Характеристика управління в органах внутрішніх справ за особливих умов

Здiйснення процесу управлiння в органах внутрiшнiх справ за особливих умов залежить вiд причин їх виникнення, розповсюдженостi, наслiдкiв i завдань, якi необхiдно виконати. До дiяльностi в особливих умовах орган внутрiшнiх справ готується заздалегiдь. З урахуванням оперативної обстановки, наявної iнформацiї, полiтичних, економiчних, соцiальних умов, географiчного положення, iнших обставин наперед визначаються мiсця i час можливого виникнення подiй i явищ, якi можуть викликати особливi умови. Якщо можна спрогнозувати настання i розвиток особливих умов, або вони є очiкуваними, розробляються типовi спецiальнi плани, вiдповiдно до яких здiйснюється пiдготовка особового складу i необхiдного матерiально-технiчного забезпечення органу внутрiшнiх справ. Для того, щоб типовi плани по управлiнню органами внутрiшнiх справ за особливих умов вiдповiдали своєму призначенню, слiд розробляти їх пiд конкретнi цiлi, наприклад: типовий план “Повiнь” - для мiсцевостей, де вони регулярно мають мiсце; “Пожежа” - для населених пунктiв iз вогненебезпечними об’єктами; “Визволення” - на випадок захоплення заложникiв чи захоплення особливо важливого об’єкту; “Розшук” - з метою розшуку i затримання озброєних, особливо небезпечних злочинцiв, що можуть з’явитись на територiї обслуговування. Сумiщення рiзних завдань в одному типовому планi не є доцiльним. Можуть бути розробленi також iншi цiльовi плани.

В таких планах визначаються наявнi сили та засоби, склад зведеного загону, додатковi сили та засоби, резерви, варiанти посиленого несення служби, строки пiдвищеної або бойової готовностi особового складу, схема зв’язку, конкретнi виконавцi та їх обов’язки, календарний графiк виконання заходiв на той чи iнший варiант розвитку надзвичайних подiй. До плану додаються оперативнi карти, схеми збору особового складу по тривозi, основнi та запаснi мiсця дислокацiї, порядок взаємодiї з iншими правоохоронними органами. В планi вказуються також пiдстави й порядок введення плану в дiю. Заздалегiдь розробленi у виглядi планiв-проектiв управлiнськi рiшення, випробуванi на практичних заняттях з особовим складом i максимально наближенi до реальної оперативної обстановки, є запорукою ефективної дiяльностi органiв внутрiшнiх справ за особливих умов. Типовi плани багаторазового використання дають можливiсть економити час при розробцi управлiнських рiшень, виборi оптимальних варiантiв i порядку дiй, проведеннi попереднiх розрахункiв сил i засобiв, при пiдготовцi особового складу до дiяльностi в особливих умовах.

Як правило, розробка типового плану проходить у чотири етапи: 1) підготовчий; 2) безпосередньої розробки плану; 3) його узгодження, корегування і затвердження; 4) доведення до виконавців.

На пiдготовчому етапi начальник органу внутрiшнiх справ з’ясовує цiлi й завдання планування, вивчає законодавчi й нормативнi акти, вказiвки й рекомендацiї Мiнiстерства внутрiшнiх справ з даної проблеми, досвiд iнших органiв (збирає iнформацiю про подiбнi подiї та явища, якi мали мiсце ранiше, наслiдки, реагування на них в минулому та способи запобiгання таким ситуацiям). Начальник органу (суб’єкт управлiння) дає доручення зiбрати пропозицiї керiвникiв пiдлеглих пiдроздiлiв щодо конкретних заходiв, маршрутiв, контрольних пунктiв, мiсць розташування оперативних груп, закрiплення транспорту, виконавцiв. З’ясовуються форми участi iнших органiв, якщо план зачiпає їх компетенцiю, наприклад, порядок евакуацiї населення.

На другому етапi визначається структура плану, перелiк його позицiй, склад оперативного штабу, його функцiональнi обов’язки, склад оперативних груп, порядок їх дiй, органiзацiя контролю, зв’язку, матерiально-технiчного постачання, готується схема розташування особливо важливих об’єктiв, якi пiдлягають охоронi, визначається склад i мiсце розташування резерву.

На третьому етапi проект плану узгоджується з органами влади, iншими правоохоронними структурами, зокрема, - з прокуратурою, Службою безпеки, митними i прикордонними пiдроздiлами, вiйськовим гарнiзоном, з сусiднiми органами внутрiшнiх справ i вищим керiвництвом. У проект плану вносяться необхiднi змiни i доповнення, проводиться його корегування, уточнюються спiльнi дiї. Пiсля цього проект плану допрацьовується в остаточному варiантi подається старшому начальнику (начальнику УМВС в областi, в мiстi) для затвердження, якщо це не входить у компетенцiю самого розробника типового плану.

На четвертому, заключному етапi план доводиться до виконавцiв. Начальник на оперативнiй нарадi, на заняттях, iнструктажi чи в iншiй формi оголошує типовий план як управлiнське рiшення, знайомить виконавцiв з їх функцiональними обов’язками, що наступлять при введеннi плану в дiю, ставить додатковi завдання щодо органiзацiї виконання планових заходiв. План тиражується, якщо це необхiдно, висилається вищому суб’єкту управлiння, iншим органам, що мають причетнiсть до його виконання. При цьому зберiгається режим таємностi, якщо плановi заходи того вимагають.

Таким чином типовий план становить собою управлiнське рiшення, призначене для багаторазового застосування в аналогiчних ситуацiях, включаючи систематизований перелiк невiдкладних послiдовних дiй суб’єкта управлiння щодо мобiлiзацiї особового складу i ефективного використання сил i засобiв у зв’язку з виникненням особливих умов.

При настаннi особливих умов начальник органу внутрiшнiх справ повинен зiбрати якнайбiльше iнформацiї про подiю, явище, що стали причиною їх виникнення. З цiєю метою на мiсце подiї направляються: патрульна група, найближчi до мiсця пригоди працiвники мiлiцiї, уточнюються обставини подiї по каналах зв’язку, через мiсцевi органи влади чи окремих посадових осiб. В окремих випадках на мiсцi подiї може проводитись спецiальна розвiдка. Одночасно здiйснюється оповiщення особового складу органу внутрiшнiх справ i ставляться завдання вiдповiдно до типового плану з урахуванням оперативної ситуацiї.

При виникненнi особливих умов необхiдно вивчити їх причини, розповсюдженiсть, наслiдки, визначитись у виборi найбiльш оптимальних форм реагування. Здiйснюючи охорону громадського правопорядку за особливих умов, органи внутрiшнiх справ використовують такi методи соцiального врегулювання, як переконання i примус, зокрема, адмiнiстративне припинення.

Роз’яснювальна робота, як основний метод переконання громадян у необхiдностi свiдомого й добровiльного виконання правових вимог, припинення антигромадської поведiнки, є необхiдною умовою послаблення соцiальної напруги при масових порушеннях громадського порядку, блокуваннi транспортних магiстралей, порушеннях порядку при органiзацiї й проведеннi мiтингiв, вуличних походiв i демонстрацiй, злiсної непокори вимогам працівників ОВС. Механiзм переконання передбачає сукупнiсть рiзних засобiв, форм i методiв впливу на свiдомiсть i поведiнку людей. Це й безпосереднi звертання до натовпу з пропозицiями розiйтись, припинити протиправну поведiнку, не допустити тяжких наслiдкiв, i звернення до лiдерiв, орга­нiзаторiв правопорушення, i виступи через засоби масової iнформацiї, пiдготовка й розповсюдження текстiв листiвок i про­кламацiй, усунення причин, якi спонукали масовi порушення громадського порядку, та iнформування про це населення, роз’яснення неминучої вiдповiдальностi за допущенi або запланованi правопорушення. Правовим переконанням повиннi займатись працiвники органiв внутрiшнiх справ, якi самi добре знають законодавство, відомі учасникам правопорушення, користуються авторитетом i повагою серед населення.

Роз’яснювальна робота може поєднуватися з примусом, коли необхiдно взяти пiд охорону окремi важливi об’єкти, перекрити шляхи можливого пересування учасникiв правопорушення, блокувати їх мiсцезнаходження, затримати злiсних правопорушникiв, задокументувати їх протиправну дiяльнiсть, встановити їх особистiсть. Якщо “ переконання - це цiла система прийомiв та способiв з метою втiлення у свiдомостi та реалiзацiї в життi правової та моральної iдеологiї, принципiв правових i моральних норм нашого суспiльства”, то “ примус - це такий метод впливу, при якому на переднiй план виступає примусове нав’язування волi держави, це зовнiшнiй вплив на поведiнку в межах закону i моральних вимог, що грунтується на органiзованiй силi i вiдзначається безперечнiстю та категоричнiстю”.

Заходи адмiнiстративного припинення - найпоширенiша група адмiнiстративного примусу. Вони можуть застосовуватись як для припинення кримiнально-карних дiянь, так i у випадках скоєння адмiнiстративних правопорушень. Надаючи мiлiцiї право на використання таких заходiв адмiнiстративного припинення, як застосування зброї, заходiв фiзичного впливу, спецiальних засобiв, чинним законодавством передбачено, що вони використовуються виключно для забезпечення громадського порядку, громадської безпеки i боротьби iз злочиннiстю. Аналiз практики свiдчить, що цi заходи в багатьох випадках використовуються також для припинення кримiнально-карних дiй в особливих умовах.

Заходи припинення, що їх здiйснюють органи внутрiшнiх справ за особливих умов, можна роздiлити на двi групи. Перша - заходи загального призначення, до яких вiдносяться: вимога працiвникiв мiлiцiї припинити протиправнi дiї, адмiнiстративне затримання, вилучення речей та документiв, огляд та iн. До другої належать спецiальнi заходи припинення. Рiшення про їх застосування приймається у виняткових випадках, коли iнакше припинити протиправну поведiнку неможливо, тобто коли не дали бажаних наслiдкiв iншi засоби адмiнiстративного примусового характеру. Систему цих заходiв складають заходи фiзичного впливу, використання спецiальних засобiв i застосування зброї, тобто вони поєднуються iз силовими примусовими дiями. Такi заходи можуть застосовуватися, як правило, тiльки пiсля попередження про їх використання, при суворому дотриманнi вимог законодавства, зокрема ст.ст. 12 – 15 прим. Закону України «Про міліцію».

Навiть якщо органи внутрiшнiх справ здiйснюють охорону громадського правопорядку за особливих умов, дотримання законностi є необхiдною умовою їх дiяльностi. Зважаючи на те, що органи внутрiшнiх справ дiють постiйно в складнiй ситуацiї, а особливi умови стають майже повсякденною реальнiстю, кожний працiвник повинен чiтко знати свої функцiональнi обов’язки на випадок виникнення надзвичайної ситуацiї та ретельно їх виконувати.

Особливостi дiяльностi органiв внутрiшнiх справ за особливих умов передбачають необхiднiсть органiзацiйного видiлення спецiальних пiдроздiлiв, груп чи окремих працiвникiв, якi мають пiдвищену професiйну, фiзичну чи спецiальну пiдготовку i здатнi успiшно виконувати окремi види адмiнiстративної дiяльностi. Це загони спецiального призначення “Беркут”, “Титан”, групи застосування спецiальних хiмiчних речовин типу “Черемуха”, снайпери, спецiалiсти з кiно-фото-вiдеодокументування, зв’язковi та iншi.

На завершення розгляду питання про пiдстави i порядок застосування органами внутрiшнiх справ примусових заходiв, можна видiлити такi цілі їх застосування:

- з метою попередження правопорушень (офiцiйне попередження, адмiнiстративний нагляд, перевiрка документiв, конфiскацiя, виселення тощо);

- з метою запобiгання правопорушень (особисте затримання, вилучення пiдготовлених для вчинення злочину рiзних знарядь i предметiв, карантин, виселення);

- з метою припинення правопорушень (застосування, вiдповiдно до закону, зброї та iнших спецiальних засобiв, закриття пiдприємств або окремих цехiв через порушення вимог дозвiльної системи, санiтарних норм);

- з метою забезпечення матерiальних правовiдносин (утримання пiд вартою, обшук, арешти на майно, вилучення, пiдписка про невиїзд).

Працiвники органiв внутрiшнiх справ, якi виконують обов’язки по охоронi громадського порядку за особливих умов, повиннi знати органiзацiю й тактику органiв внутрiшнiх справ щодо забезпечення правопорядку за особливих умов, завдання, функцiї, форми i методи адмiнiстративних служб мiлiцiї, рiшення мiсцевих рад з питань охорони правопорядку, дiюче законодавство, зокрема те, яке регламентує дiяльнiсть органiв внутрiшнiх справ та iнших правоохоронних структур в особливих умовах. Працiвники органiв внутрiшнiх справ повиннi умiти проводити iндивiдуальну профiлактичну роботу з правопорушниками, знати технологiю застосування заходiв адмiнiстративного припинення, взаємодiяти з громадськими органiзацiями, проводити дiзнання i вести довiрчi бесiди з громадянами, встановлювати з ними психологiчний контакт.

Дiї органiв внутрiшнiх справ за особливих умов повиннi бути юридично грамотними, сприйматись учасниками порушень i громадянами, чиї права й свободи обмежуються, як справедливi та законнi. Незаконнi дiї працiвникiв органiв внутрiшнiх справ можуть завдати значної шкоди, викликати соцiальну напругу, прояви масової непокори, iншi бiльш складнi правопорушення.

Бажано, щоб пiсля закiнчення режиму особливих умов було проведено аналiз дiяльностi органу внутрiшнiх справ у цiлому, розглянуто помилки в дiях окремих працiвникiв i недолiки в планах i рiшеннях при забезпеченнi громадського порядку на рiзних стадiях: пiд час iнструктажу, виїзду на мiсце пригоди, в процесi безпосереднiх дiй на мiсцi, при застосуваннi спецiальних засобiв, при затриманнi порушникiв, органiзацiї взаємодiї з iншими органами. Результати аналiзу повиннi бути врахованi при подальшiй органiзацiї службової дiяльностi. Вивчаються причини i умови, що сприяли виникненню надзвичайної ситуацiї, про якi iнформуються органи виконавчої влади, господарчi структури, громадськi органiзацiї та населення.

Дата добавления: 2014-01-04