Психолого-педагогічні методи корекційного впливу

Лекція 7. Соціальна корекція і терапія

Завдання для практичного заняття.

Складіть діагностичний інструментарій для проведення соціальної діаг­ностики певної соціальної групи (категорії) клієнтів чи окремої особи.

Розробіть заходи для проведення соціальної профілактики нега­тивних явищ у молодіжному середовищі.

Рекомендована література:

1. Фирсов М.В., Шапиро Б.Ю. Психология социальной работьі: Содержание и методьі психосоциальной практики.: Учеб. пособие для студ. вьісш. учеб. заве­дений. — М.: Изд.центр "Академия", 2002.

2. Дети в кризисньїх ситуациях: профилактика негативньїх явлений и социаль-но-психологическая помощь /под общ. ред. И. Д. Зверевой. — К.: Наук. Світ, 2001. — 63 с. — (Б-ка соц. работника /соц. педагога). — (Сер. "Благополучне детей и молодежи: возможности соц. работьі").

3. Діяльність соціальних служб для молоді. — К., 1998.

Соціальна корекція — це діяльність соціального суб'єкта з виправлення тих особливостей психологічного, педагогічного і соціального плану, що не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам.

Корекційний вплив здійснюють в різних напрямках.

Відновлення — відтворення тих якостей соціального об'єкта, що переважали до появи відхилення.

Компенсування — посилення якостей діяльності соціального об'єкта, що можуть замінити втрачене в результаті певних порушень.

Стимулювання — активізація позитивних якостей, діяльності соціального об'єкта, формування визначених ціннісних орієнтації, установок окремих клієнтів, створення позитивного емоційного фону і відносин у мікросоціумі.

Виправлення — заміна негативних властивостей, якостей соціального об'єкта на позитивні.

Соціальна корекція здійснюється на загальному позитивному фоні взаємодії соціального середовища з індивідом і в таких напрямках: соціальна корекція взаємодії клієнта і середовища в умовах психологічної корекції індивідуального випадку, корекції соціальних наслідків психологічної проблеми, погіршення матеріального становища, біхевіоральних проблем, соціальної корекції взаємовідносин в ситуації конфлікту.

Виділяють такі методичні підходи: психолого-педагогічні, соціальне научіння, соціальна корекція конфліктної ситуації.

Придушення — суворе припинення і обмеження дій і вчинків особистості, щоб уникнути тих з них, які можуть нанести шкоду. Соціальний працівник силою свого авторитету намагається припини­ти прояви агресії, приглушити їх і, зайнявши лідируючу позицію, підкорити собі.

Витіснення — метод викликати інший, більш благополучний стан, замінюючи тим самим агресивне переживання. Він використовується з метою усунути негативні прояви через включення особистості в діяльність. Вибудовується ланцюжок дій, які спрямовані на зняття неблагополучного стану: витіснити — замінити — відволікти. Цей метод використовується, коли неблагополучний стан вже не є ситуативним, а наближається до асоціальної поведінки, але призупинити дані негативні прояви немає можливості внаслідок певних обставин, індивідуальних особливостей об'єктів, динаміки стану.

Ігнорування — спеціально інструментована здібність не звернути увагу на неблагополучний стан особистості. Метод використовується для поступового вгасання несприятливого стану. Метод є виправданим, коли неблагополучний стан наближається до спаду, спостерігається вгасання негативних емоцій, але якщо сильні переживання знаходяться в апогеї свого розвитку, використання цього методу виключається.

Санкціонування (яке обмежується часом) — метод, який зумовлює дозвіл і право на прояви певного неблагополучного стану (апатії, смутку, нудьги), незважаючи на те, що воно не виправдовує очікувань оточення і відхиляється від соціальних норм і цінностей. Мета — поступовий вихід із стану сильних переживань і їх вгасання. Використання санкціонування не дозволяється, коли індивід знаходиться у стані злості, гніву, ненависті для того, щоб допомогти запобігти пригніченому стану, ситуації "емоційного зараження", довготривалості і повторюваності певних станів.

Концентрація на позитивному — зосередження на позитивному у самій особистості і переорієнтація уваги на позитивне в об'єкті, в іншій людині, проти якої були спрямовані злість, роздратованість, гнів. Мета — навчити індивіда саморегуляції, самоконтролю, встановленню рівноваги між зовнішніми впливами, внутрішнім станом і формами поведінки людини.

Соціальне научіння — навчання поведінці шляхом спостереження та імітації і під впливом заохочень і покарань. Завдання соціального працівника — заохочувати кооперативну поведінку клієнта, його намагання до співробітництва, навчання позитивного мислення через використання позитивних формулювань тощо. За допомогою спостереження і наступної поведінкової практики індивід у змодельованих ситуаціях може підняти у собі впевненість у тому, що в інших ситуаціях він буде вести себе більш ефективно. По мірі того, як клієнт починає отримувати задоволення від своєї нової поведінки, у нього розвивається більш позитивне сприйняття себе. Коли поліпшення досягнуто, воно буде більш міцним, якщо клієнти приписують його факторам, які знаходяться під їхнім контролем, а не соціального працівника.

Соціальна корекція в умовах конфлікту проводиться соціальним працівником у напрямку пом'якшення напруги, яка виникла у соціумі, взаємовідносинах між особистістю і соціальним середовищем, різними соціальними групами.

Соціальна робота у розв'язанні конфліктних ситуацій спирається на технологічні прийоми конфліктології і соціальної психології.

Дата добавления: 2014-01-04