Тема: предмет, основні поняття реабілітології

План лекції:

1. Визначення понять: «реабілітологія», «проблемна ситуація», «група ризику»;

2. Поняття «Інвалід», «Інвалідність». Основні причини, категорії, групи, моделі інвалідності;

3. Сутність реабілітації і абілітації. Види реабілітації.

Література:

1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. – с.86 – 92.

2. Закон України „Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 6 жовтня 2005 року N 2961-ІV.

3. Ибатов А.Д., Пушкина С.В. Основы реабилитологии: Учебное пособие. – М.: ГЭОТАР – Медиа, 2007. – с. 9-19.

4. Мурза В.П. Психолого-фізична реабілітація: Підручник. – К.: «Олан», 2005. – 608 с.

5. Мурза В.П. Фізична реабілітація в хірургії: навч. посіб./ В.П. Мурза, В.М Мухін.– К.: Наук світ. 2008.– 246 с. – Бібліограф.: с. 234-245.

6. Наказ МОЗ України „Про затвердження інструкції про встановлення груп інвалідності” від 07.04.04 р.

7. Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю // За заг. ред. Толстоухової С.В., Пінчук І.М. – К.: УДЦССМ. 2000. - с. 112 – 121.

8. Технологии социальной работы: учебник / (Т.В. Шеляг, П.Д. Павленок, В.Ц. Худовердян и др.); под. (общ.) ред. проф. Е.И. Холостовой. – М.: ИНФРА-М, 2001. – с. 344-352.

9. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. А.Й. Капської. – К., 2000. – с. 7-21.

10. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика). Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВМУРоЛ «Україна», 2004. – с. 338-341.

11. Холостова Е.О., Деметьева Н.Ф. Социальная реабилитация: Учебное пособие. – М.: Издательство – торговая корпорация «Дашков и К», 2002. – с. 22-23.

12. Ярская-Смирнова Е.Р., Наберушкина Э.К. Социальная робота с инвалидами. – СПб.: Питер, 2004. – с. 15-20.

13. Медична та соціальна реабілітація: Навчальний посібник\За ред. І.Р.Мисули, Л.О. Вакуленко. – Тернопіль: ТДМУ. - 402 с.

14. Соціальний педагог №12, грудень, 2008, С. 54-57.

1. Визначення понять: «реабілітологія», «проблемна ситуація», «група ризику»

Відносно поняття „реабілітологія” поки що відсутнє загально прийняте визначення. Деякі автори відносять її до розділу медицини, який вивчає процеси відновлення здоров’я після різних захворювань. За більш сучасним визначенням „реабілітологія” – це наука про фундаментальні основи і принципи реабілітаційного процесу, що охоплює виявлення і вирішення нереалізованих потреб вразливих соціальних груп населення.

Під процесом ми розуміємо послідовність дій, взаємодію фахівців для досягнення певного ефекту.

СХЕМА ПРОЦЕСУ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Основні принципи реабілітації:

– індивідуальності – передбачає особистісно-орієнтований підхід із врахуванням індивідуальних особливостей кожної особи, яка є неповторною та унікальною.

– безперервності – полягає у тому, щоб перерви під час проведення реабілітаційних заходів були мінімальні або зовсім ліквідовані;

– послідовності – послідовне виконання реабілітаційних заходів;

– комплексності – передбачає застосування різних методів та засобів реабілітації або поєднання різних видів реабілітації.

Проблеми реабілітології вирішуються більше ніж 40 програмами, які розробляються Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Суттєву роль у вирішенні питань реабілітації інвалідів і хворих відіграють біля 4000 організацій і закладів в різних країнах світу.

За великим рахунком Хмельницький інститут соціальних технологій відноситься до навчальних закладів реабілітаційного спрямування, оскільки проблеми, які мають вирішувати випускники цього ВНЗ безпосередньо пов’язані з виявленням і вирішенням психологічних, соціальних, педагогічних та оздоровчих проблем у соціально вразливих груп населення.

Практика показує, що в першу чергу вимагають концентрації уваги особи, які ще не встигли попасти в групи важких контингентів, але вплив дезадаптуючих факторів у них з кожним днем погіршує соціальні перспективи. В кінцевому рахунку виникає шквал різноманітних проблем, які виключають індивідуум із звичного оточення, традиційного для нього інтелектуального, культурного, професійного і побутового середовища.

При розгляді причин, які створюють у людей дезадаптивні ситуації, враховують не лише медичні проблеми, але й соціально-побутові, економічні, психологічні, юридичні, педагогічні та інші, які можуть в окремих випадках домінувати.

Дата добавления: 2014-01-04