Характеристика основних організаційно-правових форм підприємств

Існує тісний зв’язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних витрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб’єкта господарювання стратегічне значення.

Нижче наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.

Рівень відповідальності власників та їх кількість. Розрізняють форми підприємницької діяльності з обмеженою відповідальністю власників за зобов’язаннями підприємства, з необмеженою відповідальністю, а також змішані форми. У світовій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що пояснюється прагненням власників суб’єктів господарювання обмежити свої ризики величиною внесків у власний капітал. До таких форм належать, насамперед, капітальні товариства (ТОВ та АТ).

1. Можливості участі в управлінні справами суб’ єкта господарювання та контролю за ним. Найважливіша функція власників підприємства полягає в участі в управлінні його діяльністю. Реалізувати свої права з управління підприємством власник може безпосередньо або через уповноважені ним органи. Зазначені права можуть бути також делеговані наглядовій раді, виконавчому або іншому органу, передбаченому статутом підприємства.

У акціонерних товариствах, товариствах з обмеженою відповідальністю, кооперативах виконання функції управління здійснюється через участь власників у загальних зборах товариства. Безпосереднє управління справами товариств покладається на виконавчі органи. Можливість участі в управлінні партнерствами залежить від ступеня правової відповідальності учасників. Так, управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю.

2. Можливості фінансування. Форма організації бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позикового капіталу. Зокрема:

· АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій; · ТОВ можуть залучати лише внески учасників та шляхом емісії облігацій.

· Партнерства не можуть залучати кошти шляхом емісії облігацій чи акцій.

3. Умови передачі права власності та правонаступництво (порядок та

витрати коштів і часу на вихід з числа власників суб’єкта господарювання чи набуття права власності). Якщо корпоративні права підприємств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про підприємства із замкненим колом можливих власників, то процедура передачі права власності на них є дещо ускладненою і супроводжується підвищеними накладними витратами.

5. Умови оподаткування суб’ єктів господарювання різних форм організації бізнесу. В цілому, для всіх видів підприємств встановлені однакові умови оподаткування. Особливості передбачені для приватних підприємців, які здійснюють свою діяльність без реєстрації юридичної особи; для підприємств, які за встановленими критеріями належать до малого бізнесу; для підприємств з іноземними інвестиціями.

6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу. Для різних форм організації бізнесу характерний різний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійсненні поточної фінансово-господарської діяльності. Ці витрати пов’язані з особливостями ведення фінансового та податкового обліку, складання звітності, із залученням додаткового капіталу, організацією управління тощо. Прикладом специфічних накладних витрат можуть бути емісійні витрати, витрати на обов’язкові аудиторські перевірки, обов’язкову публікацію звітності в засобах масової інформації, організацію зборів власників тощо.

7. Законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу. Наприклад, банки можуть створюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страхові організації – у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди – у формі повних товариств.

Сутнісна порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Сутнісна порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності

Організа-ційно-

Сутнісна характеристика

Організаційно-економічні та соціальні

правова форма

переваги

недоліки

Одноосібневол

Підприємство,

власником

простота заснування;

· труднощі

із

залученням

одіння

якого є фізична особа або

повна

самостійність,

великих

інвестицій

та

родина

свобода та оперативність дій;

одержанням кредитів;

максимально

можливі

· повна

відповідальність

за

спонукальні

мотиви

до

борги;

ефективного господарювання;

· брак

спеціалізованого

збереження

комерційної

менеджменту;

таємниці.

· невизначеність

терміну

функціонування.

Господарське

Об’єднання

власників

ширші

можливості

для

· загроза окремим партнерам

товариство

капіталів кількох

фізичних

ефективної діяльності;

через

солідарну

(партнерство)

або юридичних осіб за умов:

збільшення

фінансової

відповідальність;

· рівномірного

розподілу

незалежності та дієздатності;

· можливість банкрутства через

ризику і прибутку;

більша

свобода дій

професійну

некомпетентність

· спільного

контролю

виваженість

управлінських

одного з партнерів;

результатів бізнесу;

рішень;

· збільшення

ймовірності

· безпосередньої

участі в

можливість

залучення

до

господарського ризику через

діяльності

управління

товариством

недостатню

передбачуваність

професійних менеджерів.

процесу і результатів діяльності.

Корпорація

Підприємство,

власником

· реальна

можливість

· наявність розбіжностей між

(акціонерне

якого є акціонери, що

залучення

необхідних

правами

власності

та

товариство)

несуть

обмежену

інвестиційних ресурсів;

функцією

контролю

відповідальність

(у розмірі

· більша

здатність

до

діяльності;

свого внеску в акціонерний

нарощування

обсягів

· сплата

вищих

податків

капітал),

але

виробництва (послуг);

через оподаткування спочатку

розпоряджаються

· наявність

лише обмеженої

прибутку,

потім

прибутком через

участь у

відповідальності акціонерів;

одержуваних дивідендів;

загальних зборах акціонерів

· тривалість функціонування.

· існування

потенційних

можливостей для зловживань

із боку посадових осіб.

4. Добровільні та інституційні об’ єднання підприємств в Україні

Підприємства з метою підвищення ефективності діяльності можуть на добровільних засадах утворювати різного роду об’єднання. Під об’єднаннямпідприємств слід розуміти господарську організацію, створену в складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Реєстрація об’єднання проводиться в порядку, встановленому законодавством. Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачене установчим договором (статутом).

Основними організаційними формами об’єднань підприємств є:

Асоціація – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств, створена з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, з делегуванням ними окремих повноважень органу управління корпорацією. Цей орган використовує ці повноваження для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціум – тимчасове статутне об’ єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети, як правило, при здійсненні крупних фінансових операцій чи реалізації спільного інвестиційного проекту.

Концерн – статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств, які перебувають під єдиним контролем. Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам.

Промислово-фінансова група – є об'єднанням, яке створюється з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва, а також з метою виробництва кінцевої продукції. До її складу можуть входити промислові та інші підприємства, наукові та проектні установи. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи.

Холдинг – суб’єкт господарювання, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують так звані інституціональні об'єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. У народному господарстві України функціонують потужні державні корпорації, створені на базі колишніх вузькогалузевих міністерств (наприклад, державна корпорація «Укрбудматеріали»).

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України –2003.,№18-22

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.-- К.:Атіка, 2002, с.5 – 32

3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч.посіб.— Львів: В-во „Сполом”,1998, с.13 - 18

4. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посібник – К.: В-во А,С,К, 2004, с.26 - 55

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.--Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000, с.7 – 28, 58 - 72

6. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. – 2-ге вид., стер., - К.: Знання – Прес, 2002.