Структура картографії як науки

На сьогоднішній день існують кілька розділів картографії.

Загальна теорія картографії (картознавство, вчення про карту* – розділ, в якому розглядаються загальні проблеми, предмет й метод картографії як науки, а також окремі питання методології створення й використання карт, картографічне відображення дійсності, можливості й особливості зображення різних об’єктів, картографічні джерела,

Математична картографія – вивчає способи відображення поверхні Землі на площині. Оскільки поверхня Землі має кінцеву кривизну, її не можна відобразити у площині із збереженням усіх просторових відношень одночасно: кутів між напрямками, відстань і площ поверхнею. Можна зберегти лише деякі із цих співвідношень. Важливим поняттям у математичній картографії є картографічна проекція, тобто функція, яка задає відображення географічних координат точок на поверхні Землі на декартові координати площини. Інший важливий розділ математичної картографії – картометрія, що дозволяє за даними карти вимірювати відстані, площі реальної земної поверхні.

Складання та оформлення карт – область картографії, область технічного дизайну, що вивчає найбільш адекватні способи відображення картографічної інформації. Ця область картографії тісно пов’язана із психологією сприйняття, семіотикою та іншими гуманітарними аспектами.

Оформлення карт та картографічна семіотика – розділ, в якому розглядаються теорія зображувальних засобів, розробляють мову карти, теорію й методи побудови систем картографічних знаків, художнього проектування карт та їх кольорового оформлення. В межах картографічної семіотики вивчають правила побудови знакових систем та користування ними (синтактика*, співвідношення знаків з об’єктами, що відображуються (семантика*, інформаційна цінність знаків та їх сприймання користувачами (прагматика*.

Видання карт – технічна дисципліна, що вивчає й розробляє технологію друку, розмноження, поліграфічного оформлення карт, атласів та іншої картографічної продукції.

Використання карт – розділ, в якому розробляють теорію й методи використання картографічної продукції в різних сферах наукової, практичної, культурної та іншої діяльності.

Історія картографії – вивчає історію ідей, методів картографування, розвиток картографічного виробництва, а також стару картографічну продукцію.

Картографічне джерелознавство – розробляє методи систематизації картографічних джерел, що необхідні для створення карт.

Картографічна інформатика – вивчає й розробляє методи збирання, збереження та видачі споживачам інформації про картографічні вироби й джерела.

Картографічна топоніміка – дисципліна, що вивчає географічні назви, їх змістове значення з точки зору правильної передачі на картах.

Економіка і організація картографічного виробництва – галузева економічна дисципліна, яка займається економічними питаннями, організацією виробництва, маркетингом та менеджментом.

Також існує поділ картографічної науки за змістом:

- картографія топографічна і загально-географічна, завданням якої є зображення земної поверхні на картах

- галузева (тематична* картографія відповідно до особливостей картографуємих об’єктів або явищ: геологічну, геоморфологічну, грунтів, кліматичну, геоботанічну, зоогеографічну, ландшафтну, економічну, населення, медико-географічну, історичну....

За методом проведення картографічних робіт розрізняють картографію наземну, аерокосмічну та підводну.

За об’єктом картографування виділяють картографію географічну (земну* та космічну.

Відносно недавно з’явилася комп’ютерна картографія, яка займається комп’ютерною обробкою картографічних даних.

У зв’язку із поширенням комп’ютеризації вживають спроби розширити уявлення про картографію і і включити в її інтереси не тільки створення електронних карт,але і формування баз і банків цифровї картографічної інформації.Але так чи інакше у всіх випадках підкреслюється,що картографія це область науки, техніки і виробництва, іноді додають- і мистецтво, а також те, що вона має діло не тільки зі створенням, а й з використанням карт.

Дата добавления: 2014-01-04