Тема 2. Договірні відносини та їх відображення в бухгалтерському обліку

1. Значення, зміст та структура зовнішньоекономічного контракту

2. Особливості укладання та виконання договорів в зовнішньоекономічній діяльності

3. Відображення в обліку зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами

1. Значення, зміст та структура зовнішньоекономічного контракту

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є: експорт, імпорт, бартер (товарообмінна операція), операції з давальницькою сировиною. За специфікою використання такі операції можна поділити на: постачання (купівлю-продаж), комісію, консигнацію, комплексне будівництво, виробничу кооперацію. Всі вони оформляються договорами.

Договір - це комплексне (інтегроване) поняття, що включає в себе і угоду про виникнення договірного зобов'язання, і форму, яку воно приймає, і, нарешті, саме договірне зобов'язання, аж до моменту його зникнення.

Таким чином, поняття договору в цивільному праві складається з двох груп тісно пов'язаних елементів. Одна з них характеризує юридичну конструкцію договору, інша -- його істотні якості. Тільки в сукупності цих елементів цивільно-правовий договір як визначене соціальне явище реалізує себе в умовах сучасного суспільства.

Сутність договору проявляється через функції, які він виконує в суспільстві.

Функції господарського договору -- це форми його прояву і реалізації, в яких виражається залежність договору від економічних відносин, які він регулює.

Одночасно в них проявляється регулюючий вплив договору на відповідні відносини, тобто договір надає їм динамічного забарвлення. Функції цивільно-правового договору полягають в тому, що він служить юридичним фактом, з яким пов'язане виникнення, зміна та припинення прав і обов'язків, а також регулює майнові відносини між сторонами.

Досить широко висвітлені питання про функції договору в сучасній юридичній літературі. Незважаючи на наявність розбіжностей з певних спірних питань щодо існування тієї чи іншої функції, більшість авторів виділяють наступні функції договору.

Ініціативна функція полягає в тому, що договір є актом прояву ініціативи та узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини.

Програмно-координаційна - договір як програма поведінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірів.

Інформаційна функція - договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випадках -- юрисдикційним органам, третім особам.

Гарантійна - лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо.

Правозахисна - договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове виконання зобов'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу.

В міжнародній торговельній практиці існують різноманітні договори, їх зміст залежить від операції, яку збираються здійснити контрагенти, але, не дивлячись на всю різноманітність таких угод, в основі кожної з них лежать положення класичного договору купівлі-продажу, а тому саме він потребує детального розгляду. До того ж договірні відносини, що пов'язані з договором купівлі-продажу в сфері міжнародної торгівлі, врегульовані відповідною конвенцією ООН.

Договір купівлі-продажу товарів в матеріально-речовій формі в міжнародній комерційній практиці називається контрактом. Він представляє собою комерційний документ, який оформлює зовнішньоторговельну угоду і в якому міститься письмова домовленість сторін про поставку товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов'язання покупця прийняти це майно та сплатити за нього певну грошову суму, або зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної угоди.

Регулювання укладання договору купівлі-продажу та ті права і зобов'язання продавця та покупця, які виникають з такого договору, уніфіковано в Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів". Конвенція не стосується дійсності договору, будь-яких з його положень або звичаю, а також наслідків, які може мати договір щодо права власності на проданий товар, що, відповідно, буде регулюватись національним законодавством країни, матеріальне право якої сторони домовились застосовувати у відношенні даного контракту. Якщо одна із сторін контракту знаходиться в країні, яка не приєдналась до Конвенції, то Конвенція не буде застосовуватись до такої угоди, якщо тільки в силу норм міжнародного приватного права до договору не застосовується право країни, в якій знаходиться підприємство іншого учасника угоди.

Згідно з українським законодавством права та обов'язки сторін по зовнішньоторговельному контракту визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладання контракту або в результаті подальшого узгодження. Якщо така угода між сторонами відсутня, до контракту застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності відповідна сторона, що є:

> продавцем - у контракті купівлі-продажу;

> наймодавцем - у контракті майнового найму;

> ліцензіаром - у ліцензійному контракті про використання виняткових або аналогічних прав;

> охоронцем - у контракті зберігання;

> комітентом (консигнантом) - у контракті комісії (консигнації);

> довірителем - у контракті доручення;

> перевізником - у контракті перевезення;

> експедитором - у контракті транспортно-експедиторного обслуговування;

> страхувальником - у контракті страхування;

> кредитором - у контракті кредитування;

> дарувальником - у контракті дарування;

> поручителем - у контракті доручення;

> заставником - у контракті застави.

Що стосується контрактів, укладених на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, то до них застосовується право тієї країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

В контракті купівлі-продажу обов'язковою умовою є перехід права власності на товар від продавця до покупця. В цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від усіх інших видів договорів орендного, ліцензійного, страхування та інших, де немає умови про перехід права власності на товар, а предметом договору є або право користування товаром, або надання послуг.

Відповідно до законодавства країн СНД за договором купівлі-продажу виникнення та припинення права власності на товар у покупця відбувається з моменту передачі йому товару, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею товару визнається надання товару тому, хто його купує, а також здача товару транспортній організації або пошті для відправки покупцю, якщо за контрактом або укладеним договором перевезення, оплата за доставку товару не входить в обов'язки покупця.

Отже, якщо доставку забезпечує покупець, то транспортна організація або пошта вважаються представниками покупця, і передача товару їм буде вважатись передачею товару самому покупцю. Якщо продавець відповідає за доставку товару до певного місця, а далі товар буде транспортуватись перевізником, найнятим покупцем, то власність на товар перейде до покупця в момент передачі товару першому перевізнику, найнятому покупцем. Але ризик і витрати, що можуть виникнути у зв'язку з доставкою товару, переходять в цьому випадку на покупця з моменту передачі товару першому перевізнику, найнятому продавцем. Передача коносамента або іншого товаророзпорядчого документу також прирівнюється до передачі самого товару. Якщо продавець відповідає за доставку, він може дати найнятому ним перевізнику інструкції, згідно з якими останній передасть товар або товаросупровідні документи покупцю тільки після здійснення розрахунків.

Сторони можуть зазначати в контракті, що товар є власністю продавця до повної сплати покупцем вартості товару, щоб у випадку порушення покупцем зобов'язань по сплаті продавець вільно міг реалізувати своє право власності на товар.

Оферта - пропозиція про укладання договору, що містить його істотні умови.

Оферта повинна задовольняти дві вимоги:

> містити в собі всі істотні пункти майбутнього договору;

> бути адресованою конкретній особі або невизначеному колу осіб при умові можливої індивідуалізації одного або декількох із них, котрі бажають прийняти пропозицію.

В останньому випадку має місце так звана публічна оферта. При відсутності однієї із зазначених вимог пропозиція про укладання договору не приймається.

На практиці часто зустрічаються звернення до публіки або окремих осіб, які не мають сили оферти, їх слід розглядати як запрошення до переговорів з приводу укладання договору. Сюди відносять різні форми реклами (каталоги, буклети) та оголошення. Вони не пов'язують осіб, що розповсюджують дану інформацію, будь-якими юридичними зобов'язаннями по укладанню договору.

Під акцептом розуміють згоду адресата, дану у встановлений строк, укласти договір на умовах, запропонованих оферентом.

За своїм змістом акцепт повинен відповідати умовам, що сформульовані в пропозиції укласти договір. Відповідь на оферту, яка має за мету служити акцептом, але містить доповнення, обмеження або інші зміни, є відхиленням оферти та представляє зустрічну оферту.

Договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли дві сторони експортер та імпортер дійшли згоди в торгівельній угоді за всіма її істотними умовами, до яких, як правило, відносяться ціна, оплата (форма платежу, валюта ціни, валюта платежу та курс валюти), якість товару, методи визначення якості товару, гарантії та рекламації, страхування, транспортні умови, порядок врегулювання спірних питань.

Місцем укладання договору згідно із законодавством багатьох країн світу вважається місце отримання акцепту, але в країнах "загального права" так звана "теорія поштової скриньки", в силу якої місцем укладання договору вважається та країна, з якої відправлено акцепт.

Під виконанням договору розуміють здійснення кредитором прав та виконання боржником зобов'язань, що виникли із укладеної угоди. Головним принципом, що лежить в основі виконання договору, є принцип належного виконання зобов'язань. Виконання договору повинно бути чітким та точним. При відхиленні від умов договору інша сторона має право подати позов про збитки внаслідок порушення договору, а в окремих випадках може вважати договір припиненим.

Предметом належного виконання зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу є товар, про що в договорі зазначено: "Продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю та описом відповідає вимогам договору та який упакований відповідно до умов договору".

Покупець, відповідно, повинен сплатити ціну за товар та прийняти поставку товару, як це було обумовлено в договорі.

Під строком поставки товару розуміють момент, коли продавець зобов'язаний передати товар у власність покупця. Обумовлена в контракті кількість товару може бути доставлена одноразово або частинами. При одноразовій поставці встановлюється один строк поставки, а при поставці по частинам в контракті зазначаються проміжні строки поставки.

Строк поставки може бути встановлений шляхом визначення кількості днів, тижнів, місяців, а якщо в контракті не обумовлено строк поставки товару, то продавець повинен поставити товар "в розумний строк після укладання договору".

Положення про умови дійсності договору в загальному вигляді включають в себе:

> наявність угоди між сторонами;

> дотримання належної форми договору;

> дотримання дієздатності сторін договору;

> стан дієздатності сторін договору.

При недотриманні однієї із зазначених умов договір вважається недійсним.

Згідно з Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) для останніх виділено 13 істотних умов.

1. Назва договору, дата та місце його складання.

2. Преамбула, в якій визначається повна назва сторін, що є учасниками зовнішньоекономічної операції, країна в якій зареєстровані сторони договору, посилання на документи, на підставі яких діють сторони.

3. Предмет договору.

4. Кількість та якість товару. В даному розділі зазначаються кількісні характеристики товару (скільки товарних одиниць повинно бути поставлено та в яких одиницях вимірюється товар), а також якісні характеристики.

5. Базисні умови поставок (приймання-передачі виконаних робіт або наданих послуг). В даному розділі визначається:

> вид транспорту, за допомогою якого буде здійснюватись поставка товару;

> базисні умови поставки (правила "Інкотермс");

> строк поставки товару (можливе розбиття строку на частини для поставки товару декількома партіями).

Якщо предметом договору є роботи або послуги, то вказуються умови та строки приймання-здачі виконаних робіт або наданих послуг.

6. Ціна та загальна вартість договору. Визначається ціна одиниці товару та загальна вартість товарів.

Якщо за договором поставляються товари різної якості та асортименту, ціна вказується окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а загальна вартість договору визначається окремим пунктом.

В договорі бартеру загальна вартість товарів, що експортуються або імпортуються, виражена в іноземній валюті, зазначається також в доларах США.

7. Умови платежів. Визначаються: спосіб, порядок, строки фінансових розрахунків, гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

8. Умови приймання-передачі товару (робіт, послуг). Визначається місце фактичної передачі товару, строки передачі товару, перелік супровідних документів. Приймання-передачі товарів проводиться: а) за кількістю, б) за якістю.

9. Пакування та маркірування.

10.Форс-мажорні обставши.

Форс-мажорні обставини - це непередбачувані та непереборні події, які тягнуть за собою порушення договірних зобов'язань (стихійні лиха, військові дії, втручання з боку влади» страйки).

Відповідно до Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-иродажу товарів" (м. Відень, 1980 р.) сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане поза її контролем і від неї неможливо очікувати усунення цієї перешкоди або її наслідків. Звільнення від відповідальності по цих обставинах поширюється лише на той період, протягом якого існувала ця перешкода.

Підтвердженням дії форс-мажорних обставин в Україні є довідка Торгово-промислової палати країни, на території якої з'явилися ці обставини.

11. Санкції та рекламації. Встановлюються види та порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування шкоди, пред'явлення рекламацій (у вигляді акту) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням однією з сторін взятих на себе зобов'язань. В цьому розділі повинні встановлюватись:

а) розміри штрафних санкцій;

б) строки сплати штрафів;

в) строки рекламацій;

г) способи врегулювання претензій.

12. Арбітраж:. Сторони визначають місце арбітражного суду, його повну назву, країну та майнове право, яке буде застосовуватись у випадку розгляду суперечок, а також випадки, в яких сторони можуть звертатись до суду.

13. Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити (номер рахунку, назва банку).

При необхідності включається додатковий розділ. В ньому рекомендується зазначати кількість примірників договору (контракту) та мову укладання.

2. Особливості укладання та виконання договорів в зовнішньоекономічній діяльності

Фінансові та платіжні умови є важливими складовими договору, їх правильний вибір має особливе значення в підвищенні ефективності торговельних операцій, сприяє своєчасному одержанню платежу, використання додаткових гарантій виконання контрагентами своїх зобов'язань, страхуванню сторін від фінансових ризиків. При визначенні фінансових і платіжних умов часто виявляється протилежність інтересів сторін. Так, постачальник зацікавлений одержати максимально велику суму передоплати в найкоротший термін до одержання покупцем товару, домовитись з покупцем про відповідні гарантії забезпечення платежу тощо. Покупець, в свою чергу, прагне швидше одержати товар або знижки на нього і, по можливості, максимально відстрочити платіж.

Перша важлива складова цих умов - це правила "Інкотермс". Вибір фінансових і платіжних умов договорів залежить від багатьох чинників, зокрема, від характеру відносин між контрагентами: ступеня довіри, терміну співробітництва, додержання дисципліни поставок та розрахунків.

Метою даних правил є запобігання можливим суперечкам та судовій тяганині між покупцем і продавцем. Кожна з умов визначає зобов'язання продавця та покупця, розподіл витрат та ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту, і передбачає встановлення:

> моменту виконання продавцем своїх зобов'язань по поставці товару;

> відповідального за товар для експорту та імпорту, митне оформлення і розподіл витрат при цьому;

> відповідального за організацію оплати та перевезення товару, а також того, хто несе ризики загибелі та ушкодження товару;

> пакету документів, необхідних для здійснення поставки, а також того, хто їх передає і за чий рахунок;

> упаковку, необхідну для товару, і того, хто її забезпечує;

> інші зобов'язання по реалізації контракту, передбачені сторонами (наприклад, перевірку якості товару).

Визначаючи, яким чином розподіляються відповідальність, витрати та ризики між продавцем і покупцем, умови "Інкотермс" поділяються на чотири групи: починаючи з умови, згідно з якою практично вся відповідальність покладається на покупця і закінчуючи тим, що продавець несе всі витрати та ризики.

1. Е – умови (EXW – Франко-завод);

2. F – умови (FCA – Франко-перевізник, FAS – Франко-вздовж борту судна, FOB – Франко-борт);

3. С – умови (CFR – вартість та фрахт, CIF – вартість страхування та фрахт, CPT – перевезення оплачено до, CIP – перевезення і страхування оплачені до);

4. D – умови (DAF – поставлено за кордон, DES – поставлено франко-судно, DEQ – поставлено франко-причал, DDU – поставлено, мито не сплачено, DDP – поставлено, мито сплачено).

Правила "Інкотермс" відіграють значну роль при визначенні митної вартості товару в Україні, становлять канву таблиць її визначення. Митна вартість товарів та предметів є основою для визначення розміру всіх платежів, які потрібно сплатити при перетині товарами митного кордону України.

Враховуючи той момент, що основою нарахування митної вартості в Україні є вартість товару на момент перетину ним кордону (незалежно від того, експорт це чи імпорт), вона буде в деякій мірі відрізнятись від ціни, що формується внаслідок застосування правил "Інкотермс". Тому Державна митна комісія України розробила таблиці визначення митної вартості з врахуванням найновішої інтерпретації "Інкотермс", що значно полегшують визначення останньої.

Є деякі особливості застосування правил "Інкотермс".

1. Правила не регулюють право власності на товар.

2. "Інкотермс" не розглядає способів правового захисту, тому для цього необхідно звертатись до Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів".

3. Умови "Інкотермс" мають юридичну силу тільки за умови, що сторони обумовили це в контракті фразою "При трактуванні даною контракту діють умови "Інкотермс" в редакції 1990 р."

4. Якщо в контексті є пункти, що суперечать умовам "Інкотермс", то ці пункти мають більшу юридичну силу, тобто умови "Інкотермс" втрачають свою силу.

В умовах групи F (FCA, FÂS, FOB) слід мати на увазі, що тут не зазначено точного опису процедури передачі товару покупцю. Тому слід як найдетальніше відображати цю процедуру при укладанні контракту з метою уникнення непорозумінь. Необхідно виробити процедуру розподілу витрат та ризиків.

Найбільш слабким місцем групи C (CFR, CIF, СРТ, СІР) є розподіл витрат та ризиків. Тому обов'язково треба чітко розмежувати пункт передачі товару від продавця до перевізника, і особливо слід зважити на додаткові зобов'язання, які можуть звести умови контракту нанівець. Слід бути дуже уважним, щоб не змінити суті умови.

Контракти групи D (DAF, DES, DEQ, DPU, DDP) є найбільш вигідними для покупців, адже витрати і ризики по доставці товару несе продавець, в тому числі виконання формальностей, необхідних для перетину кордону, сплати мита та інших зборів. Тому при продажу товарів у країні, де існує складна процедура очистки товару для імпорту, бажано утримуватись від умови DDU, не зважаючи на те, що покупець зобов'язаний виконувати ці формальності згідно з умовою.

З 2000 р. дещо по-іншому трактується термін "поставка".

Поставка - це поставка продавцем-нерезидентом товару відповідно до умов імпортного договору.

При укладанні резидентами договорів застосовуються правила "Інкотермс", підготовлені Міжнародною торговою палатою.

Українські суб'єкти ЗЕД керуються правилами ІНКОТЕРМС в редакції 1990 року, незважаючи па те, що у 2000 р. Міжнародною торговою палатою були внесені зміни до зазначеної редакції. Уже зараз більшість іноземних суб'єктів господарювання при укладенні зовнішньоторговельних угод використовують правила ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Застосування базисних умов поставки товарів у зовнішньоекономічній діяльності дозволяє не лише дотримуватися вимог чинного законодавства і митних процедур, але й визначає порядок оподаткування такої операції. Так, наприклад, застосування базисних умов "EXW франко-завод" означає, що зобов'язання продавця-резидента України вважаються виконаними після того, як він надав товар покупцеві-нерезиденту України на своєму складі, заводі. Тобто з моменту передачі товарів нерезидент несе всі витрати і ризики, пов'язані з перевезенням цих товарів від підприємства-продавця до місця призначення, а також здійснює декларування зазначених товарів на митниці самостійно або через митного брокера.

Виходячи з вищенаведеного, у разі здійснення поставки товару на умові "франко-завод" продавцем не проводиться експорт товару, тому така операція розглядається як передача товару на території України і оподатковується податком на додану вартість за ставкою 20 %, а не за нульовою ставкою як експорт.

Вартість зовнішньоекономічних договорів (контрактів), у тому числі і бартерних, визначається у вільно конвертованій валюті І групи Класифікатора іноземних валют.

У разі, якщо валюта ціни і платежу за умовами договору різні, доцільно використовувати валютно-цінові застереження. У такому разі в договорі (контракті) зазначається курс, за яким буде здійснено перерахунок валюти ціни у валюту платежу. Також слід пам'ятати про обмеження строків розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та про те, що суми зменшені на комісійну винагороду банка-кореспондента.

В цьому випадку слід укладати зовнішньоекономічний договір таким чином, щоб оплату послуг банка-кореспондента проводив контрагент. Інакше податкові органи розцінюють таку ситуацію, що склалася, як неповну оплату за договором, і на суму грошей, утриманих банком будуть нараховувати неустойку в розмірі 0,3 %. Якщо ж вам це не вдалося, додайте в договір пункт про те, що послуги банка-кореспондента оплачуються за ваш рахунок і проводяться шляхом вирахування винагороди з грошових коштів, що послуги перераховуються вам. Потім, під час перевірки податковими органами, посилаючись на цей пункт, ви доведете перевіряючому, що це зовсім не недостача, а ваші витрати за договором.

У випадку, якщо після відвантаження резидентом продукції по експортній операції виникає сумнів у своєчасності виконання нерезидентом обов'язків по оплаті протягом 90 днів, слід оформити з нерезидентом додаткову угоду до контракту. В контракт, який раніше передбачав грошову форму оплати за товар, вноситься зміна, згідно з якою нерезидент приймає на себе зобов'язання розрахуватися векселем зі строком оплати більше 90 днів.

Може статися, що продавцю-резиденту після відвантаження на експорт продукції (товару) його контрагент повідомив, що протягом 90 днів розрахуватися іноземною валютою він не взмозі, але згоден в ці строки провести зустрічну поставку необхідних українському підприємству товарів, тобто фактично здійснити бартерний обмін. Тоді для уникнення пені в строк до 90 днів від дати митного оформлення товарів, які експортуються, необхідно скласти додаткову угоду до первинного договору, якою обумовлюється, що замість надходження валюти за відвантажену раніше продукцію на еквівалентну суму повинні надійти товари. І якщо після того за бартерною угодою товари надходять в Україну в повному обсязі протягом 90 днів з моменту експорту, то перевищення граничних строків розрахунків по експортній частині контракту не буде.

Уступку вимоги, як засіб уникнення пені за перевищення 90-денного строку розрахунків, в наш час можна розглядати більш в теоретичному, ніж в практичному плані. Шляхом підписання угоди про уступку вимоги на місце кредитора по зобов'язанню вступає інша особа. Для того, щоб боржник виконав свої зобов'язання перед новим кредитором, необхідно повідомити його про те, що вимоги передано новому кредитору.

Привабливість уступки вимоги для підприємств-експортерів полягає в тому, що первинний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником. Тобто, якщо керівництво підприємства-експортера бачило, що його контрагент з-за кордону не встигає перерахувати протягом 90 днів валютну виручку або зовсім не хоче її перераховувати, то з метою уникнення пені по угоді про уступку вимоги від первинного кредитора передається право вимоги боргу за експортовану продукцію будь-якій іншій української фірми (як правило, доволі дрібній), а разом з цим, їй передається і вся відповідальність за невиконання нерезидентом своїх зобов'язань.

Валюта розрахунку визначається, виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання договору (контракту).

У випадку з зовнішньоекономічним контрактом потрібно особливу увагу звертати на його реєстрацію, помилки в якій можуть призвести до недійсності договору.

Конкретний перелік товарів українського походження, договори на експорт яких підлягають реєстрації, встановлюється Міністерством економіки. Реєстрація контрактів здійснюється Міністерством економіки і уповноваженими ним органами. Митне оформлення товарів, експорт (імпорт) яких підлягає реєстрації, проводиться тільки при наявності картки реєстрації обліку зовнішньоекономічного договору. Вона видається в двох примірниках: перший - для митних органів, а другий залишається у суб'єкта зовнішньоекономічній діяльності.

Разом з зареєстрованими картками суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності повертаються оригінали зовнішньоекономічного договору (контракту) або договору доручення.

Рис.1. Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів

1. Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають реєстрації.

До таких договорів належать договори (контракти), що укладаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, предметом яких є:

> товари, реекспорт яких регулюється чинним законодавством України і міжнародними договорами України;

> товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами передбачені добровільні обмеження експорту на уникнення демпінгу;

> товари походженням з України, щодо яких застосовуються антидемпінгові процедури;

> товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних групувань, митних спілок;

> товари походженням з України, експорт яких здійснюється в рамках бартерних (товарообмінних) операцій або операцій із зустрічної торгівлі.

2, 3, 4 - місця реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів) залежно від їх вартості.

2. Облікова вартість зовнішньоекономічного договору (контракту) перевищує 3 млн. дол. США. У цьому разі облік контрактів, їх реєстрація, оформлення і видача реєстраційних карток здійснюється: у Міністерстві економіки України, Управлінням контрактного обліку і нетарифного регулювання, Управлінням з питань інвестиційної співпраці і валютного регулювання, Головним управлінням експортного контролю, Управлінням правового забезпечення (із залученням експортів Держзовнішінформу) у межах наданих їм повноважень.

3. Облікова вартість зовнішньоекономічного договору (контракту) не перевищує 3 млн. дол. США. У цьому разі реєстрацію уповноважені здійснювати: Міністерство торгівлі, зовнішньоекономічних зв'язків і захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим (з його згоди), Управління зовнішньоекономічних зв'язків Луганської, Дніпропетровської, Запорізької і Донецької областей (за умови, що суб'єкти підприємницької діяльності сторони контракту - зареєстровані в цих регіонах).

4. Облікова вартість зовнішньоекономічного договору (контракту) не перевищує 1,5 млн. дол. США. У цьому разі його реєстрацію уповноважені здійснювати обласні, Київське і Севастопольське міські управління зовнішньоекономічних зв'язків.

5, 6, 7, 7а, 8 - перелік необхідних для реєстрації документів.

5. Заява в довільній формі на офіційному бланку суб'єкта підприємницької діяльності - заявника за підписом його керівника.

6. Інформаційна картка зовнішньоекономічного договору (контракту).

7. Оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) з усіма чинними на момент подання додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими документами, що є частинами контракту, а також його копія, засвідчена у встановленому порядку.

7а. Оригінал іншого договору і його засвідчені копії, якщо виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) доручено іншому суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, наприклад, на підставі договорів доручення, комісії, агентської, спільної діяльності, консигнації, дилерських, дистриб'юторських, оренди, найму, лізингу, зберігання.

8. Документ, що свідчить про оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту).

9. Перевірка достовірності інформації, зазначеної в документах. Розгляд документів, поданих для обліку (реєстрації), здійснюється тільки:

> на предмет відповідності даних контракту даним інформаційної картки зовнішньоекономічного договору (контракту), наприклад, питання платежів, визначення характеру угоди, відповідність наданої інформації міжнародним договорам України;

> відповідності контрактних цін індикативним.

10, 11 несанкціоновані дії органів, уповноважених здійснювати реєстрацію.

10. Право вимоги. Заборонено вимагати документи та інформацію, крім зазначених вище. Відповідальність за достовірність та повноту поданих документів та інформації покладена на керівника суб'єкта підприємницької діяльності - заявника та осіб, чиїми підписами засвідчені зазначені документи.

11. Відмова в реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) допускається лише в таких випадках:

> при неподанні всіх необхідних для реєстрації документів;

> при невідповідності даних контракту даним інформаційної картки зовнішньоекономічного контракту;

> коли умови зовнішньоекономічного договору (контракту) не відповідають законодавству України;

> якщо до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, які звернулися за реєстрацією зовнішньоекономічного договору (контракту), застосовані санкції відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

> якщо існує заборона з боку іноземних держав щодо ввезення на їхню митну територію відповідних товарів походженням з України;

> якщо вичерпані імпортні квоти (контингенти), встановлені іноземними державами і митними союзами на ввезення відповідних товарів походженням з України;

> якщо до іноземного контрагента - суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України – застосований режим індивідуального ліцензування;

> якщо є інформація щодо порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності законодавства України.

12. Підсумок реєстрації.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) вважається зареєстрованим, після чого можна приступати безпосередньо до здійснення зовнішньоекономічних операцій.

3. Відображення в обліку зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами

Сьогодні процеси постачання та реалізації на будь-якому підприємстві необхідно розглядати як такі, що складаються з окремих господарських операцій - угод. Такі операції, як правило, здійснюються за згодою сторін, а не відповідно до розпорядчих актів органів управління, тому вони оформлюються і виступають у формі договорів. В бухгалтерському обліку відображення договірних зобов'язань ведеться як на балансових рахунках, так і поза балансом. Коли договір потрапляє безпосередньо в баланс через його об'єкт, на облік процесів постачання (реалізації) впливають істотні і звичайні умови. Договори, що планують обмін та відповідають критеріям неухильності, виступають об'єктами позабалансового обліку.

Умови, що впливають на бухгалтерський облік договірних прав і зобов'язань:

- метод оплати (попередня, в розстрочку;

- якість, кількість, комплектність, гарантійні терміни, ціна, умови повернення товару;

- забезпечення договірних зобов’язань;

- момент переходу права власності;

- суб’єкти договірних відносин.

Часто підприємства укладають договір купівлі-продажу, яким передбачається, що перехід права власності на товар виникає після його оплати. Бухгалтерія такого підприємства повинна враховувати наявність в договорі умов про перехід права власності і відображати відповідним чином. Це означає, що списувати продукцію з балансу навіть після її відвантаження не можна. Крім того, не виникає в момент відвантаження і податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

Відобразити таке відвантаження можна на субрахунках, які підприємство має право самостійно вводити до синтетичних рахунків.

Наприклад, можна ввести окремі субрахунки по рахунках 26 "Готова продукція" - 262 "Відвантажена продукція", а по рахунку 28 "Товари" -286 "Відвантажені товари". За умови використання запропонованих субрахунків, продавець буде відображати відвантаження: Д-т 262 і К-т 261. Покупець повинен показати таку продукцію на субрахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні".

Якщо в термін, передбачений договором, переданий товар не буде оплачений або не відбудуться інші обставини, при яких право власності переходить до покупця, продавець має право вимагати від покупця повернути йому товар, якщо інше не передбачено договором. В цих випадках покупець формально ще не є власником отриманого товару і тому не має права відображати його на балансових рахунках - він повинен відображати товар по дебету рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні". В подальшому можливі два варіанти:

> оплата товару (або настання інших прямо обумовлених в договорі обставин) і перехід його у власність покупця;

> повернення товару постачальнику.

В першому випадку здійснюються наступні бухгалтерські записи:

> зняття товару з позабалансового обліку - К-т рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні";

> оприбуткування товарів - Д-т рахунків обліку активів (281 "Товари на складі") - К-т 63 рахунку "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".

У випадку повернення товару це відображається лише одним бухгалтерським записом (на підставі відповідних актів передачі і накладних) -К-т рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні".

В договорі можна також обумовити, що до переходу права власності на товар до покупця останній є орендарем переданого йому товару (договір найму-продажу). При цьому (якщо інше не передбачено договором) покупець стає власником товару з моменту оплати товару.

До інших найбільш типових помилок, пов'язаних з видом договору, відносяться ситуації, коли:

· бухгалтер ідентифікує господарські операції за видом договору, а не за змістом, ігноруючи його;

· бухгалтер неправильно трактує основний вид діяльності контрагента, а отже, неправильно визначає бухгалтерські рахунки для обліку операцій з таким підприємством.

В першому випадку це можуть бути послуги, що здійснюються між підприємством та фізичною особою на контрактній основі. Бухгалтерія відображає в обліку операції за договором, виходячи, як правило, з типової схеми договору підряду, вважаючи, що фізична особа виконує функції підрядчика. Помилка бухгалтера може розглядатись як наслідок помилки при складанні договору неправильний вибір типу договору для оформлення відносин сторін за угодою.

У другому випадку підприємство роздрібної торгівлі працює з постачальниками товарів за типовими договорами купівлі-продажу, а з умов договору випливає, що фактично між організаціями укладено договір комісії, в якому підприємство є комісіонером. Це означає, що організація є комісіонером, тому товар повинен бути оприбуткований поза балансом. Кошти, отримані від реалізації товару, є коштами комітента і повинні бути відображені по кредиту рахунку розрахунків. По кредиту рахунку 70 "Доходи від реалізації" повинна бути відображена тільки винагорода комісіонеру.

Договірні зобов'язання обліковуються на позабалансовому рахунку 03 "Контрактні зобов'язання".

Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність та рух зобов'язань по укладених контрактах, а також контролю за їх виконанням.

На рахунку 03 "Контрактні зобов'язання" здійснюється облік по деривативах (форвардних і ф'ючерсних контрактах, опціонах) та інших контрактах, розкриття інформації щодо яких передбачено відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на фондові, валютні, товарні.

Основними ознаками форвардного валютного контракту є те, що це:

> обов'язковий до виконання контракт. Після його укладання суб'єкт господарювання не може відмовитися від контракту та зобов'язаний купити чи продати валютні кошти;

> це контракт на конкретну суму в іноземній валюті. Суб'єкт господарювання не може вибрати для купівлі або продажу суму, більшу або меншу від тієї, що вказана в контракті;

> контракт повинен бути виконаним на конкретну дату в майбутньому. Суб'єкт господарювання не може змінити дату виконання форвардного контракту.

Іншим видом строкових договорів є ф'ючерси. У 99 % випадків ф'ючерсний контракт використовується не для страхування ризиків, а з метою одержання спекулятивного доходу, тому що він не виконується. У випадку використання ф'ючерсів для зменшення ризиків він стає схожим на форвардний контракт, якщо зміна цін задовольняє його власника, а у протилежному випадку схожий на опціон.

Особливістю опціонних контрактів є те, що вони можуть взагалі не виконуватись, якщо, наприклад, валютний курс змінився в сторону невигідну для держателя такого контракту.

Облік зобов'язань здійснюється в оцінці, передбаченій контрактами.

Списуються контрактні зобов'язання з рахунку у разі виконання, ліквідації, відмови від виконання, передачі або продажу зобов'язання за контрактом іншим особам.

Аналітичний облік контрактних зобов'язань ведеться за видами зобов'язань.

Для підвищення ефективності використання облікової інформації підприємство може ввести до позабалансового рахунку 03 "Контрактні зобов'язання" субрахунків 031 "Договірні зобов'язання" і 032 "Договірні права".

Контроль за виконанням оплати окремих договорів здійснюється за допомогою комп'ютерних програм, в яких формується запит про своєчасне виконання договору за критеріями часу і платежу. Аналітичний облік буде вестись в двох паралельних розрізах - контрагентів та договорів.

Інші договірні зобов'язання і права обліковуються на рахунках 04 "Непередбачені активи й зобов'язання" і 05 "Гарантії та забезпечення надані". Зокрема, на рахунку 05 відображається:

1) вартість активів підприємства, які оформлено договорами застави (та за сумами, визначеними в них), при цьому з балансу вартість цих активів не списується;

2) вартість прийнятих на себе зобов'язань за договорами поруки.

Облік забезпечення здійснюється за вартістю, вказаною в документах про гарантії та забезпечення. Аналітичний облік гарантій та забезпечень ведеться за кожною наданою гарантією та забезпеченням.

Облік договорів як документів, що планують угоду, або за стадіями їх виконання можна вести за і допомогою комп'ютерів.

Всі сучасні програмні продукти для бухгалтерії дозволяють вести не тільки синтетичний, але й аналітичний облік господарських операцій.

Всю сукупність програмних продуктів, яку можна використовувати для обліку розрахунків і ведення договірної роботи, можна поділити на два наступні види. Перший - це програми бухгалтерського обліку, які призначені для введення проводок та формування балансу. Другий - це спеціалізовані робочі місця з оперативного обліку та аналізу договірної роботи.

Дата добавления: 2014-01-04