Розвиток мистецтва у схiдних слов’ян

До нас не дійшли пам’ятники давньослов’янського зодчества. Але ми маємо свідчення, що воно було значним і своїм яскравим розквітом кам’яне будівництво Київської держави зобов’язане дерев’яному зодчеству язичницької Русі.

Переважно слов’яни жили в невеликих укріплених поселеннях. Житла будували з дерева. Можна виокремити декілька типів жител: землянки з обмазаними глиною стінами; напівземлянки зі стінами з колод; наземні доми з дерева, з дерев’яним дахом. Поселення оточувались укріпленнями: валами, ровами, дерев’яними стінами зі зрубних конструкцій, заповнених землею, на яких встановлювали вежі з бійницями. В містах стіни досягали висоти 10–12 м.

Давньоруське житло прикрашалось різьбленим орнаментом на одвірках, на вікнах, біля порога. Крім звичайного житла, теслярі язичницької Русі будували храми, фортеці, палаци, закладаючи основи монументального зодчества Русі.

Розрізняють дві форми прояву мистецтва у стародавніх слов’ян: ужиткове мистецтво – художнє оформлення одягу, знарядь праці, домашніх речей і культове мистецтво – предмети, пов’язані з релігійними віруваннями і призначені для сакральних ритуалів.

Це розмежування можна вважати умовним, адже часто прикрашання предметів повсякденного вжитку було пов’язане з язичницьким світоглядом. Лінійний і хвилястий орнаменти символізували воду, річку. У давніх вишивках зустрічаємо символіку рослинного і тваринного світу. Давньослов’янські зображення богів були здебільшого дерев’яними і тому майже не збереглися до наших днів. Лише у місцях, де були родовища каменю, збереглися кам’яні статуї. Можна помітити стилістичну подібність цих статуй до кам’яних баб скіфської доби.

У середині XIX ст. з р. Збруч витягли слов’янського ідола, відомого під назвою Збруцький ідол, або Святовид. Зараз він зберігається у Краківському музеї. Скульптура потрапила в річку за часів християнізації Русі. Час створення статуї не встановлено.

Збруцький ідол – це чотиригранний стовп висотою понад 2 м., увінчаний головою з чотирма обличчями, в слов’янській шапці напівсферичної форми, ніби облямованій хутром. Всі обличчя добре окреслені, з чіткими рисами. У верхній частині стовпа (нижче голови) знаходяться рельєфні зображення людиноподібних постатей. Отже, істота, відтворена стародавнім скульптором, мала не тільки чотири обличчя, а й чотири тулуба, вісім рук і вісім ніг. А можливо, це чотири окремі істоти під однією шапкою. Руки мають чітко окреслені пальці. В одному випадку в правій руці зображено ритуальний ріг, в іншому – маленьку постать коня біля ніг, а на поясі – шаблю з трохи вигнутим лезом. Середній ярус складається з чотирьох невеликих людських постатей з непомірно високими головами, короткими ногами і розведеними руками. На нижньому ярусі з трьох сторін вирізані рельєфи облич з неприємним, злим виразом. Три яруси зображень – це тривимірність світу: небо – місце, де живуть боги; земля, заселена людьми і царство злих духів під землею.

Зображення дохристиянських божеств і міфологічні мотиви були досить поширеними в ужитковому мистецтві. Образ великої богині зустрічається на ювелірних виробах, у художній вишивці. Цей образ можна вважати уособленням вічного кругообігу життя. Богиню зображують на весь зріст з піднесеними догори руками. Біля великої богині, як правило, зображувались два вершники. З часом первісний зміст цих зображень втрачається, і образ богині перетворюється на звичайний декоративний мотив. Вишивані зображення великої богині найчастіше зустрічаються на рушниках. Рушник здавна мав не тільки утилітарне, практичне призначення. Це культовий предмет, що був важливим елементом декоративного оздоблення давньослов’янських каплиць, храмів, культових місць.

Ювелірне мистецтво східних слов’ян мало досить високий рівень розвитку. Про це свідчать предмети, які складають так званий комплекс пальчастих фібул. В композиції та художньому оформленні окремих виробів східнослов’янські ювеліри виявляли справжню віртуозність. Крім звіриного, антропоморфного вживався і геометричний стиль. До нього належать речі, прикрашені кільцями, рисочками, ромбиками тощо.

Інкрустацією та різьбленням оздоблювали металеві вироби, зокрема предмети зброї. Зображення на них складали різні фігури – півмісяці, кільця, гребінці, значки у формі двозубця, схожі на пізніші дво- і тризубці, відомі під назвою «Знаків Рюриковичів». Відгуками скіфського звіриного стилю можна вважати зображення коней, змій, лосів на давньослов’янських пластинах, фібулах, бляшках. Це свідчить про плавне, гармонійне поєднання двох складових (людського і тваринного світу), очевидно є характерним для мистецтва, співзвучного давньослов’янському світобаченню.

Дата добавления: 2014-01-04