Введення. Сучасні економічні теорії щодо суті і ролі акціонерного капіталу в економічних системах виходять з того

Сучасні економічні теорії щодо суті і ролі акціонерного капіталу в економічних системах виходять з того, що в умовах корпоратив­ного сектору зміщуються акценти з максимізації прибутку, які ха­рактерні для приватного підприємства, на задоволення інтересів влас­ників, а також інших учасників корпоративних відносин. Базовим завданням корпоративного управління є управління майном в інте­ресах власників. Тому найважливішим моментом корпоративного управління є чітка регламентація відносин власності в корпораці­ях. Якщо йдеться про товариства корпоративного типу, то вони фор­мують власність, притаманну такій організаційно-економічній формі. Якщо розглядати державні підприємства як корпоративні, то існує певна специфіка формування власності, оскільки такі підприємства отримують власність в повне господарське відання, або оперативне управління, яке має певну специфіку.

Термін "власники" в корпоративній сфері може застосовуватись в кількох вимірах. Перший вимір стосується учасників або акціо­нерів. Вони є власниками корпоративних прав і здійснюють власне управління ними. Акціонери є власниками цінних паперів у ви­гляді акцій. Є власники облігацій акціонерних товариств та опціонів на придбання акцій. Вони є приватною власністю, з якою ак­ціонери здійснюють відповідні операції.

Другий вимір цього терміна стосується власності корпорації як юридичної особи.

Акціонери як власники мають не дуже тісні зв'язки з обраною фірмою, за наявності високоліквідного ринку цінних паперів вони можуть без надмірних труднощів реалізувати свої акції. У товари­ствах з обмеженою відповідальністю це зробити складніше, проте мож­ливе. Відносини акціонерів з товариством мають такі характерні риси: інвестування в акції здійснюється на термін існування фірми, ці відно­сини не потребують періодичного переоформлення. Не треба також забувати, що за умови ліквідації акціонерного товариства право на отримання своєї частки майна акціонери мають в останню чергу.

Взагалі корпоративні підприємства функціонують як господарські ланки на основі певних основних та оборотних фондів, які вони ви­користовують з більшою чи меншою ефективністю. Проте виробничі та невиробничі фонди господарських товариств формуються на по­чаткових стадіях залежно від угод їх засновників та учасників, які визначають мету діяльності, способи розподілу часток між заснов­никами і величину початкового капіталу, який буде застосовува­тись для господарської діяльності товариства. Своєрідною є приро­да власності самого товариства. Річ у тім, що власність господарсь­ких товариств розглядається як об'єднана (спільна) власність. В Україні власність господарського товариства вважається колективною, і воно є власником:

—майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;

—продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

—одержаних доходів;

— іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Початковий капітал товариства формується за рахунок внесків учасників та засновників товариства. Майно, що передається за­сновниками і учасниками товариства у власність, являє собою вне­ски учасників та засновників товариства, що можуть виступати у різних майнових формах. Так, чинним законодавством України визначено, що внесками учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші май­нові права, в тому числі на інтелектуальну власність, грошові кош­ти, в тому числі в іноземній валюті. Практика показує, що внесками можуть бути різні матеріальні та нематеріальні цінності, які мо­жуть відображатись у бухгалтерському обліку на балансі товари­ства і відповідати законодавче визначеному переліку.

Особливо слід звернути увагу на те, що при створенні товариства виникає капітал, який є власністю не окремих акціонерів, а товари­ства. Це означає, що учасники мають в товаристві свої корпора­тивні права, але воно і тільки воно (товариство) є суб'єктом господарських відносин. Воно є власником цього майна, несе ри­зик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування. (Щоправда, установ­чими документами може бути передбачено інший порядок відпові­дальності за економічні ризики, проте така відповідальність має відпо­відати чинному законодавству). Будівлі, споруди, обладнання, гудвіл та інші цінності не є власністю окремого акціонера, і він не може здійснити відчуження якогось клаптика AT, оскільки усе це є власністю товариства як юридичної особи. Він може отримати якусь матеріальну частку AT тільки у разі його ліквідації, після розрахунків з кредиторами та ін. Його власністю є лише акція як свідоцтво його корпоративних прав, і з нею він може здійснювати усі наведені вище дії. Винятком можуть бути тільки випадки, коли власник корпоративних прав передав якесь майно на правах кори­стування. При цьому можливі варіанти відчуження, що має бути чітко відображено в установчих документах. Слід зазначити, що більш складні відносини власності і відповідальності за неї скла­лись у повних та командитних товариствах, які передбачають різні варіанти зобов'язань осіб і відповідальності, про що йшлося вище. Щодо власності на виготовлену продукцію та інших доходів, то це положення у господарських товариствах майже не відрізняється від інших організаційних форм підприємств.

Дата добавления: 2014-01-04