитивна різниця між схильністю до ризику і уникненням ризику дещо більша у працівників інтелектуаль­ної сфери. Це можна пояснити тим, що, на відміну від управлін­ців, які мають справу з реальним ризиком, коли ціна рішень є досить серйозною, серед працівників інтелектуальної сфери оцін­ка ризику має скоріше нормативний характер, ніж практичний. Професійна діяльність цих соціальних груп не пов’язана безпосередньо з економічним ризиком у виробничій діяльності. Їхні представники як пересічні громадяни мають безпосередній стосунок переважно до економічного ризику пов’язаного з особистими заощадженнями, придбанням нерухомості, землі, товарів тривалого користування тощо. Проте науковці — в дослідницькій, журналісти — в інформаційно-аналітичній і викладачі вузів — у викладацькій роботі можуть керуватися певними моделями науково-парадиґмального, ідеологічного, світоглядного характеру. За своїм змістом ці моделі, чи схеми, можуть бути «редистрибутивними», або «ринковими» (за С. Кірдіною) і, як результат, виступати чинниками прихильного чи неприхильного ставлення до ризику. Якщо виходити зі згаданої вище різниці відсотків, є підстави затверджувати, що ринкові моделі, чи схеми, мають неістот­не значення в професійній субкультурі науковців, журналістів і науково-педагогічних працівників.

Аналіз засвідчив, що категорія держслужбовців центрального та регіонального рівня загалом негативно ставиться до ризику. Це можна пояснити наявністю відносин субординації в системі державної адміністрації: і центральний рівень, і регіональний задіяні, більшою мірою, не в процесі прийняття економічних рішень, сполучених з ризиком, а в процесі їхнього виконання.

Важливими соціокультурними параметрами готовності до ризику є цінності і норми субкультур, у межах яких здійснювалася в минулому і здійснюється сьогодні первинна і вторинна соціалізація. Серед цих субкультур — сімейна, поселенська, вікова й ін. Про важливість цих соціокультурних параметрів побічно можна судити, виходячи з порівняльних показників відповідей експертів про їхнє ставлення до ризику, залежно від соціального походження експертів і приналежності до первинної поселенської категорії (табл. А.3).

Таблиця А.3

Ставлення експертів до ризику в залежності від соціального
походження і первинної (поселенської) субкультури (%),
2005 рік, n = 623

За соціальним походженням ви з сім’ї:	Які з взаємопротилежних суджень ви вважаєте вірними	Різниця між «схильність до ризику» й «уникати ризику» (%)
Людині має бути при­таманна схильність до ризику	Людина має уникати ризику	Важко відповісти
n = 428	n = 124	n = 48	∆
Інтелігенції	61,9	55,6	64,6	6,3
Робітників	23,6	32,3	20,8	8,7
Селян	13,1	9,7	14,6	3,4
Інше	1,4	2,4	0,0	1,0
Ваше дитинство біль­шою мірою пройшло …	n = 435	n = 127	n = 49	∆
У великому або серед­ньому місті	50,3	45,7	59,2	4,6
У малому місті (селищі)	27,1	33,1	24,5	6,0
У селі	21,8	21,3	16,3	0,5
Інше	0,7	0,0	0,0

По-перше, серед народжених у родинах інтелігенції (службов­ців) і селян частка тих, хто позитивно ставиться до ризику, відповідно на 6,3 % і 3,4 % вища. Водночас, частка народжених у родинах робітників на 8,7 % вища в підвибірці експертів, що негативно ставляться до ризику. Такий характер у розбіжностях відповідей дає нам підставу припускати, що субкультури родин інтелігентів і службовців, а також селянських родин (і можливо в цілому цих соціальних спільностей) більшою мірою є соціокультурними параметрами готовності до ризику, ніж субкультури робітничих родин (і, можливо, загалом цієї соціальної спільності).

По-друге, серед тих, хто виріс у великому чи середньому місті, в підвибірці експертів, частка позитивно налаштованих до ризику на 4,6 % вища. А частка тих, хто виріс у невеликому містечку (селищі), на 6,0 % вища в підвибірці експертів, що негативно ставляться до ризику. На підставі такої різниці можна зробити припущення, що субкультура великого і середнього міста більшою мірою визначає готовність свого носія до ризику, ніж субкультура невеликого містечка (селища). У цьому випадку позначається чинник наявності великих можливостей соціально-економічної самореалізації особистості у великих населених пунктах і менших можливостях — у менших населених пунктах.

Не менш цікаві результати відповідей про ставлення до ризику залежно від віку і стажу роботи експертів на зазначеній (зафіксованій на момент опитування) посаді (табл. А.4).

Таблиця А.4

Ставлення експертів до ризику залежно від їхнього віку
і стажу роботи на зазначеній посаді (%), 2005 рік, n = 623

Соціально-демографічні характеристики	Які з взаємопротилежних суджень ви вважаєте вірними	Різниця між «схильність до ризику» й «уникати ризику» (%)
Людині має бути при­таманна схильність до ризику	Людина має уникати ризику	Важко відповісти
Вік:	n = 438	n = 128	n = 50	∆
25—35 років	32,6	28,9	28,0	3,7
36—45 років	30,1	25,0	34,0	5,1
46—60 років	32,0	39,8	32,0	7,8
Старші 60 років	5,3	6,3	6,0	1,0
Стаж роботи на вказаній посаді	n = 436	n = 127	n = 48	∆
До 5 років	28,0	19,7	16,7	8,3
Від 6 до 10 років	29,6	22,8	37,5	6,8
Від 11 до 20 років	22,7	29,1	25,0	6,4
Більше 20 років	19,7	28,8	20,8	9,7

Аналіз відповідей респондентів, позитивно налаштованих до ризику, крізь призму їхнього віку, показує, що частка респондентів віком 25—35 років і 36—45 років відповідно на 3,7 % і 5,1 % вища від тих, хто уникає ризику. Водночас, частка респондентів віком 36—45 років і старші 60 років відповідно на 7,8 % і 1,0 % вища в підвибірці експертів, що негативно ставляться до ризику. Різницю в ставленні можна інтерпретувати, виходячи з вікових особливостей респондентів: що старша людина, то менш вона схильна до ризику, і навпаки, що молодша людина, то більш схиль­на до ризику.

У чомусь подібну суб’єктивно-особистісну інтерпретацію мож­на запропонувати, якщо звернути увагу на інші порівняльні розподіли у відповідях експертів. Зокрема, частки респондентів, що працюють на зазначеній посаді до 5 років і від 6 до 10 років, відповідно на 8,3 % і 6,8 % вища в підвибірках експертів, що позитивно ставляться до ризику. І навпаки: частки респондентів, що працюють на зазначеній посаді від 11 до 20 років і більш як 20 років, відповідно на 6,4 % і 9,7 % вища в підвибірці експертів, що негативно ставляться до ризику.

У цьому випадку можна припустити, що респонденти, які працюють на своїй посаді порівняно недовго, у своїй професійній кар’єрі досягли ще недостатніх показників, і їм наче б нічого втрачати, вони прагнуть досягнень, і тому більше схильні до ризику. І навпаки: ті хто працює триваліший час, уже мають свої певні професійні досягнення і тому менш схильні ризикувати, побоюючись їх втратити.

Правомірно також зробити пояснення розбіжностей в оцінці ставлення до ризику з позиції соціокультурної сфери розвитку економіки. Наприклад, респонденти старшого віку (і з великим стажем), на відміну від молодших респондентів (і з меншим стажем), триваліший час соціалізувалися в середовищі редистрибутивної економіки, що домінувала у часи СРСР. У межах цього типу економіки ризик, як відомо, був, як ми вже зазначали, не приватною, а суспільною прерогативою. Молодші респонденти порівняно триваліший час (у співвідношенні до свого стажу й віку) соціалізувалися й адаптувалися в середовищі ринкової економіки. У межах цього типу економіки ризик вже більшою мірою виступає як особистісна прерогатива.

Соціокультурні параметри готовності до ризику аналізувалися вище на підставі непрямих показників (переважно соціально-демографічних). Не менш важливий також аналіз цих параметрів із залученням власне соціокультурних показників. Одним із таких показників ми вважаємо сприйняття матеріальних інтересів людей, оскільки вони (матеріальні інтереси), з одного боку, мають егоїстичний (індивідуалістичний) характер, і їхнє примирення, або збалансування, навряд чи можливе, а з другого боку, вони підкоряються загальнолюдським інтересам і, в остаточному підсумку, можуть бути врегульованими. Першу альтернативу можна вважати емпіричним референтом «ринковою», а другу — «редистрибутивною» соціокультурних чи світоглядних настанов (табл. А.5).

Таблиця А.5

Ставлення експертів до ризику залежно від оцінки
матеріальних інтересів людей (%), 2005 рік, n = 623

Які з взаємопротилежних суджень ви вважаєте правильними?	Які із взаємопротилежних суджень ви вважаєте правильними?	Різниця між «схильність до ризику» й «уникати ризику» (%)
Людині має бути при­таманна схильність до ризику	Людина має уника­ти ризику	Важко відповісти
n = 438	n = 128	n = 49	∆
Матеріальні інтереси людей завжди мають егоїстичний (індивідуалістський) харак­тер, а їхнє примирення чи збалансування навряд чи можливе	45,2	35,9	24,5	9,3
Матеріальні інтереси людей підкоряються загальнолюд­ським інтересам і, в кінце­вому підсумку, мають бути врегульовані	47,9	56,3	57,1	8,4
Важко відповісти	6,8	7,8	18,4	1,0

Частка респондентів з «ринковою» соціокультурною настановою на 9,3 % більша серед експертів, що позитивно ставляться до ризику. А частка респондентів з відповідною альтернативною «редистрибутивною» соціокультурною настановою на 8,4 % біль­ша серед експертів, що негативно ставляться до ризику. Ці розходження можна інтерпретувати в такий спосіб: усвідомлення егоїстичного (індивідуалістського) характеру матеріальних інтересів людей і неможливість їхнього примирення чи збалансування в суспільстві більшою мірою визначає розуміння неминучості ризику в повсякденному житті і, в остаточному підсумку, готовності до нього.

Водночас, сприйняття матеріальних інтересів як таких, що підкоряються загальнолюдським інтересам і підлягають, в остаточному підсумку, врегулюванню, більшою мірою визначає позицію розуміння потреби уникати ризику і, як імовірний наслідок, неготовності до нього. Іншими словами, параметр «ринкової» економічної (чи загалом соціальної) культури більше сполучений з готовністю до ризику, а відповідний параметр «редистрибутивної» культури — з неготовністю до нього.

Важливим соціокультурним параметром готовності до ризику є ліберальна/консервативна (традиційна) соціокультурна настанова. Змістовні розбіжності цих двох настанов можна показати на такому умовному прикладі. З ліберальної точки зору, воля людини, наприклад, розмахувати руками, має бути обмежена присутністю тіла ближнього. А з консервативної точки зору, ця умовна воля має обмежуватися нормами традиційної моралі й культури. Емпіричний індикатор ліберальної/консервативної соціокультурної настанови по-різному диференціює підвибірки експертів, що позитивно чи негативно ставляться до ризику (табл. А.6).

Таблиця А.6

Ставлення експертів до ризику залежно від характеру
належного способу життя людей (%), 2005 рік, n = 623

Які з взаємопротилежних суджень ви вважаєте правильними?	Які з взаємопротилежних суджень ви вважаєте вірними	Різниця між «схильність до ризику» й «уникати ризику» (%)
Людині має бути при­таманна схильність до ризику	Людина має уникати ризику	Важко відповісти
n = 437	n = 128	n = 50	∆
Людна має обрати такий спо­сіб життя, який не шкодив би іншим	51,3	36,7	30,0	14,6
Людина має вести спосіб життя, який є моральним і відповідає народним тра­диціям та встанов­леним нормам	47,4	60,9	60,0	13,5
Важко відповісти	1,4	2,3	10,0	0,9

Частка респондентів з ліберальною соціокультурною настановою (тобто схильних вважати за необхідне обмеження життєдіяль­ності людей умовою завдання шкоди іншим) на 14,6 % більша в підвибірці експертів, що позитивно оцінюють наявність ризику. Частка респондентів з консервативною соціокультурною настановою (тобто схильних вважати як належне моральний спосіб життя, що відповідає народним традиціям і встановленим нормам) на 13,5 % більша в підвибірці експертів, що негативно ставляться до ризику. Виходячи з цього, можна припустити, що прихильність до традиційної моралі й культури більшою мірою сполучена з неготовністю до ризику.

Не менш важливою якістю, що визначає ефективність господарської діяльності в умовах ринкової економіки, є готовність до ділової конкуренції. 83,6 % експертів вважає, що у свідомості населення сучасної України переважає думка, що «конкуренція корисна, оскільки спонукає людей до кропіткої й новаторської роботи». 12,7 % експертів дотримуються думки, що українським громадянам властива протилежна точка зору — «конкуренція шкідлива, оскільки сприяє прояву найгірших якостей». 3,7 % експертів завагалися дати чітку відповідь. Однак переважно позитивне, на думку експертів, ставлення населення до конкуренції правомірно вважати лише непрямим показником готовності до неї. Тим більше, що 62,6 % експертів одночасно вважають, що в українських громадян домінує думка про негативний наслідок конкуренції — «успіх одних, зазвичай, породжує заздрість інших». Удвічі менше експертів, тільки 29,9 %, схильні вважати що серед громадян України переважає точки зору, що «успіх одних, зазвичай, стимулює інших до власних досягнень», 7,4 % у цьому випадку вагаються відповісти. Відносно високий відсоток експертів вважає вагається дати виразну відповідь (табл. 3.7—3.11). Становище — свідчення аномічного стану масової свідомості і соціальної культури і експертів, і населення України загалом.

Таким чином, на підставі експертних оцінок можна припустити, що в умовах економічної трансформації населення сучасної України поступово доходиться стану готовності до економічного ризику й ділової конкуренції. Характер соціокультурних параметрів цієї готовності свідчить про те, що її економіко-культурне (чи ширше — соціокультурне) підґрунтя скоріше не успадковане, а формується в процесі трансформації суспільства.

Додаток Б. Динаміка зайнятості населення України

Таблиця Б.1

Назвіть, будь ласка, тип вашої зайнятості (роботи) на цей час

1. Професійний по­літик, керівний пра­цівник держапарату	—	0,1	0,1	0,3	0,1	0,2	0,2	0,0	0,0	0,2	0,1	—	0,1	0,4	—
2. Керівник (заступ­ник керівника) під­приємства, устано­ви, сільгосппід­при­ємства	5,0	0,4	0,9	1,4	0,8	0,7	0,8	0,8	0,4	0,6	0,7	0,6	0,4	2,5	0,7
3. Службовець держ­апарату (посадова особа)	—	1,5	1,0	1,2	1,0	0,8	0,9	0,8	0,7	1,0	0,7	0,9	0,8	1,3	1,0
4. Спеціаліст тех­нічного профілю (з вищою або серед­ньою спеціальною освітою)	12,7	7,4	7,0	5,9	5,6	5,9	5,5	4,5	5,9	5,9	5,7	5,4	5,4	5,3	8,1
5. Спеціаліст у сфе­рі науки, куль­тури, охорони здо­ров’я, освіти, дошкільно­го вихован­ня (з ви­щою або середньою спеціальною осві­тою)	12,3	7,4	6,1	6,7	5,4	5,5	5,1	5,0	5,4	5,0	4,7	5,3	5,8	4,8	7,2
6. Працівник право­охоронних органів, військовослужбо­вець	1,1	1,0	1,5	1,5	1,5	1,4	0,9	0,8	1,1	0,8	1,3	0,8	0,9	0,9	1,3
7. Підприємець у великому або се­редньому бізнесі	—	0,5	1,0	1,0	0,7	0,7	0,8	0,9	0,8	0,6	0,3	0,7	0,8	0,9	1,1
8. Займаюсь дріб­ним бізнесом, ін­дивідуальним під­приємництвом	—	2,5	3,6	2,6	2,8	3,5	2,7	3,8	3,6	3,3	3,1	4,2	3,3	3,0	4,3
9. Службовець з числа допоміжного персоналу	12,4	6,3	5,6	6,3	4,8	6,0	5,2	5,4	6,1	6,3	6,3	6,8	7,3	5,5	5,6
10. Кваліфікований робітник	17,4	19,3	20,2	18,3	17,5	15,2	15,6	13,8	14,6	14,7	13,1	15,6	15,8	14,7	14,4

Закінчення табл. Б.1

11. Різноробочий, підсобний робітник	8,5	4,8	5,3	5,6	6,7	6,1	6,0	6,3	5,9	5,0	6,2	4,3	5,6	5,1	4,4
12. Працівник сіль­госппідприємства	4,6	5,2	3,2	3,5	2,4	2,6	3,1	2,3	2,1	2,1	2,4	2,5	2,3	2,3	1,6
13. Фермер	—	0,2	0,2	0,2	0,0	0,1	0,2	0,1	0,1	0,4	0,2	0,3	0,3	0,2	0,3
14. Учень, студент, курсант, аспірант тощо	—	3,5	3,1	2,9	4,0	2,9	2,7	3,4	3,8	4,5	4,3	3,5	4,0	4,7	4,6
15. Непрацюючий пенсіонер	—	23,1	25,4	26,7	26,3	27,5	27,1	27,0	27,0	29,0	28,2	26,9	28,9	26,3	26,4
16. Домогосподарка	—	6,0	4,6	4,6	5,2	5,6	5,7	5,8	5,6	4,6	5,6	4,8	5,7	5,8	5,8
17. Не маю постій­ного місця роботи, але підробляю у різ­них місцях залеж­но від обставин	—	3,0	2,6	2,9	4,3	4,3	4,8	4,5	6,6	5,0	7,1	6,0	5,0	5,2	5,1
18. Не працюю і не маю жодних джерел доходу	14,6	4,0	4,4	6,3	8,0	8,2	9,4	11,8	8,1	4,4	4,1	4,7	2,8	3,2	1,8
19. Зареєстрований безробітний	—	—	—	—	—	—	—	—	—	1,8	2,4	1,7	2,0	1,3	1,3
20. Інше	4,6	2,8	3,9	2,1	2,8	2,5	2,9	3,0	2,0	2,5	2,6	3,6	1,3	3,4	3,7
21. Важко сказати	—	—	—	—	—	—	—	—	—	1,7	1,1	1,2	0,5	1,2	1,4
Не відповіли	—	1,1	0,2	0,0	0,0	0,2	0,3	0,1	0,2	0,9	0,1	0,2	0,9	1,8	0,1

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Додаток В. Ознаки малих і великих
підприємницьких організацій

У таблиці В.1 вміщено основні критеріальні ознаки, запропоновані німецькими вченими Г. Пфолем та П. Келлервесселем, за якими розрізняють малі й великі підприємницькі організації.

Таблиця В.1

Якісні ознаки малих і великих підприємницьких організацій

Ознаки	Підприємницька організація
мала	велика
1. Хто керує підприєм­ством	Власник-підприємець	Менеджер
2. Як приймаються рі­шення	Зазвичай одноосібно	Часто колективно
3. Наявність знань з управ­ління	Неглибокі	Фундаментальні
4. База прийняття рішень	Багато імпровізації та інтуїції	Мало імпровізації та інтуїції
5. Планування	Звужене	Розширене
6. Реалізація функцій	Концентрація функцій	Розподіл функцій
7. Наявність організаційних структур	Утворення підрозділів практично виключено	Утворення багатьох підрозділів
8. Реагування на зміни в се­редовищі	Швидке	Уповільнене
9. Позиція в конкуренції	Нестабільна	Стійка
10. Розподіл праці	Низький	Високий
11. Інтенсивність виробни­цтва	Інтенсивне для пра­цівників	Інтенсивне у викорис­танні капіталів
12. Сфера делегування повно­важень	Обмежена	Багаторівнева
13. Контакти керівництва з працівниками	Тісні й неформальні	Формалізовані
14. Взаємовідносини між пра­цівниками	Чітко виражені особис­тісні контакти між усіма зайнятими	Персональні контакти можливі тільки всере­дині групи зайнятих
15. Рівень професіоналізму кадрів	Наявність переважно ши­роких професійних знань	Сильна тенденція до спеціалізації
16. Задоволеність у праці	Порівняно висока	Більш низька

Джерело: Пачковський Ю. Ф. Психологія підприємництва: Навч. посіб. — К., 2006. — С. 306.

Додаток Г. Статистичні дані стосовно розвитку
підприємництва в Україні [4]

Таблиця Г.1

Основні показники розвитку малих підприємств

Показник
Кількість малих підприємств
— усього
— відсотків до попереднього року	111,9	110,6	107,2	108,6	107,5	103,9	104,1	104,1
— на 10 тис. наяв­ного населення
Середня кількість найманих працівни­ків на малих під­приємствах
— тис. осіб	1124,9	1709,8	1807,6	1918,5	2034,8	1928,0	1834,2	1746,0
— відсотків до по­переднього року	101,9	101,9	105,7	106,1	106,0	94,8	95,1	95,2
— у розрахунку на одне підприємство, осіб
— відсотків до кіль­кості найманих пра­цівників підпри­ємств—суб’єк­тів підприємницької діяльності	Х^1	15,1	17,1	18,9	20,9	20,2	19,6	19,0

¹ Статистичне обстеження не проводилося

Джерело: Статистичний щорічник України за 2006 рік. — К.: Консультант, 2007. — С. 300.

Таблиця Г.2

Кількість малих підприємств за формами власності

	Усього	За формами власності
приватна	державна та держав­на корпоративна	комунальна та комунальна корпоративна
	100,0	96,0	1,1	2,9
	100,0	96,1	1,0	2,9

Джерело: Статистичний щорічник України за 2005 рік. — К.: Консультант, 2006. — С. 318.

Рис. Г.1. Кількість суб’єктів малого підприємництва, 1991—2005 роки

Рис. Г.2. Кількість зайнятих у малому підприємництві, 1991—2005 роки

Таблиця Г.3

Стан розвитку малих підприємств в різних країнах світу (2004 рік)

Країни	Кількість МП (тис. од.)	Кількість МП на 1000 осіб	Зайнято на МП (млн осіб)	Питома вага СМП у загальній чисельно­сті зайня­тих (%)	Частка малих підпри­ємств у загальній чисельно­сті (%)	Питома вага МП у загальному обсязі реалізації (%)
Велико- британія			13,6			50—53
Німеччина			18,5			50—52
Італія			16,8			57—60
Франція			15,2			55—62
Країни ЄС						63—67
США		49,6	39,5			52—55
Росія	989,3	5,65	8,4	17—19		10—12
Білорусь	30,99	3,1	0,38	9,7		8,2
Україна	283,4	6,0	2,0	23,7	85,6	5,3
Молдова	27,831				91,6	7,0
Індія

Джерело: Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва — http://www.dkrp.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=27DD185DDAC3F5CFACD3BCAD9845E3D9?art_id=54379&cat_id=37571

Таблиця Г.4

Стан розвитку малого підприємництва в країнах ЄС
(матеріали OECD)

Країни	Кількість суб’єктів (SME) (тис.)	Кількість населення, млн	Кількість SME на 1000 населення
Мікро-	Малих	Середніх	SME (загалом)
Австрія					8,1
Бельгія					10,4
Велика Британія	3 301			3 483	59,3
Іспанія	2 555			2 695	40,7
Італія	3 938			4 122	57,3
Німеччина	3 127			3 535	82,5
Португалія					10,4
Франція	2 318			2 484	59,6
Швеція					8,9
Україна (2005)	1 917				47,3

Джерело: Інститут конкурентного суспільства (www.ics.org.ua)

Додаток Ґ. Соціологічні дані самооцінок
доходів українських громадян

Рис. Ґ.1. Динаміка особистого та сукупного доходу
на одного члена сім’ї населення України
(обраховано в дол. США)

Рис. Ґ.2. Динаміка оцінки матеріального рівня домогосподарства,
1994—2008 роки

Додаток Д. Соціологічні дані соціального тла
розвитку підприємництва в Україні

Таблиця Д.1

Динаміка розподілу відповідей на запитання «На вашу думку,
яким чином держава має брати участь в управлінні економікою?»

Варіанти відповідей респондентів
Потрібно міні­мізувати участь держави — все регулює ринок	—	—	—	—	—	—	—	—	—	6,5	4,9	6,1	5,7	4,7	6,6
Потрібно поєд­нати державне управління й ринкові методи	—	—	—	—	—	—	—	—	—	46,1	46,4	45,5	46,2	49,5	49,9
Потрібно повер­нутися до пла­нової економіки на основі повно­го державного обліку і конт­ролю	—	—	—	—	—	—	—	—	—	29,3	31,5	31,6	29,3	29,6	28,8
Важко сказати	—	—	—	—	—	—	—	—	—	17,8	17,0	16,5	17,1	14,6	13,7
Не відповіли	—	—	—	—	—	—	—	—	—	0,3	0,2	0,3	1,8	1,6	1,0

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Таблиця Д.2

Динаміка розподілу відповідей на запитання «У державному
чи приватному секторі ви зараз працюєте?»

Варіанти відповідей респондентів
У держав­ному	—	51,2	45,4	42,7	39,9	37,2	35,3	31,8	30,4	29,7	27,8	28,7	26,8	24,8	24,9
У приват­ному	—	6,1	11,0	9,6	9,4	11,7	12,0	13,8	15,2	19,1	20,2	22,6	22,8	25,4	30,8
І в тому, і в тому	—	1,8	1,3	1,8	1,4	2,0	1,9	1,5	2,3	2,4	2,6	3,2	3,5	4,7	2,8
Не працюю	—	39,3	42,1	45,9	48,9	48,8	50,7	52,9	51,9	46,8	48,8	45,2	46,8	45,2	41,4
Не відповіли	—	1,6	0,2	0,0	0,3	0,3	0,1	0,0	0,2	2,0	0,6	0,3	0,1	0,0	0,1

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Таблиця Д.3

Динаміка розподілу відповідей на запитання «Як Ви ставитесь
до розвитку приватного підприємництва (бізнесу) в Україні?»

Варіанти відповідей респондентів
Зовсім не схвалюю	4,9	15,3	17,3	13,1	13,4	13,6	11,1	9,3	9,7	12,2	9,1	10,6	7,8	7,8	7,3
Скоріше не схвалюю	9,7	15,6	15,4	14,2	14,4	13,3	14,8	13,0	12,8	10,6	11,2	12,7	10,6	11,9	12,2
Важко сказати, схвалюю чи ні	31,3	25,0	26,2	26,6	29,4	27,6	27,5	25,0	24,6	28,7	29,5	29,5	28,8	22,2	23,9
Скоріше схвалюю	24,1	21,4	20,5	22,4	21,7	21,2	22,9	25,1	27,3	33,0	36,2	34,0	34,6	36,0	34,3
Цілком схвалюю	28,6	22,2	20,4	23,7	20,9	24,1	23,2	26,7	25,0	15,2	13,9	13,2	16,3	18,4	19,5
Не відповіли	1,5	0,5	0,1	0,0	0,3	0,3	0,5	0,8	0,6	0,3	0,2	0,1	1,8	3,7	2,8
Середній бал		3,2	3,1	3,3	3,2	3,3	3,3	3,5	3,5	3,3	3,3	3,3	3,4	3,5	3,5

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Таблиця Д.4

Динаміка розподілу відповідей на запитання «Який рівень
вашої довіри… до приватних підприємців?»

Варіанти відповідей респондентів
Зовсім не довіряю	—	24,3	32,3	29,3	30,8	28,2	27,2	23,6	22,7	—	—	—	15,1	15,1	14,8
Переважно не довіряю	—	21,1	20,2	18,0	19,8	20,6	21,3	22,3	20,7	—	—	—	25,8	24,7	25,8
Важко ска­зати, дові­ряю чи ні	—	36,6	33,4	39,4	37,0	36,3	39,1	36,7	41,3	—	—	—	42,6	41,9	39,8
Переважно довіряю	—	11,9	10,4	10,4	10,1	12,1	10,1	14,4	12,9	—	—	—	15,2	16,8	18,1
Цілком довіряю	—	1,9	2,8	2,9	1,9	1,8	1,7	2,2	2,1	—	—	—	1,1	1,4	1,3
Не відповіли	—	4,2	0,9	0,0	0,4	1,0	0,6	0,8	0,2	—	—	—	0,2	0,1	0,2
Середній бал	—	2,4	2,3	2,4	2,3	2,4	2,4	2,5	2,5	—	—	—	2,6	2,6	2,7

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Таблиця Д.5

Відповіді на запитання «Чи дає можливість економічна
й політична обстановка, що склалася сьогодні в Україні,
розвиватися підприємницькій діяльності?»

Варіанти відповідей респондентів	%
Загалом так	15,9
Дає змогу розвиватися тільки спекуляції й тіньовому бізнесу	51,7
Дає можливість розвиватися цивілізованому підприємництву лише в окре­мих обмежених сферах господарського життя	22,0
Не дає змоги	10,4

Джерело: Суименко Е. И. Образ предпринимателя в общественном мнении // Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету. — К., 1995. — С. 66.

Таблиця Д.6

Динаміка розподілу відповідей на запитання «На вашу думку,
які соціальні групи відіграють значну роль у житті українського
суспільства?»

Варіанти відповідей респондентів за соціальним статусом
Робітники	—	23,4	22,2	17,2	19,1	18,7	19,7	25,4	23,9	27,2	19,1	22,4	28,4	27,6	23,8
Селяни	—	20,9	19,0	14,1	15,9	15,8	15,4	22,8	18,5	22,4	14,7	17,8	19,3	19,6	18,9
Інтелігенція	—	16,3	12,8	10,8	9,9	11,3	11,3	16,7	13,8	17,3	9,8	13,2	18,1	18,8	15,3
Підприємці, бізнесмени	—	24,2	24,5	21,7	25,2	25,4	30,7	32,4	31,2	28,0	28,9	27,0	31,9	33,4	33,4
Керівники держпідпри­ємств	—	16,2	14,4	10,8	10,1	12,8	14,1	18,3	17,6	13,9	11,9	13,8	15,4	16,4	14,7
Службовці держ­апарату (чиновники)	—	29,1	26,2	27,4	25,1	29,3	33,3	33,3	35,7	23,9	24,5	23,6	25,7	25,7	29,4
Пенсіонери	—	1,9	2,2	1,3	1,7	2,3	2,7	3,5	2,8	6,8	2,9	3,1	6,8	4,4	3,8
Керівники сіль­госп­підприємств	—	10,7	11,7	6,8	5,5	6,9	8,1	9,9	8,4	8,6	5,7	5,8	7,5	8,8	9,1
Лідери полі­тичних партій	—	—	—	—	—	—	—	—	—	24,5	22,2	25,9	28,3	35,8	36,9

Закінчення табл. Д.6

Варіанти відповідей респондентів за соціальним статусом
Військові	—	6,6	8,5	6,0	5,5	5,7	5,3	10,0	8,9	8,1	5,6	4,8	7,5	5,3	7,2
Працівники міліції, служ­би безпеки	—	7,9	11,0	7,3	8,9	10,6	9,9	13,8	12,7	14,5	11,7	12,6	12,8	12,1	12,8
Судді та пра­цівни­ки про­куратури	—	—	—	—	—	—	—	—	—	11,3	8,4	9,8	10,7	11,9	13,7
Мафія, зло­чинний світ	—	33,9	41,9	37,3	42,0	42,7	43,9	43,1	49,0	38,3	42,7	40,2	30,7	33,9	32,9
Інші	—	0,7	0,7	0,8	0,5	1,4	1,3	1,6	1,6	1,1	0,7	0,8	1,6	1,5	1,5
Ніхто не віді­грає	—	4,2	3,9	4,3	4,6	3,6	3,6	2,8	2,4	2,3	3,1	2,8	2,3	2,6	2,9
Важко сказати	—	17,4	15,2	18,8	18,3	14,1	13,1	12,2	10,6	13,1	15,4	12,6	14,2	11,4	9,7
Не відповіли	—	0,2	0,2	0,0	0,0	0,2	0,1	0,1	0,1	0,4	0,3	0,1	0,2	0,1	0,1

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Додаток Е. Динаміка ставлення населення України
до приватизації

Таблиця Е.1

Динаміка розподілу відповідей на запитання «Як ви ставитеся
до передачі у приватну власність (приватизації)… великих
підприємств?»

Варіанти відповідей респондентів
Скоріше негативно	31,6	38,4	45,8	45,5	49,0	54,0	52,4	51,4	51,8	55,1	51,8	56,1	60,9	67,2	64,1
Важко сказа­ти, негативно чи позитивно	41,8	34,2	31,9	31,7	32,3	28,0	29,0	30,0	29,7	26,3	29,1	26,3	25,3	21,8	21,4
Скоріше позитивно	25,1	24,7	21,7	22,8	18,7	17,5	17,7	17,8	17,8	18,3	18,9	17,5	13,3	10,6	13,9
Не відповіли	1,4	2,7	0,7	0,0	0,1	0,5	0,9	0,8	0,6	0,2	0,2	0,1	0,6	0,4	0,6
Середній бал		1,9	1,8	1,8	1,7	1,6	1,6	1,7	1,7	1,6	1,7	1,6	1,5	1,4	1,5

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Таблиця Е.2

Динаміка розподілу відповідей на запитання «Як ви ставитесь
до передачі у приватну власність (приватизації)… малих
підприємств?»

Варіанти відповідей респондентів
Скоріше негативно	13,6	18,3	19,0	19,3	22,0	20,9	22,9	18,7	18,7	21,4	22,7	25,2	23,3	28,6	25,7
Важко сказа­ти, негативно чи позитивно	28,8	24,4	25,1	27,2	27,5	24,9	27,2	28,6	23,1	27,7	27,7	27,6	32,3	27,3	29,0
Скоріше позитивно	56,2	54,8	55,4	53,4	50,4	53,7	49,2	52,0	57,5	50,5	49,3	47,2	43,7	43,4	44,6
Не відповіли	1,4	2,5	0,6	0,0	0,1	0,4	0,7	0,8	0,7	0,4	0,3	0,0	0,7	0,7	0,8
Середній бал		2,4	2,4	2,3	2,3	2,3	2,3	2,3	2,4	2,3	2,3	2,2	2,2	2,1	2,2

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Таблиця Е.3

Динаміка розподілу відповідей на запитання «Як ви ставитеся
до передачі у приватну власність (приватизації)… землі?»

Варіанти відповідей респондентів
Скоріше негативно	13,9	26,8	30,2	27,4	29,7	36,7	38,7	37,3	36,2	27,0	29,4	31,4	45,2	52,8	53,1
Важко сказа­ти, негативно чи позитивно	21,8	19,1	20,7	22,7	24,2	22,9	23,3	22,8	21,4	24,5	25,2	26,2	26,6	22,8	20,5
Скоріше позитивно	63,5	52,6	48,7	49,8	46,1	40,1	37,3	39,5	42,1	48,0	45,2	42,1	27,8	23,8	25,7
Не відповіли	0,8	1,4	0,4	0,0	0,1	0,3	0,7	0,4	0,3	0,5	0,2	0,2	0,4		0,7
Середній бал		2,3	2,2	2,2	2,2	2,0	2,0	2,0	2,1	2,2	2,2	2,1	1,8	1,7	1,7

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Додаток Є. Динаміка ставлення населення України
до підприємницької діяльності

Таблиця Є.1

Динаміка розподілу відповідей на запитання «Чи згодні
ви особисто працювати у приватного підприємця?»

Варіанти відповідей респондентів
Ні	25,2	26,7	26,6	26,6	21,9	21,6	23,8	21,7	22,6	23,5	20,3	21,1	36,1	34,8	31,6
Скоріше ні	9,9	4,8	7,5	8,4	8,1	10,6	10,0	9,6	9,8	13,3	17,2	19,3	12,5	13,2	12,8
Важко сказати	20,5	15,3	14,8	14,5	14,8	13,9	14,4	13,2	13,8	20,7	19,8	19,8	14,8	15,1	14,5
Скоріше так	17,2	14,7	14,5	16,2	16,7	17,0	18,1	16,6	19,8	28,0	32,4	29,6	18,1	17,4	21,4
Так	26,7	38,2	36,6	34,4	38,4	36,9	33,5	39,0	34,1	14,2	10,2	10,1	18,3	19,4	19,6
Не відповіли	0,6	0,4	0,2	0,0	0,1	0,1	0,1	0,0	0,0	0,4	0,1	0,2	0,2	0,1	0,1
Середній бал		3,3	3,3	3,2	3,4	3,4	3,3	3,4	3,3	3,0	3,0	2,9	2,7	2,7	2,8

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Таблиця Є.2

Динаміка розподілу відповідей на запитання «Чи хотіли б ви
відкрити свою справу (власне підприємство, фермерське
господарство та ін.)?»

Варіанти відповідей респондентів
Ні	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	27,9	31,7	30,8	29,1
Скоріше ні	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	13,8	9,6	10,1	11,6
Важко сказати	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	16,7	14,8	13,5	13,4
Скоріше так	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	20,7	16,5	16,7	16,8
Так	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	20,6	27,3	28,9	29,0
Не відповіли	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	0,4	0,0	0,1	0,1
Середній бал	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	2,9	3,0	3,0	3,1

Джерело: моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України.

Додаток Ж. Моральні норми економічної поведінки
європейських суспільств

Нижче наведено дані соціологічного порівняльного дослідження «Європейське соціальне дослідження» (European Social Survey), в якому взяли участь 24 європейські країни, серед яких вперше у 2005 році взяла участь Україна. (Докл. див. Головаха Є., Горбачик А., Паніна Н. Україна і Європа: результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження. — К., 2006.).

Рис. Ж. 1

E 17. Наскільки ви погоджуєтеся або не погоджуєтеся з тим, що,
якщо хочеш «робити» гроші, неможливо завжди поводитися чесно?
Середній бал (1 — зовсім не погоджуюся, 5 — цілком погоджуюся)

Таблиця Ж.1

E 18. Наскільки ви погоджуєтеся або не погоджуєтеся з тим,
що потрібно завжди суворо дотримуватися закону, навіть
якщо таким чином втрачаєш вигідні можливості?

Країна Європи	Зовсім не погоджуюся	Не пого­джуюся	Важко сказати	Погоджуюся	Цілком погоджуюся	Відмова	Не знаю	Немає відповіді	Середній бал
Австрія	2,8	14,2	30,1	36,5	12,0	0,0	4,4	0,0	3,42
Бельгія	3,5	21,2	27,4	36,1	11,0	0,2	0,6	0,0	3,30
Велика Британія	1,2	10,5	20,6	52,8	14,1	0,0	0,8	0,0	3,69
Греція	0,9	6,0	18,2	52,9	19,3	0,0	2,7	0,0	3,86
Данія	1,1	10,8	18,1	47,7	20,6	0,0	1,1	0,5	3,77
Естонія	1,1	9,6	22,3	51,6	11,4	0,0	4,0	0,1	3,65
Ірландія	0,8	10,8	13,0	63,0	11,2	0,0	0,5	0,6	3,74
Ісландія	1,6	11,2	21,1	49,2	13,5	0,0	1,9	1,6	3,64
Іспанія	2,3	10,0	21,4	52,6	11,0	0,9	1,8	0,0	3,62
Люксембург	3,2	11,4	18,6	48,6	17,2	0,0	1,0	0,0	3,66
Нідерланди	1,7	21,9	32,2	38,3	5,1	0,1	0,8	0,0	3,24
Німеччина	1,0	8,5	24,7	52,9	11,6	0,2	1,1	0,0	3,66
Норвегія	1,2	7,4	16,5	59,3	15,3	0,1	0,2	0,0	3,80
Польща	1,1	8,7	22,1	50,7	15,4	0,0	2,0	0,1	3,72
Португалія	1,2	6,2	21,0	49,5	20,2	0,1	1,6	0,3	3,83
Словаччина	0,7	12,3	28,0	46,8	8,3	0,0	3,7	0,3	3,52
Словенія	1,7	14,0	30,8	42,3	8,8	0,0	1,9	0,4	3,43
Угорщина	1,4	9,3	21,9	45,4	20,2	0,4	1,1	0,3	3,75
Україна	1,7	9,7	28,9	33,7	21,5	0,0	4,3	0,0	3,66
Фінляндія	1,4	9,4	19,3	43,1	25,9	0,0	0,6	0,2	3,83
Франція	2,8	11,1	16,3	39,1	30,3	0,0	0,4	0,0	3,83
Чеська Республіка	3,1	8,1	22,0	38,6	24,6	0,0	3,7	0,0	3,76
Швейцарія	1,1	13,3	21,9	49,9	13,2	0,0	0,6	0,0	3,61
Швеція	1,1	10,2	24,6	48,7	14,0	0,1	1,2	0,2	3,65

Таблиця Ж.2

E 19. Наскільки ви погоджуєтеся або не погоджуєтеся із тим,
що іноді є цілком припустимим нехтувати законом та робити те,
що хочеш?

Країна Європи	Зовсім не погоджуюся	Не пого­джуюся	Важко сказати	Погоджуюся	Цілком погоджуюся	Відмова	Не знаю	Немає відповіді	Середній бал
Австрія	13,8	28,5	24,8	24,4	3,8	0,0	4,6	0,0	2,75
Бельгія	11,3	29,5	22,9	31,3	4,1	0,2	0,6	0,0	2,87
Велика Британія	14,3	51,1	18,2	14,7	1,2	0,0	0,5	0,0	2,37
Греція	16,0	44,2	22,5	12,0	2,5	0,0	2,7	0,0	2,39
Данія	16,4	41,8	17,1	21,0	2,0	0,0	0,9	0,6	2,50
Естонія	9,2	40,0	25,7	18,8	1,3	0,0	5,0	0,1	2,61
Ірландія	9,4	60,8	11,5	15,8	1,4	0,0	0,5	0,6	2,38
Ісландія	13,3	52,3	15,5	15,0	0,5	0,0	1,7	1,6	2,35
Іспанія	14,6	45,2	18,7	17,8	1,6	0,4	1,6	0,0	2,45
Люксембург	14,6	38,2	20,3	21,2	3,9	0,0	1,9	0,0	2,61
Нідерланди	5,2	36,2	24,5	31,3	2,1	0,1	0,6	0,0	2,89
Німеччина	11,1	44,4	23,4	18,3	1,5	0,2	1,1	0,0	2,54
Норвегія	15,3	49,7	17,6	16,3	0,9	0,1	0,1	0,0	2,38
Польща	8,9	39,0	22,8	22,4	3,1	0,0	3,8	0,1	2,71
Португалія	18,8	42,3	24,6	10,5	1,0	0,0	2,3	0,5	2,31
Словаччина	7,4	46,2	26,8	14,6	1,0	0,0	3,8	0,3	2,54
Словенія	10,5	41,7	26,9	14,4	3,2	0,0	2,7	0,6	2,56
Угорщина	18,0	39,9	23,2	14,7	3,3	0,0	0,9	0,1	2,45
Україна	17,5	37,6	23,8	11,9	3,5	0,0	5,8	0,0	2,43
Фінляндія	20,8	42,1	17,1	16,2	2,7	0,0	0,8	0,2	2,37
Франція	29,6	34,0	16,2	16,8	3,3	0,0	0,2	0,0	2,30
Чеська Республіка	21,9	28,1	26,9	15,2	3,3	0,0	4,6	0,0	2,48
Швейцарія	10,3	42,4	18,3	26,7	1,7	0,0	0,7	0,0	2,67
Швеція	16,4	44,8	18,7	18,1	1,1	0,1	0,6	0,2	2,42

Рис. Ж.2

E 20. Наскільки Ви погоджуєтеся з тим, що в наш час бізнес
зацікавлений тільки у прибутках, а не в поліпшенні якості товару
або обслуговування покупців?
Середній бал (1 — зовсім не погоджуюся, 5 — цілком погоджуюся)

Таблиця Ж.3

E 21. Наскільки ви погоджуєтеся з тим, що в наш час
великі фірми домовляються між собою, щоб тримати
ціни невиправдано високими?

Країна Європи	Зовсім не погоджуюся	Не пого­джуюся	Важко сказати	Погоджуюся	Цілком погоджуюся	Відмова	Не знаю	Немає відповіді	Середній бал
Австрія	1,8	10,0	19,8	44,4	16,0	0,0	7,9	0,0	3,68
Бельгія	1,6	13,6	16,2	44,9	20,6	0,0	3,1	0,0	3,72
Велика Британія	0,3	12,8	22,7	49,6	12,6	0,0	1,9	0,0	3,63
Греція	0,4	4,1	9,2	40,8	42,1	0,0	3,4	0,0	4,24
Данія	0,9	10,8	18,3	51,0	12,9	0,0	5,4	0,7	3,68
Естонія	0,4	11,2	16,8	44,4	14,9	0,0	12,2	0,1	3,71
Ірландія	0,8	11,9	13,1	50,3	19,3	0,0	3,8	0,8	3,79
Ісландія	1,0	7,3	16,9	55,3	15,4	0,0	2,8	1,4	3,80
Іспанія	2,1	9,2	8,5	44,9	26,2	0,7	8,4	0,0	3,92
Люксембург	1,6	12,6	13,5	45,7	18,5	0,0	8,2	0,0	3,73
Нідерланди	1,1	17,0	18,5	50,3	9,8	0,0	3,3	0,0	3,52
Німеччина	1,4	8,5	16,2	52,8	17,3	0,0	3,7	0,0	3,79
Норвегія	1,2	16,4	29,9	45,8	5,7	0,1	1,0	0,0	3,39
Польща	0,6	7,0	16,0	49,5	18,2	0,0	8,6	0,1	3,85
Португалія	0,6	5,3	16,8	44,7	25,2	0,1	7,0	0,3	3,96
Словаччина	0,6	9,3	20,4	48,1	12,4	0,0	8,9	0,2	3,69
Словенія	1,0	11,2	22,0	45,7	11,6	0,0	7,9	0,6	3,61
Угорщина	1,5	12,4	16,8	38,2	22,5	0,2	8,3	0,1	3,74
Україна	2,0	5,9	16,1	34,8	33,1	0,0	8,1	0,0	3,99
Фінляндія	0,9	12,3	28,9	39,4	15,5	0,0	2,6	0,2	3,58
Франція	2,6	8,5	11,8	38,5	37,2	0,0	1,4	0,0	4,01
Чеська Республіка	1,7	8,7	16,7	41,3	23,4	0,0	8,3	0,0	3,83
Швейцарія	1,1	10,1	16,2	53,9	15,2	0,0	3,6	0,0	3,75
Швеція	1,3	10,8	20,7	53,4	8,9	0,0	4,6	0,2	3,61

Таблиця Ж.4

E 22. Наскільки ви погоджуєтеся чи не погоджуєтеся з тим,
що в наші дні покупці та споживачі мають більше можливостей
для захисту своїх інтересів?

Країна Європи	Зовсім не погоджуюся	Не пого­джуюся	Важко сказати	Погоджуюся	Цілком погоджуюся	Відмова	Не знаю	Немає відповіді	Середній бал
Австрія	2,7	10,9	25,5	44,0	9,3	0,1	7,5	0,0	3,50
Бельгія	1,9	11,1	15,7	57,5	12,3	0,0	1,5	0,0	3,68
Велика Британія	0,5	12,7	21,8	59,2	4,2	0,0	1,7	0,0	3,55
Греція	3,3	8,6	24,7	38,6	20,6	0,0	4,2	0,0	3,68
Данія	1,2	12,6	21,7	53,8	4,6	0,0	5,4	0,8	3,51
Естонія	3,9	23,1	22,8	32,3	5,6	0,0	12,2	0,1	3,14
Ірландія	2,1	11,4	14,1	59,5	9,3	0,0	2,9	0,8	3,65
Ісландія	2,4	23,7	19,5	47,5	2,8	0,0	2,8	1,4	3,26
Іспанія	2,6	11,2	14,7	53,5	13,7	0,3	4,1	0,0	3,67
Люксембург	2,1	15,4	17,7	46,9	11,6	0,0	6,2	0,0	3,54
Нідерланди	0,5	7,5	11,4	70,4	9,0	0,0	1,2	0,0	3,81
Німеччина	3,0	16,5	28,5	45,0	3,4	0,0	3,5	0,0	3,30
Норвегія	0,8	10,1	23,1	62,2	2,8	0,1	1,0	0,0	3,57
Польща	4,2	18,5	24,3	39,5	5,8	0,0	7,6	0,1	3,26
Португалія	6,2	11,8	21,8	40,5	12,9	0,1	6,3	0,3	3,45
Словаччина	1,8	22,6	29,5	34,4	2,7	0,0	8,7	0,3	3,15
Словенія	1,9	13,4	23,3	46,9	6,4	0,0	7,4	0,6	3,46
Угорщина	13,2	36,6	24,9	16,7	3,0	0,2	5,1	0,3	2,57
Україна	14,8	22,1	26,3	21,3	8,0	0,0	7,4	0,0	2,85
Фінляндія	1,7	12,2	23,7	50,9	9,4	0,0	1,8	0,2	3,55
Франція	4,1	16,1	14,0	48,3	16,9	0,0	0,7	0,0	3,58
Чеська Республіка	6,3	18,1	24,5	35,7	8,1	0,0	7,2	0,0	3,23
Швейцарія	1,1	11,4	20,1	58,9	6,0	0,0	2,6	0,0	3,59
Швеція	2,7	54,3	28,6	10,1	0,6	0,0	3,5	0,3	2,50

Додаток З. Детермінанти декларативних
підприємницьких настанов населення України

Було застосовано процедуру статистичного аналізу, а саме — рівняння множинної лінійної регресії, яке дає змогу вставити рівень впливу незалежних змінних на залежну. Остаточна модель лінійної регресії пояснює майже 50% дисперсії регресії. Порівнюючи значення стандартизованих коефіцієнтів множинної лінійної регресії (див. стовпчик Beta), можна впорядкувати чинники за силою їх впливу на залежну зміну.

Таблиця З.1

Множинна лінійна регресія (залежна змінна — «Чи хотіли б ви
відкрити свою справу (власне підприємство, фермерське
господарство та ін.)?», 2004 рік

	B	S. E.	Beta	t	Sig.
Ставлення до розвитку приватного підприємництва (бізнесу) в Україні	.243	.046	.204	5.327	.000
Ставлення до передання у приватну власність (приватизації) малих під­приємств	.130	.067	.073	1.935	.053
Ставлення до приватної власності на землю	.267	.060	.152	4.467	.000
Згода особисто працювати у прива­тного підприємця	.164	.043	.148	3.834	.000
Підтримка прихильників соціаліз­му/капіталізму	-.460	.120	-.138	-3.838	.000
Вік	-.556	.068	-.254	-8.209	.000
Constant	2.337	.280		8.357	.000
R Square	.496
Adjusted R Square	.492

Вступ.................................. 3

I. Тематичний план дисципліни та розподіл навчального часу за темами...................................... 4

II. Програма курсу....................... 5

III. Mетодичні поради до вивчення теми курсу.. 7

Тема 1. Об’єкт, предмет та основні категорії соціології підприємництва 7

Тема 2. Соціальні аспекти витоків сучасного підприємництва 12

Тема 3. Чинники підприємницької діяльності....... 20

Тема 4. Характеристика підприємницького ризику... 26

Тема 5. Соціальний портрет сучасного підприємця... 33

Тема 6. Функціонування підприємницької організації.. 41

Тема 7. Інституціоналізація підприємництва в Україні: зародження та розвиток 48

Тема 8. Стан та динаміка соціальної легітимації підприємництва в українському суспільстві 61

Тема 9. Нормативна саморегуляція та соціальна ефек­тивність підприємництва в Україні 67

IV. Плани семінарських занять та завдання до тренінгів 73

V. Навчальні завдання для самостійної роботи студентів 104

VI. Термінологічний словник.............. 114

VII. Завдання для студентів заочної форми навчання 119

VIII. Список літератури................. 123

IX. Додатки........................... 130

[1] Опитування проведено Центром соціальних експертиз та прогнозів Інституту соціології НАН України (проект МФК сприяння підприємництву в Україні) в період від грудня 1999-го до лютого 2000 року. Під час дослідження опитано 900 керівників малих підприємств у 12 містах України — шести обласних центрах і шести районних центрах різних регіонів країни.

[2] Плэтт В. Стратегическая разведка. Основные принципы. — М., 1997.

[3] Плэтт В. Стратегическая разведка. основные принципы. — М., 1997. — С. 112.

* Експерти оцінювали за п’ятибальною шкалою, де 1 — найнижча оцінка, а 5 — найвища оцінка; 0 — важко оцінити. В цьому випадку оцінки наводяться у більш узагальненому вигляді: «низька оцінка» (1 і 2 бали), «середня оцінка» (3 бали) и «висока оцінка» (4 і 5 бали).

[4] Дані, опубліковані у статистичних щорічниках, різняться, оскільки в різні роки Держкомстат України застосовує різні методи обрахування кількості малих підприємств.

Дата добавления: 2014-01-04