Поняття, структура та види адміністративно-правових норм. Способи реалізації адміністративно-правових норм

Класифікація адміністративно-правових норм

Питання для самостійного вивчення

План

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які підходи до розуміння держави і права представлено у працях таких мислителів, як Г. Гроций, Т. Гоббс, Дж. Локк? У чому спільність і відмінність їхніх поглядів?

2. Яке місце займає вчення Ж.-Ж. Руссо, Ш.Л. Монтеск’є у системі філософських поглядів на право?

3. Охарактеризуйте основні положення німецької класичної філософії.

4. Як би ви сформулювали основні філософсько-правові погляди К. Маркса і Ф. Енгельса?

5. Яких західноєвропейських мислителів XVIІ – ХІХ ст. ви вважаєте основоположниками сучасної європейської філософії права і чому?

1.Поняття, структура та види адміністративно-правових норм. Способи реалізації адміністративно-правових норм.

2.Поняття, особливості і види адміністративно-правових відносин.

Література

1. Конституція України від 28 червня 1996р.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Велес, 2004
3. Закон україни "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року
4. Закону України "Про правовий статус іноземних громадян" від 4 лютого 1994 р.
5. Закону України "Про державну службу"
6. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р.
7. Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р.
8. Беленчук І.А. Адміністративне право України: Навч. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2004.
9. Адміністративне право України /Підручник для юридичних вузів/ Харків: Право, 2001.
10. Колпаков В.К. Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2009.

Адміністративне право, як і будь – яка інша галузь права, складається з комплексу юридичних норм і може бути представлене як їх організована сукупність.

Адміністративно – правова норма – це обов’язкове правило поведінки, яке встановлено і охороняється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління.

Адміністративно – правові норми конкретизують управлінську волю держави, перетворюють її на обов’язкове правило поведінки для керованих суб’єктів. Ці норми визначають права та обов’язки учасників відносин, передбачають наслідки, які настають внаслідок не виконання чи неналежного виконання приписів норми.

Адміністративно – правові норми мають свою структуру – це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв’язку, взаємообумовленості і взаємозалежності складових частин норми. Структура адміністративно – правової норми, як правило, традиційна і складається з трьох компонентів:

ü Гіпотеза;

ü Диспозиція;

ü Санкція.

Гіпотеза вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися даною нормою. Гіпотеза може бути абсолютно визначеною, (наприклад: досягши 16 років громадянин зобов’язаний одержати паспорт) і відносно визначеною, тобто містити елементи адміністративного розсуду (наприклад: військовозобов’язаний, який без поважних причин не з’явився за викликом військкомату може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.)

Диспозиція – це саме правило поведінки, яке сформульовано у вигляді приписів, заборон, дозволів. Наприклад: пошкодження внутрішнього обладнання пасажирських вагонів, скла локомотивів і вагонів – тягне за собою накладення штрафу.

Санкція – вказує на вплив, який застосовується державою у випадку порушення тих чи інших правил, передбачених нормою, тобто це конкретний захід дисциплінарного або адміністративного примусу. Наприклад: порушення санітарно – гігієнічних правил і норм тягне за собою накладання штрафу.

Адміністративно – правові норми можуть містити і такий елемент, як заохочення – одна з форм переконання. Заохочення як елемент правової норми – це публічне визнання заслуг юридичної фізичної особи у виконанні адміністративно – правових або громадських обов’язків. Такі заслуги формуються (перелічуються), як правило, в диспозиції норми.

Адміністративно – правові норми класифікуються:

1. За конкретним змістом і регулюванням суспільних відносин:

ü Загальні – норми, що регулюють суспільні відносини загального порядку (для всіх сфер і галузей);

ü Особливі – норми, що регулюють суспільні відносини в конкретній сфері управління.

2. За предметом регулювання:

ü Матеріальні – норми, що юридично закріплюють комплекс обов’язків і прав, а також відповідальність учасників управлінських відносин, регульованих адміністративним правом, тобто фактично їх адміністративно – правовий статус;

ü Процесуальні – норми, що визначають методи (способи, порядок, процедури) діяльності з реалізації державного управління і регламентують управлінські відносини.

3. За предметом впливу на суб’єкти адміністративного права:

ü Зобов’язувальні – норми, що наказують робити визначені дії. Вказівки, що містяться в таких нормах, можуть бути виражені як обов’язкові накази;

ü Заборонні – норми, що передбачають заборону на здійснення тих чи інших дій у визначених умовах. Заборони можуть бути загального (наприклад, забороняти дії (без дій), що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення) чи спеціального характеру (наприклад, забороняти застосування спеціальних заходів і вогнепальної зброї міліцією щодо неповнолітніх);

ü Уповноважені (правомочні) чи дозволю вальні (диспозитивні) – норми, у яких виражається можливість адресата діяти в рамках установлених вимог на свій розсуд);

ü Рекомендаційні – норми, що мають рекомендаційний характер.

ü Стимулювальні (заохочувальні) норми, що забезпечуються за допомогою відповідних коштів матеріального чи морального впливу належну поведінку учасників регульованих управлінських суспільних відносин (наприклад, установлення податкових пільг, пільгове кредитування тощо).

4. За адресатом визначають норми, які регламентують:

ü Організацію і діяльність механізму виконавчої влади, тобто різних ланок апарату державного управління;

ü Адміністративно – правовий статус державних службовців – працівників управлінського апарату;

ü Питання організації і діяльності державних підприємств і установ;

ü Адміністративно – правовий статус громадських об’єднань;

ü Окремі сторони функціонування різних комерційних структур;

ü Адміністративно – правовий статус громадянина.

5. За територіальним масштабом:

ü Територіальні – норми, що діють у межах держави, державно – територіальних утворень;

ü Між територіальні – норми, що діють у межах кількох адміністративно – територіальних утворень.

6. За дією в часі:

ü Термінові – норми, для яких визначено термін дії;

ü Безстрокові – норми без зазначення терміну дії, тобто до офіційного скасування компетентним органом.

Дата добавления: 2014-01-04