Види і функції логістичних посередників у збутовій логістиці

Вирішальна роль у забезпеченні завдань розподільчої логістики відводиться раціоналізації вибору схеми розподілу матеріального потоку, а відповідно – вибору каналу розподілу продукції та формування відповідних логістичних ланцюгів.

Канал розподілу - шлях, яким товари рухаються від виробника до споживача. Канал розподілу – це також сукупність фірм чи окремих осіб, які беруть на себе зобов’язання або допомагають передати комусь іншому певний товар (право власності на певний товар чи послугу) на його шляху від виробника до споживача.

В сфері збуту товарів виробничі і торгові фірми можуть використовувати різноманітні варіанти каналів розподілу (виробник-споживач; виробник-оптовий продавець-споживач; виробник-оптовий продавець-дрібнооптовий продавець-споживач та ін.), які характеризуються різним кількісним складом і якісною структурою суб'єктів розподілу.

Факторами, які впливають на вибір каналів розподілу, є: можливість займатись розподілом товару і піддаватись ризику, пов'язаному із збутом та розподілом; наявність знань, досвіду і методів торгівлі; обсяги продажу товарів; географічна віддаленість районів виробництва і споживання товарів; ефективність послуг посередників; споживчі властивості товару; кон'юнктура ринків збуту; порівняльна ефективність каналів розподілу.

Вибір оптимальної форми розподілу товарів необхідно здійснювати на основі аналізу ефективності кожного із можливих каналів.

Залежно від рівнів інтеграції діяльності учасників каналу розподілу виділяють традиційні канали розподілу і вертикально інтегровані канали.

Кожний канал розподілу характеризується притаманними йому рівнями збуту і витрат, а також типом використовуваних посередників (яких прийнято називати рівнями каналу). Рівень каналу – посередник, який виконує роботу з наближення товару та права власності на нього до кінцевого споживача. Довжина каналу визначається за кількістю проміжних рівнів між виробником і споживачем, які, як і рівні каналу, є членами каналу розподілу.

При формуванні каналу розподілу товару на перше місце висувається рішення щодо структури каналу (вибору логістичного ланцюга). При цьому приймається рішення щодо кількості рівнів каналу, конкретного складу членів каналу (конкретного дистриб¢ютора, перевізника, страхувальника, експедитора та ін.), а також і типу використовуваних посередників.

Класифікацію посередників можна провести за поєднанням двох ознак: 1/ від чийого імені працює посередник; 2/ за чий рахунок він працює.

Основними типами посередників каналів розподілу є: дилер (своє ім¢я, свій рахунок), дистриб’ютор (чуже ім¢я, свій рахунок), комісіонер (своє ім¢я, чу­жий рахунок), агент, брокер (чуже ім¢я, чужий рахунок); також можуть за­лу­чатися збутові організації промислових компаній (оптові бази, оптові контори).

Дилер – це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені та за свій рахунок. Товар купується ними згідно з договором поставки. Розрізняють два види дилерів: ексклюзивні – є єдиними представниками виробника в даному регіоні та наділені винятковими правами реалізації його продукції; авторизовані – співпрацюють із виробником на умовах франчайзу.

Дистриб’ютори – оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника та за свій рахунок. Виробник надає дистриб’ютору право торгувати своєю продукцією на певній території та протягом вказаного строку. Дистрибутор може діяти і від свого імені. В цьому випадку в межах договору на отримання права продажу підписується договір поставки. У логістичному ланцюгу дистриб’ютори займають місце між виробником і дилерами.

Комісіонери — це оптові та роздрібні посередники, які здійснюють операції від свого імені та за рахунок виробника. Виробник залишається власником продукції до її передання та оплати кінцевому споживачу. Договір про поставку підписується від імені комісіонера. Комісіонер зобов'язаний забезпечити збереженість товару. Винагорода комісіонеру виплачується у вигляді процентів від суми проведеної операції або як різниця між ціною, зазначеною виробником, та ціною реалізації.

Агенти — посередники, які виступають як представники або помічники іншої основної стосовно них особи (принципала). Агенти є юридичними особами. Агент узгоджує справи від імені та за рахунок принципала. За обсягом повноти агенти діляться на універсальні — здійснюють будь-які юридичні дії від імені принципала, генеральні — укладають тільки ті справи, які зазначені в довіреності. За послуги агенти отримують винагороди як за тарифами, так і за домовленістю із принципалом.

Брокери — посередники, які при підписанні договорів зводять контрагентів. Брокери винагороджуються лише за продану продукцію, їх доходи можуть формуватись як певний процент від вартості товарів, або як фіксована винагорода за кожну продану одиницю товару.

Роботу з визначення кількості посередників проводять на основі обраної системи розподілу (інтенсивний розподіл; ексклюзивний розподіл; селективний розподіл).

Для підвищення ефективності збуту продукції і з метою економії коштів організації використовують багатоканальні системи розподілу продукції. В кожному з окремих каналів доведення товару до споживача визначається характером самого товару, місцем та умовами його виробництва, споживання і можливостями транспорту.

При виборі варіанта логістичного ланцюга в межах обраних каналів розподілу керуються такими критеріями, як:

• повнота, своєчасність та комплектність виконання замовлень споживачів,

• мінімум затрат на одиницю приросту корисного ефекту збутової діяльності,

• можливість повернення неякісних товарів та організація логістичного сервісу,

• економічна вигода для кожного учасника логістичного ланцюга при збереженні конкурентоздатності товару на ринку.

Дата добавления: 2014-01-05