Як соціальне і фізичне оточення впливає на дітей?

Усі наукові досліди педагога Рума виявляють міцну підлеглість дитини її фізичному і соціальному оточенню. Діти, які живуть в різних соціальних умовах, більш між собою відрізняються, ніж діти, що належать до різних націй, рас. Умови житія – помешкання, їжа, повітря – дають великі відміни.

Цікаво розглянути дослідження самого Рума, проведене в школі у Брюсселі, де діти відзначалися дуже слабими інтелектуальними здібностями, були брехливі і злодійкуваті. Зібрані на них відомості виявили, що більшість з них не знають материнського виховання (мати або вмерла, або цілий день на роботі), живуть 5 —10 чоловік в одній кімнаті, погано їдять. Не дивно, що ці діти старцюють, вчиняють дрібні злодійські вчинки. Тут ми ясно бачимо і фізичний, і моральний, і інтелектуальний наслідок впливів несприятливого оточення.

Хронічне недоїдання затримує інтелектуальний і моральний розвиток дитини, які б не були її природні здібності. Проти фізичного занепаду дітей засоби знайдено: поліпшення санітарних норм і умов життя, організація шкіл на повітрі, дитячі санаторії і т. д. Для забезпечення інтелектуального і морального розвитку дітей треба забезпечити соціальні засоби, бо діти завжди виростають під впливом того соціального оточення, в якому вони виростають, яка б спадковість не була. Людина стає тою чи іншою завдяки контактам з людьми. Ці контакти придушують одні інстинкти, викликають до життя інші.

Спочатку діти до 5-6 років не виявляють соціальних нахилів, вони індивідуалісти, навіть егоїсти. Але з розвитком мови у дитини пробуджується інтерес до товаришування, спочатку з іграшками (розмовляє з ними), потім з товаришами. Тут велика роль належить дитячому садку. Це важливий момент, коли дитина перестає бути одинокою і порівнює себе з другими дітьми. З цього моменту починається справді розвиток усіх душевних індивідуальних рис дитини (любов, заздрість, ревнощі, пошана другої особи і самопошана, честолюбство, щирість і т. д.).

Цікаві ті спостереження, які слід робити кожному вихователю, слідкуючи, як спеціалізація життя впливає на характер дитини. З шкільним віком соціальний інстинкт дітей набирає такої свідомості, що стає керуючим фактором у вихованні дитини, в її поведінці. Цей вплив збільшується у віці 14-16 років, причому може мати однаково позитивний і негативний характер. Наприклад, якщо діти занедбані, злодії, провели деякий час в тюрмі, то вплив оточення штовхає їх на шлях злочинності, і тільки заміна умов життя може перемогти сумні наслідки. Часто діти групуються не для досягнень якоїсь соціальної мети, а лише із-за персональної користі.

Збираючи матеріал, пояснюючи ґрунти, на яких асоціюються діти, Рума дає нам зразки і великого громадського впливу: так, діти в одній школі в Брюсселі зорганізувались в таку театральну групу таємно від шкільного начальства.

Вони найняли якийсь льох і там давали платні публічні вистави із свого репертуару, який вигадував сам голова групи. Четверо дітей 12-14 літ зорганізувалися в літературний клуб. Групування дітей ведеться по вулицях, районах, кожен має своє прізвище. Цінуються такі риси, як чесність, фізична спритність, мужність. Метою товариства є організація ігор, спорт і т. п.

Крім численних угруповань, соціальний інстинкт виявляється у потребі дружби, в почутті ніжної симпатії. Цікаво спостерігати, які саме риси приваблюють дітей одне до одного. Тут ми маємо мало спостережень. Одне тільки відомо усім психологам, що дитина потребує любові і ласки, симпатії.

Якщо порівняти дітей, які виховуються з материнською любов'ю та ласкою, з тими, що в дитячих притулках, то останні ніколи не будуть такі веселі, урівноважені, як перші.

Суворий осуд або похвала впливають на якість дитячої праці. Це почуття викликає у дітей бажання перемогти товаришів у праці, конкуренцію, суперництво.

Суть соціального виховання в новій школі:

1) товариська атмосфера в школі і довірливі відносини між вчителями та учнями;

2) учнівське самоврядування;

3) заміна класу нечисленними рухливими групами;

4) реформа методів навчання (перехід від пасивних до активних);

5) заміна навчальних програм в середній школі.

Держава, церква, клуби, кіно, театр та інші соціальні організації теж мають соціальний вплив на виховання дитини.

Мертва й невпливова та школа, яка обмежує своє виховання лише теоретичними порадами, а не упорядковує учням правдивий осередок соціального життя і соціальних взаємовідносин. З суб'єктивної точки зору виховання складається з системи вражень і виразів; з об'єктивної – воно є засобом стимулювати в дитині і враження, і вираження. Школа стає осередком для цих духовних вражень, які переробляються в свідомості дитини не тільки відповідно до її індивідуального душевного складу, а й відповідно до того соціального осередку, в якому вони приймаються.

Групи соціально-виховного осередку:

1. Родина. І хоч як би високо ми не ставили значення родини в моральному відношенні, ми не можемо не бачити, що для охорони малих, для їх виховання сучасна родина не може виконати усе необхідне. Потрібні другі органи – так виникли ясла, їх спочатку обслуговували родини робітників, з демократизацією життя – артистичні, економічні, наукові, громадські. Але вони не є соціальною формою, бо лише зберігають підростаючий контингент малих. Соціальне виховання розпочинається з 4-5 літ – дитсадки, школи, гральні майдани. Першою соціальною формою є гра. Гра та праця були і будуть тими природними процесами, які найкраще розвивають і виявляють соціальні нахили, почуття, соціальну свідомість.

Професор соціології Сміт ставить гру як одне з найзначніших соціальних ґрунтувань родини. Він дорікає батькам і педагогам, що вони не надають значення дитячим іграм. В іграх розвиваються дитяча думка шляхом переймання, уява, творчість, спритність, самопорозуміння. Не треба забувати і індивідуально-психологічного значення гри: дає радість, розвивається творчість. Потреба до гри залишається і у дорослих.

Ніколи не треба забувати про ігри і якнайбільше їх використовувати.

Велике соціальне значення має у вихованні праця: індивідуальна сприяє розвитку творчих сил дитини – підносить соціальну свідомість, особливо коли прямує до соціальної мети, як наприклад, праця для прикраси шкільного будинку, класу, підготовка свят, шкільних вистав і т. ін. Такі спільні праці утворюють колективний інтерес. Треба зауважити, що не всі праці найкраще виконувати колективно.

У Рума ми знаходимо дані різних експериментів Майєра, які приводять до таких висновків: спільна праця дає більш значні наслідки, ніж ізольована, індивідуальна праця, але тут грає роль самий вид праці і темперамент учня. Експерименти вияснили, що спільна праця сприяє вправам пам'яті і більш механічним, як наприклад, диктант.

Е. Мейман[6] теж спостерігає, що хатні праці учнів тим краще виконуються, чим більше вони вимагають індивідуального зусилля, інтересу.

«Сучасна школа повинна підходити до праці індивідуально, щоб в атмосфері спільної праці викликалося різне індивідуальне зусилля. У дітей до праці є природний інстинкт».

Значення школи і учителя для соціального виховання: учитель мусить знати не тільки психологію учня, найголовніші рухи у громадянстві, розуміти сучасні ідеали народу, а й обмірковувати, якими засобами ті ідеали провести в шкільне життя, щоб ними пройнялася дитяча душа.

«...Якщо школа буде прагнути, щоб кожний учень був однаковий з своїм сусідом, вона не буде сприяти розвитку культури і індустрії, бо в усіх працях цінується найбільш індивідуальна творчість, індивідуальна ініціатива. Школа мусить не лише їх розвивати, але й направляти на добро, на користь колективу. Щоб досягти цього, школа повинна диференціюватися, поділитися на групи. Не може бути школа однорідним величезним тілом, вона мусить складатися з різноманітних груп, і тільки один ідеал повинен їх об'єднувати. До цього часу лише деякі нові школи організувалися таким шляхом. Це школи Дж. Дьюї[7], Геба, Ж.О. Декролі[8], Бедаль. Школа Дж. Дьюї при університеті в Чикаго – одна з найцікавіших лабораторій педагогіки. Тут професор Дж. Дьюї використовував методи і засоби, які найкраще реалізували б його принципи виховання. Він намічав проблеми, які кожна школа повинна собі поставити:

1) вивчення особи дитини і постійні зносини з хатнім життям;

2) зібрання найбільш різноманітного матеріалу для праць, для спостережень учнів, який на 75 % впливав би на формальний розвиток їх інтелекту;

3) єднання необхідного формального навчання грамоті та арифметиці – з предметами, цікавими самі по собі для учнів;

4) розвиток індивідуальної уваги, що може бути забезпечене поділенням дітей на малі групи, 8-10 учнів.

Дж. Дьюї пропонує групи, відповідні різним спільним здібностям і інтересам.

Але тут виникає питання: тільки ті групи будуть життєві і працездатні, які складаються самі собою, а не утворюються вчителями! Вчитель може сприяти їх організації, але ніколи не бути їх лідером. Діти самі обирають лідера, в одному класі може бути декілька груп, учитель, який не може з ними рахуватися, згубить свій авторитет. Вчитель повинен жити інтересами кожної групи. Наприклад, школи у Скота, де діти утворили декілька груп за інтересами (фотографи, друкарі, кухарі і т. д.), працювали в призначений час. За лінощі виключали з групи. В другій школі в Колорадо групою виконувалося будування дому.

В нових школах самоврядуванню учнів доручено майже все шкільне господарство. В руки самоврядуючих переходить тепер дисциплінарна частина виховання, учитель не має права без обміркування з радою накласти на учня покарання.

Крім самоврядування, поділу на групи, колективної праці та спільних ігор, на соціалізацію світогляду учнів мають вплив самонавчання і програми шкільного навчання. З усіх наук на розвиток громадської свідомості найбільш впливає історія і географія. Вони викликають національну свідомість, розуміння міжнародних взаємовідносин. Крім цих звичайних наук, нові школи раціонально вводять такі науки, які потрібні учням для кращого розуміння соціального життя і своєї ролі в ньому.

Так проводиться необхідний процес «соціалізації» шкільних програм. Під словом «соціалізація» треба розуміти пристосування програми навчання і своїм змістом і обсягом до природи дитини і до її потреб у тому громадянстві, в якому вона живе. Соціальна програма може відкидати деякі малопридатні в житті або занадто спеціальні предмети і вводити нові, які або мають місцеве значення, або сприяють кінцевій меті соціального виховання.

Нова педагогіка намагається пристосувати шкільні програми не тільки до потреб тієї чи іншої країни, але й до потреб, до нахилів кожної дитини. Над цією проблемою працюють найкращі педагоги Англії, Німеччини, Америки, Японії, Австралії. Тут об'єднуються не одне лише економічно-продуктивне значення виховання, а напрямок до виховання правдивих городян, корисних для громадянства, здібних до морального життя. Така соціальна програма стала міцним фактором для вироблення характеру, бо вона включає не тільки теоретичні

виклади, але й різноманітну діяльність самих дітей – ігри, драматизування, свята, клуби, гуртівки, класні організації, самоврядування, вільні групові праці, лабораторні досліди, позакласні спостереження, екскурсії і т. д.

Метод в соціальному навчанні мусить бути якнайбільш активним з боку учнів, вживати постійно порівнюючий шлях і впливати не лише на розум дитини, але й на уяву, емоції, серце. Ці методи найкраще реалізуються в груповій організації учнів для навчання. Сміт підкреслює такі позитивні наслідки подібної організації:

1) дає грунт для інтимного постійного контакту учителя з діяльністю дітей, завдяки якому він краще зрозуміє працю дитячого інтелекту, яким шляхом він у кожного учня формується;

2) вона викликає в учнів товариський дух, а також між учнями і вчителями, підносить авторитет учителя завдяки його персональному впливу, його корисній допомозі;

3) зміцнює зацікавленість учня в процесі навчання, бо вносить в нього елементи самокерування, власного напрямку;

4) в маленькому колі працюючих викликає природні стимули суперництва,

самолюбства;

5) навчає певних учнів вести групу, бути лідером;

6) вносить дух кооперації в працю учнів, навчає узгоджуваною думок і діяльності, взаємним поступкам;

7) привносить природну демократичну атмосферу, в якій усі діти сходяться в спільній праці;

8) об'єднання цих груп робить школу живим колективом.

Дата добавления: 2014-01-05