Завдання для практичного заняття

Найбільш дієві методи соціальної терапії: трудова, терапія самовиховання, методи поведінкової терапії у групі, дискусійна терапія, соціотерапія, музикотерапія, ритмотерапія, арттерапія, кольоротерапія, психогімнастика, натурпсихотерапія, логотерапія, бібліотерапія, імаготерапія.

Психотерапія

Методичні прийоми: переговори, посередництво, інтегральна угода.

Переговори — пошук згоди за допомогою безпосереднього обговорення між учасниками конфлікту.

Посередництво — спроба нейтральної третьої сторони розв'язати конфлікт за рахунок поліпшення комунікації і висунення пропозицій.

Інтегральна угода — угода між сторонами конфлікту, в якій поєднуються інтереси обох сторін у напрямку взаємної згоди. В умовах інтегральної угоди позиція "я виграв — ти програв" перетворюється на позицію "я виграв — ти виграв". Ключовим фактором у розв'язанні конфліктів є довіра сторін. Соціальна терапія

Соціальна терапія — цілеспрямований процес практичного впливу відповідних державних структур, громадських організацій і об'єднань, у тому числі і релігійних, на конкретні форми прояву соціальних відносин чи соціальних дій. Соціальна терапія здійснюється на фоні загального складного становища особистості чи соціальної групи, соціального неблагополуччя, коли соціальна проблема розглядається з точки зору соціальної хвороби, яка потребує виліковування.

Соціальна терапія як технологія соціальної роботи застосовує прийоми, техніки впливу на особистість та її оточення, виходячи із специфіки соціальної ситуації, змісту, завдань соціальної терапії, рівня соціальної структури суспільства, на якій вона проводиться.

З великої кількості методів психотерапії в практиці соціальної роботи широко застосовуються: суггестивна психотерапія, групова, поведінкова, сімейна, ігрова, раціональна психотерапія, самонавіювання.

Трудова терапія заснована на тонізуючому і активізуючому впливі праці на психофізичну сферу людини.

Терапія самовиховання — активний процес формування люди­ною себе як особистості відповідно до поставленої мети на основі соціально обумовлених уявлень про ідеал власного "я".

Метод самовиховання є найбільш успішним, якщо застосовувати його на базі аутогенного тренування. У технологічному аспекті цей метод включає такі прийоми: 1) самовивчення, самооцінка;. 2) переоцінка власної особистості; 3) самоаналіз, переоцінка минулого, виявлення індивідуальних психологічних бар'єрів; 4) створення бажаного образу "я"; 5) формулювання індивідуальних формул намірів; 6) використання прийомів самопереконання, самозаохочення і самонавіювання; 7) сюжетна сенсорна репродукція поводження "Я-образу" в різних ситуаціях діяльності і спілкування; 8) "накладання" стереотипів "Я-образу" на реальну поведінку в процесі повсякденного життя і діяльності.

Методи поведінкової терапії в групі спрямовані на формування соціальних умінь і навичок. Методичні прийоми поведінкової терапії визначаються метою соціального впливу на клієнта, створенням такого соціального фону, в якому особистість набуває впевненості в собі, власних можливостях, формується її життєва компетентність, створюються умови для набуття самостійності і незалежності.

Розрізняють такі види тренінгових занять: тренінг подолання боязкості, тренінг активності, виявлення власної думки, подолання підвищеної чутливості до критики і оцінок оточення, проведення дискусії на певну тему у групі, розвиток навичок конструктивного спору. Використовують різні поведінкові тренінги, в основі яких знаходяться різнобічні вправи, наприклад, створення ситуацій підвищених труднощів чи різні методики оцінки реакцій клієнта групою тощо.

Дискусійна терапія — обговорення в групі соціальної проблеми чи життєвої ситуації клієнта з метою позитивного впливу на нього, використовуючи групову динаміку.

Основні змістовні моменти групової дискусії: розкриття проблем, які пов'язані із самостійністю, відповідальністю й активністю; формування адекватного ставлення до проблеми, яку необхідно вирішити, активної мотивації до участі у роботі групи, норм і традицій групи; аналіз групової динаміки з виходом на проблематику окремої людини.

Соціотерапія — вплив на соціальне оточення клієнта за допомогою державних і громадських організацій.

Музикотерапія — один із давніх методів впливу на психіку особистості, який може використовуватися і в медичних цілях. Групові, Індивідуальні музикотерапевтичні заняття включають в себе, із врахуванням актуальної ситуації в групі, музичну тему, яка викликає у Слухачів переживання, які пов'язані з їхнім минулим, сьогоденням і майбутнім. Відмічено, що цей метод є найбільш ефективним, якщо музичний твір виконує сам терапевт, тому що це сприяє виникненню Обставин спонтанного взаємовпливу, більшої аутентичності, довірливості. Складання музичної програми вимагає певної режисури, знання потреб, рівня культури клієнтів, які беруть участь у даному терапевтичному впливі.

Ритмотерапія тісно пов'язана з музикотерапією та іншими засобами мистецтва, ритмом природи, певними біоритмами життя, які їластиві людині. Красива ритмічна музика сприяє гармонійному емоційному розвитку людини у праці, побуті тощо. У цілому ритмотерапія дозволяє клієнтам виконувати різні соціальні ролі і задовольняти потреби в емоційних зв'язках, розвиває естетичні потреби і збагачує новими засобами емоційного вираження.

Арттерапія — лікування мистецтвом. Виділяють кілька варіантів цього методу:

• використання вже існуючих творів мистецтва через їх аналіз та інтерпретацію клієнтами;

• спонукання клієнтів до самостійної творчості;

• використання творів мистецтва і самостійна творчість клієнтів;

• творчість самого спеціаліста — ліплення, малювання тощо, яка спрямована на взаємовплив із клієнтом.

Кольоротерапія. Психологи давно звернули увагу на вплив кольору на продуктивність праці: наприклад, продуктивність праці (фізичної) при червоному кольорі на короткий термін підвищується, при синьому — знижується. Такий вплив спостерігається і при розумовій праці. Вплив кольору на людину постійно враховується професійними дизайнерами. У плані діагностики суттєве значення має ставлення до тих чи інших кольорів самих клієнтів, інформацію про які отримують не тільки шляхом тестування чи опитування, але і спостереження (колір одягу, краватки тощо). В окремих випадках "соціалізовані" (знакові) кольори справляють такий самий вплив, як і слова (наприклад, портрет близької людини, колір прапора тощо). Іноді слід звернути увагу клієнта на доцільність спеціального вибору кольору одягу (сорочка, плаття, костюм, краватка тощо) залежно від необхідності моделювати той чи інший настрій. При всіх суперечках відносно впливу конк­ретного кольору на емоційний стан людини є певні загальні закономірності: довгохвильова частина видимого спектра (найбільші хвилі у червоного кольору, потім у жовтогарячого, жовтого і т.д.) діє збудливо (мобілізує, стимулює), а короткохвильова (починаючи з блакитного кольору) заспокоює чи пригнічує. Ці відомості також доцільно повідомляти клієнту і рекомендувати йому вчитися самостійно підбирати необхідний колір як з метою стимуляції, так і корекції свого стану.

Психогімнастика — одна із форм психотерапії, при якій взаємовплив на клієнта заснований на руховій експресії, міміці, пантомімі. Вправи спрямовані на досягнення двох цілей: зменшення напруги і вкорочення емоційної дистанції учасників групи, а також вироблення вміння висловлювати почуття, побажання, — свої та іншої людини. Наприклад, вправи зі зняття напруги складаються із простих рухів: я йду по воді, по гарячому піску, поспішаю на роботу, повертаюсь з роботи тощо. Поєднання міміки, жесту, рухів і дотику створює більш повну можливість виявлення і передачі своїх почуттів і намірів без слів. Для клієнта це є необхідним переживанням і пізнанням того, що своїм тілом можна висловити думку більш переконливо, ніж словом.

Натурпсихотерапія — метод лікування природою (ландшафтотерапія). Значення цього методу зростає внаслідок урбанізації соціаль­ного середовища, погіршення екології, росту відчуженості людини і Від природи.

Логотерапія — розмовна психотерапія. Спеціаліст розмовляє з клієнтом, намагаючись вербалізувати для нього його емоційний стан, щоб за допомогою цього клієнт сам розв'язав складну ситуацію. В особистості клієнта повинна відбутися перебудова, яку він самостійно; знаходить як конструктивні зміни у самому собі. Це приносить задоволення, підвищує ступінь самоповаги, сприяє становленню зрілої особистості.

Бібліотерапія. У процесі читання книжок клієнт веде записи, аналіз яких допомагає об'єктивно оцінити власний стан. Список книжок психотерапевт підбирає відповідно до проблеми клієнта.

Імаготерапія — використання у цілях терапії гри образами в умовах творення особистістю образу самого себе. Прийоми імаготерапії: аналіз літературного твору у завчасно заданій ситуації, переказ і драматизація народної казки, театралізація оповідання, відтворення класичної і сучасної драматургії, виконання ролі у спектаклі.

Ігротерапія — використання ігрових вправ (рольових ігор, ситуаційних ігор, статичних, рухливих та ін.) з метою створення благополучних умов для особистісного росту, зміни ставлення до свого "Я"/ Підвищення рівня самосприйняття тощо. У грі виявляються різні форми подолання травмуючих переживань.

Нейролінтвістичне програмування (НЛП) — унікальна технологія впливу на людей і своєрідний погляд на комунікацію і розвиток людини, які відображені у працях Д. Гріндера, Ф. Бендлера, В. Сатіра, М. Еріксона. Предметом НЛП є "мови", які використовуються для взаємодії як відображення внутрішніх програм, що задані на рівні нейронних зв'язків, аналізу різних способів отримання інформації про світ і реагування на них окремих людей. Техніки НЛП широко використовуються при психологічному консультуванні і психотерапії особистості, яка відчуває різні утруднення: утруднення у спілкуванні, апатію, невпевненість, стреси, фобії, шкідливі звички тощо. НЛП — це витончений інструмент, який дозволяє швидко отримати Інформацію про бажаний і похідний стан клієнта і відповідно до цього гнучко підібрати найбільш дієву техніку для досягнення необхідного результату. НЛП тому так популярні, що засновані на численних, досить конкретних техніках і технологіях, що часто пов'язані із активізацією таких методик: "якірування", "змах", "віддзеркалювання", "лінія життя", "кришталеві шари", "коло досконалості", "інший "Я", "остання крапля" тощо. Цінним є те, що кожна з цих процедур має свої конкретні цілі і досить докладно описана в літературі. Щоб обрати найбільш ефективну стратегію для надання допомоги конкретній особистості у вирішенні її проблеми, необхідно передусім встановити її репрезентативну систему (провідну модальність і субмодальність), рапорт з партнером, потім виявити причини його неспокою. При цьому можна використовувати наступну схему: визначити вислови (зовнішній ключ), які показують, що клієнт переживає небажаний стан, тобто провести калібровку; закріпити цей стан "якорем"; попросити клієнта мисленнєво повернутися до минулого, коли він переживав ті ж самі почуття; із розповіді клієнта вичленити деталі, які мають відношення до його стану; повернути клієнта у сьогодення, потурбуватися про його комфортність і безпеку. Створивши позитивний емоційний стан, слід вибрати техніку для його закріплення чи для переформування минулого негативного досвіду (рефрейминг). Хоча оволодіти техніками і технологіями НЛП може кожна чуттєва, зацікавлена і уважна людина, його використання потребує кваліфікованої підготовки і великого почуття відповідальності.

Питання і завдання до семінарського заняття:

1. Обговоріть наукові підходи до визначення понять "соціальна корекція" і "соціальна терапія".

2. Чим відрізняється соціальна корекція від психологічної і пе­дагогічної корекції? Порівняйте.

3. Чи є виправданим, на вашу думку, застосування медичного терміну "терапія" стосовно соціальної роботи? Поясніть свою точку зору.

4. Визначте особливості соціальної корекції і терапії в роботі з різними клієнтами.

5. Чому для застосування соціальної корекції і терапії необхідна спеціальна підготовка?

Складіть алгоритм соціальної роботи із клієнтом, який звернувся в соціальну службу з приводу складного соціального становища.

Рекомендована література:

1. Социальная работа /под общей редакцией проф. В.И. Курбатова. — Ростов н\Дону: "Феникс", 2000. — 576 с.

2. Моделювання та впровадження програм щодо формування здорового способу життя. — К.: Наук. віт. /під заг. ред. /. Звєрєвоїі Г. Лактіонової. —56 с.

3. Психодрама. Г. Лейтц. Классическая психодрама Я.Л. Морено. — М.: Про­гресе, 1994. — С. 195-215.

4. Корнелиус X., Фейр Ш. Вьіиграть может каждьій. Как разрешать конф-ликтьі. — М.: Стрингер, 1992. — С. 18-32.

6. Профілактика і терапія засобами мистецтва /під заг. ред. 0.1. Пилипенка. - К., 1996. — 56 с.

Дата добавления: 2014-01-04