Функціональний стан — інтегральний динамічний комплекс наявних характеристик фізіологічних, психологічних, поведінкових функцій і якостей, які обумовлюють виконання діяльності

Психофізіологічні характеристики трудової діяльності людини.

Функціональна надійність суб'єкта праці — властивість функціональних систем людини забезпечувати його динамічну стійкість у виконанні професійного завдання протягом певного часу і із заданою якістю.

Діяльність людини супроводжується у відповідь реакцією його психічних і фізіологічних функцій, яка відображає, по-перше, процеси адаптації до реальної або очікуваної дії робочого навантаження, чинників навколишнього середовища емоційних переживань і, по-друге, характеризує залишкові процеси після цих взаємодій. Функціональні реакції людини, що задаються конкретним змістом діяльності, завжди специфічні і цілісні (взаємозв'язані, взаємообумовлені). Це дає підставу говорити про функціональний стан — системну реакцію організму і психіки людини, що виражається у вигляді інтегрального динамічного комплексу наявних характеристик фізіологічних, психологічних, поведінкових функцій і якостей, які обумовлюють виконання діяльності.

До функціональних станів можна віднести цілий ряд специфічних психічних станів, що виявляються в процесі діяльності і впливають на її ефективність. Психічний стан — це цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність протікання психічних процесів залежно від відбиваних предметів і явищ дійсності, попереднього стану і психічних властивостей особи.
Виділяють наступні показники функціональних станів:
- суб’єктивні реакції;
- зміни вегетосоматичних і психічних функцій;
- продуктивність і якість роботи.
Зовнішні критерії розвитку того або іншого стану виявляються в показниках ефективності діяльності (продуктивність, якість, надійність). Ефективність діяльності — це не тільки її результативність, продуктивність, але і пристосованість системи до досягнення поставленого перед нею завдання. Внутрішні критерії зміни діяльності, тобто у величині фізіологічних і психічних витрат енергії при виконанні трудових завдань.

Структура функціонального стану. Функціональні стани, що відображають особливості реалізованої діяльності, характеризуються обов’зковою наявністю наступних компонентів:

• Енергетичний – фізіологічні реакції, що забезпечують необхідний рівень енерговитрат (від біохімічного до рівня окремих систем: кровообіги, дихання і ін.);
• Сенсорний – характеризує можливості по прийому і первинній обробці інформації, що поступає (пороги відчуття, адаптація до сигналів та ін.);
• Інформаційний – забезпечує подальшу обробку інформації та ухвалення рішень на її основі (пам’ять, мислення);
• Еффекторний – відповідальний за реалізацію ухвалених рішень в поведінкових актах (швидкість, темп, точність реакцій, координація рухів, робочі дії та ін.);
• Активаційний – визначає спрямованість і ступінь напруженості діяльності і характеризує актуальну здібність людини до реалізації якостей, що у неї є, і

· особових властивостей (особливості гормональної активності і нервової регуляції, рівень уваги, мотивації, емоційно-вольової напруження).

Класифікація функціональних станів.
Психічні стани можна розрізняти:
- по характеру причин виникнення (особові і ситуативні);
- по рівню розвитку: глибокі (пристрасть) і поверхневі (настрій);
- по спрямованості реакцій: що діють позитивно (натхнення) і негативно (апатія);
- по рівню усвідомленості;
- по тривалості прояву і так далі.

Різновиди функціональних станів

Відповідно до сучасних уявлень психології праці, під психічним станом людини розуміють цілісну характеристику психологічної діяльності і поведінки за певний період часу, яка свідчить про своєрідність проходження психічних процесів залежно від відтворюваних предметів і явищ дійсності, попередніх станів і психічних властивостей особистості.

Систему понять, яка характеризує психічні стани людини, класифікують так. Виділяють групи афективних і вольових станів. У першій групі є дві підгрупи з яскраво вираженими емоційними компонентами: емоційні та гуманітарний стан. Перша група об'єднує стани, які характеризують емоційну реакцію людини на актуальний подразник. Друга — стани, які супроводжують виявлення почуттів частіше всього в процесі спілкування. Стани обох підгруп поділяються на позитивні та негативні. Гуманітарні позитивні стани — симпатія, дружба, кохання, захоплення; негативні — антипатія, ворожість, ненависть. Емоційні стани — позитивні — повний спокій, радість, насолода, щастя, ейфорія, екстаз; негативні — хвилювання, сум, горе, страждання, гнів, лють.

У групі вольових станів також виділяють дві підгрупи: праксичні (від лат. ргах — справа, діяльність) і мотиваційні. Праксичні — це стан людини нарізних етапах трудової діяльності: передробочому, робочому, після-робочому. Мотиваційні —супроводжують виявлення мотивів працівника, які спрямовані на задоволення духовної або матеріальної потреби. 6 ній виділяють багато органічних станів (гіпоксія, жага, голод, сексуальне напруження), біологічних за своєю природою, проте вони мають виражений психологічний аспект і низку орієнтувальних станів (сенсорна депри-вація, нудьга, зацікавленість, здивування, сумнів, тривога, страх, жах, паніка), які супроводжують пізнавальну діяльність людини. Стани третьої великої групи (свідомість — увага) фонові, створюють умови для всього психічного життя людини, зокрема, неуважність, зосередженість, підвищена увага.

Окремо виділяють багато складних станів, наприклад, фрустрація і стрес, психічний конфлікт, психічна криза особистості.

Стомлення — це функціональний стан, який виникає в результаті інтенсивного або (і) тривалого робочого навантаження і виявляється в тимчасовому порушенні ряду психічних і фізіологічних функцій індивіда, а також зниженні ефективності і якості праці». При тривалій дії надмірних навантажень і відсутності умов для повноцінного відновлення функціональних порушень стан стомлення може перейти в перевтому.
До додаткових причин стомлення, які можуть прискорити розвиток цього стану або підсилити вираженість його проявів, слід віднести:
- дія на організм несприятливих чинників середовища (шум, вібрація, гіпоксія і т. д.);
- підвищена нервово-психічна напруга, емоційний стрес;

- надмірна по інтенсивності фізичне і розумове навантаження перед основною роботою (фізкультура і спорт, домашня робота і т. д.).

Як чинники, що привертають до виникнення стомлення, виступають: порушення раціонального режиму праці, відпочинку і живлення; тривалі перерви між роботою (професійна дезадаптація); залишкові функціональні порушення (зниження резервів організму) після хвороби; недостатній фізичний розвиток; наявність шкідливих звичок; недостатній рівень фізичної підготовленості і так далі
По видах стомлення може бути фізичним, розумовим, емоційним і змішаним; загальним і локальним; мышечным, зрительным, слуховим, інтелектуальним (творчим).
По формах цей стан класифікується на стомлення, що компенсується, гостре, хронічне, і перевтому. Сучасна класифікація стомлення побудована на основі обліку трьох груп показників:
1) причини його виникнення;
2) симптоми прояву;
3) способи і тривалість відновлення працездатності.

Дата добавления: 2014-01-05