Порівняльний підхід до оцінки потенціалу підприємства

Порівняльний підхідбазується на інформації про недавні ринкові угоди з аналогічним об’єктами та її використанні у якості бази визначення вартості об’єкта оцінки. У основі методів даної групи лежить постулат про те, що суб’єкти ринкових відносини заключають угоди по аналогії з уставленими традиціями чи минулим досвідом. Нажаль, абсолютних аналогів окремих елементів потенціалу не існує, тому слід використовувати різні механізми коригування вартості аналога. Загальну логіку розрахунків за даним підходом можна представити формулою:

, (1)

де k_i — коригуючий коефіцієнт за і-тим параметром об’єкту; n — кількість визначених параметрів розбіжності, що використовуються у порівнянні.

Як видно з наведеної формули, об’єктивною необхідною умовою використання методів цієї групи є наявність розвинутого ринку об’єкту оцінки та існування на ньому об’єктів-аналогів.

Слід відзначити, що згадані вище оціночні коефіцієнти чи мультиплікатори представляють собою відносні показники, які визначаються як співвідношення окремого суттєвого вартість-формуючого критерію з визначеною фінансово-економічною базою. Загальна формула розрахунку представлена таким чином:

(2)

Сукупність усіх можливих критеріїв порівняння можна розбити на такі групи: 1) загальні показники сфери діяльності підприємства; 2) показники масштабу діяльності; 3) показники фінансово-економічного стану; 4) показники якості менеджменту; 5) показники ринкової позиції.

У якості бази порівняння традиційно використовуються такі фінансово-економічні показники: сукупний капітал підприємства, сума його чистих активів, виручка від операційної діяльності (загальний валовий дохід), грошовий потік від функціонування об’єкту, чистий прибуток, середня сума виплачуваних дивідендів тощо.

Усі мультиплікатори поділяються на дві групи у залежності від виокремленої ознаки:

1. Залежно від бази порівняння:

1.1. ресурсні мультиплікатори — у якості бази порівняння беруться суми витрат (наприклад, вартість / капітал підприємства);

1.2. результатні мультиплікатори — у якості бази порівняння приймаються досягнуті результати діяльності (наприклад, вартість / генерований потік капіталу);

2. Залежно від періоду охоплення:

2.1. інтервальні мультиплікатори — відтворюють зв’язок вартості об’єкту оцінки з показниками, які формуються протягом певного періоду (наприклад, вартість / прибуток);

2.2. одномоментні мультиплікатори — визначають вартість підприємства відповідно до досягнутих на певну дату результатів чи понесених витрат (наприклад, вартість / чисті активи підприємства);

3. Залежно від сутнісного змісту:

3.1. вартісні (цінові) мультиплікатори — відношення вартості (ціни) до бази порівняння (наприклад, вартість / грошовий потік);

3.2. фінансово-економічні мультиплікатори — відношення ключових фінансових чи економічних показників до значень об’єктів-аналогів; як правило, використовуються у внутрішніх порівняльних процедурах.

Різновидом методу мультиплікаторів, щоправда у реалізованому вигляді, можна вважати метод галузевих співвідношень, який базується на попередньо визначених та усереднених співвідношеннях між характеристиками об’єктів порівняння.

Дата добавления: 2014-01-05