Повернення до мирного життя

6.1. Надії населення. На визволених від окупантів територіях почали відновляти свою діяльність органи радянської влади.Українське населення, що страждало під ярмом нацистського «нового порядку», з радістю зустрічало Червону армію, яку справедливо вважали армією-визволителькою. Люди висловлювали надії на соціально-політичні й економічні зміни і, насамперед, на реформування колгоспного устрою і демократизацію суспільства. Однак багато хто сприйняв відновлення радянської влади з деякою тривогою. Це підтверджує у своїх щоденниках і О.Довженко: «Чи подивлюся на пустелі, на цвинтарі, чи поплачу на руїнах і чи перерахую мільйони втрат? А потім умру з горя, щоб не бачити, як будуть заселяти тебе, моя Україно, чужими людьми, як будуть карати твоїх недобитків за каторжну працю в Німеччині, за те, що не вмерли вони від голоду і дочекалися нашого приходу».

6.2. Проблеми відновлення господарства. 3 визволенням України загострилися проблеми відновлення господарства. Адже найбільші руйнування у війні випали на долю України.

Створивши на сході СРСР металургійну і машинобудівну базу, головним чином за рахунок евакуйованих з України підприємств, Кремль не поспішав проводити реевакуацію промислового потенціалу республіки, a згодом визнав її недоцільною.

Тільки Донбас і Кривбас у 1943-1944 pp. отримали незначну кількість матеріалів, устаткування і продовольства - адже війна продовжувалась I країні були потрібні сталь і вугілля. He зважаючи на те, що збитки, заподіяні Україні нацистською окупацією, становили понад 40% загальних втрат СРСР, республіці були виділені кошти, що покрили ці збитки лише на 6%.

Важкою була ситуація й у розореному окупантами сільському господарстві. Частина його потенціалу була евакуйована, але повернено було, наприклад, худоби лише 0,01% від вивезеної кількості.

Ситуація в зруйнованому господарстві України ускладнювалася тим, що не вистачало робочої сили, насамперед кваліфікованих фахівців. Основною робочою силою стали жінки і підлітки. Завдяки виснажливій праці робітників до середини 1944 р. в Україні відновили свою роботу 2 376 підприємств, була відбудована частина шахт і на кінець року добуто понад 17 млн тонн вугілля.

6.3. Перші кроки відновлення радянської влади. Переважна більшість населення України сприйняло позитивно повернення радянської влади. На території республіки оперативно відновлювався суспільний порядок, ліквідувалося безробіття, створювалися мінімальні умови для виживання трудящих.

3 поверненням радянської влади відновили свою діяльність і карально-репресивні органи. Почалися репресії проти колишніх військовополонених і членів їхніх родин. Тоталітарний режим як і раніше мав потребу в постійній підтримці обстановки недовіри догромадян, підозрілості, пошуку внутрішніх ворогів, щоб виключити навіть боязкі спроби опору владі.

Тема: Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.

Відбудова - період в історії УРСР і СРСР після визволення окупованих у роки Великої Вітчизняної війни районів до початку 1950-х pp.; процес відновлення зруйнованого війною промислового потенціалу,соціально-культурної сфери, повернення населення до мирного життя.

Зміст:

1. Етапи відбудови в УРСР:

2. Масштаби втрат і руйнувань.

3. Прийняття Закону «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства».

4. Особливості післявоєнної відбудови економіки УРСР.

5. Підсумки відбудови економіки України в 1946-1950pp.

1. Етапи відбудови в УРСР:

- 1943-1945pp. - відбудова найбільш життєво важливих об'єктів в міру визволення території від німецько-фашистських загарбників;

- 1945-1950pp. - широкомасштабна відбудова згідно з IV п'ятирічним планом.

2. Масштаби втрат і руйнувань.

За роки війни Україна втратила 8 млн осіб (5,5 млн цивільного населення; 2,5 млн загинуло в боях) - це 20% її населення. Окупанти зруйнували 714 міст, селищ, понад 28 тис. сіл, понад 16 тис. підприємств, майже 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС, 18тис. лікувальних установ. У 1945 р. в Україні залишилося 19% довоєнної кількості промислових підприємств, 10 млн осіб залишилися без житла.

Прями збитки господарства України становили 285 млрд. крб. Ця сума вп'ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництводержавних підприємств протягом усіх трьох довоєнних п'ятирічок. Загальна сума втрат, яких зазнало населення й господарство України, становила майже 1,2 трлн крб.

У руїнах лежали «Запоріжсталь», «Азовсталь», Маріупольський металургійний завод, Макіївський завод ім. С. М. Кірова, машинобудівні підприємства Києва і Харкова, Дніпрогес, шахти Донецького вугільного басейну. В Україні залишилося неушкодженими лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств. У важких умовах жила більшість населення України. He вистачало продуктів харчування, одягу, взуття. Мільйони людей тулилися в землянках, бараках, гуртожитках і переповнених комунальних квартирах.

Зважаючи на все це, деякі із західних експертів розрахували, що для відновлення господарства СРСР потрібно не менше 20-25 років, а дехто називав навіть 100 років. Однак централізована система управління господарством створювала можливості швидкої мобілізації людських і матеріальних ресурсів, що й стало запорукою прискорених темпів відбудови народного господарства.

3. Прийняття Закону «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства».

У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про п'ятирічний план відбудові і розвитку народного господарства». Це був IV план п'ятирічки. У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР прийняла аналогічний закон, що передбачав таке:

- відбудову виробничих потужностей України;

- доведення валової продукції промисловості у 1950 р, до 113% від рівня 1940 р.;

- першочергове відновлення важкої промисловості, транспорту, енергетики, будівництво нових заводів;

- відбудова легкої промисловості і сільського господарства;

- відродження культурно-освітньої сфери.

Закон «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства» передбачав вирішення всіх поставлених завдань (у СРСР і У РСР) винятково за рахунок власних сил і ресурсів.

4. Особливості післявоєнної відбудови економіки УРСР.

Післявоєнна відбудова економіки в Україні, як і в цілому по Радянському Союзу, мала свої особливості;

- відбудова господарства в УРСР, як і в СРСР, здійснювалася в умовах тоталітарного політичного режиму, командно-адміністративної системи, повного домінування державної соціалістичної власності, панування в сільському господарстві колгоспно-радгоспної системи, відсутності економічної зацікавленості працівників у розвитку виробництва;

- економіка України відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частиназагальносоюзної економічної системи; крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів за Уралом і в Казахстані, руйнуванню значної частини промислового потенціалу України, її доля в загальносоюзному виробництві знизилася з 18% у довоєнний період до 7% у 1945 p.;

- у процесі відбудови широко використовувалося нове технологічне обладнання за рахунок демонтованих у Німеччині машин і устаткування, отриманих СРСР за рахунок репарацій;

- відбудова економіки відбувалася у напруженій міжнародній обстановці -. цього часу почалася «холодна війна» і гонка озброєнь; ці обставини виключали західну, перш за все американську фінансову та технічну допомогу;

- вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати в Україну; у ході війни з України було евакуйовано 550 промислових підприємств, з яких потім повернулося лише бл 7изько 150;

- союзний уряд не надав Україні достатніх коштів, необхідного обладнання і транспорту;

- характерним у процесі відбудови було другорядне ставлення до галузей, що виробляли товари і продукти для населення (легка, харчова промисловість, сільське господарство); тому прискорена відбудова промислового потенціалу не супроводжувалася настільки ж швидким підвищенням життєвого рівня народу;

- помітно ускладнювався процес відбудови в УРСР й голодом 1946-1947рр., викликаним посухою 1946 р.; загроза голоду не була своєчасно нейтралізована, і до зими 1946-1947 pp. дедалі більше набувала ознак справжнього голодомору; суттєво погіршили ситуацію надмірно високі і нереальні плани хлібозаготівель, що мали постійну тенденцію до збільшення, великі обсяги експорту хліба і продуктів тваринництва за кордон;

- матеріальне становище і життя населення в період відбудови були надто важкими; не вистачало найнеобхідніших товарів: продовольства, взуття, одягу, побутових предметів;. до грудня 1947 р. діяла карткова система на продукти харчування;

- У роки відбудови гостро бракувало кваліфікованих робітників (у ході війни загинуло до 8 млн чоловік), погіршився якісний склад робітничого класу; до тяжкої праці в металургії, вугільній промисловості, будівництві широко залучалися жінки й підлітки;

- у перші повоєнні роки в Україні з боку влади відновилися політичні репресії, а в західних областях тривала війна радянської влади проти загонів УПА;

- у перші повоєнні роки непропорційно великою була роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах: соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів тощо.

5. Підсумки відбудови економіки України в 1946-1950pp.

Відбудувати економіку УРСР в рекордно стислі терміни вдалося насамперед завдяки героїчній самовідданій праці мільйонів робітників і селян, учених, інженерів, службовців, працівників культурно-освітньої сфери України.

За 1946-1950 pp. було відбудовано зруйновані в роки війни промислові підприємства, шахти, електростанції. Повністю були відновлені основні галузі економіки УРСР - металургія та енергетика. Переводилися на випуск верстатів, устаткування та іншоїмирної продукції підприємства і галузі промисловості, які випускали в роки війни військову продукцію. Зростали обсяги промислового виробництва в порівнянні з довоєнним рівнем. У 1950 р. обсяг промислового виробництва перевищив довоєнний рівень 1940 р. на 15%, що було більше запланованого.

Створювалися нові галузі промисловості - радіотехнічна, приладобудування, автомобілебудування та ін. У роки четвертої п'ятирічки були побудовані нові великі заводи - Київський авіаційний завод, Одеський автоскладальний, Харківський підшипниковий, Запорізький трансформаторний, Львівський інструментальний та ін. Був введений в експлуатацію газопровід Дашава-Київ. У Західній Україні почалося освоєння нових родовищ нафти, газу, вугілля, сірки, будівництво нових заводів. Українавідновила свою роль у промисловому потенціалі СРСР, за рівнем індустріального розвитку випередила багато країн Європи.

У грудні 1947 р. завдяки зростанню виробництва сільськогосподарської продукції були скасовані продовольчі картки, зникла погроза голоду. Україна знову стала житницею і тваринницькою базою СРСР. До 1950 р. був досягнутий довоєнний рівень виробництва сільськогосподарської продукції.

Але в той же час в економіці УРСР, як і всієї економіці СРСР, не проводилося необхідної модернізації, що здійснювалася в західних країнах; кращі сили і ресурси відволікалися на прискорене будівництво підприємств військово-промислового комплексу;значно відставала відбудова підприємств легкої і харчової промисловості (у 1950 р. вони досягли тільки 80% довоєнного рівня); зростання виробництва сільськогосподарської продукції було досягнуто не тільки за рахунок збільшення капіталовкладень, але й у результаті безжалісної експлуатації сільських жителів.

Тема: “Спроби та наслідки реформування економіки та суспільно-політичного життя в Україні наприкінці 50-х – поч. 60-х p."

«Відлига» - у публіцистичній та історич-ній літературі назва періоду 1954-1964 рр. Основним змістом «Відлиги» була десталіні-зація - певний відхід від жорсткої сталінсь-кої тоталітарної системи, спроби її реформу-вання в напрямку лібералізації, демократизаціі, гуманізації.

Зміст:

1. Ініціювання нового радянського керівництва на чолі з М. Хрущовим економічних реформ.

1.1. Стан промисловості України.

1.2. Програма створення єдиного народногосподарського комплексу.

1.3. Створення раднаргоспів.

2. Згортання економічних реформ у промисловості.

3. Експерименти в сільському господарстві.

4. Реформи в соціальній сфері.

5. Реформи в суспільно-політичній сфері.

6. Значення хрущовських реформ.

1. Ініціювання нового радянського керівництва на чолі з М. Хрущовим економічних реформ.

1.1. Стан промисловості України. У 50-х pp. XX ст. Україна мала значний економічний потенціал. Вона стала одним із центрів машинобудування. На перший план висувалася металургія, енерго- і електромашино-будування. Нарощували потужності Харківський тракторний завод і Харківський завод транспортного машинобудування, Краматорський завод верстатобудування. Збільшився видобуток нафти і вугілля (у західній частині республіки було утворено Львівсько-Волинський вугільний басейн). Розвивалася газова промисловість. У 1956 р. почалося використання природного газу Щебелинського родовища на Харківщині.

Але промисловість України, як і всього СРСР, у більшості галузей була технічно відсталою, повільно впроваджувалися новітні досягнення науки і техніки. Наприкінці 50-х pp. промисловість стала розвиватися повільніше. У цих умовах з ініціативи першого секретаря ЦК КПРС (з вересня 1953 р.) і голови Ради Міністрів СРСР (з 1958 р.) М. Хрущова почалося здійснення реформ.

Цілі реформ: вивести промисловість і сільське господарство з кризи; дещо розширити права республік і місцевих органів влади в економічних питаннях; розширити права трудових колективів, зацікавити їх у результатах своєї праці; прискорити науково-технічний прогрес; скоротити розрив в економічному розвитку від західних країн; сприяти поліпшенню кооперації та поділу праці в рамках економічного регіону.

1.2. Програма створення єдиного народногосподарського комплексу. На XX з'їзді КПРС у 1956р. була розроблена програма створення єдиного народногосподарського комплексу, який мав охопити всі ланки суспільного виробництва, розподілу й обміну в межах усієї країни.

Важливими факторами виконання цієї економічної програми вважалися:

- безупинний технічний прогрес;

- швидке зростання продуктивності праці;

-подальший розвиток усіх галузей промисловості;

- підвищення матеріального і культурного рівня життя народу. Передбачалося, що виконання цієї програми забезпечить вирішення головного економічного завдання СРСР - у стислий термін наздогнати і випередити економічно найрозвинутіші країни світу.

1.3. Створення раднаргоспів. Однією з найважливіших реформ стала реформа управління народним господарством. У 1957 р. з метою наближення управління до виробництва були ліквідовані галузеві міністерства, a замість них створювалися територіальні органи управління народним господарством.

Територія СРСР поділялася на адміністративні економічні райони. Усі підприємства даного адміністративного економічного району становили єдиний народногосподарський комплекс. Управляти їм мала рада народного господарства (раднаргосп).

У березні 1957 р. сесія Верховної Ради УРСР ухвалила реорганізацію органів управління промисловістю і будівництвом. В Україні було створено 11 економічних адміністративних районів, почали діяти раднаргоспи. Для централізованого управління ними у 1960 р. було створено Українську раду народного господарства (УРНГ).

У 1962 р. замість створених к початку цього року вже 14 економічних адміністративних районів в УРСР було створено 7 економічних районів, якими управляли відповідно 7раднаргоспів: Донецький, Київський, Львівський, Подільський, Придніпровський, Харківський, Чорноморський.

Реформа управління призвела до певного скорочення адміністративно-управлінського апарату, було розширено склад і права місцевих органів влади, розширювалася компетенція місцевих рад у питаннях планування.

3 уведенням раднаргоспів створювалися певні умови для госпрозрахунку, раціонального використання місцевих ресурсів інаціональних кадрів, зміцнювалася економічна самостійність республік, збільшувалася кількість вироблених товарів.

Після створення раднаргоспів місцева політична еліта вперше дістала змогу тримати під власним контролем розвиток економічного потенціалу республіки, що, безперечно, значно зміцнювало її політичне становище. Економічні новації особливо підвищували авторитет і вплив секретарів обкомів компартії України, у руках яких були зосереджені основні важелі керування створеними раднаргоспами.

Здійснивши рішучу заміну галузевого керування промисловістю територіальним, М. Хрущов мав можливість зробити і наступний реформаційний крок - перевести підприємства на господарський розрахунок. Для цього необхідно було впровадити новий господарський механізм, який мав забезпечити максимум самостійності підприємств і активізувати матеріальне стимулювання і заохочення трудівників. Але на цей важливий крок на шляху реформ М. Хрущов так і не зважився.

2. Згортання економічних реформ у промисловості.

Реформа управління промисловістю, підсилюючи позиції місцевих господарників, одночасно послабляла владу московської бюрократії. Ці консервативні сили відразу відчули, що втрачають контроль над економікою регіонів і країни в цілому. Невипадково вже через місяць після прийняття закону про децентралізацію управління була розпочата спроба державного перевороту в СРСР (маються на увазі дії так званої «антипартійної групи» в 1957 p.).

Економічні наслідки реформ для народного господарства країни в цілому виявилися невтішними. Планова економіка не могла ефективно діяти за директивними вказівками з різних центрів. Тому цілком закономірно, що через кілька років довелося знову повернутися до централізованого управління.

Це відбулося спочатку за рахунок створення ценгральних раднаргоспів у трьох найбільших республіках - Росії, Україні і Казахстані, унаслідок чого кількість раднаргоспів в Україні зменшилася до 7, a у 1962 р. виник і єдиний союзний керівний економічний центр - Рада народного господарства СРСР. Він і почав контролювати виконання планів розвитку промисловості раднаргоспами всіх республік. У 1965 р. раднаргоспи були ліквідовані, і промисловість була повернута до галузевого управління із центру.

3. Експерименти в сільському господарстві.

Україна залишалася житницею Радянського Союзу - одним з основних виробників найважливіших продуктів харчування для населення і сировини для промисловості. Сільське господарство було відсталоюгалуззю в радянській економіці. Низька продуктивність сільського господарства спричинила дефіцит продовольства. Тому М. Хрущов вирішив вжити ряд заходів для поліпшення становища на селі.

У 1954 р. почалося освоєння цілинних земель Казахстану і Сибіру, яке вимагало великих людських і матеріальних ресурсів. На цілину з УРСР і із деяких інших союзних республік відправляли кошти, механізаторські кадри, техніку, як правило, у примусовому, директивному порядку. Надзвичайно слабким місцем цілинної політики стала величезна збитковість виробництва зерна, що в результаті виявилося на 20% дорожче, ніж у середньому по країні.

Інший експеримент передбачав перехід до пріоритетного вирощування кукурудзи на загальній площі 28 млн га по всьому Радянському Союзу. Її повинні були використовувати як корм для збільшення продукції тваринництва. За вказівкою «зверху» кукурудзою засівали території без урахування кліматичних умов і можливостей її вирощування. Однак спроба пристосувати українське господарство до цієї запозиченої в Америці культури увінчалася лише незначним успіхом.

У 1958 р. було прийняте рішення про реорганізацію машинно-тракторних станцій (МТС) у ремонтно-тракторні станції (РТС) і про обов'язковий викуп колгоспами техніки, що належала МТС.

Негативну роль відіграло укрупнення, а потім розукрупнення колгоспів, злиття або ліквідація так званих безперспективних сіл, не завжди обґрунтоване перетворення колгоспів у радгоспи.

У 50-х pp. на Дніпрі продовжував будуватися каскад електростанцій. 18жовтня 1955 р. відбувся пуск Каховської електростанції. Величезні площі родючих земель були затоплені, віддача з них значно перевершувала показник зрошуваних земель Криму.

3 1959 по 1965 pp. обсяг валової продукції у сільському господарстві України зріс всього на.10-12%, замість запланованих 70%. Посуха 1963 р. підсилила скруту із забезпеченням населення продовольством. Керівництво СРСР вперше вдалося до масштабних закупок зерна за кордоном.

4. Реформи в соціальній сфері.

Наприкінці 50-х - початку 60-х pp. були здійснені реформи в соціальній сфері. Було скорочено робочий день і запроваджено гі'ятиденнйй робетий тиждень. Запроовадажувалося щомісячне авансування колгоспників, ліквідовано натуроплату, списано заборгованість із податку і поставок за попередні роки. У 1957 р. було ліквідовано практику державних позик, які забирали 10% заробітків трудящих і примусово розповсюджувалися серед населення, будучи прихованою формою додаткового оподаткування. У другій половині 50-х pp. почалося масове житлове будівництво. У 1956-1964 pp. одержали або збудували собі житло майже 18 млн осіб. Цього часу з'явишся нові магазини, їдальні, кафе, ресторани, урізноманітнювався асортимент промислових товарі. У побут багатьох людей ввійшла нова техніка - телевізори, магнітофони, пральні машини тощо. Селяни нарешті отримали паспорти і мали змогу вільно змінювати місце проживання.

5. Реформи в суспільно-політичній сфері.

Великим досягненням М. Хрущова як політичного діяча, який прийшов до влади після смерті Й. Сталіна, була відмова від диктаторських методів у політиці. Ліквідовувалися деякі табори для політв'язнів, сталиповертатися додому сотні тисяч жертв репресій. Але М. Хрущов був людиною сталінської епохи, причетним до багатьох її злочинів, і часто використовував старі методи. Так, починаючи з 1957 р. проводилась посилена антирелігійна акція, закривались сотні храмів. У Києві навіть відбулась демонстрація віруючих з протестами проти закриття Андріївської церкви.

3 початку 1954 р. почалася велика пропагандистська кампанія у зв'язку з 300-річчям Переяславської ради. Рішенням президії Верховної Ради СРСР від 12 лютого 1954 р. від РРФСР до УРСР було передано Крим.

Короткий період ревізії політики сталінської епохи був використаний в Україні для деяких змін у національно-культурному житті.Значно зросла кількість українців у складі керівних органів УРСР. Ставилися питання чистоти української мови, вилучення з неї засмічень і кальок з російської мови, реабілітації заборонених діячів української культури, заповнення «білих плям» в літературі і театрі. Цього часу в Україні було створено міністерство вищої освіти УРСР, засновано Академію будівництва й архітектури у Києві, Спілку журналістів України.

Кульмінаційним моментом у суспільно-політичному житті СРСР стала доповідь М.Хрущова, виголошена ним 25 лютого 1956 р. на XX з'їзді КПРС, у якій він виступив з критикою культу особи Й. Сталіна та застосування репресивних методів управління у країні. Спроба М. Хрущова відмовитися від політики попередників спричинила деяку лібералізацію суспільно-політичного життя (так звана «хрущовська відлига»). У 1956-1963 pp. в Україні було повністю реабілітовано 250 тис. осіб. Разом із тим не були реабілітовані М. Скрипник, М. Хвильовий, Л. Курбас та ін.

27 червня 1958 р. ЦК КПУ прийняв постанову «Про виправлення помилок в оцінці опер "Велика дружба", "Богдан Хмельницький" і "Від щирого серця"». Це стало прихованою ревізією ідеологічного погрому другої половини 40-х - початку 50-х pp. На певний час жорстокий ідеологічний пресинг щодо інтелігенції було послаблено.

6. Значення хрущовських реформ. Реформи М. Хрущова мали як позитивні, так і негативні результати. 3 одного боку, 50-ті pp., особливо їхня друга половина, виявилися найбільш успішними за довгі роки в розвитку народного господарства як радянської України зокрема, так і СРСР у цілому. Реформи дали поштовх виходові країни з кризи. Відбулася деяка децентралізація управління народним господарством, регіонам було надано обмежену господарську самостійність. Україна почала проводити більш самостійну економічну політику. Поліпшилася кооперація та поділ праці в регіонах, покращилися умови праці трудящих, зросли доходи населення, підвищився рівень його життя.

Значно зміцнився промисловий потенціал УРСР. У 1959 р. в Кременчуці вийшов із заводу перший самоскид «КРАЗ». Дав свою першу продукцію Новокриворізький гірничозбагачувальний комбінат, у Новомосковську (Дніпропетровська область) - найбільший у Європі цех з виробництва електрозварних труб. У 1960 р. в Україні було запущено перший атомний реактор, у Кривому Розі задута найбільша у світі доменна піч «Криворізька-Комсомольська». Але цього ж часу були споруджені гігантські підприємства хімічної нафтопереробної промисловості, які своїми величезними і постійно зростаючими відходами різко погіршили екологічне становище в Україні. Наприкінці 50-х pp. середньорічний темп приросту національного доходу СРСР збільшився до 9%. Але вже на початок 60-х pp. ці показники зменшилися до 4,4%.

3 другого боку, реформи М Хрущова не торкалися політичної сфери (тоталітарного режиму, основ командно-адміністративної системи, зберігалася монополія компартії на владу). Унаслідок половинчастості і непослідовності реформ в економіцікардинальних змін не відбулося. У промисловості реформи обмежилися реорганізацію управління. У реформуванні народного господарства перевага віддавалася розвитку важкої промисловості, куди направлялася більшість коштів державного бюджету, а легка і харчова промисловість розвивалися за залишковим принципом. Послабшали господарські зв'язки між окремими регіонами. Реформування в економічній, суспільно-політичній, соціальній сферах відбувалося непослідовно, хвилеподібно, а інколи навіть авантюрно. Народне господарство продовжувало розвиватися екстенсивним шляхом.

Тема: «Косигінські реформи» та їх наслідки для України.

Реформи О. Косигіна - система заходів у промисловості та сільському господарстві, яка передбачала запровадження елементів економічного регулювання. Їхня розробка та прийняття основних положень відбувалися з 1965 р. за сприянням голови ради міністрів СРСР О. Косигіна.

Зміст:

1. Необхідність і цілі реформ.

2. Сутність реформ.

2.1. Реформи в сільському господарстві.

2.2. Реформи в промисловості.

3. Причини краху реформ.

4. Наслідки реформ для України.

1. Необхідність і цілі реформ.

Після усунення від влади М. Хрущова в жовтні 1964 р. економіка країни продовжувала перебувати в стані кризи. Перед новим радянським керівництвом (в жовтні 1964 р. першим секретарем ЦК КПРС було обрано Л. Брежнєва, а згодом головою Ради міністрів СРСР було призначено О. Косигіна) для його подолання було два можливих шляхи:

- радикальні реформи (тобто такі, що стосуються основ соціалістичного ладу, його характерних принципів);

- часткові реформи (які не стосувалися основ соціалістичного ладу і спрямовувалися на пом'якшення економічної кризи, але не були здатні подолати її в цілому).

Керівництво СРСР, розуміючи необхідність здійснення економічних реформ як таких, обрало другий шлях, що в підсумку і визначило їхній крах.

Пріоритет в ініціюванні, розробленні та проведенні реформ належав голові Ради міністрів СРСР О. Косигіну.

Передбачалося, що реформи забезпечать подолання традиційних для існуючої моделі радянської економіки недоліків, основні з який зводилися до такого:

- поглиблення диспропорцій у розвитку галузей господарства;

- збільшення капіталовкладень при їхній низькій віддачі;

- неефективне використання виробничих фондів;

- наявність великої кількості незавершених об'єктів у промисловому і цивільному будівництві;

- низька ефективність сільськогосподарського виробництва, значне відставання за темпами розвитку від промисловості всього аграрного сектору;

- невідповідність між зростанням зарплати і продуктивності праці; " масовий випуск товарів, що не знаходили збуту;

- відсутність діючих матеріальних стимулів для підвищення продуктивності праці та якості продукції, що випускається.

2. Сутність реформ.

2.1. Реформи в сільському господарстві. Перша з реформ, ініційована головою радянського уряду, зводилася до запровадження ряду невідкладних заходів щодо розвитку аграрного сектору економіки.

Основні положення цієї реформи були прийняті в березні 1965 р. на пленумі ЦК КПРС. Їхня сутність зводилася до такого:

- збільшення капітальних вкладень у сільське господарство;

- розвиток матеріальної та соціальної бази села;

- зменшення планів з обов'язкового постачання основних видів сільськогосподарської продукції;

- підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

- уведення надбавок до> цін на надпланову продукцію;

- уведення гарантованої оплати праці колгоспників;

- скасування обмежень стосовно особистих підсобних господарств.

Перші кроки щодо здійснення реформи дали позитивні результати:

- оживилося сільськогосподарське виробництво, збільшилися постачання продовольства в міста, у селах з'явилося більше техніки, досить швидкими темпами будувалося житло й об'єкти соціально-культурного призначення.

Але з другого боку, збереглося централізоване планування і регламентація сільськогосподарського виробництва; не діяли економічні стимули для підвищення продуктивності праці та якості продукції, що випускалася; продовжувалося адміністрування і некомпетентне втручання партійного керівництва у справи колгоспів і радгоспів. Збільшувався апарат управління сільським господарством. He виправдалися надії на кооперування і спеціалізацію господарств. Хімізація і меліорація не дали очікуваних результатів.

У цілому негативні тенденції розвитку сільського господарства домінували над спробами його реформування.

2.2. Реформи в промисловості. У вересні 1965 р. (також на пленумі ЦК КПРС) були прийняті основні документи, спрямовані на реформування промисловості.

Основні положення реформ у промисловості зводилися до такого:

- оцінка діяльності промислових підприємств повинна була здійснюватися не за валовими показниками зробленої продукції, а за її реалізацією;

- скорочення обов'язкових планових показників, що доводилися до підприємств із центру, зміцнення їхнього госпрозрахунку, підвищення самостійності, збереження в розпорядженні підприємств більшої частини прибутку;

- ліквідація раднаргоспів і здійснення переходу від територіальної системи керівництва до галузевої (відновлення міністерств і відомств);

- реформи спрямовувалися на посилення економічного стимулювання і підвищення матеріальної зацікавленості трудовихколективів у цілому й окремих трудящих.

На 1968 р. у СРСР на нові економічні умови діяльності перейшло близько 27 тис. підприємств. Намітилося зростання продуктивності праці. Збільшувалися фонди суспільного споживання, почали вирішуватися деякі соціальні проблеми. Однак уже в 70-ті pp. реформи в промисловості пішли на спад; сповільнилися темпи економічного росту, розвиток промисловості продовжував здійснюватися на екстенсивній основи.

Дата добавления: 2014-01-04