Специфіка правової справедливості

Побудова суспільства на справедливих початках припускає рівність. Саме тому право сприймається людиною як справедливість через рівність. У історії суспільства поняття справедливість і рівність часто ототожнювали.

Так, французький філософ Пьер Жозеф Прудон рахував справедливість основним поняттям моральності. Події Великої французької революції підштовхнули його надати справедливості значення рівноправ'я. Вже в ранньому творі «Що таке власність» Прудон ототожнював справедливість і рівноправ'я, посилаючись на визначення стародавніх мислителів: «Justum aequale est, injustum inaequale» («справедливе те, що рівне, несправедливо нерівне»).

Образ права як справедливості через рівність знайшов своє віддзеркалення в зображенні Феміди: пов'язка на очах богині правосуддя символ неупередженості, а ваги символ об'єктивної думки про справедливість.

У основу правового, справедливого рівноправ'я покладений принцип природного права: те, що визнається справедливим для себе, повинне визнаватися справедливим по відношенню до іншої особи.

Правова справедливість виступає як фіксований законом регулятор економічною, політичною, релігійною, етичною, соціальною і інших форм справедливості. Вона виступає як засіб забезпечення рівних прав, виключає привілеї і нерівність людей перед законом.

У найзагальнішому вигляді рівність це філософська категорія, що відображає відносини між явищами, об'єктами і суб'єктами, яке має на увазі їх подібність, взаємну відповідність в даних умовах.

У суспільстві поняття рівність мінялася від рівного ділення матеріальних благ (зрівнялівка) до рівності в правах і обов'язках. Найважливіше в рівності це те, що повинне бути справедливим те, що є право для одного, повинне бути правом і для іншого, і те, що є обов'язок для одного, повинне бути обов'язком для іншого. Не повинно бути такого положення, про яке говорили стародавні: «Що дозволене Юпітеру, то не дозволено бикові».

Проблеми, які стояли перед суспільством, і пов'язані з поняттям «Рівність як справедливість» займали розум мислителів ще в старовині. Як, наприклад, відобразити в законі «рівність» між послугою і нагородою, злочином і покаранням? І тут на перший план висувається шаблонізація міри встановлення норми в пошуку «рівності як справедливості».

Відомий філософ Пітірім Сорокин, досліджуючи проблему «рівної міри», підкреслив важливість шаблонізації міри в людському суспільстві. «У кожній постійній соціальній групі, пише він, з часом встановлюється певний курс злочинів і послуг, тобто встановлюється цілком певне покарання за певний злочин і певна нагорода за певну послугу. За кожен акт, наприклад, за пошкодження носа, вух, зубів, ока, ноги, руки, пальця, на все встановлюється певна ціна каральний прейскурант. Кримінально-правові кодекси, зокрема, і представляють не що інше, як подібний каральний прейскурант. У них одна частина статті указує певний акт, а інша частина каральна «винагорода» за нього...» Сорокин П. Чоловік. Цивілізація. Суспільство. М., 2004. З. 114..

З буденної точки зору справедливість теж завжди вимагає пошуку «рівності», еквівалента, виступає як етичне уявлення про відповідність провини і відплати, послуги і нагороди. І вже через це потребує правового захисту. Більш того, в житті досягти справедливої рівності, добитися торжества справедливості можна лише через право.

Висновки:

1. Поняття цінності розкриває внутрішній, духовний аспект ставлення людини до природи, до інших лю­дей, до самої себе і до Бога. Цінності являють собою ряд "ідеальних об'єктів", між якими спостерігається деякий порядок.

2. Похідними для розуміння права як цінності, є розу­міння його як форми здійснення свободи, як загаль­ної міри свободи індивідів. Вільні індивіди — суть і зміст права.

3. Найбільш значущим вираженням права є визнання автономії кожного члена суспільства, його незалеж­ності. Основна правова цінність — справедливість, що може розумітися як прагнення діяти відповідно до прав і обов'язків, відплачуючи кожному своє і забезпечуючи умови для реалізації здібностей кож­ного.

Дата добавления: 2014-01-04