Монетаризм

Особливістю цього напрямку є визнання грошової маси, що перебуває в обігу, фактором, що визначає розвиток економіки. Лідером монетаристської школи по праву вважається професор Чиказького університету Мілтон Фрідмен (1912-2006).

Монетаристи зосередилися на рівнянні кількісної теорії грошей (рівнянні обміну): МхУ = Рх¥, де

М - пропозиція грошей, V - швидкість обігу грошей, ¥ - реальний обсяг виробництва, Р - рівень цін.

У цьому рівнянні (Мх"У) - являє собою загальна кількість витрат покупців на придбання обсягу вироблених благ, тобто сукупні витрати; а (Рх¥) - це загальний виторг продавців даного обсягу благ, тобто ЧНП. Таким чином, грошова пропозиція визначає обсяг виробництва.

Монетаристи вважають, що зміна грошової пропозиції викликає зміну сукупного попиту в цілому, тобто всіх його компонентів. Оскільки, наприклад, населення сприймає збільшення грошей у портфелях активів, як зростання свого багатства, і у відповідь на це збільшує споживання. Передавальний механізм із погляду монетаристів представляє наступний ланцюг причинно-наслідкових зв'язків:

зміна грошової пропозиції - зміна сукупного попиту - зміна ЧНП

Зміна сукупного попиту змінює номінальний ЧНП у тривалій перспективі переважно через зміну рівня цін, а не через зміну реального обсягу виробництва. Крім того, монетаристи думають, що крива попиту на гроші відносно крута, а крива попиту на інвестиції відносно полога, що робить кредитно-грошову політику більше ефективною, ніж вважають кейнсіанці.

Вплив грошової маси в обігу на обсяг виробництва залежить також від поведінки швидкості обігу грошей. Монетаристи не заперечують того факту, що швидкість обігу грошей змінюється. Однак вони вважають, що швидкість обігу змінюється передбачуваним образом, тобто є стабільною величиною.

Монетаристи думають, що фіскальна політика є неефективним стабілізаційним інструментом, її безпорадність обумовлена існуванням ефекту витиснення. Спостережувана ж економічна нестабільність є результатом неправильного використання такого потужного засобу як кредитно-грошова політика. Помилки в застосуванні кредитно-грошового регулювання монетаристи зв'язують, по-перше, з існуванням непередбачених тимчасових лагів: період, за який зміна грошової пропозиції істотно змінить ЧНП, складає від шести місяців до двох років. Тому використання дискретної кредитно-грошової політики може підсилювати циклічні коливання. Так міри, спрямовані на розширення грошової пропозиції, справлять свій вплив на економіку не раніше, ніж за шість місяців. Але за цей час спад в економіці може змінитися фазою інфляційного підйому. У цей момент політика дешевих грошей оказує свою дію й підсилює інфляцію.

Рівень цін

По-друге, монетаристи вказують на те, що керівні кредитно-грошові установи прагнули звичайно стабілізувати процентну ставку з метою стабілізації інвестицій і економіки в цілому. Однак не можливо при зміні попиту на гроші одночасно стабілізувати й пропозицію грошей, і процентну ставку. Тому, прагнучи стабілізувати процентну ставку, Центральний банк може дестабілізувати економіку.

к
АБ2	А81
АБі	/	А82
		------------------- ►

Рі

Реальний ЧНП

Рис 13.1 - Монетарне правило в моделі «сукупний попит - сукупна

пропозиція»

На думку Фрідмена необхідно стабілізувати темп зростання грошової пропозиції. Монетаристи виступають за законодавче встановлення монетарного правила, відповідно до якого грошова пропозиція повинна щорічно розширюватися в тім же темпі, що й щорічний темп потенційного зростання реального ВНП, тобто в середньому на 3-5% (середній темп економічного зростання в США в
довгостроковому періоді). У цьому випадку зсув кривій сукупного попиту з АБ₁ до ЛБ₂ буде відповідати зсуву кривої сукупної пропозиції від А8₁ до А8₂, і рівень цін залишиться незмінним.

Дата добавления: 2014-01-04