Метод мозкового штурму

Із 1950 – 1960–х років почали дуже інтенсивно застосовувати метод мозкового штурму (мозкової атаки), призначений для виявлення нових ідей. Для цього створюють атмосферу, яка сприяє генерації ідей і звільняє експерта від зайвої скутості. Будь–яку ідею обговорюють, не відкидаючи її навіть попри очевидну безперспективність. Важливу роль відіграє керівник експертизи, який спрямовує дискусію згідно з кінцевою метою.

На виступи експертів накладають одне, але дуже істотне обмеження: не дозволено критикувати пропозиції інших. Можна розвивати їх, висловлювати власні ідеї, але не критикувати. Під час засідання експерти висловлюють дедалі екстравагантніші міркування. Години через дві засідання закінчується, і починається наступний етап мозкового штурму – аналіз висловлених ідей за допомогою аудіо– чи відеозапису засідання. Зазвичай близько 30 зі 100 ідей заслуговують на подальше опрацьовування, із 5—6 можна сформулювати прикладні проекти, а 2—3 зрештою дають корисний ефект (прибуток, оздоровлення навколишнього природного середовища тощо). Інтерпретація ідей є творчим процесом.

Загалом мозковий штурм широко застосовують для вирішення різних промислових і адміністративних питань. При цьому ситуації можуть бути різного рівня складності. Мозковий штурм доречний для виконання відносно простих завдань: придумати оригінальний вислів для реклами, прискорити сортування кореспонденції, дібрати подарунок працівникові на день народження та ін. За допомогою цього методу можна розв’язувати й складні професійні проблеми. У такому разі варто «роздрібнити» складне завдання на підзавдання, що виконуватимуться послідовно.

Під час мозкового штурму учасники групи надають своїм думкам повну свободу і не намагаються скерувати їх у певне річище. Людина говорить усе, що спадає їй на думку, хоч би яким абсурдним це не здавалося. Основне правило мозкового штурму полягає в тому, що процес генерації ідей відділено від їх критики. Заохочують будь–яке міркування, навіть найбожевільніше чи таке, що здається помилковим. Така підтримка стимулює творчий процес. Завдяки цьому працівники пропонують декілька десятків нових, оригінальних ідей.

Керують процесом двоє: експерт і організатор. Експерт – це фахівець, професійно компетентний у галузі, якої стосується проблема, що обговорюється. Організатором, котрий відповідає за ефективні комунікації та позитивну атмосферу обговорення, може бути фахівець у галузі людських ресурсів (наприклад, управлінський психолог або PR–менеджер).

Бажано, щоб мозковий штурм реалізовували зовнішні фахівці, які не працюють в організації, тому що вони не обтяжені досвідом ділових і дружніх відносин з учасниками дискусії. Це сприяє неупередженому аналізу нових ідей, що виникають. Окрім того, оскільки мозковий штурм спрямовано на пошук, а також на розв’язання певної актуальної проблеми, то бажано, щоб дискусією керували зовнішні фахівці, котрі мають інший професійний досвід і компетентні в технології проведення мозкового штурму.

Етапами проведення мозкового штурму є наступні.

1. Підготовка та формування креативної групи.

2. Процес мозкового штурму.

3. Підбиття підсумків.

Під час підготовки обирають проблему для обговорення й окреслюють основні підходи до її розв’язання. Наступний крок – формування творчої групи (4–10 чоловік), яка працюватиме під час мозкового штурму. Двоє чи троє її учасників мають володіти спеціальними знаннями з проблеми обговорення, а інші – мати професійний досвід в інших галузях. У мозковому штурмі повинні брати участь не лише керівник і PR–менеджер, але й маркетологи, юристи, інженери й інші працівники компанії.

Якщо серед учасників є керівники та підлеглі, то діє обов’язковий принцип «зривання погонів», тобто професійної й особистої рівності. Крім того, експертові й організаторові мозкового штурму заборонено «тиснути» на учасників і контролювати їхні міркування. Для ефективного мозкового штурму слід створити у творчій групі розкуту й позитивну атмосферу вільного пошуку нових ідей.

Процес мозкового штурму проходить за певною технологією. Спочатку керівник формулює проблему обговорення та пропонує учасникам поміркувати над її розв’язанням. Обговорення проходить зазвичай у формі «спалахів» і пауз. «Спалахи» тривають здебільшого 10–15 хвилин. Під час «спалаху» мозкової активності нові ідеї занотовують, іноді використовуючи диктофон. У ході генерації ідей підтримують і розглядають найрізноманітніші, несподівані та парадоксальні варіанти. Якщо виникає пауза в обговоренні, керівник або психолог має ставити питання для активізації групи.

На етапі підбиття підсумків керівник називає нові ідеї, що виникають внаслідок активного обговорення. Мозковий штурм дає змогу проявити свої здібності його яскравим учасникам, які формулюють багато нових і цікавих ідей. Ці працівники – інтелектуальні та творчі лідери. їх вік, стать і професійна належність не мають значення. Лідерів із високим творчим потенціалом і надалі слід залучати до вирішення важливих для організації питань.

Метод мозкового штурму перевірений часом і в багатьох випадках ефективний, але існує й певна небезпека. Якщо його організовує керівник, якому працівники не довіряють, учасники не хочуть або з певних причин побоюються передати свої ідеї та пропозиції, тому розкутої та позитивної атмосфери, потрібної для мозкового штурму, не вдасться створити. У цьому випадку не допоможе навіть запрошення досвідченого психолога чи незалежного тренера.

Найкраще для вирішення робочих проблем залучити нову особу. Достатньо, щоб у цій ролі виступав відомий колективу працівник, наділений новими повноваженнями. Тоді відразу виникає мотивація: «Раніше нас не хотіли чи не вміли слухати, а тепер з’явилася нова людина, яка оцінить наші ідеї».

Дата добавления: 2014-01-05