Використання в результаті земельної реформи

На землях, що вилучаються з сільськогосподарського

Проект створення елементарної одиниці екомережі

Для здійснення одного з пріоритетних напрямів екологічної політики України – збільшення частки земель з природними ландшафтами та забезпечення формування національної екологічної мережі, як складової Всеєвропейської екомережі, відповідно до Закону України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" важливе значення має залучення можливостей місцевих органів влади, землевласників, суб'єктів підприємницької діяльності, громадськості до процесу передачі сільськогосподарських угідь до складу земель, що підлягають особливій охороні.

Разом із приватизацією земель та введенням економічних методів управління землекористуванням відбувається процес скорочення площі земель у аграрному виробництві.

Метою проекту є: відпрацювання механізму створення системи територій, що підтягають особливій охороні, на землях, вилучених з аграрного використання внаслідок земельної реформи в конкретному адміністративному районі.

Проект виконується на прикладі типового за природними та господарськими умовами адміністративного району (Немирівського району Вінницької області).

Мається на увазі, що результати проекту будуть покладені в основу пропозицій щодо складу нормативно-правових актів забезпечення трансформації земельних угідь – з виробничих у природоохоронні для органів місцевого самоврядування і метою їх застосування в інших регіонах України.

Основними завданнями проекту є: аналіз правової бази трансформації землекористування; оцінка території району щодо можливості відтворення природних ландшафтів та формування екомережі; оцінка соціально-економічних і екологічних наслідків трансформації землекористування та розробка пропозицій щодо їх компенсації; розробка проекту екомережі регіону за результатами рішень громадського форуму; розробка системи природоохоронних заходів щодо збереження та відтворення ландшафтного і біологічного різноманіття; розробка пакету нормативно-правових документів для забезпечення здійснення проектних рішень органами місцевого самоврядування та суб'єктами природокористування; пілотне впровадження комплексу заходів на місцевому рівні щодо збереження рослинного і тваринного світу регіону; здійснення організації розповсюдження відпрацьованого механізму формування екомережі; комплекс технічних, організаційних, економічних, управлінських заходів щодо забезпечення переходу частини земель регіону з аграрного сектора до природоохоронного; оцінка соціально-економічних та екологічних наслідків трансформації земель регіону, обґрунтування засобів компенсації їх наслідків.

В результаті аналізу можливостей щодо зміни земельних угідь району засвідчує такі прогнозні показники (табл. 7.6).

Таблиця 7.6. Пропозиції щодо зміни структури земельних угідь району

Показник	Площа сучасна, га	Площа проектна, га	Співвідношення площ сучасне, %	Співвідношення площ проектом, %
Сільськогосподарські угіддя, з них:			74,2	74,8
рілля			63,0	43,5
багаторічні насадження			2,2	3,1
сіножаті			2,3	2,3
пасовища			6,7	20,9
Ліси, чагарники			16,1	22,6
Болота			0,8	1,5
Разом			91,1	93,9

4.25. Моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття

Як відомо, моніторинг є комплексною системою спостережень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних чинників. Державна система екомоніторингу біоти с інтегрованою інформаційною системою, що здійснює збирання, збереження та оброблення екологічної інформації для відомчої та комплексної оцінки і прогнозу стану природних місць існування видів рослин і тварин, їх популяцій, вироблення обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних рішень на всіх рівнях державної виконавчої влади, вдосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов'язань України з міжнародних екологічних угод, програм, проектів і заходів. Отже, моніторинг і географічна інформаційна система є обов'язковими складовими сталого розвитку держави.

Створення і функціонування державної системи екомоніторингу біологічного і ландшафтного різноманіття засновується на принципах: систематичності спостережень за біотою та техногенними об'єктами, що впливають на неї; своєчасності отримання і оброблення даних спостережень на відомчих і узагальнюючих (локальному, регіональному й державному) рівнях; комплексності використання екоінформації, що надходить у систему від відомчих служб екомоніторингу біоти та інших постачальників; об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозової екоінформації та узгодженості нормативного, організаційного і методичного забезпечення; сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових частин; оперативності доведення екоінформації до органів виконавчої влади, інших зацікавлених органів, підприємств, організацій та установ, доступності даних для громадян України та світової спільноти.

В Україні найбільш розвиненим є моніторинг лісових екосистем, що здійснюються науково-дослідними установами Держкомлісгоспу України, біосферними заповідниками та заказниками. Частково він здійснюється в галузі рибного та мисливського господарств, а також в наукових дослідженнях, зокрема, генетичний моніторинг на популяційному рівні в Інституті екології Карпат та Сумському сільгоспуніверентеті. Моніторинг риб та об’єктів аквакультури здійснює Держкомітет риболовства і рибного господарства, галузеві інститути цього комітету (УкрНДІРГ, АзЧорНДІРО), а також інститути гідробіології, біології південних морів і зоології НАНУ. Основним результатом моніторингу, що проводився протягом 50 років, є встановлення факту зменшення кількості цінних промислових риб та домінування малоцінних промислових видів з коротким життєвим циклом.

Моніторинг мисливсько-промислових звірів та деяких видів птахів проводиться з середини 60-х років, його здійснює Держкомітет з лісового господарства і частково Інститут зоології НАНУ. В результаті встановлено, що максимальної кількості основних мисливських видів (насамперед копитних) було досягнуто на кінець 80-х років, а за наступний десятирічний період їх кількість зменшилася більше, ніж у два рази.

В усіх заповідниках країни ведеться моніторинг основних показників біорізноманіття та кліматичних умов. Більш детальний здійснюється в Канівському, Розтоцькому, Українському степовому, Карпатському біосферному та Дунайському біосферному заповідниках.

Лісовий моніторинг розвивається як багаторівнева система. Перший рівень моніторингу (екстенсивний) – гармонізований з Міжнародною (цільною програмою оцінки та моніторингу впливу забруднення повітря на ліси в регіоні Європейської Економічної Комісії ООН. Часову та просторову динаміку стану лісів можна оцінити методами моніторингу першого рівня, при якому використовується 27 показників, базовим серед яких є дефоліація крон. Для з'ясування причинно-наслідкових закономірностей змін ліси оцінюються на екосистемному рівні за американською технологією моніторингу стану лісів. Визначаються головні параметри лісових екосистем, необхідні для оцінки видового різноманіття: визначення балансу вуглецю в лісах, впровадження технологій їх дистанційного зондування тощо. За 210 показниками дається кількісна оцінка: стану ґрунту (відсоток гумусу, вміст в ньому елементів живлення – N. Р, К та ін., рН тощо); живого надґрунтового покриву (проективне покриття, видове різноманіття, показники оцінки відповідності типам, умов, місцезростання); деревостану (ярусність, породний склад, лісівничо-таксаційна подеревна оцінка основних ярусів підросту і підліску за такими показниками як вік, діаметр, висота, форма крони, процент дефоліації, ажурність тощо).

Проводиться аналіз динаміки значень цих показників, що гармонізовані між собою у часі і в просторі, та встановлюються причинно-наслідкові зміни стану лісових екосистем.

Перевага використання в обліку лісів моніторингу та ПК-технологій полягає у забезпеченні умов поточної корекції бази даних про ліси з врахуванням їх стану в реальному часі. Наприклад, якщо для польової оцінки та створення бази даних одного таксаційного виду необхідно затратити близько одного місяця, то з використанням ПК ця робота виконується за 15 хвилин. ПК створюють можливості не тільки для формування адекватної інформації про стан та динаміку природних ресурсів у реальному часі, але, що важливіше, – для оперативного прийняття управлінських рішень у критичних ситуаціях. Це дає можливості зменшити збитки при таких екологічних катаклізмах, які відбулись у Карпатах, а інколи і запобігти їм завдяки прогнозуванню.

Моніторинг лісів у системі Держкомлісгоспу України здійснюють спеціалісти УкрНДІЛГА, УкрНДІгірліс та 10 регіональних лісових науково-дослідних станцій.

Створення Державної системи екомоніторингу ландшафтного і біологічного різноманіття повинно забезпечити досягнення таких основних цілей:

- підвищення рівня адекватності дійсному екологічному стану довкілля його інформаційної моделі, що формується на основі даних систематичних спостережень, здійснюваних спеціальними службами міністерств і відомств, підприємствами, організаціями та установами в порядку виробничо-інформаційної діяльності, дослідних робіт і наукових, досліджень;

- підвищення оперативності одержання та достовірності первинних даних за рахунок використання досконалих методик, сучасних контрольно-вимірювальних приладів і засобів комп'ютеризації процесів збирання, накопичення та оброблення екоінформації на всіх рівнях державного управління і місцевого самоврядування;

- підвищення ріння та якості інформаційного обслуговування споживачці екоінформації на всіх рівнях функціонування системи на основі мережного доступу до розподілених відомчих та інтегрованих банків даних; комплексного оброблення і використання інформації для прийняття відповідних рішень.

Суб’єктами Державної системи екологічного моніторингу ландшафтного і біологічного різноманіття є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які згідно зі своєю компетенцією отримують і обробляють дані і виробляють відповідні рекомендації для прийняття рішень в галузі збереження і використання ландшафтного і біологічного різноманіття.

Об’єктами інформатизації в Державній системі екомоніторингу довкілля України і процеси відомчої екологічної діяльності та їх інтеграція на локальному, адміністративно-територіальному і державному рівнях, що відповідно охоплюють територіальні природні або адміністративні утворення.

Залежно від призначення за спеціальними програмами здійснюються загальний, кризовий та фоновий екологічний моніторинг ландшафтного і біологічного різноманіття.

Створення Державної системи екомоніторингу біорізноманіття повинно забезпечити досягнення таких основних цілей: підвищення рівня адекватності дійсному екологічному стану довкілля його інформаційної моделі, що формується на основі даних систематичних спостережень, здійснюваних спеціальними службами міністерств і відомств, підприємствами, організаціями та установами в порядку виробничо-інформаційної діяльності, дослідних робіт і наукових досліджень; підвищення оперативності одержання та достовірності первинних даних за рахунок використання досконалих методик; підвищення рівня та якості інформаційного обслуговування.

Суб'єктами Державної системи екологічного моніторингу біологічного і ландшафтного різноманіття є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Об'єктами інформатизації є процеси відомчої екологічної діяльності та їх інтеграція на локальному, адміністративно-територіальному і державному рівнях.

Зонування територій для застосування екомоніторингу біоти визначається екосистемним принципом.

Залежно від призначення здійснюються загальний, кризовий та фоновий екологічний моніторинг біо- та ландшафтного різноманіття.

4.26. 3.8. Впровадження ГІС-технологій для створення баз даних біоресурсів

Вирішення складних і комплексних завдань управління, що постають і поставатимуть у короткостроковій та довгостроковій перспективах перед політиками, науковцями та практиками у контексті сталого розвитку України, вимагають якісного інформаційного забезпечення. Інформаційне забезпечення охоплює систему збору, збереження, аналізу і представлення інформаційних ресурсів щодо параметрів і характеристик природних та антропогенних об'єктів і систем та їхньої взаємодії. За оцінками експертів понад 90 % екологічних інформаційних ресурсів пов'язані з просторово-часовим розподілом показників стосовно конкретної території. Аналітичний огляд показує, що подолання інформаційного бар'єру, пов'язаного з протиріччям між обсягом необхідної інформації для прийняття рішень і можливостями щодо її впорядкування, засвоєння та використання є ключовою проблемою ефективності управління.

Інформаційні технології, що можуть бути застосовані для подолання вказаного інформаційного бар'єру, належать до класу геоінформаційних технологій. Геоінформаційні технології охоплюють інструменти та засоби, призначені для збору первинних даних (контактні інструменти і методи глобальної системи позиціонування та засоби дистанційного зондування поверхні Землі штучних супутників), побудови на їх основі складних аналітичних моделей та їх аналізу і представлення результатів у зручному для користувача вигляді. У найпростішому випадку такими моделями можуть бути тематичні екологічні карти природних ресурсів, які представляють певний стан об'єктів чи явищ (рис. 7.9).

Більш важливим є просторово-часовий аналіз структурно-функціональної організованості природних систем та комплексів на фоні денатуралізації та антропогенного тиску засобами геоінформаційних технологій. Це дає можливість адекватно відслідковувати негативні наслідки зміни природних екосистем, їх ценотичну структуру та, особливо, видовий склад рослинного та тваринного світу. Рис. 7.10 ілюструє приклад застосування геоінформаціних технологій для аналізу рослинних угруповань.

Використання геоінформаційних технологій в Україні вже має свій позитивний досвід. В різних галузях екологічного управління створені і використовуються спеціалізовані геоінформаційні системи (ГІС), функціонують центри обробки даних про біотичне і ландшафтне різноманіття вУкрНДІЛГ, Укрліспроекті (Держкомлісгосп), Головному управлінні національних природних парків і заповідної справи (Мінекоресурсів), НДІ Геодезкартінформатика (Департамент геодезії, картографії, кадастру), Національному ботанічному саду, Інституті географії НАНУ, кількох університетах, Ветланд Інтернейшнл Україна, установах природно-заповідного фонду, зокрема Карпатському та Дунайському біосферних заповідниках. Найбільш широко ГІС застосовуються для управління лісовими ресурсами, що пов'язано з необхідністю комплексної оцінки впливу лісогосподарських заходів та інших антропогенних факторів на лісові екосистеми, а також екологічної, природоохоронної та біосферної функцій лісів. Це дає можливість істотно скоротити витрати на вирішення багатьох проблем чіткого управління лісовими ресурсами на річних рівнях. Це досягається за рахунок: оперативного одержання інформації про стан лісових ресурсів за даними дистанційного зондування; одержання статистично валідної інформації на мережі ділянок лісового моніторингу; оперативного доступу комп'ютерних баз даних, в яких зберігається різноманітна, у тому числі просторова, інформація про стан лісових насаджень; створення автоматизованих робочих місць (АРМ) для розв'язання завдань, пов'язаних із управлінням лісами, з можливістю доступу до інформації та аналітичних можливостей централізованих баз даних, у тому числі по каналах мережі Інтернет.

В Українському науково-дослідному інституті лісового господарстві робота ведеться у декількох напрямках: розробка радіоекологічної ГІС лісового фонду України; автоматизація камеральної обробки даних лісовпорядження (разом з лісовпорядкуванням); виготовлення цифрової карти лісів України у масштабі 1:500 000; оцінка засобами ГІС динаміки лісокліматичних зон України при глобальних змінах клімату, визначення вразливості та адаптаційних можливостей лісових екосистем при таких змінах; побудова та просторова оптимізація багаторівневої мережі ділянок моніторингу лісів України; використання ГІС у попередженні розповсюдження лісових шкідників, оптимізації вирощування дубових насаджень.

<3

4-6

7-9

9-11

12-15

16-19

Рис. 7.9. Приклад використання геоінформаційних технологій для розрахунку екологічно важливих параметрів

1:5 500 000

$ синтаксон: формація – Nuphareta luteae

Рис. 7.10. Приклад використання гсоінформаційних технологій для аналізу рослинних угруповань

У ході роботи над радіоекологічною ГІС лісового фонду України було розроблено технічний проект та діючий прототип цієї системи, за допомогою якого можна розв'язувати такі завдання: інформаційної підтримки радіаційного моніторингу лісів; визначення розміру збитків, лісового господарства у зв'язку з радіоактивним забрудненням території лісового фонду України за умови різних видів господарювання: рубках головного користування, рубках догляду за лісом, побічного користування лісом; оцінки пожежної небезпеки (пірологічного стану) лісів на забрудненій території; геокодування об'єктів лісовпорядження.

Для автоматизації обробки даних лісовпорядження запроваджено: автоматизоване виготовлення фотопланів з окремих аерофотознімків з вилученням похибок центральної проекції; векторизація лісовпорядних планшетів з растрової підкладки; перетворення інформації із таксаційної бази даних Держліспроекту у сучасний реляційний формат; розрахунок і вирівнювання площвиділів у межах урочищ; виготовлення картографічних матеріалів лісовпорядження планшету, плану лісонасаджень, плану запроектованих заходів та інших тематичних карт.

На даному етапі проведено прогнозування змін клімату, а також лісів за параметрами поглинання парникових газів, вразливістю щодо екстремальних екологічних факторів, адаптації, стратегії реагування на зміни довкілля; створено карту-схему лісів України на основі гексагональної мережі ЕМАР; побудовано серію картосхем стану лісів за показниками моніторингу; прогнозування динаміки лісокліматичних зон України при різних сценаріях змін клімату.

Перспективним напрямком роботи є створення на базі ГІС нової комп'ютеризованої системи управління лісами, за допомогою якої очікується досягнення таких результатів: створення нової системи управління лісами, яка відповідає фактичним і перспективним потребам лісового господарства України, а також сучасному рівню розвитку інформаційних технологій; розширення змістовності інформації і підвищення якості документів, що складають основу для прийняття рішень на всіх рівнях управління лісами України; підвищення оперативності рішень завдяки значному скороченню термінів на підготовку виконавцями документів за запитами керівників; зменшення витрат на обробку лісовпорядної інформації та скорочення термінів виконання камеральних робіт лісовпорядкування; надання працівникам лісового господарства доступу до актуалізованої лісовпорядної інформації і картографічних матеріалів; вирішення питання оптимального постачання замовнику деревини на основі інформації про дорожню мережу і просторове розміщення лісосік; забезпечення керівників лісового господарства принципово новими засобами щодо управління надзвичайними ситуаціями і для вирішення екологічних проблем.

Саме ця система буде надавати об'єктивну інформацію про стан лісових ресурсів і буде виступати, таким чином, важливою складовою еколого-економічної моделі розвитку сировинної галузі та збереження біоресурсів України в сучасних умовах.

Базовим програмним засобом для створення системи управління лісами обрано продукт британської фірми Smallworldwide Smallworld GIS. Ця розробка вже зарекомендувала себе на підприємствах газо-, нафто-, електро- і водопостачальних галузей та у телекомунікації. У лабораторії НІТ Smallworld GIS застосовувався для створення робочого прототипу радіоекологічної ГІС лісового фонду України і для системи екологічної безпеки газової галузі (у проекті спільно з УкрНДІГАЗ). Smallworld GIS являє собою клієнт-серверне рішення, за допомогою якого можна моделювати бази даних, зберігати необмежені обсяги просторово-орієнтованої інформації, в тому числі і просторові, створювати автоматизовані робочі місця для введення даних, для виконання запитів до бази даних, для підготовки і видання картографічних матеріалів та звітних форм через програмні засоби Microsoft Office, Smallworld GIS співіснує з більшістю комерційних серверів баз даних (Оrасlе, МS SQL Server, Informix, Sybase) та з засобами для створення клієнтських місць (Power Builder, Microsoft Visual C++, Delphi та інші). Результати чотирирічного використання Smallworld GIS показали, що він є надійним щодо користування та зручним щодо розробки на ньому програмних засобів інструментом для реалізації складних і відповідальних проектів.

У загальних рисах базовими геоінформаційними технологіями для створення ГІС є програмні продукти різних комерційних розробників. Найбільше поширення в Україні в системі управління природними ресурсами набули програмні продукти кількох провідних компаній – ESRI, MapInfo, Bently, SmallWord та інші.

Процес розробки та впровадження ГІС має стихійний та безсистемний характер. Це породжує комплекс проблем, головними з яких є неефективне використання матеріальних ресурсів та неможливість повноцінного інформаційного обміну. Останнє часто пов'язане не стільки з проблемою сумісності технічних форматів даних програмних продуктів, скільки з відсутністю єдиних стандартів подання екологічних даних в ГІС. Існує ще одна гостра проблема – проблема якості даних, що використовуються в ГІС. Вони часто не витримують критики через свою застарілість. Потребують негайної актуалізації сучасними методами дані щодо всіх компонентів і ресурсів навколишнього середовища.

Обсяг цифрових даних, необхідний для задоволення потреб користувачів, можна умовно розділити на три рівні: загальнодержавний, регіональний та місцевий. Базовими для загальнодержавного рівня є цифрові дані масштабу 1:500000, для регіонального рівня – 1:200000 та місцевого – 1:25000-1:10000. Відповідно до вказаних базових масштабів, тематичне навантаження повинно бути розподілено на головні сегменти, що охоплюють біотичні та абіотичні ресурси за галузевою ознакою. Використання єдиних інформаційних стандартів дозволить забезпечити інформаційними ресурсами вертикальні та горизонтальні рівні органів державного управління на спільній науково-методичній базі. Виходячи з адміністративно-територіального устрою України і галузевої структури економіки, перший горизонтальний міжвідомчий рівень доцільно було б організувати в обласному, а в окремих випадках – у районному масштабі, з першим рівнем узагальнення і агрегації показників. Другий рівень агрегації доцільно створити в загальнодержавному масштабі, забезпечивши відповідні структури апаратно-технічним, комунікаційним, кадровим та програмним забезпеченням від провідних компаній, таких, як ESRI. Взявши за базову технологію від ESRI, як це зроблено в багатьох розвинутих країнах, можна задовольнити в єдиному інформаційному просторі потреби різних користувачів.

4.28. 1.9. Нормативно-правова база

Україна має розгалужене національне законодавство у сфері природних біоресурів. Воно включає закони та підзаконні акти, що введені в дію протягом 1991-2000 рр.

У складі нормативно-правових актів розрізняються закони, що охоплюють певний об’єкт управління – ліси, тваринний світ, рослинний світ, території та об'єкти природно-заповідного фонду, екомережу тощо, а також підзаконні правові акти, прийняті Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними міністерствами, відомствами, що охоплюють певний напрям управління.

Аналіз структури та змісту зазначених документів засвідчує: систематизація права стосовно біотичних ресурсів, як наслідок відсутності скоординованої політики щодо встановлення законодавства, не є в достатній мірі адекватною систематизації об'єктів застосування права; у складі правових положень перевагу надано суспільно-правовим важелям на шкоду економічним; правові акти розпорошені підвідомчо, що створює дублювання, неузгодженість, взаємовиключення певних правових положень; підвідомчий розподіл правових актів сприяє неповному охопленню об'єктів правового регулювання у складі біотичних ресурсів та біотичних компонентів довкілля; в основі декларування правових положень переважає політико-програмний підхід, але не підхід з позицій правової норми, у складі легітимних видів діяльності в галузі біотичних ресурсів переважають акти заборони на шкоду дозволам; механізми забезпечення дієвості законів мало сумісні з ринковою економікою.

Ефективність застосування законодавства є низькою внаслідок його змістової, формальної та процедурної невідповідності умовам застосування.

Основною вадою щодо економічної доцільності застосування правових норм із галузі біотичних ресурсів є відсутність принципу матеріальної відповідальності за спричинення шкоди. Внаслідок такого стану правова сфера сприймається як казуїстична, спрямована на забезпечення процедури, а не результату.

Дата добавления: 2014-01-04