Оперативність – консервативність у використанні засобів та способів пед. діяльності

ІСД – індивідуально-своєрідна система певних засобів, до яких свідомо чи стихійно вдається людини з метою найкращого врівноваження своєї індивідуальності з предметними зовнішніми умовами діяльності.

ІСД – обумовлена типологічними особливостями стійка система способів діяльності, що складаються в людини, яка прагне до найкращого здійснення даної діяльності.

Поняття про індивідуальний стиль педагогічної діяльності.

У процесі своєї діяльності, виконуючи мету та завдання навчання і виховання, кожен вчитель, виходячи з особливостей свого темпераменті та характеру, його сильних та слабких сторін, формує індивідуальний стиль діяльності, тобто таку систему прийомів та способів дій, які найбільш повно відповідають психологічним особливостям даного вчителя і найбільш ефективні для досягнення потрібного результату в пед. діяльності.

Специфіка ІСД найбільш обґрунтована в працях В. С, Мерліна і Є. А. Крилова. Останній пропонує визначення ІСД у вузькому та широкому розумінні:

У вузькому:

У широкому:

Сутність поняття ІСД полягає в наступному:

1. Під ІСД розуміють не окремі компоненти діяльності, а система прийомів та способів діяльності.

2. Стиль обумовлений психологічно (психофізіологічно). Однак він детермінований не тільки індивідуальними особливостями суб’єкта, а й особливостями взаємодії суб’єкта і об’єкта.

3. Стиль може змінюватися при зміні умов діяльності.

4. Формування і розвиток ІСД пов’язані з формуванням та розвитком індивідуально-характерологічних особливостей суб’єкта.

Основні вихідні положення концепції ІСД:

1. Існують стійкі особистісні якості, істотні для успіху діяльності, але їх практично неможливо виховати (типологічні властивості нервової системи).

2. Можливі різні за способами, але рівноцінні за кінцевим ефектом варіати пристосування до діяльності.

3. Існують широку можливості компенсаторного подолання слабо виражених здібностей.

4. Формувати особистість можна тільки з врахуванням внутрішніх та зовнішніх умов.

У зв’язку з цим у структурі ІСД виділяють механізми:

Адаптації;

Компенсації;

Корекції.

Отже, діяльність вчителя має бути спрямована на:

1) максимальне використання сприятливих типологічно-обумовлених можливостей (адаптація);

2) на компенсацію небажаних проявів властивостей нервової системи;

3) на корекцію професійних дій з метою доведення їх характеристик до оптимальних меж.

ІСД розглядається як стійке поєднання:

мотиву діяльності, який виражається в переважаючій орієнтації вчителя на окремі сторони навчально-виховного процесу;

цілей, які проявляються в характері планування діяльності;

способів їх досягнення;

прийомів оцінки результатів діяльності.

ІСД можна охарактеризувати за допомогою змістових, динамічних характеристики та характеристик результату.

Змістовні:

1. Переважаюча орієнтація вчителя на:

- процес навчання;

- процес і результат навчання;

- результат навчання.

2. Адекватність - неадекватність планування навчально-виховного процесу.

4. Рефлективність – інтуїтивність (вміння чи невміння вчителя адекватно проаналізувати особливості та результати своєї діяльності).

Динамічні:

1. Гнучкість – традиційність (вчитель швидко реагує на зміни ситуації на уроці, часто змінює план уроку).

2. Імпульсивність – обережність (здатність до імпровізації, до афекту – завчасне продумування вчителем своїх дій на уроці, ретельний аналіз результатів).

3. Стійкість до ситуації, що змінюється (вчитель у своїй діяльності орієнтується не на ситуації, що виникають на уроці, а на власні цілі) - нестійкість до ситуації, що змінюється (поведінка вчителя в великій мірі залежить від ситуацій, що виникають на уроці: настрою та підготовки всього класу і окремих учнів).

4. Стабільне емоційно-позитивне ставлення до учнів (вчитель доброзичливий, терпеливий, у нього відсутні різні спади та підйоми настрою) – нестабільне емоційно-позитивне ставлення до учнів (вчитель легко виходить з рівноваги).

5. Наявність особистісної тривожності (вчителя характеризують емоційна напруга, стурбованість, підвищена чутливість до невдач і помилок) – відсутність особистісної тривожності.

6. У несприятливих ситуаціях

- спрямованість рефлексії на себе (вчитель бере відповідальність за невдачу на себе),

- спрямованість рефлексії на обставини;

- спрямованість рефлексії на інших

Характеристики результату:

1. Однорідність рівня знань учнів

2. Стабільність у них навичок учіння

3. Рівень розвитку інтересу до предмету

Дата добавления: 2014-01-04