Торгова марка Дома Альда

Мануцій першим зрозумів, що друкована книга має свої особливості і відрізняється від рукописної. Вважають, що з його видань починається типографська епоха в книгодрукуванні. Один з перших залучив до роботи не лише підмайстрів, а й штат коректорів та редакторів. Рукописи перед друком проходили ретельну редакторську підготовку 30-ма вченими.

Hypnerotomachia Poliphili di Francesco Colonna (1499)

Всі елементи його книги «Гіпнеротомахія Поліфіла» - текст, заголовок, ілюстрації, орнамент – друкувались рівномірним сріблясто-сірим кольором.

Головним шрифтом стає антиква.

Особливо відомі його видання давньогрецьких філософів (Арістотеля, Софокла, Геродота, Платона та ін.) на грецькій мові, якою сам Мануцій вільно спілкувався. Для цих книг він створив латинський на грецький шрифт (останній на основі грецьких рукописів).

Найбільш знаменитим є видання Арістотеля в 5-ти томах. Розділи починаються з ксилографічних заставок і великих ініціалів. Пізніше Мануцій повністю відмовиться від орнаментів. Закінчення розділів набрані косинкою, абзацних відступів майже немає.

Праця Арістотеля, 1495.

У видавництві спершу експериментували з версткою, остаточний варіант якої був майже незмінний у більш пізніх книгах. Перші книги за традиціями раннього книгодрукування були великого формату (ін-фоліфо). Відомі також його пізні книги невеликого розміру (ін-квадро) (http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BC_%D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%B0)

В 1496 була надрукована книга «Про Етну». З цього часу видавництво випускає книги на латинській та італійській мові. Набір без додаткових прикрас.

Разворот книги «Про Етну»_1495.

Клод Гарамон (Claude Garamond 1499 — 1561) – французький пуансоніст, друкар, типограф. Шрифт «Гарамонт» римського типу справив великий впливна типографіку у Франції на Західній Європі. Стиль близький до шрифтів з типографій Мануція. Але при створенні гарнітури більша частина графем була снована покерку Анджело Вержеціо (Angelo Vergecio). Графеми курсиву сучасних версій основані на курсиві помічника Гарамонда Робера Гранжона (Robert Granjon).

шрифт Клода Гарамона

Гарамон створив багато шрифтів, більшість з яких до нас не дійшла. Він першим почав створювати шрифти га продаж. Його популярність була така велика, французький король замовив йому грецький шрифт для власної бібліотеки.

Королевский греческий шрифт Клода Гарамона. Пуансоны.

Греческий шрифт Гарамона Grecs du Roi (1540).

Джон Баскервіль (John Baskerville) – англійський каліграф, винахідник, дизайнер шрифта, друкар. У 1750 році відкрив у Бірмінгемі власну типографію, словолитню і паперовий млин. І в наступні 25 років потратив усі сво статки на видавництво.

Баскервіль поставив собі мету досягти досконалості у всіх галузях типографіки, покращивши друкарський станок, папір, фарбу й шрифт. Винайшов більш гладкий і білий папір. Відтиск на такому папері можна було отримати легше, тому набір не вдавлювався в папір. Фарба використовувалась біль чорна й швидкосохнуча. Відповідно старі гарнітури на такому папері чорною фарбою виглядали грубувато, тому Баскервіль почав вдосконалювати шрифт.

Вдосконалення шрифта відбувалось за рахунок контрасту між тонкими й товстими штрихами. Засічки були гострі й тонкі. Деякі літери робляться ширше. Оскільки Баскервіль працював як каліграф, він винайшов каліграфічно вигнутий хвіст у великої Q.

У своїх виданнях він відмовляється від будь яких прикрас, навіть наборного орнаменту, використовуючи лиш шрифтові засоби і ретельно вивірені пропорції аркуша, полоси набору і шрифтових рядків. Однак, Баскервіль випередив свій час і його книги не набули поширення (серед причин висока ціна). Недруги стверджували, що видання Баскервіля покликані зіпсувати зір англійським читачам через білизну паперу й тонкі штрихи. Але новий шрифт набув популярності за межами Англії (Італія, Франція).

John Milton's Paradise Lost (1758)

Title page of Baskerville's 1763 Bible

Шрифти, що носять ім’я Баскервіля приміняють для видань книг і журналів на гладкому якісному папері. Джон Баскервіль змінив не лише шрифт, а й вигляд книги, надавши йому благородність і строгість, ясність, витонченість, доводячи пропорції тексту до класичної досконалості.

Джамбатіста Бодоні (1740-1831) – італійський друкар і гравер. Працював над вдосконаленням антикви – т.з. французька антиква. «Тип Бодоні» дуже яскравий та впізнаваний. В ньому відобразились уявлення класицизма про ідеальний шрифт: ясні без прикрас літери, тонкі засічки, що ефектно контрастують з основними шрифтами, вишуканість та симетрія. Його шрифт і сьогодні є основою для модифікацій.

Титул другого видання Мanuale tipografico Джамбатісти Бодоні, 1818.

Шрифт Testo антиква і курсив Мanuale tipografico Джамбатісти Бодоні, 1818.

Бодоні походив з родини друкарів. З дитинства працював у типографії батька, а з 18 років став учнем майстра набору, де став зрілим майстром. Самостійно різав пуансони, відливав шрифти, створював набірні орнаменти. Сам майстер виклав свою філософію в передмові до видання Manuale:

«… Будь яка книга тим досконаліше, чим чіткіше в ній проявляється проста краса літер… форми букв набудуть закономірності й порядку, і перед нами постануть спів розмірність баз випадковостей, оригінальність без розладу, тотожність і симетрія, що перемагає хаос. Природня перевага книгодрукування як раз в тому, що тут кожна буква постійно зберігає надану їй форму, бо вона відливається з одної й тої ж матриці і відтискається з одного й тогож пуансона… Таким чином, літера виявиться тим прекрасніше, чим чіткіше виразяться в ній впорядкованість, ретельність, хороший смак та вишуканість».

Бодоні прагнув створити універсальні полі національні шрифти, для набору всіма мовами. Одним з результатів стала книга «Oratio Dominica» («Отче наш»), в якій ця молитва була набрана на 155 мовах, шрифтами на основі його латинської антикви.

Сторінка з «Manuale tipografico» 1818 г.

з «екзотичними» літерами: російським і грецьким.

Історичний розвиток французької антикви призвело до винайдення ще одного шрифта – гротеска.

Дата добавления: 2014-01-04