Педагогіка як наука про освіту

Педагогіка - наука про виховання підростаючого покоління та дорослих людей засобами спеціально організованого, цілеспрямованого впливу на особистість в умовах соціального формування активної особистості. Сучасна педагогіка вивчає і вирішує проблеми виховання, навчання, освіти та розвитку людини, що виникають на різних етапах її життя в різних умовах соціально-економічної та науково-технічного розвитку суспільства, яке постійно ставить нові завдання в галузі освіти і виховання. Предметом педагогіки є цілісний гуманістичний процес виховання і освіти, розвитку соціально активної особистості, підготовки її до життя і праці, громадської діяльності з урахуванням суспільно-економічної обстановки в країні. Об’єктом вивчення і дослідження в педагогіці є реальний процес передачі новому поколінню соціально-історичного досвіду та культури людства, шляхи його примноження, гуманістичне виховання, навчання та виховання людини на різних етапах його життя, формування суспільних та міжособистісних відносин.

Сучасна педагогіка пройшла довгий шлях розвитку і перетворилася на розширену систему наукових знань з чітко вираженими галузями, яких налічується близько 20. Але всі галузі спираються в цілому на структуру та принципи загальної педагогіки. Умовно їх поділяють на загальнопедагогічні і функціональні.

1. Загальнопедагогічні:

Дошкільна педагогіка;

Педагогіка школи;

Соціальна;

Превентивна;

Спеціальна (дефектологія) - вивчає навчання та виховання дітей з певними фізичними вадами (сурдопедагогіка - глухонімих, Тифлопедагогіка - сліпих і слабозорих, олігофренопедагогіка - розумово відсталих).

2. Функціональні:

Педагогіка вищої школи, в тому числі технікумів і коледжів;

Педагогіка професійно-технічної освіти;

Військова педагогіка;

Педагогіка Інженерна, медична, культурно-освітня;

Педагогіка підвищення кваліфікації та перекваліфікації фахівців, керівних і робочих кадрів.

Окремо стоїть порівняльна педагогіка - наука про порівняння систем педагогічної освіти в різних країнах з вітчизняною системою освіти. Історія педагогіки - наука про історично обумовлених педагогічних системах минулого, про внесок видатних корифеїв педагогічної думки в скарбницю світового педагогічного досвіду.

В останні роки отримала розвиток педагогіка народознавства, яка включає в себе етнографію, народну педагогіку, вивчення народних моральних і національних традицій, звичаїв, обрядів.

Дидактика (від гр. didacticos - той, хто повчає і didasko -той, хто вивчає) - галузь педагогіки, яка досліджує навчання на найбільш загальному рівні - теоретичному. Це педагогічна теорія навчання, яка дає наукове обгрунтування його змісту, методів і організаційних форм.

Об’єктом дидактики є навчання як особливий вид діяльності, спрямований на передачу підростаючим поколінням соціального досвіду, його засвоєння, творче відтворення. Надбанням студента стає та частина культури, яка входить до змісту освіти і складає змістову сторону навчання.

Головним у діяльності, спрямованій на передачу соціального досвіду, з позицій педагогіки, є відношення між двома видами діяльності - викладанням і учінням (діями учителя й студента), що виступають в єдності. Інші відношення (студент-навчальний матеріал, студент - інші студенти, студент - книга і под.) стають дидактичними настільки, наскільки вони об’єднуються цим відношення. Наприклад, книга стає підручником, якщо вона включається в процес навчання і стає засобом для учителя й студента. Звідси предметом дидактики є зв’язок викладання (діяльності вчителя) і учіння (пізнавальної діяльності студента), їх взаємодія.

Дидактика розглядає змістову і процесуальну сторони навчання в їх єдності. Наприклад, знання вивчаються не ізольовано, не самі по собі, а разом з методами їх передачі і засвоєння.

Крім завдання описувати і пояснювати процес навчання й умови його реалізації, завданням дидактики також є перетворення та удосконалення практики. Вона розробляє більш досконалу організацію процесу навчання, нові навчальні системи, нові технології навчання.

Дидактика, як загальна теорія освіти і навчання, розглядає загальні положення й закономірності, властиві навчанню всіх предметів. Ці закономірності відображаються у викладанні конкретних навчальних дисциплін. Водночас викладання кожного предмета має свою, надзвичайно суттєву специфіку. Так, навчання біології, хімії, фізиці, математиці докорінно відрізняється від навчальної роботи з таких предметів, як історія і література. Ще більш специфічним є вивчення музики чи проведення навчальних занять з фізичної культури і праці. На цій підставі виділяються окремі дидактики або предметні методики.

Дата добавления: 2014-01-05