Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Принципи виділення фонем у мові

Читайте также:
  1. Виділення об'єктів
  2. Визначальні принципи гаранти свободи совісті й свободи релігії такі.
  3. Границы программирования. Принципиальная и практическая неразрешимость.
  4. Джерела та основні принципи інформаційного забезпечення економіко-правового аналізу і аудиту
  5. Еколого-економічні принципи ефективного використання території та основні принципи ґрунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства.
  6. ЕЛЕКТРОННА ПОШТА. ПРИНЦИПИ РОБОТИ. ПРАВИЛА УТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ АДРЕСИ
  7. Загальні принципи кредитування та облік кредитів банку.
  8. Загальні принципи права
  9. Загальні принципи регулювання економіки.
  10. Загальні принципи та сфера застосування консолідованої фінансової звітності
  11. Мета та принципи воєнно-економічної політики.
  12. Необхідність, завдання і принципи експертної оцінки вартості підприємства

Фонема й алофон. Різновиди алофонів

Фонема як функціональна одиниця не збігається зі звуком, оскільки вона є узагальненням усіх її звукових реалізацій, певною абстракцією.

Конкретний вияв фонеми у мовному потоці називається алофоном (або відтінком) фонеми. Усі мовні звуки є конкретними реалізаціями фонем.

Алофони, пов’язані з місцем у слові (початок, кінець), а також положенням щодо наголосу (для голосних), називаються позиційними.

Алофони, зумовлені впливом сусідніх фонем, називаються комбінаторними.

Не залежний ні від позиції в слові, ні від сусідства інших фонем алофон називається основним. Тому він може бути виділений із мовного потоку і легко вимовлений. Інші алофони досить важко вимовити ізольовано.

У мовленні є ще так звані факультативні алофони (варіанти) фонеми, зумовлені або різними стилями вимови, або діалектними чи індивідуальними вимовними особливостями мовців. При цьому такі алофони можуть співіснувати паралельно з основним. Кожна фонема може реалізуватись у певних, властивих їй фонетичних положеннях. Сукупність цих положень називається дистрибуцією. Наприклад: у слові лак фонема /а/ реалізується в основному алофоні [а]; у слові ляк – у комбінаторному алофоні [·а]; у слові лазь – в іншому комбінаторному алофоні [а·]; у слові ляльці – у комбінаторному алофоні [·а·]; у слові нам – у комбінаторному алофоні [ã] і т. ін.

Кінцевою метою застосування на практиці методів аналізу різних фонологічних шкіл є чітке встановлення фонологічного статусу звуків конкретного мовленнєвого відтинку (слова). Проте у жодної зі світових фонологічних шкіл немає бездоганного розв’язку проблеми встановлення складу фонем слова, зокрема істотні розбіжності, які сформувалися між школами в процесі розвитку вчення про фонему, полягають у визначенні фонеми й алофона. Щодо ЛФШ й МФШ, то питання про те, що є основною одиницею фонологічної системи – фонема чи диференційна ознака – вони розв’язують на користь фонеми. Однак підходи до ідентифікації фонем у цих шкіл різні.

Представники ЛФШ, розглядаючи фонему як звуковий тип, як мінімальну одиницю звукової будови мови, у центр своєї уваги ставлять функцію фонеми, що полягає в розрізненні й розпізнаванні значущих одиниць – морфем, а через них і слів. Згідно з концепцією ЛФШ, у складі однієї й тієї самої морфеми можуть бути різні фонеми (як наслідок чергувань фонем у морфемі). Наприклад: у словах збити і спити та сама префіксальна морфема представлена різними фонемами (/з/і /с/), у словоформах ніготь і нігті коренева морфема має різний фонемний склад /н'іг/ і /н'іх/ унаслідок чергування фонем /г/:/х/. Для ЛФШ концептуально важливим є визнання автономності фонеми, яка виявляється насамперед у тому, що носії мови легко членують на фонеми будь-яке слово, в тому числі й незнайоме.



Як уже зазначалося, самі по собі фонеми не мають значення, вони тільки потенційно можуть бути пов’язані зі змістом. У мовному потоці фонеми розрізняються не значенням, а неоднаковим звучанням. Звукова відмінність є обов’язковою умовою існування фонеми і виконання нею ролі – бути формою, елементом плану вираження мовного знака.

Таким чином, послідовники Щербівської ідеї щодо потенційного зв’язку фонеми зі значенням розуміють цей зв’язок як здатність фонеми розрізнювати не зміст (не значення), а змістові одиниці (слова і їх форми). Відриваючись від морфеми, звук набуває певної самостійності, незалежності. Відтак ЛФШ визнає лише генетичний зв’язок фонеми з морфемою.

Представники Московської фонологічної школи не визнають автономності фонеми, розглядаючи фонему як елемент морфеми. Тому, на їхню думку, поза морфемою фонема не існує. Використання морфологічного критерію при визначенні фонемного складу мови і варіативного ряду звуків, що виступають реалізаціями однієї й тієї самої фонеми, є найважливішим принципом МФШ. Згідно з цим принципом, фонему /з/ можна розглядати як таку, що реалізується в українській мові у звуках [з]збити; [с]спити, зцементувати; [ш]зшити; [ж]зжувати.

Для об’єднання різних звуків ув одну фонему прихильники МФШ використовують так званий додатковий розподіл (додаткову дистрибуцію), згідно з яким ці звуки чергуються залежно від фонетичних позицій, посідаючи одне й те саме місце в тій самій морфемі. У контексті теорії позицій (умови функціонування й реалізації фонем у мовленні) як одного із важливих аспектів МФШ позиційні чергування можуть залежати від фонетичних або морфологічних чинників. Фонетичні чергування призводять до чергування звуків, у яких реалізується одна і та сама фонема; морфологічні – до чергування фонем. У сильних позиціях виступають основні представники фонем, або домінанти, а в слабкихваріанти фонем. Крім сильної і слабкої позиції, послідовники МФШ виділяють ще позицію нейтралізації (нерозрізнення) фонем. Функціональна одиниця, що виступає в цій позиції (позиції нейтралізації), кваліфікується МФШ як гіперфонема.

Опис системи фонем української мови в нашому курсі здійснено з позицій ЛФШ, які розвиває Н. Тоцька у своїй структурно-семантичній концепції фонеми.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Принципи виділення фонем у мові

Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 1578; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.81.79.128
Генерация страницы за: 0.01 сек.