Лекція 2.1. Поняття корпоративної власності

Забезпечення екологічної безпеки, захист населення від надзвичайних екологічних ситуацій є конституційним обов'язком держави (ст. 16 Основного Закону України). Здійснення цього обов'язку покладається на органи державної влади та місцевого самовряду­вання, повноваження яких у даній сфері визначені законодавст­вом.

Державне управління у сфері регулювання відносин, що виникають у зв'язку із надзвичайними екологічними ситуаціями

Такими органами є:

- Верховна Рада України,

- Президент Ук­раїни,

- Кабінет Міністрів України,

- центральні органи виконавчої влади,

- Верховна Рада Автономної Республіки Крим,

- Рада Міністрів Автономної Республіки Крим,

- місцеві державні адміністрації, місцеві ради та їх виконавчі комітети.

Центральні та місцеві ор­гани виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і за­собами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобіган­ня надзвичайним ситуаціям техногенного та природного поход­ження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населен­ня і довкілля, зменшення матеріальних втрат становлять єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру.

Завданнями єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації є:

- розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичай­ним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

- забезпечення готовності центральних та місцевих ор­ганів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

- забезпечення реалізації заходів щодо за­побігання виникненню надзвичайних ситуацій;

- навчання населен­ня щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

- виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

- збирання і аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних ма­теріалів з питань захисту населення і територій від наслідків над­звичайних ситуацій;

- прогнозування і оцінка соціально-еко­номічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ре­сурсах;

- створення, раціональне збереження і використання резер­ву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобіган­ня і реагування на надзвичайні ситуації;

- проведення державної ек­спертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захи­сту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах по­вноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади); оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактич­ну обстановку і вжиті заходи;

- захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, ор­ганізація життєзабезпечення постраждалого населення;

- пом'як­шення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виник­нення;

- здійснення заходів щодо соціального захисту постраждало­го населення, проведення гуманітарних акцій;

- реалізація визначе­них законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

- участь у міжнарод­ному співробітництві у сфері цивільного захисту населення;

- ор­ганізація роботи, пов'язаної з постійним спостереженням за по­тенційно екологічно і техногенно небезпечними об'єктами та їх ек­сплуатацією або виведенням з технологічного обороту.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзви­чайні ситуації техногенного і природного характеру складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чо­тири рівні — загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий. Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та за­хистом населення і територій від їх наслідків. У надзвичайних си­туаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об'єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних тери­торіальних підсистем єдиної державної системи.

Організаційна структура та порядок діяльності функціональних підсистем єдиної державної системи і підпорядкованих їм сил і за­собів визначаються в положеннях про них, які затверджуються відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з Міністерством України з пи­тань надзвичайних ситуацій.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи, що розгля­дається, створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і реагування на над­звичайні ситуації в межах відповідних регіонів.

Структура і порядок діяльності територіальних підсистем єдиної державної системи і підпорядкованих їм сил і засобів визначають­ся в положеннях про них, які затверджуються Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Кожний рівень єдиної державної системи має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері за­побігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про захист населення і тери­торій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного харак­теру» (ст. 27) органами управління у даній сфері суспільних відно­син є: Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений цен­тральний орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; інші спеціально уповнова­жені центральні органи виконавчої влади; місцеві органи виконав­чої влади в межах повноважень, визначених законом; органи міс­цевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом. Координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері захи­сту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюють: Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України», Кабінет Міністрів України. Для координації діяльності державних органів виконавчої влади з питань техногенно-екологічної безпеки, надзвичайних си­туацій та з питань безпечної життєдіяльності населення Кабінет Міністрів України утворює відповідні комісії (ради).

Повноваження у відповідній сфері Міністерства України з пи­тань надзвичайних ситуацій, що сьогодні є спеціально уповноваже­ним центральним органом виконавчої влади, визначені Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситу­ацій техногенного і природного характеру» (ст. ЗО), а також Поло­женням про це міністерство, затвердженим Указом Президента України від 28 жовтня 1996 р. (із наступними змінами).

Певні повноваження у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру зако­нодавством (ст. 32 Закону України «Про захист населення і тери­торій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного харак­теру») покладаються на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування.

Складовими єдиної державної системи запобігання та реагуван­ня на надзвичайні ситуації є також відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для вико­нання відповідних робіт.

Військові і спеціальні цивільні аварійно/пошуково-рятувальні формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомп­лектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі — сили постійної готовності).

Сили постійної готовності згідно із законодавством можуть за­лучатися для термінового реагування у разі виникнення надзвичай­ної ситуації з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

Спеціально підготовлені сили і засоби Міністерства оборони України у виняткових випадках залучаються для ліквідації надзви­чайних ситуацій у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичайний стан».

Сили і засоби МВС України, Держкомкордону України і Служ­би безпеки України залучаються до ліквідації надзвичайних ситу­ацій та їх наслідків у межах, що не суперечать законодавству.

За рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, об­ласних, Київської та Севастопольської міських, районних, держав­них адміністрацій і виконавчих органів рад, за наказами керівників державних підприємств, установ та організацій на базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) утворюються позаштатні спеціалізо­вані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залу­чаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із силами постійної готовності.

Введення

1. Форми корпоративного капіталу.

2. Обіг корпоративних цінних паперів як об'єкт управління.

Закінчення

Дата добавления: 2014-01-04