Історія виникнення та розвитку судово-бухгалтерської експертизи

Починаючи з моменту виникнення судово-бухгалтерської експертизи та на всіх етапах її розвитку в ній вбачали важливий інструмент, необхідний для правильного розв'язання справи як на етапі розслідування, так і при розгляді її в суді, а експерта вважали науковим свідком.

Вже з виникненням обліку в Стародавньому Єгипті, Вавілоні з'явилися посади експертів - царських контролерів, які підтверджували достовірність звітів про пожертвування, які складалися головним жрецем.

В епоху Відродження книги подвійної бухгалтерії Луки Пачолі використовувалися у судах для перевірки достовірності даних бухгалтерського обліку, а самі бухгалтери виступати у суді в ролі експертів.

В Англії судово-бухгалтерська експертиза виникла й почала розвиватисятоді, коли запровадили посади контролерів-аудиторів. В кінці XIXта на початку XXстоліття судово-бухгалтерська експертиза отримала широке визнання у суспільстві.

В Росії початок застосування висновку за результатами експертизи документів як доказу в суді покладено в І716р, коли Петро І затвердив нормативний документ "Краткое изображение процессов и судебных тяжб". В ньому вперше визначено доказову силу письмового документу, але за умови, що підсудний його не спростовував. В протилежному випадку для з'ясування істини запрошувалися експерти, які визначали достовірність документу. Цей нормативний акт разом з Військовим Статутом, який містив розділ "О купецких книгах и грамотках" - хоч і непрямо, але все ж таки є свідченням зародження судово-бухгалтерської експертизи в Росії.

Проте в ті часи експертиза не набула широкого розповсюдження та розвитку, оскільки в Російській імперії, зважаючи на розподіл власності в державі, більшість промислових і торговельних підприємств належали капіталістам та діяли у формі приватних підприємств і акціонерних товариств. У зв'язку з цим розкривати істину в судових справах, секрети діяльності підприємств та їх комерційну таємницю було не в інтересах приватних власників. За таких умов судово-бухгалтерська експертиза не могла розвиватися на науковій основі. Спеціалісти, які запрошувалися судом в якості експертів-бухгалтерів, не були вільні у своїх судженнях, адже повністю залежали від замовників експертного дослідження. В дореволюційний період практика судово-бухгалтерських експертиз передбачала проведення експертами дослідження переважно на стадії судового розгляду справ, характер таких експертиз передбачав, як правило, значну частину простої технічної роботи.

Проф. С.П. Фортинський відзначив, що перша згадка про судово-бухгалтерську експертизу в Росії належить до жовтня 1920 р.Саме в цей час Народним комітетом юстиції Росії затверджено "Инструкцию народным следователям при производстве предварительного следствия". Взагалі, ця Інструкція була одним із перших радянських процесуальних нормативних актів. Однак у статті 23 Інструкції передбачалося: "коли під час попереднього слідства для виявлення певної обставини необхідні знання досвіду або спеціального знання, народний слідчий запрошує в якості знавців спеціалістів... бухгалтерів..., які, ознайомившись з даними огляду та обставинами справи, дають в листі свої висновки за запропонованими народним слідчим питаннями". В цьому документі чітко визначалися випадки, в яких необхідне проведення судово-бухгалтерської експертизи, й зазначалися підстави для її проведення.

Період початку XX ст. характеризувався відсутністю спеціальних організацій експертів бухгалтерів, які б проводили експертні дослідження за вимогою слідчих або судових органів. В 20-ті роки XX ст. ці функції виконували облікові організації, головним завданням яких було надання рекомендацій підприємствам щодо організації та ведення бухгалтерського обліку, складання балансів та кошторисів, надання висновків з окремих питань, що виникали в їх господарській діяльності.

Лише в 1921 році в Петрограді при Північно-західній торгівельній палаті створено відділ обліково-фінансових експертиз, який у подальшому був реорганізований в Інститут відповідальних бухгалтерів. У 1923 році при Московському відділенні Російського технічного товариства для проведення експертиз за завданням судів у складі відділу обліку господарської діяльності і організовано Бюро бухгалтерської експертизи та консультацій. Аналогічні зміни відбулися в такій системі і в Україні.

До 1925р. для проведення судово-бухгалтерської експертизи правоохоронні органи залучали в якості експертів головних бухгалтерів підприємств, які працювали в певному регіоні. Це обумовлювалося тим, що фахівців в галузі саме судово-бухгалтерської експертизи на той час ще не було.

У подальшому організація судово-бухгалтерської експертизи постійно вдосконалювалася -створювалися підрозділи, що займалися її проведенням. Зокрема в 1925 році створено Інститут державних бухгалтерів-експертів (ІДБЕ). Він діяв на основі положення, затвердженого Радою народних комісарів (РНК) СРСР від 18 серпня 1925р.

Право надання експертних висновків на вимогу державних органів з усіх питань обліку та звітності мали лише експерти-бухгалтери цього Інституту. Однак така прерогатива не поширювалася на проведення ними експертиз для слідчих та судових органів. Судді та слідчі самостійно обирали спеціалістів, які залучались як експерти-бухгалтери у конкретних справах.

Інститут державних бухгалтерів-експертів мав власне друковане видання-"Вестник И.Г.Б.Э.". Саме завдяки "Вестнику И.Г.Б.Э." сьогодні відомо, що частка судово-бухгалтерських експертиз в загальному обсязі діяльності ІДБЕ була незначною, адже проведення експертиз на вимогу судових органів передбачалося лише як одне з багатьох завдань діяльності ІДБЕ. Як зазначав проф. СП. Фортинський, цим питанням і в журналі приділялося "більш ніж соромне місце".

При Інституті було створено спеціальну секцію (науково-практичну лабораторію) "судових експертиз", основними завданнями якої були: розробка основ методики роботи судових експертів-бухгалтерів, напрацювання і вироблення принципів правового статусу судово-бухгалтерської експертизи, встановлення процесуальної ролі судового експерта-бухгалтера, з'ясування основних положень з питань встановлення порядку дій та поведінки експерта-бухгалтера в судовому процесі, пошук і визначення форм об'єднання інтересів судово-слідчих працівників і судових експертів-бухгалтерів відповідно до загальних завдань слідства та судового процесу.

До основних функцій працівників ІДБЕ належать:

Ø перевірка річних звітів і ліквідаційних балансів;

Ø надання висновків з питань обліку та звітності;

Ø виконання робіт з організації рахівництва, складання кошторисів і річних звітів за дорученням органів НК РСІ;

Ø проведення експертизи за домовленістю з установами;

Ø проведення експертизи на вимогу судових і адміністративних органів.

16 березня 1927 р. Раднарком РСФСР своєю постановою доручив Народному комітету юстиції РСФСР спільно з НК РСІ РСФСР розробити й представити на затвердження РНК РСФСР проект конкретних заходів з урегулювання питань, пов'язаних з проведенням судово-бухгалтерських експертиз. Основною пропозицією розробленого проекту була пропозиція НК РНК "розпочати з 1927/28 бюджетного року організацію передбачених положенням про Інститут державних бухгалтерів-експертів від 15/VII - 25 р. місцевих Бюро бухгалтерської експертизи"*. З цього моменту судово-слідчі органи отримали змогу використовувати в ході розслідування необхідну допомогу спеціалістів з бухгалтерського обліку. Проведення судово-бухгалтерської експертизи на завдання судово-слідчих органів було обов'язковим для бухгалтерів, взятих на облік місцевими органами бухгалтерської експертизи. Крім того, було визнано обов'язковим впровадження в навчальну програму факультету Радянського права та юридичних курсів викладання спеціального курсу, присвяченого питанням судово-бухгалтерської експертизи.

Судово-бухгалтерська експертиза часто використовувалася у цивільних справах, що виникали у зв'язку із суперечками між приватними і державними організаціями та в кримінальних справах про зловживання на державних підприємствах і в організаціях. Широкого розповсюдження набула "податкова експертиза" за справами про ухилення приватних підприємців від сплати податків до бюджету. Саме таким справам були зобов'язані своєю появою перші методичні праці з судово-бухгалтерської експертизи.

Існування ІДБЕ сприяло також розвитку методики судово-бухгалтерської експертизи. В 1926 р. ІДБЕ розробив схему й план висновку бухгалтера-експерта. Крім того, на сторінках періодичної літератури, зокрема в журналах "Счетоводство", "Вестник И.Г.Б.Э,", "Еженедельник советской юстиции" та ін., почали висвітлюватися загальні питання методики судово-бухгалтерської експертизи. Саме в той час вперше здійснено спробу виділити її предмет і метод.

Разом з тим, проблемою була відсутність методики проведення судово-бухгалтерської експертизи за кримінальними справами, потреба в якій була обумовлена кількістю таких експертиз у той час.

Члени ІДБЕ не виконували покладених на них функцій у повній мірі через великий обсяг роботи та відсутність методики. Це, в свою чергу, не задовольняло судові органи, що стало причиною виникнення Бюро експертів-бухгалтерів при губернських і окружних судах. Новостворені організації прийняли на себе основне навантаження в сфері проведення судово-бухгалтерських експертиз, виконуючи, по суті, роботу ІДБЕ, хоча й на більш високому рівні. Поступово місцеві бюро при судах припинили своє існування, а їх особовий склад перейшов до Бюро експертизи в Об'єднаннях працівників обліку (ОПО). З 1930 року, після ліквідації ІДБЕ, ці бюро залишилися єдиними органами судово-бухгалтерської експертизи. Проте це не знизило якості проведених експертиз.

У 1935-1936 pp., Інститут кримінальної політики й Прокуратура СРСР видали нормативні документи, які сприяли методичному вдосконаленню роботи експертів-бухгалтерів і розвитку теорії судово-бухгалтерської експертизи, зокрема:

ü методичний лист "Організація і проведення судово-бухгалтерської експертизи", підготовлений Інститутом кримінальної політики в 1935 р. У ньому передбачені всі основні питання організації, призначення, проведення експертизи на етапі попереднього слідства та порядок оцінки висновку слідчим;

ü наказ "Про судово-слідчі експерименти", виданий Прокуратурою СРСР в жовтні 1936 р. (до постанови РНК СРСР від 15 квітня 1936 р. "Про організацію внутрішньовідомчого фінансового контролю і документальної ревізії"), в якому чітко встановлювалися функції ревізора й експерта-бухгалтера, а також визначався порядок призначення і проведення документальних ревізій і судово-бухгалтерських експертиз.

Отже, 1936 рік можна охарактеризувати як час розмежування ревізії і судово-бухгалтерської експертизи, сфер дій ревізора та експерта-бухгалтера, визначення основних відмінностей в методах їх роботи.

У 1938 р. Бюро судово-бухгалтерської експертизи було ліквідоване. Судовим і слідчим органам надавалося право призначати для проведення судово-бухгалтерської експертизи спеціалістів незалежно від того, перебували вони раніше в експертній організації чи ні. Однак у зв'язку з низькою кваліфікацією ряду практикуючих експертів-бухгалтерів у 1940 році постало питання про необхідність відновлення діяльності Бюро судово-бухгалтерської експертизи. Проте вирішення цього питання затягнулося у зв'язку з Великою Вітчизняною війною. Лише в 1945 р. Прокуратурою СРСР поставлено питання перед Всесоюзною радою науково-технічних товариств (ВРНТТ) про організацію при ньому Всесоюзного бюро судово-бухгалтерської експертизи зі створенням філій на місцях. Цю пропозицію підтримала Президія ВРНТТ, але її так і не було втілено в життя.

Попередній досвід роботи судово-слідчих органів сприяв розумінню того, що експерти не повинні обиратися випадково. Тому при Московській міській прокуратурі та Відділі боротьби з розкраданням соціалістичної власності (ВБРСВ) Москви із найбільш кваліфікованих експертів-бухгалтерів створювалися комісії консультантів. До їх функцій належало позапроцесуальне консультування слідчих і працівників ВБРСВ, самих експертів-бухгалтерів за складними справами, а також виправлення помилок у висновках останніх тощо.

Один з основних етапів становлення та подальшого інтенсивного розвитку судово-бухгалтерської експертизи припадає на кінець 40-х років. Так, 4 червня 1947 р. Президія Верховної Ради СРСР видала Указ "Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна". Виконання цього Указу призвело до збільшення кількості справ з розслідування господарських злочинів, що у свою чергу вимагало широкого застосування спеціальних знань з бухгалтерського обліку та одержання доказів у формі висновків експертів-бухгалтерів. Отже, знову постало питання про необхідність створення відповідної експертної установи, фахівці якої могли б кваліфіковано проводити експертні дослідження.

Лише в 1952 р. створено Бюро державної бухгалтерської експертизи при Міністерстві фінансів СРСР з філіями на місцях. Діяльність Бюро регулювала низка нормативно-правових актів, зокрема: Положення про Бюро державної бухгалтерської експертизи при Міністерстві фінансів СРСР, затверджене Радою Міністрів СРСР 19 травня 1952 p., Інструкція Міністерства фінансів щодо застосування цього положення, а також Порядок проведеннярозрахунків за судово-бухгалтерські експертизи. Цими нормативними документами на Бюро та його філії покладалися функції з проведення судово-бухгалтерських експертиз у кримінальних і цивільних справах за завданням органів розслідування, прокуратури, судів та арбітражу.

У 1957 році Радою Міністрів УРСР республіканську філію Бюро перетворено в Бюро державної бухгалтерської експертизи при Міністерстві фінансів УРСР з філіями при його обласних відділеннях.

Для покращання робота експертів було також створено єдину систему експертних установ. Зокрема, в 1962 р. створено Центральний науково-дослідний інститут судових експертиз, з появою якого відбулося фактичне поєднання практичної роботи експертів з науковими дослідженнями в цій галузі.

Отже, в 60-х роках XXст. судово-бухгалтерська експертиза, яка виникла з практичної необхідності використовувати спеціальні знання і навички бухгалтерів при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, перетворилася на самостійну галузь знань.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 січня 1970 р. Бюро бухгалтерської експертизи та його обласні філії в повному складі штатних працівників підпорядковано Міністерству юстиції України з метою поліпшення діяльності Бюро та координації його функцій. Міністерством юстиції України, в свою чергу, за погодженням з Прокуратурою та Верховним Судом України, затверджено Інструкцію про порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз в Бюро державної бухгалтерської експертизи Міністерства юстиції України (30 грудня1974 р.), якою визначалися процесуальні, організаційні, правові засади призначення та проведення судово-бухгалтерських експертиз.

У квітні 1990 року республіканське Бюро було ліквідовано, а його кадровий склад переведено до Київського та Харківського науково-дослідних інститутів судових експертиз та Одеської лабораторії південного регіону України, в яких продовжувалося виконання функцій покладених в минулому на Бюро. З прийняттям Закону України "Про судову експертизу" у 1994 році мережа науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України розширилася: створено Донецький, Львівський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз з відповідними підрозділами.

Дата добавления: 2014-01-04