Культура Київської Русі

Соціально-економічний розвиток Київської Русі.

Суспільство Київської Русі поділялося на три основні групи; вільні люди, напіввільні, невільні. До верхівки вільних людей належали бояри, купці. Міська еліта мала назву "старці градські", "нарочиті мужі". З прийняттям християнства з'явилася така соціальна верства, як духовенство. Основну групу вільних громадян складали так звані "люди'" або "чернь". До їх верстви належали ремісники, дрібні торговці.

Нижчу групу вільного населення становили селяни — смерди. До напіввільних людей належали закупи, рядовичі. Особлива соціальна верства — ізгої. Невільні люди називались челяддю або холопами.

Домінуючою тенденцією в соціально-економічних процесах був розвиток феодально-кріпосницьких відносин. Провідною галуззю економіки залишалося землеробство. Важливою галуззю було тваринництво. Основною робочою худобою були коні та бики. Велика увага приділялося мисливству, хутрівництву і бортництву (добування меду). Хутро, мед і віск у великих кількостях купці вивозили за кордон, оскільки ці речі були дуже вигідним товаром.

Високого рівня розвитку досягло ремесло. Налічувалось близько 60 різних ремісничих фахів.

У цілому господарство Київської Русі мало натуральний характер. Проте розвиток ремесел, підвищення продуктивності праці сприяли розширенню обміну, торгівліВнутрішня торгівля зосереджувалась у містах. У той час в країні налічувалось 240 міст і селищ.

Головним напрямом давньоруської зовнішньої торгівлі був східний (з Візантією, Близьким Сходом). Основною торговою артерією був Дніпро.

Поступово відбувається переміщення торгових шляхів, більшого значення набуває торгівля із Західною Європою. Головними предметами імпорту були шовк, парча, посуд, вино, ювелірні вироби.

З розвитком торгівлі в Київській державі формувалась грошова система.

Народ Київської Русі створив багату, самобутню і, на той час, високу, матеріальну та духовну культуру. Величезне значення для розвитку культури мала поява писемності. Слов'янську азбуку створили близько 863 р. болгарські просвітителі Кирило та Мефодій. Поширення писемності сприяло розповсюдженню освіти на Русі. 1037 року при Софійському соборі відкрили школу нового типу, де, крім грамоти, вивчали грецьку і латинську мови, основи філософи і медицини. Відомим лікарем у Києві був Агапіт, який умів робити хірургічні операції.

Багата і різноманітна усна народна творчість доби Київської Русі: народні перекази, билини. Писемна література представлена «Словом про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім». Найвідомішими творами релігійної літератури другої половини XI ст. є «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», літописної - "Повість минулих літ" Нестора.

Серед пам'яток архітектури слід відзначити Золоті ворота і Софійський собор. Шедеврами світового значення є мозаїки собору.

Значного розвитку набуло іконописання. Видатним живописцем XII ст. був Аліпій. Зразками високого рівня мистецтва книжкової мініатюри є «Остромирово Євангеліє» (Ї056—1057 рр.) і «Ізборник Святослава». На досить значному рівні перебувало тогочасне музичне мистецтво. Особливу групу акторів і музикантів становилискоморохи. На Русі існували струнні, духові, ударні інструменти.

У культурі Київської Русі виразно простежується дві могутні складові – язичницька і християнська, котрі й протистоять одна одній, і доповнюють одна одну.

Таким чином, Київська Русь за своїм державним устроєм була ранньофеодальною монархією з центром у Києві. Невпинний поступ Русі по шляху політичного, супільного, економічного, культурного прогресу в середині ХІІІ ст. перервала й на десятиріччя загальмувала монголо-татарська навала.

Дата добавления: 2014-01-04