Структура поняття «Працездатність суб’єкта праці»

Психологічна система діяльності (psychological system of activity) – сукупність психічних властивостей, якостей суб'єкта праці, організована для виконання функцій конкретної діяльності. Психологічний стрес (psychological stress) - це стан надмірної психічної напруженості і дезорганізації поведінки, яка розвивається в результаті загрози або реальної дії екстремальних чинників соціального, психологічного, екологічного і професійного характеру.

Професійні здібності (professional capabilities)– це властивості психічних процесів і психомоторні функцмм, що забезпечують ефективність діяльності. Професія (profession)– сукупність форм діяльності, об'єднаних спорідненими особливостями. Психограма (psychоgram) — опис психологічних характеристик діяльності. Психологічна готовність (psychological readiness) — психічний стан, який характеризується мобілізацією ресурсів суб'єкта праці на виконання конкретної діяльності.

План

Тема. Працездатність суб'єкта праці.

Лекція 9.

Протидія маніпулюванню.

Протидія маніпулюванню полягає в тому, щоб не допустити реалізації маніпуляційних технологій, зробити безуспішними підготовчі дії.

1) Замінити або, принаймні, доповнити емоційний контакт іншими видами:

- знакові форми контактів - правильне розуміння змісту сенсорного повідомлення, не тільки дивитися і слухати, але і бачити, і чути;

- операційний контакт – відкрите прагнення до розуміння сенсу виконуваних іншою людиною дій і можливість подачі адекватного зворотного зв'язку, саме цього часто і не хоче маніпулятор і провокує невірне розуміння своїх дій;

- наочний контакт - відкрите прагнення до розуміння предмету повідомлення, про що саме йде мова, затуманити дійсний предмет повідомлення - завдання маніпулятора.

2) Бути налаштованим на співпрацю або партнерство, у разі небезпеки маніпулювання - перейти на позицію суперництва, але не домінування або маніпулювання.

3) Зменшити свою залежність від стандартів поведінки і соціальних ролей.

9.1. Структура поняття «Працездатність суб'єкта праці». 9.2. Динаміка працездатності. 9.3. Показники працездатності. 9.4. Психофізіологічні характеристики трудової діяльності людини. 9.5. Особливості сприйняття людиною інформації в системі «Людина-машина». 9.6. Професіоналізація суб'єкта праці. 9.7. Особистість і діяльність. Вікові і біографічні кризи.

Мета: дати знання про діяльність як психічну активність особистості по досягненню усвідомлюваної мети, ознайомити з основними поняттями психології трудової діяльності і особливостями застосування цих знань в майбутній професійній діяльності.

Вивчивши цей матеріал, Ви повинні:

знати:

· сутність трудової діяльності;

· структуру трудової діяльності;

· основні різновиди діяльності;

· сутність мови та її функції;

· фізіологічне підґрунтя мови;

· Класифікацію видів праці;

· Класифікацію професій;

· Індивідуальні особливості трудової діяльності особистості;

· Методи вивчення трудової діяльності;

· Класифікацію методів вивчення трудової діяльності;

· принципи складання професіограми;

· шляхи і методи професіоналізації особистості як суб’єкта праці.

· вміти:

· аналізувати поняття «діяльність» та «мова»;

· характеризувати індивідуальні властивості дійових і мовних проявів людини;

· тлумачити поняття: праця, професія, спеціальність;

· аналізувати види діяльності;

· характеризувати професіограму та психограму майбутньої професії.

Ключові слова та терміни:

Діяльність (activity) — специфічно людська, регульована свідомістю активність, що породжується потребами і направлена на пізнання і перетворення зовнішнього світу і самої людини. Досвід (experience) – сукупність знань, умінь, що здобуваються у процесі життя, на практиці. Звичка (habit) – схильність людини до відносно усталених, стандартних способів поведінки. Екстеріоризація(exteriorisation) - винесення внутрішніх, розумових дій назовні. Ігрова діяльність (playing activity) - діяльність, що спрямована на сам процес гри та відтворююча у доступній формі труд і навчання. Ідентифікація особистості з професією ( authentication of personality is with a profession) – процес адаптації особи до вимог конкретної діяльності.

Інтеріорізация (от фр. intériorisation — перехід ззовні всередину и лат. interior — внутренний) — формування внутрішніх структур людської психіки, за допомогою засвоєння зовнішньої соціальної діяльності: функцій психіки людини спочатку складається як зовнішня, соціальна форма спілкування між людьми, як трудова або інша діяльність, і лише потім, в результаті інтеріоризації, стає компонентом психіки людини. Інтерференція навиків ( interference of skills) — ослаблення нових навиків під впливом раніше вироблених, обумовлене їх схожістю. Комунікація (Communication) — передача інформації за допомогою мови і інших знакових засобів. Крива вправ ( curve of exercises) — графічне зображення у вигляді кривій кількісних показників успішності виконання освоюваної дії (часу, що витрачається, кількості помилок) при його повтореннях. Лабільність (lability) – здатність до швидких змін. Л. характеризується здатністю м’язових і особливо нервових тканин відповідати на подразнення максимальною частотою імпульсів. Л. психічних станів означає їхню швидку зміну. Монотонія) — одноманітність діяльності. Мотивація (motivation) – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось, спонука до діяльності; мотивування. Навички (skills) – опанування до автоматизму способами використання певних засобів діяльності в наслідок вправ. Навчання (studies) - діяльність, що спрямована на засвоєння знань, виробку вмінь і навичок. Намір (intention) – рішення людини виконати певну дію і домогтися певного наслідку. Н. пов’язаний з волею, він сам є вольовою установкою для людини. У цьому випадку Н. виступає як певне спонукання, що формується на ґрунті осмислення людиною мети і завдань, які стоять перед нею. Натхнення (inspiration) – особливий стан людини, який характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів. Натхнення є однією з головних передумов процесу творчості. Перенесення навичок (transference of skills) - позитивний вплив раніше набутих навичок на процес формування нових навичок. Працездатність суб'єкта праці (capacity of subject of labour) - це соціально-біологічна властивість людини, що відображає його можливість виконувати конкретну роботу протягом заданого часу з необхідним рівнем ефективності і якості. Праця ( labour) — доцільна діяльність людини, направлена на зміну і перетворення дійсності для задоволення своїх потреб, створення матеріальних і духовних цінностей. Професіограма ( professiogram) — опис різних об'єктивних характеристик професії. Професіоналізація (professionalization) – це формування специфічних видів ирудовой активності людини (особистості) на психологічних, фізіологічних, поведінкових, робочих), що забезпечують функцію основі розвитку сукупності професійно орієнтованих його характеристик (регуляції становлення і вдосконалення суб'єкта праці.

Професіонал (professional) – це фахівець в певній області трудової діяльності. Процес формування особи професіонала детермінований синтезом можливостей, здібностей, активності особи і вимогами діяльності.

Професійно важливі якості(qualities are professionally important) – будь-які якості суб'єкта, що включені в процес діяльності і забезпечують ефективність її виконання по параметрах продуктивності, якості праці і надійності.

Соціалізація людини (socialization of personality) – процес перетворення людської істоти на суспільного індивіда, утвердження її як особистості, включення у суспільне життя як активної сили. Спеціальність (speciality) – конкретна форма діяльності в рамках певної професії. Стомлення ( fatigue ) — це «функціональний стан, який виникає в результаті інтенсивного або (і) тривалого робочого навантаження і виявляється в тимчасовому порушенні ряду психічних і фізіологічних функцій індивіда, а також зниженні ефективності і якості праці». Суб'єкт праці (subject of labour) – це особистість або соціальна група, що активно діє, пізнає і перетворює, володіє свідомістю і волею. Творчість (creation) – продуктивна людська діяльність, яка здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності, що носять суспільно позитивний характер. Уміння (ability) – здатність людини усвідомлено застосовувати набуті знання, усвідомлено виконати певну дію. Складає основу майстерності. Установка (purpose) – стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби. Учення(studies) — процес придбання і закріплення знань і способів діяльності індивідом. У. є необхідним компонентом будь-якої діяльності і є процесом зміни її суб'єкта. Функціональна надійність суб'єкта праці (functional reliability of subject of labour) — це властивість функціональних систем людини забезпечувати його динамічну стійкість у виконанні професійного завдання протягом певного часу і із заданою якістю. Функціональний стан ( functional state ) — системну реакцію організму і психіки людини, що виражається у вигляді інтегрального динамічного комплексу наявних характеристик фізіологічних, психологічних, поведінкових функцій і якостей, які обумовлюють виконання діяльності.

Поняття «Суб’єкт праці» є фундаментальною категорією психології. Воно відображає здатність людини діяти усвідомлено, активно, цілеспрямовано, тобто на основі психічного відображення об’єктивного миру з метою пізнання і перетворення навколишньої дійсності. Суб'єктом праці може бути не тільки конкретна людина (індивід), але і соціальна група (робочий колектив).

Суб’єкт праці – це особистість або соціальна група, що активно діє, пізнає і перетворює, володіє свідомістю і волею.

Для того, щоб стати суб'єктом праці, необхідно:

1. Досягнення високого рівня розвитку здібностей і інших професійно важливих якостей особистості;

2. Задоволеність працею;

3. Адекватне віддзеркалення об'єкту праці;

4. Розвиток системи саморегуляції;

5. Засвоєння суспільно вироблених способів діяльності;

6. Розвиток навиків самооцінки, відчуття самоствердження і самоповаги.

Успішність виконання трудових завдань і задоволеність цим процесом багато в чому залежить від рівня працездатності суб'єкта праці, яка формується в результаті виконання людиною конкретної діяльності, виявляється і оцінюється в ході її реалізації.

Працездатність — це соціально-біологічна властивість людини, що відображає його можливість виконувати конкретну роботу протягом заданого часу з необхідним рівнем ефективності і якості. Працездатність визначається комплектом професійних, психологічних і фізіологічних якостей суб'єкта праці.

Рівень, ступінь стійкості, динаміка працездатності залежить від інженерно-психологічних, гігієнічних і інших характеристик, засобів (знарядь), змісту, умов і організації конкретної діяльності, а також від системи психолого-физиологического прогнозування і формування професійної придатності, тобто системи відбору і підготовки фахівців. Рівень працездатності відображає, по-перше, потенційні можливості суб'єкта виконувати конкретну роботу, його особисті професійно орієнтовані ресурси і функціональні резерви і, по-друге, мобілізаційні можливості особи активізувати ці ресурси і резерви в необхідний робочий період. Ступінь стійкості працездатності обумовлюється опірністю організму і особи до дії несприятливих чинників діяльності, а також запасом міцності, натренованістю, розвитком професійно значущих якостей суб'єкта праці.

Працездатність суб’єкта праці
професійні якості	психологічні якості	функціональні стани
знання, вміння, навички; профпідготовленість; досвід	спрямованість (мотиви, інтереси, установки); здібності; воля, характер т.і.	втомлення та перевтомлення; психічна напруженість і стрес; монотонія т.і.

Дата добавления: 2014-01-05