Тема 2.3 Психологічний аналіз конфлікту

(Лекція – 2 год., семінар -2 год.)

1. Методичні поради до вивчення теми.

Вивчаючи цю тему студент повинен звернути увагу на те, що в психології конфлікт – це зіткнення протилежне спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості однієї людини, у взаєминах індивідів або груп людей, яке пов’язане з гострими, негативними, емоційними переживаннями.

До складових конфлікту найчастіше відносять:

1. Учасників конфлікту - їх називають опонентами (від лат. – той, хто заперечує, супротивник у сперечанні);

2. Об’єкт конфлікту – те, за що борються, що відстоюють опоненти. Об’єктом може бути місце у змаганні, ринок збуту, посада, право контролю, групова норма, справедливість тощо.

3. Мотиви, цілі конфлікту – внутрішні причини, які підштовхують опонентів на конфліктну взаємодію. Це може бути потреба у повазі та самоповазі, захист “Я” та самооцінки, матеріальна вигода, кар’єра або відстоювання власної гідності та престижу, прагнення затвердити принцип, вчинок, ідею, самоствердитись.

4. Образи конфліктної ситуації, які утворюються у кожного учасника конфлікту. Ці внутрішні картини ситуації включають уявлення учасників про самих себе (свої мотиви, цілі, цінності тощо), уявлення про протилежну сторону конфлікту та уявлення про ситуацію, умови конфлікту. Саме ці уявлення безпосередньо впливають на поведінку у конфлікті. Варіанти співвідношення між образом конфліктної ситуації та реальністю породжують різновиди конфліктів:

адекватно усвідомлений конфлікт; неадекватно усвідомлений конфлікт; конфлікт, що не усвідомлюється; удаваний, помилковий конфлікт тощо.

5. Головні стадії конфлікту:

6. Наслідки та функції конфлікту можуть бути досить різноманітними. Конфлікт виконує як деструктивну, так і конструктивну функції.

Зверніть увагу на питання друге – види конфліктів. Розумінню природи конфліктів сприяє їх класифікація, яка може спиратися на різні ознаки: типи суперечностей, які призвели до конфлікту; вертикальні або горизонтальні напрямки конфліктних відношень, цілі, зміст, емоційний стан учасників, тривалість та форма прояву конфлікту, наслідки, можливість керування конфліктом.

Важливо, що студент чітко зрозумів що, стиль поведінки у конкретному конфлікті визначається спрямованістю на задоволення власних інтересів та на задоволення інтересів іншої сторони. Слід навчитися бачити та визначати якою є поведінка людей у конфлікті, знаходити оптимальну. Запам’ятайте, той, хто використовує стиль конкуренції, завжди активний і прагне розв’язувати конфлікт власним способом. Він не зацікавлений у співпраці з іншими, але здатний до вольових рішень, прагне передусім задовольнити власні інтереси за рахунок інших, нав’язуючи своє рішення, діє за принципом “виграти – програти”.

Стиль ухилення – прагнення відкласти рішення або використати інші засоби, відійти від негайного вирішення проблеми, перекладання відповідальності на інших, надія, що все розв’яжеться само по собі, без активних дій.

Стиль пристосування – означає, що Ви дієте разом з іншою людиною, не намагаючись захищати власні інтереси. Цей стиль застосовується, якщо результати дуже важливі для іншої людини й не дуже суттєві для Вас.

Стиль компромісу полягає у частковому задоволенні власних та чужих інтересів. Ви частково поступаєтеся іншим учасникам, але й вони роблять те саме.

Стиль співпраці – намагання вирішити проблему у відкритому діалозі із опонентами, шляхом переговорів, для того щоб максимально задовольнити інтереси всіх учасників конфлікту за принципом “виграти-виграти”.

2. План семінарського заняття №14 (6*)

Питання:

1. Елементи аналізу конфлікту.

2. Психологічні класифікації видів конфлікту.

3. Поведінка людини в конфлікті.

Теми для написання рефератів:

1. Зіткнення інтересів як основа конфлікту.

2. Внутрішньоособистісний конфлікт.

3. Основні фази конфлікту.

4. Позитивні й негативні варіанти виходу з конфлікту.

5. Психологічна готовність до згоди.

6. Раціональна поведінка у конфлікті: основні характеристики.

3. Термінологічний словник.

Інцидент – конфліктна взаємодія, відкрите зіткнення опонентів.

Конфлікт внутрішньогруповий – зіткнення між членами групи з приводу суперечностей у ділових або емоційних відношеннях. У групах вищого рівня розвитку частіше виникають ділові конфлікти, низького – навпаки. Можливі наслідки конфлікту у групі:

створення підгруп; усування інакомислячих членів групи; вибір “козла відпущення”; організаційні зміни у групі: а)зміна цілі або поява спільної; б)зміна плану дій; в)реформування структури групи; поява або зміна керівництва, лідера; розпад групи.

Конфлікт внутрішньоособистісний – зіткнення майже рівних за силою, але протилежне спрямованих мотивів, потреб, інтересів, бажань у свідомості людини. Найчастіше цей вид конфлікту виникає, коли людина знаходиться у таких ситуаціях вибору:

а)вимушений вибір одної із двох у рівній мірі привабливих альтернатив;

б)коли одна й та ж ціль у рівній мірі і притягує, і відштовхує;

в)примусовий вибір одного з двох непривабливих варіантів.

Конфлікт міжгруповий – опонентами стають соціальні угрупування, які мають несумісні цілі та заважають одне одному їх досягати (наприклад, відділ контролю якості та бригада робітників, яким сплачують за кількість зробленого продукту тощо).

Конфлікт міжособистісний – зіткнення двох осіб, які переслідують несумісні цілі, мають різні уявлення про шляхи їх досягнення, або одночасно у конкурентній боротьбі прагнуть до одної цілі, яка не може дістатися їм обом, тому що є неподільною (здобути кредит з обмеженого джерела, зайняти вакантну посаду, стати неформальним лідером групи тощо).

Конфлікт об’єктивний (діловий організаційний) - виходять із особливостей організації, закладені в структурі підприємства, виникають за об’єктивною причиною незалежно від складу діючих осіб. Кожна організація має такі підрозділи, між якими існує потенціальна можливість конфлікту – через їх функцію контролю, або через розподіл фінансів, ресурсів, людей тощо.

Конфлікт цього типу, як правило, має конструктивну природу, стимулює удосконалення організації. Завершення конфлікту твердо пов'язано з його причиною. Конфлікт, який виник об'єктивно, не може закінчитися суб'єктивно за бажанням опонентів, закликами до злагоди “хлопці давайте жити дружно”, або зміною складу діючих осіб. Повністю вирішити такий конфлікт можуть тільки організаційні корінні зміни.

Конфлікт “Пастка відповідальності” - виникає через несправедливий, нерівний розподіл відповідальності, прав, обов’язків. Коли, наприклад, батьки хочуть контролювати кожний крок своїх дорослих дітей, вони тим самим порушують право дитини нести відповідальність за свої вчинки. Або якщо у сім’ї хтось не хоче виконувати домашню роботу, інші змушені робити її за нього.

Розв’язання конфлікту часткове -відбувається, коли долається тільки конфліктна поведінка, взаємодія, але залишається внутрішнє прагнення до конфлікту, яке лише стримується.

Розв’язання конфлікту повне – ліквідується як конфліктна поведінка, так і внутрішній образ конфлікту, прагнення до нього, формуються нові погляди, цінності, відношення.

Дата добавления: 2014-01-04