Поняття управління запасами в сучасних умовах

Тема 5: Управління запасами в логістиці

1. Поняття управління запасами в сучасних умовах

2. Види і типи запасів в логістиці

3. Витрати на формування і зберігання запасів

4. Основні системи управління запасами

5. Визначення основних параметрів систем управління запасами

Література: 2, 86-89; 4, с. 230-268; 5; 8, 333-370; 11; 12; 13, 200-213; 14; 204-250; 15, с. 210-256; 17; 21, с.131-163; 22, 287-312; 24, с. 130-145; 27; 35, с. 32, 187-245; 36, с.361-401; 37, с.223-243

Міні-лексикон: теорія запасів, індикатори поведінки ЛС, види і типи запасів, витрати на фоормування та зберігання запасів, формула Вілсона, формула Кампа, системи управління запасами, структуризація запасів, розмір замовлення, інтервал часу між замовленнями (інтервал поповнення запасів), точка замовлення, страховий запас, система двох бункерів

В сучасній теорії інтегрованої логістики запаси сприймаються як своєрідна “ширма”, за котрою приховуються різні недоліки у виробничій діяльності фірм.

Управління запасами – це вид виробничої діяльності, котрий систематизовує роботу, пов‘язану з запасами. Управління запасами основане на теорії запасів.

Теорія запасів – розділ теорії дослідження операцій, який вивчає закономірність утворення і витрачання запасів і розробляє рекомендації по оптимальному управлінню ними.

Менеджери фірм несуть відповідальність за обсяги запасів, тобто підтримують баланс між вхідними та вихідними потоками товарів для забезпечення їх швидкого просування. Оптимальний баланс забезпечує як рівень запасів, так і неперервний цикл виробництва. На практиці управління запасами є досить складною справою. Запаси існують, коливаються, зникають, знову утворюються, якщо у певний проміжок часу попит і пропозиція не врівноважують один одного. В зв’язку з цим на підприємствах попит і пропозиція плануються та управляються, завдяки чому досягається рух запасів. Якщо попит і пропозиція відповідають запланованій моделі, то і запаси точно відповідають планові.

В умовах ринку часто трапляються ситуації, коли попит і пропозиція стають некерованими. Вони відхиляються від запланованого обсягу (чи структури) по часу та по кількості. Тоді мова йде про некерованість потоками товарів і, відповідно, запасами. Незапланованість руху запасів може мати багато причин (так, наприклад, система виробництва може збільшувати розміри партій товарів, обсяги продажу – не відповідати очікуваному, постачальник завозить товари достроково і т.п. – подібні події часто досить складно попередити, особливо, коли сильним є зовнішній вплив). Тому, дуже важливим є зведення цих впливів до мінімуму шляхом підвищення ефективності логістичного процесу. Таким чином, ефективність управління запасами тісно пов‘язана з ефективністю планування попиту і пропозиції.

Рівень незапланованих змін запасів (як позитивних, так і негативних) є важ­ли­вим показником керованості логістичного процесу. Керованість потоками то­ва­рів виражається так званими “індикаторами поведінки”.- Ними можуть бути, на­при­клад, розмір товарних запасів, швидкість їх обороту, терміни постачання тощо. Тому заходи з підвищення ефективності логістичного процесу починають з формулювання цільових установок у вигляді низки індикаторів поведінки. Періодично, наприклад – щомісячно, проводяться перерахунки “індикаторів поведінки”. Процес руху запасів може виражатись графічно.

2. Види і типи запасів в логістиці

Із теорії управління запасами вітікає, що необхідність планування процесів формування запасів залежить від тої ролі запасів, котру вони відіграють в розподілі товарів.

Запаси служать для того, щоб послабити безпосередню залежність між постачальником, виробником і споживачем. Наявність запасів дозволяє забезпечити виробництво сировиною, яка постачається оптимальними за розміром партіями, а також здійснювати переробку сировини в готову продукцію партіями оптимального розміру. Запаси сировини послабляють залежність постачальника сировини від виробника продукції, запаси готової продукції послабляють залежність виробника цієї продукції від її споживача, а запаси напівфабрикатів, які знаходяться в процесі виробництва, знижують залежність один від одного окремих підрозділів.

Різні види запасів виконують певні функції. В теорії управління запасами вирізняють такі типи запасів:

1. Буферний запас (запас безпеки) організовується між постачальником і споживачем. Він використовується:

- для компенсації затримок, пов‘язаних з рухом матеріалів, невпевненості, пов‘язаної з гарантованістю підвезення матеріалів для виробництва і вивезення продукції;

- для послаблення залежності споживача від постачальника;

- для забезпечення можливості закупівлі продукції, а також її виробництва, партіями оптимального розміру.

Чим більшою є невпевненість у поставках і чим довшим є період реакції на заказ, тим вищим повинен бути рівень необхідних запасів безпеки.

2. Запаси готової продукції служать для:

- забезпечення виробництва продукції партіями оптимального розміру;

- задоволення очікуваного попиту;

- компенсації відхилень фактичного попиту від прогнозованого.

3. Запаси для компенсації затримок пов‘язані з рухом матеріальних ресурсів. Звичайно визначення розмірів таких запасів не викликає ускладнень, якщо відомим є час затримки.

4. Запаси, необхідні для задоволення очікуваного попиту -підтримуються для того, щоб покрити прогнозований попит. Оскільки розмір і час попиту вважаються відомими, то визначення розміру таких запасів теж не викликає особливих проблем.

5. Гарантійний запас - служить для задоволення непередбачуваного зростання попиту. Наявність таких запасів компенсовує відхилення фактичного попиту від прогнозованого.

6. Серійні запаси - утворюються в наслідок заокруглення до більшої, ніж замовлено, кількості товарів для закупівлі та виробництва (але розмір їх не перевищує певного мінімуму розмірів серії поставок (1 партія). - В цьому випадку середній розмір серійних запасів дорівнює половині розміру 1 партії).

7. Циклічні запаси - утворюються внаслідок виробництва або вивезення товарів з певною частотою у визначені проміжки часу. Причина утворення циклічних запасів (у порівнянні з серійними) – непостійне наповнення (наприклад, транспорт, що вивозить партії товарів від постачальника, прибуває кожну першу п‘ятницю місяця, і за один рейс вивозиться вся місячна потреба покупця в даній продукції).

8. Запаси використання потужностей - утворюються у випадку, якщо вільні потужності використовуються для виробництва (або транспортування) в момент відсутності попиту, при цьому метою є максимальне використання наявних потужностей.

9. Лінійні запаси (запаси в дорозі) - формуються товарами, які знаходяться в процесі перевезення, переміщування від постачальників до споживачів (на транспорті) або виробництва. Їх розмір залежить від часу перевезення, відстані перевезення і т.п.

10. Планові запаси - формуються для досягнення певної цільової установки.

Види запасів служать індикаторами відношення менеджерів фірми до логістики:

- високий рівень серійних запасів говорить про негнучкість виробництва,

- лінійних запасів – про пріоритет функції розподілу;

- запасів використання потужностей – про непріоритетність логістики.

3. Витрати на формування і зберігання запасів

Утримання запасів неминуче тягне за собою витрати. Найбільш відомими видами витрат на утримання запасів є простір, рента і вартість ризику. Витрати на формування і зберігання запасів являють собою витрати фірм, пов‘язані з:

- відволіканням оборотних коштів у запаси сировини, матеріалів і т.п.;

- поточним обслуговуванням запасів, тимчасовими витратами на проведення інвентаризацій, необхідністю оплати коштів у розмірі встановленої процентної ставки за банківський кредит і т.п.;

- витратами зберігання (які змінюються в межах 10-40% вартості запасів);

- вартістю ризиків.

Під простором розуміють витрати на амортизацію, утримання, опалення та інші дії для утримання в належному стані приміщення, в якому зберігається запас, - склад, комора, будівля магазину і т.п.

Рента представляє собою витрати на вкладений в запас капітал.

Під вартістю ризику розуміють наслідки різних страхових випадків, а також оцінку вартості ризику в грошовій формі (ризик морального зносу запасів, ризик перевищення норм природних втрат, ризик втрат від крадіжок, пожеж і т.п.). Вартість цих ризиків з тою чи з іншою мірою точності виражається через витрати на страхування, через тарифи і ставки страхових премій.

Витрати на формування і зберігання запасів є критерієм оптимізації загальних запасів на фірмах та компаніях. З цією метою виділяють витрати по закупівлях, витрати з утримання запасів, втрати в результаті відсутності продукції тощо.

До витрат по закупівлях відносяться: витрати по оформленню замовлення; витрати по оформленню договору про постачання, витрати на комунікації (зв‘язок) з постачальниками; транспортні витрати, якщо вартість транспортування не входить у вартість отримуваного товару; витрати по складуванню і отриманню замовлення.

Деякі з цих витрат фіксуються в замовленні і не залежать від його обсягу, інші, наприклад - транспортні і/або складські витрати, знаходяться в прямій залежності від розміру замовлення.

Витрати по утриманню запасу визначаються витратами на складське зберігання продукції на протязі певного часу і безпосередньо залежать від обсягу складованої продукції. Сюди відносяться складські витрати і рентні платежі, якщо приміщення орендуються, або поточні витрати по утриманню складів, якщо вони належать даній фірмі (підприємству). До даного виду витрат відносяться також капітальні витрати на створення цих будівель чи приміщень. До цієї групи відносяться також страхові і податкові витрати. Страхові запаси підтримуються як захист від втрат запасів на випадок пожежі та крадіжок. Запаси обкладаються податками (податок на майно юридичних осіб) станом на день оцінки. Цей рівень не завжди відображає дійсний стан запасів. До цієї ж групи витрат відносяться втрати від руйнування (знищення) та псування запасів.

Втрати в результаті відсутності продукції несе виробник (постачальник) в тому випадку, якщо він не може задовільнити спонтанно виниклий попит через відсутність продукції на складі. Ці втрати можуть бути трьох видів:

- в зв‘язку з невиконанням замовлення (затримкою з відправкою замовленого товару);

- в зв‘язку з втратою збуту (коли постійний покупець звертається за даною покупкою в іншу фірму);

- в зв‘язку з втратою замовника (постійний замовник взагалі відмовляється від даної фірми).

Особливість більшості підприємницьких систем полягає в тому, що товари замовляються в кількостях, надлишкових стосовно необхідних на даний момент обсягів. В зв‘язку з цим в логістичних системах висуваються певні обмеження на розмір товарно-матеріальних запасів. Обмежувачем виступають витрати їх зберігання. Тому виникає необхідність досягнення балансу між перевагами та недоліками, з одного боку, замовлення, а з іншого – зберігання товарів. Цей баланс досягається вибором оптимального об‘єму партій товарів, що замовляються, або визначенням економічного (оптимального) розміру замовлення – “economic order quantity” (ECQ[7]), котрий розраховується за формулою Кампа, формулою Уілсона та ін.

4. Основні системи управління запасами

Під системою управління запасами в логістиці слід розуміти сукупність заходів та засобів обліку, контролю, планування та організації руху запасів у часі та просторі як за загальним обсягом, так і за їх структурою.

Логістична система управління запасами проектується з метою неперервного забезпечення споживача певним видом матеріального ресурсу. Реалізація цієї мети досягається вирішенням таких завдань:

- визначення необхідного розміру поточного рівня запасу на складах різних рівнів логістичної ситеми та його облік в будь-який момент часу;

- структуризація запасів за їх важливістю та/або частотою споживання;

- визначення розміру гарантійного (страхового) запасу;

- розрахунок розміру замовлення;

- визначення інтервалу часу між замовленнями (чи між двома безпосередніми моментами поповнення запасів).

Мета структуризації запасів полягає в тому, щоб із їх чисельної структури виділити головні складові, оптимізація котрих повинна бути проведена в першу чергу. Для цього використовують відомі моделі Парето-аналізу (АВС-XYZ- аналізу). З цієї точки зору вважається, що будь-яка система управління запасами повинна вказувати, в який момент потрібно розміщувати замовлення на той чи інший ресурс і в яких кількостях його потрібно замовити. Разом з тим, в більшості підприємств (систем) номенклатура ресурсів є настільки широкою, що моделювання і ретельний аналіз кожної її позиції є нереальними. Для спрощення цього завдання необхідно провести АВС-аналіз всієї номенклатури, в результаті котрого всі ресурси розташовуються в порядку зменшення їх загальної вартості і розподіляються на три групи: група А – з високим вартісним обсягом (всі позиції в переліку, починаючи з першого, загальна вартість котрих складає 75-80% загальної вартості всіх ресурсів, які надійшли на підприємство за досліджуваний період; група В – з середнім рівнем (приблизно третина позицій (назв) ресурсів, сума вартостей котрих складає 10-15%); група С – з низьким рівнем (решта позицій номенклатури - приблизно половина назв, загальна вартість котрих складає лише 5-10% вартості всіх запасів).

Найбільший ефект метод АВС-аналізу дає в поєднанні з проведенням XYZ-аналізу, який дозволяє провести класифікацію цих же запасів, але вже на основі ознаки характеру їх споживання і точності прогнозування змін потреби в цих ресурсах. Групування ресурсів при проведенні XYZ-аналізу здійснюється в порядку зростання коефіцієнта варіації. Його розраховують як відношення серед­ньо­квадратичного відхилення до середньоарифметичного значення показників.

Завдяки проведенню такого аналізу до категорії Х відносяться передбачувані ресурси, які характеризуються стабільною величиною споживання, незначними коливаннями їх витрачання і високою точністю прогнозування, з коефіцієнтом варіації, меншим за 10%; до категорії Y відносяться ресурси, потреба в котрих характеризується відомими тенденціями (сезонними коливаннями) і середніми можливостями їх прогнозування, а коефіцієнт варіації змінюється в межах 10-25%; до категорії Z відносять ресурси, котрі споживаються нерегулярно, епі­зо­дично, точність їх прогнозування невисока, а коефіцієнт варіації перевищує 25%. Завдяки суміщенню результатів застосування АВС- та XYZ-аналізу всі запаси поділяються на 9 груп, для кожної з яких необхідно розробити свої варіанти управління. Так, для групи AX необхідно розрахувати оптимальний розмір замовлення і застосовувати систему постачання JIT, а для групи AZ більше уваги потрібно звертати на розрахунок резервного запасу.

Результатом такої процедури стає також виділення ключових запасів і встановлення на цій основі пріоритетів поповнення запасів і розробки правил визначення моментів та обсягів замовлення, які відображаються у відповідних системах управління запасами.

В практиці організації логістичних систем найбільш поширеними є дві основні системи управління запасами:

Ø система управління запасами з фіксованим розміром замовлення.

Ø система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

Система з фіксованим розміром замовлення передбачає, що розмір замовлення строго фіксований і не змінюється ні при яких умовах роботи системи. Визначення розміру замовлення повинне здійснюватись з таким розрахунком, щоб обсяг закупки був не лише раціональним, але й оптимальним, тобто – найкращим. При цьому критерієм оптимізації повинен бути мінімум сукупних витрат на зберігання запасів і повторення замовлення. Даний критерій враховує три фактори, які впливають на розмір названих сукупних витрат:

- використовувана площа складських приміщень;

- витрати на зберігання запасів;

- вартість оформлення замовлення.

Оптимальний розмір замовлення за цим критерієм розраховується за формулою Вілсона:

де: g – оптимальний розмір замовлення, шт;

Со- витрати на поставку однієї партії замовленого продукту, грн;

S – потреба в замовленому продукті, шт;

Сuі – витрати на зберігання одиниці замовленого продукту, грн/шт.

Витрати на постачання одиниці продукта (Со) включають такі елементи:

- вартість транспортування замовлення;

- витрати на розробку умов постачання;

- вартість контролю виконання замовлення;

- витрати на випуск каталогів;

- вартість форм документів тощо.

Дана формула орієнтована на миттєве поповнення запасу. –У випадку, якщо поповнення запасу на складі здійснюється через певний проміжок часу, то формула Вілсона коригується на кофіціент К, який враховує швидкість цього поповнення:

,

де С₀ – витрати на поставку однієї партії продукції, що замовляється, грн./од.;

Cu – закупівельна ціна одиниці товару, грн.;

S – потреба /річний обсяг попиту чи споживання/ в продукції, од.;

i – річні витрати на зберігання одиниці продукції, виражені в % від закупівельної ціни.

К – коефіцієнт, що враховує швидкість поповнення запасу на складі. Його розмір визначається за формулою: К = I – S/Р, де:

Р – річний обсяг виробництва продукції, од.

Тоді ця формула може бути представлена у вигляді:

або , або ж .

де К - кофіцієнт, враховуючий швидкість поповнення запасу на складі.

Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями передбачає, що замовлення робляться в суворо визначені моменти часу, котрі перебувають один від одного на рівних інтервалах, наприклад, 1 раз в місяць, 1 раз в тиждень і т.п.

Визначити інтервал часу між замовленнями можна з врахуванням ОРЗ у такій спосіб:

де N – кількість робочих днів у році, днів;

S – потреба в заказуваному продукті, шт;

ОРЗ – оптимальний розмір замовлення, шт.

Отриманий результат коригується на основі експертних оцінок (наприклад, при отриманому розрахунковому інтервалі в 4 дні, можна використовувати інтервал у 5 днів, щоб замовляти товари 1 раз на тиждень).

Поскільки в даній системі момент замовлення визначений завчасно і не змінюється ні за яких обставин, постійно переглядуваним параметром є розмір замовлення. Його розрахунок базується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад організації.

Розрахунок розміру замовлення в цій системі здійснюється за формулою

РЗ = МЗ – ПЗп + ОСп

де: РЗ – розмір замовлення, шт;

МЗ – максимальний бажаний запас (відповідає значенню оптимального розміру замовлення), шт;

ПЗп – поточний запас, шт;

ОСп – очікуване споживання елементів запасу за час поставки, шт.

Розглянуті основні системи управління запасами базуються на фіксації одного з двох можливих параметрів – розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. Проте на практиці при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами неспроможні забезпечити безперебійне постачання споживачів без значного завищення обсягу запасів і стають неефективними. Для таких випадків проектуються інші системи, зокрема – 1) система з встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня; 2) система “мінімум-максимум”.

5. Визначення основних параметрів систем управління запасами

Одним із важливих питань, які виникають під час проектування системи управління запасами, є визначення моменту, в який потрібно поповнювати наявні запаси товарів, щоб не допустити перебоїв у торгівлі (чи виробничому або ж невиробничому споживанні). Для його вирішення рекомендується використовувати теорію управління запасами, у якій враховується, що запас товарів у підприємстві торгівлі (наприклад – у магазині) повинен складатися з двох частин – поточного запасу, який повинен витрачатися на покриття попиту покупців, та страхового запасу, необхідного для гарантування продажу товарів у випадку можливих затримок поповнення запасів. При цьому в такій системі для безперебійності продажу товарів здійснюється поповнення товарних запасів шляхом завезення наступної партії товарів, замовлення на яку потрібно подавати у момент, коли поточний запас товарів набуває свого мінімального значення (т.зв. точка замовлення).

Точка замовлення - це розмір запасу, за якого подається замовлення на завезення товару. Точка замовлення визначається кількістю товару, яка може бути реалізована протягом часу, що відповідає інтервалу виконання замовлення.

При визначенні розміру точки замовлення слід врахувати те, що все різноманіття систем управління запасами можна звести до трьох основних типів, котрі відрізняються між собою принципами поповнення запасів і способами обробки інформації:

- система з фіксованим розміром замовлення;

- система з постійним рівнем запасу (з фіксованим інтервалом замовлення);

- система з фіксованим розміром замовлення і нижньою межею розміру запасу (т.зв. , або система двох бункерів).

Найпростішою (класичною) системою управління запасами є система з фіксованим фіксованим розміром замовлення. Робота цієї система полягає в тому, що розмір замовлення є постійною величиною (визначеною за формулою Вілсона), а повторне замовлення подається при зменшенні наявних запасів до визначеного критичного значення точки замовлення (рис.1). В такій системі момент подання замовлення (точка замовлення) визначається за формулою:

,

а середній розмір запасів складає:

.

Разом з тим, робота за цією системою пов’язана з необхідністю ведення щоденного обліку запасів по кожному товару. В той же час, для магазинів більш зручною і традиційно використовуваною є система інтервальної перевірки запасів (в кінці робочого тижня, під час перезміни бригад тощо). – В такому випадку розрахунок точки замовлення можна проводити за видозміненою формулою:

,

де і – інтервал між перевірками запасів.

Система з постійним рівнем запасів характеризується тим, що в ній через певні визначені інтервали часу проводиться перевірка стану запасів, і якщо після попередньої перевірки частину товарів було реалізовано, то подається замовлення на поповнення запасу, розмір якого Q відповідає різниці між максимальним запасом М, до якого здійснюється поповнення запасів, та фактичним розміром запасу в момент перевірки :

.

Максимальний розмір запасу в цій системі визначається за формулою:

,

а середній розмір запасу – за формулою:

.

Рис.1 Типовий процес в системі з фіксованим розміром замовлення:

J- наявні запаси, од.; t – час; S – змінна інтенсивність витрачання запасу (відповідає обсягам середньоденної реалізації товарів); В – резервний запас; - середній рівень запасів; І – момент подання замовлення; L – час доставки замовлення

Рис.2. Точка замовлення і середній розмір запасу в моделі з фіксованим розміром замовлення

Для визначення розміру замовлення Q застосовується одне із двох правил:

1/ , якщо L<i;

2/ , якщо L>i,

де q – раніше замовлена кількість товарів, од.

Графічно роботу системи з постійним рівнем запасу відображено на рис. 3.

Рис.3. Графічна інтерпретація роботи системи управління запасами з постійним рівнем запасу (з фіксованим інтервалом часу подачі замовлення)

М – максимальний рівень запасів, од.; В – резервний запас, од.; 1, 2, 3 – розмір замовлення, од.; J – рівень запасу, од.; і – тривалість часу між перевірками, дн.; L – час доставки замовлення, дн.; N – час, дн.; п – кількість одиниць товару

Система з фіксованим розміром замовлення і нижньою межею розміру запасу ( система двох бункерів ) – це система з постійним розміром замовлення, в якій встановлено нижню межу рівня запасу (пороговий запас). Фактично ця система є поєднанням системи з фіксованим розміром замовлення і системи з постійним рівнем замовлення. При цій системі встановлюється максимальний рівень запасу М і проводиться розрахунок точки замовлення. Для розрахунку цих параметрів використовуються формули:

та .

Порядок роботи цієї системи можна сформулювати так:

Ø якщо в момент періодичної перевірки виконується умова: , то для поповнення запасу подається замовлення в розмірі ;

Ø якщо ж ця умова не виконується, тобто , то замовлення на поповнення запасу не подається.

Замовлення подається в момент зменшення запасу до порогового рівня (точки замовлення); разом з тим, запас після подання замовлення продовжує витрачатися, оскільки замовлений товар завозиться неодразу, а через певний період часу. Тому розмір замовлення повинен визначатися так, щоб в нормальній ситуації за час виконання замовлення запас не опустився не нижче страхового. Якщо ж непередбачувано збільшиться попит, або ж буде допущено затримка завезення наступної партії, то попит повинен задовольнятися за рахунок страхового запасу. - Цю систему досить часто називають системою двох бункерів, оскільки запас немов зберігається в двох бункерах – робочому і резервному. Спочатку попит задовольняється за рахунок запасів робочого бункера. Момент закінчення запасів у ньому є точкою замовлення, в якій постачальникові подається замовлення на поповнення запасу партією фіксованого розміру. В цей час для задоволення використовуються запаси з другого (резервного) бункера. В момент завезення наступної партії в цьому бункері повинен залишатися запас в розмірі, не меншому за страховий. Отримані товари витрачаються спочатку на поповнення резервного бункера, а після цього їх залишок використовується для заповнення робочого бункера.

Питання для самоперевірки:

1. Що розуміють під терміном «запаси»? яка їх роль в функціонуванні економічних, в т.ч. – логістичних систем?

2. Назвіть та охарактеризуйте основні види, категорії, типи запасів. Що таке неліквідний запас? іммобілізація запасів?

3. Які обмеження на розміри запасів існують в логістичних системах? Чим вони обумовлені? Перерахуйте та охарактеризуйте основні види витрат, пов’язаних з існуванням запасів у логістичних системах

4. Назвіть найбільш розповсюджені моделі, які застосовуються для оптимізації розмірів запасів у логістичних системах

5. Поясніть суть терміну «система управління запасами», назвіть і охарактеризуйте основні системи управління запасами в логістиці, охарактеризуйте відмінності між ними та умови їх застосування

Використана література:

1. Банди Б. Методы оптимизации: Вводный курс: Пер. с англ.. – М.:Радио и связь, 1988.– 128 с.

2. Балабанова Л.В., Германчук А.М. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика.- Навчальний посібник.- К.: ВД “Професіонал”, 2004.- 288 с.

3. Бауэрсокс Д.Дж., Клосс Д.Дж. Логистика: Интегрированная цепь поставок.- М.: ЗАО «Олимп- Бизнес», 2001.- 640 с.

4. Гаджинский А.М. Логистика:Учебник.-3-е изд.-М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000.-375 с.

5. Глогусь О. Логістика.Навч. посібник для студ. екон. спец. – Тернопіль, Економічна думка, 1998.- 166 с.

6. Голиков Е.А. Маркетинг и логистика.- М.: Изд.дом «Дашков и К», 1999.- 412 с.

7. Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения.-М.: Центр экономики и маркетинга, 1998.- 168 с.

8. Джонсон Дж., Вуд Д., Вордлоу Д., Мерфи-мл. П.Р. Современная логистика, 7-е издание: Пер. с англ.- М.: Издательский дом «Вильямс», 2002.- 624 с.

9. Исследование операций / под ред. Дж. Моудера. – М.: Мир, 1981. – 712 с.

10. Исследование операций в экономике: Учеб. пособие. /Н.Ш.Кремер, Б.А.Путко, И.М.Тришин, М.Н.Фридман; Под ред. Н.Ш.Кремера.- М.:Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.- 407 с.

11. Зеваков А.М., Петров В.В. Логистика производственных и товарных запасов: Учебник. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002.- 320 с.

12. Кальченко А.Г. Основи логістики: Навч посібник - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1999.- 135 с.

13. Крикавський Є.В. Логістика: Навч. посібник. – Львів: Національний університет “Львівська Політехніка”, 1999. – 264 с.

14. Линдерс М.Р., Фирон Х.Е. Управление снабжением и запасами. Логистика.-11-е изд.-Пер. с англ.-СПб.:ООО”Изд-во Полигон”, 1999.-768 с.

15. Логистика: Учеб. пособие / под ред. Б.А. Аникина. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 327 с.

16. Логистика: Учебник / под ред. Б.А. Аникина.2-е изд. – М.: ИНФРА-М, 2000.- 352 с.

17. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: Підручник для вузів (Під ред. Н.М.Ушакової).- К.: Хрещатик, 1999.-800 с.

18. Маликов О.Б. Деловая логистика.- СПб.: Политехника, 2003.- 223 с.

19. Мате Э., Тиксье Д. Материально-техническое обеспечение деятельности предприятия: Пер. с фр. /Общ. Ред. В.С. Загашвили. – М.: Прогрес, 1993. – 160 с.

20. Миротин Л.Б., Ташбаев Ы.Э. Системный анализ в логистике: Учебник. – М.: Издательство «Экзамен», 2002.- 480 с.

21. Неруш Ю.М. Коммерческая логистика: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.- 271 с.

22. Неруш Ю.М. Логистика: Учебник для вузов.Изд. 2-е. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ-ДАНА,2000 – 389 с.

23. Основы логистики: Учеб.пособие/ Под ред.Л.Б.Миротина и В.И.Сергеева.-М. ИНФРА-М, 1999.-200 с.

24. Пономарьова Ю.В. Логістика: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2003.-192 с.

25. Промышленная логистика.- М.:Изд-во МВТУ им. Баумана, 1997.- 204 с.

26. Родников А.Н. Логистика: Терминологический словарь.–М.: ИНФРА-М,2000.-352 с.

27. Рыжиков Ю.И. Теория очередей и управление запасами.- СПб.: Питер, 2001.- 384 с.

28. Саркисов С.В. Управление логистикой: Учебное пособие.- М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2001.- 416 с.

29. Семененко А.И. Предпринимательская логистика.- СПб.: Политехника, 1997.- 349 с.

30. Семененко А.И., Сергеев В.И. Логистика. Основы теории: Учебник для вузов. - СПб., Издательство «Союз», 2001.- 544 с.

31. Смехов А.А. Логистика. – М.: Знание, 1990. – 64 с.

32. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник.- М.: ИНФРА-М, 2001.- 608 с.

33. Сергеев В.И.Менеджмент в бизнес-логистике.-М.:ИИД «Филинъ»,1997.- 772 с.

34. Сергеев В.И., Кизим А.А., Эльяшевич П.А. Глобальные логистические системы. Учеб. пособие.- СПб.: ИД «Бизнес-Пресса, 2001.- 240 с.

35. Транспортная логистика: Учебник / Под общ. ред. Л.Б.Миротина.- М.: Издательство «Экзамен», 2002. – 512 с.

36. Уотерс д. Логистика. Упрапвление цепью поставок: Пер. с англ. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.- 503 с.

37. Чудаков А.Д. Логистика: Учебник.- М.: Изд-во РДЛ, 2001.- 480 с.

38. Эддоус М.,Стэнсфилд Р. Методы принятия решений.- М: Аудит, ЮНИТИ, 1997.- 590 с

39. Эффективная логистика / Миротин Л.Б., Ташбаев Ы.Э., Порошина О.Г.- М.: Издательство «Экзамен», 2002.- 160 с.

40. Carl Dujsburg Gesellschaft e.V. “Руководство по консультированию”; 8-4. Логистика.

41. Крампе Х. Логистика как фактор развития производства в условиях рыночной экономики // Подъемно-транспортная техника и склады.- 1991.- № 6.- с.43-45

[1] Концепція - система поглядів, те або інше розуміння явищ, процесів тощо; принципи- певні узагальнення, котрі містять у собі певною мірою неточні кількісні визначення

[2] Парадигма – вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем та їх вирішення, сукупність методів дослідження, пануючих протягом відносно тривалого часу в даній науці.

[3] Модель - будь-який образ, аналог певного об’єкта, процесу або явища (“оригінала”), який використовується в якості «замінника» («представника»).

[4] від грец. Kybernetike – мистецтво управління

[5] Прогностика (футорологія) – теорія і практика прогнозування, наука про закони і способи розробки прогнозів

[6] Third Party Logistics approach” – інтегрована взаємодія учасників ЛС з т.зв. логістичними посередниками (експедиційні компанії, транспортні підприємства, стівідори та ін.)

[7] EOQ – обсяг партії постачання товарів, які відвантажуються постачальником по замовленню споживача і забезпечують для споживача мінімальне значення суми двох складових – транспортно-заготівельних витрат і витрат на формування та зберігання запасів

Дата добавления: 2014-01-05