Предмет і завдання фонетики

План

Тема. Фонетика. Звуковий склад української літературної мови

Лекція 3

1. Предмет і завдання фонетики.

2. Фонетичне членування мовного потоку.

3. Аспекти вивчення звуків мови.

4. Науково-лінгвістична транскрипція

5. Анатомо-фізіологічні передумови творення мовних звуків. Будова мовного апарату людини

Основна література

Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська літературна мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ “Академія”, 2006. – 368 с.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.,1972. – Ч. 1.

Карпенко Ю.О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови. – Одеса, 1996.

Сучасна українська літературна мова / А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін.; За ред. АП.Грищенка. – К.: Вища школа, 1997. – 414 с.

Сучасна українська мова. Фонетика / За ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969.

Сучасна українська мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.; За ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 1991 (1998, 2001).

Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я.Плющ, С.П.Бевзенко, Н.Я.Грипас та ін.; За ред. М.Я.Плющ. – К., 1994.

Тоцька Н.І. Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. – К., 1981.

Термін фонетика (від грец. рhone – звук, голос; phoneticos – звуковий, голосовий) має два значення: 1) звукова будова мови і 2) розділ лінгвістики, який вивчає звуковий бік мовної комунікації.

Звукова матерія мови є основою її існування, тією базою, яка уможливлює спілкування людей за допомогою мови. Поза звуковою матерією мова не існує й не може існувати. Винайдення людством письма було зумовлене необхідністю збереження усної мови в часі і просторі, тому письмова форма мови є своєрідним графіко-орфографічним “одягом мови”.

Водночас одиниці мови, які становлять її звукову матерію, на відміну від інших її одиниць (морфем, слів, словосполучень, речень), не мають самостійного значення. Проте, не маючи самостійного значення, звукові одиниці слугують утворенню інших мовних одиниць, як граматичних, так і лексичних, що мають свою семантику.

Відтак, очевидним є той факт, що звуковий бік мови існує не сам собою і не сам для себе, а в граматиці й лексиці мови. Тобто, реалізуючись у словниковому складі й граматичній будові, звукові одиниці виконують певні функції.

Від часу виникнення терміна фонетика на позначення окремої лінгвістичної дисципліни зміст його значно розширився, оскільки сьогодні фонетика вивчає не тільки звук як найменший сегмент мовленнєвого потоку, а й наголос, інтонацію, членування мовленнєвого потоку на склади, фонетичні слова, синтагми, фрази, фоноабзаци тощо. Крім того, сьогодні можна вважати подоланим протиставлення функціонального (власне лінгвістичного) опису звукової будови мови описові артикуляційно-акустичному. Це протиставлення, як відомо, виникло з уведенням у науковий обіг терміна фонема, пов’язаного з іменем видатного мовознавця І. Бодуена де Куртене, який уперше наголосив на необхідності вивчення звуків у механізмі мови з морфологічного (словотворчого й словозмінного) погляду. Його концепція лягла в основу багатьох фонетичних (фонологічних) шкіл, які, розвиваючи теорію фонеми і фонетичних чергувань І.Бодуена де Куртене, сформували два погляди на фонетику як науку. За одним із них, фонетика має вивчати артикуляційні та акустичні властивості звуків мовлення, а функціональну роль мовних звуків повинна вивчати інша дисципліна – фонологія.

Прихильники другого погляду, слідом за Л. Щербою, засновником Ленінградської (Петербурзької, або, за іменем засновника цієї школи, Щербівської) фонологічної школи, вважають, що “… займатися фонологією у відриві від фонетики... так само неможливо, як займатися функцією будь-якої форми у відриві від конкретних випадків її вживання у мовленні”.

Отже, фонетика повинна вивчати не тільки природу звуків, а й їхні функції. Таким чином, завдання фонетики як одного з розділів лінгвістики полягають у тому, щоб виявити інвентар звукових засобів мови, визначити системні відношення між ними та описати функціонування цих засобів у реальних мовленнєвих актах. Таке розуміння предмета й завдань фонетики покладено в основу цього підручника.

Досягнення фонетичної науки за останні десятиліття полягають не тільки у виявленні великої кількості нових фактів, одержаних унаслідок застосування природничо-наукових методів дослідження, а й в опрацюванні принципово нових підходів до опису звукової комунікації. Тому основне наше завдання полягало у системному викладі фактів української мови відповідно до сучасних даних щодо фонетичного компонента мови. Це й зумовило включення до розділу “Фонетика” інформації, яка раніше була відсутня у підручниках (про артикуляційну базу української мови, просодію й інтонацію, породження мовлення, типологію складу та ін.).

Дата добавления: 2014-01-05