Походження та суть кредиту

Кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу платежу.

Існування товарного виробництва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту. Крім того під впливом різних чинників потреба підприємств у оборотному капіталі коливається як протягом одного циклу, так і (особливо) в різних циклах кругообігу. Ці коливання бувають двох видів - сезонні та постійні. Сезонні коливання переважно викликані природними чинниками, а постійні - в основному різними випадковими причинами. З метою забезпечення безперервності індивідуального кругообігу капіталу обидва види цих коливань зумовлюють необхідність кредиту.

Але в цілому можна зробити висновок, що коливання потреби в оборотному капіталі є однією з причин необхідності кредиту. Ця причина визнається майже усіма економістами, проте у більшості випадків поза їхньою увагою залишається необхідність кредиту, яка випливає із коливань структури джерел формування оборотного капіталу.

Передумови виникнення кредиту:

- майнове розшарування суспільства

- необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку

- певні гарантії його повернення,

- збіг економічних інтересів кредитора і позичальника

- учасники мають бути юридично самостійними особами. Фізичні ж особи можуть стати суб'єктами кредитних відносин за умови їх дієздатності з правового погляду.

- отримання позичальником регулярних доходів,

- для юридичних осіб - функціонування на засадах комерційного чи господарського розрахунку.

Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту, - коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб. Коли в одних із них кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв'язується за допомогою кредиту, котрий необхідний позичальнику для розширення виробництва або для повнішого задоволення власних потреб.

Слово «кредит» походить від латинського «creditum», що означає «позика», «борг». Цей термін також перекладається як «вірю», «довіряю». Розглядаючи цю економічну категорію, необхідно звернути увагу на такі засадні її ознаки:

- кредит - це специфічний тип економічних відносин, що ґрунтується на взаємній довірі сторін цих відносин;

- економічною основою кредиту є мобілізація й нагромадження тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капіталу;

- кредитування - це акт передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове користування позичальнику на умовах повернення та оплати.

Отже, сутність категорії кредиту можна визначити так: кредит - це суспільні економічні відносини, що виникають між економічними суб'єктами (кредитором і позичальником) з приводу переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності, строковості, цільового характеру та гарантованості.

Кредиту в ринковій економіці притаманні такі ознаки:

- позичальниками здебільшого стають суб'єкти господарювання, кредиторами - переважно банки;

- гроші, видані в позику, використовуються позичальником як капітал;

- джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти;

- позика використовується як гнучкий механізм «переливання» капіталу з одних галузей суспільного виробництва в інші та вирівнювання норми прибутку;

- учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями;

- кредитні відносини є добровільними та рівноправними

- кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають;

- кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Проте вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента. Однак вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад у висхідне положення.

– кредитні відносини на мікроекономічному рівні є перервними, тобто після повернення одержаної в борг вартості і сплати процента вони перериваються. Проте на макроекономічному рівні кредитні відносини підтримуються безперервно як безперервний рух вартості в процесі суспільного відтворення.

– безперервність та платність кредитних відносин визначають ще одну характерну їх рису - здатність забезпечувати зростання вільної вартості, тобто її капіталізацію. Відтак формується особлива самостійна форма капіталу - позичковий капітал.

Плата, що називається процентом, має подвійне призначення:

а) компенсувати кредитору втрату доходу у зв'язку з переданням відповідної суми коштів у чуже розпорядження та можливі збитки на випадок неповернення позички;

б) стимулювати позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів.

Платність істотно відрізняє кредитні відносини від інших видів вартісних відносин, є тільки їх видовою ознакою.

Необхідність кредиту зумовлена тим, що в процесі кругообороту індивідуальних капіталів одні суб'єкти господарювання нагромаджують тимчасово вільні кошти, а інші - потребують цих коштів. Кредит сприяє розв'язуванню суперечності між можливим тимчасовим «заморожуванням» коштів і необхідністю їх ефективного використання. З допомогою кредиту банки акумулюють тимчасово вільні кошти одних клієнтів (кредитори банку) з тим, щоб надати позику іншим клієнтам (дебітори банку). Залучені таким чином кошти клієнтів становлять основу кредиту.

Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями - грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення.

Водночас кредит - це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.

Від грошей (як грошей) кредит відрізняється такими рисами:

– у них різний склад суб'єктів-носіїв відповідно грошових і кредитних відносин: у першому випадку ними є продавець і покупець, у другому - кредитор і позичальник, які можуть не збігатися;

– у них різний характер руху вартості: в суто грошових відносинах має місце зустрічне, еквівалентне переміщення двох різних форм вартості - товарної і грошової, а в кредитних відносинах - нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі;

– у них різне суспільне призначення в процесі відтворення. Гроші призначені забезпечити реалізацію споживної вартості і довести її до кінцевого споживача. Вони також є засобом накопичення реалізованої вартості. Кредит призначений задовольняти тимчасові потреби в додаткових коштах одних економічних суб'єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів –д ля других. Навіть якщо кредит здійснюється в грошовій формі, таке його іманентне призначення від цього не змінюється. І навпаки, якщо кредит (замість грошей) забезпечує доведення виробленої вартості до кінцевого споживача (продаж товару з відстрочкою платежу), він не замінює грошей у реалізації цієї вартості: коли настає строк погашення кредиту, тільки гроші можуть забезпечити еквівалентний платіж за товар, хоч виступає він у формі погашення боргу;

– кредит за сферою використання є більш «вузькою» категорією, ніж гроші. Гроші обслуговують реалізацію всього ВВП(крім бартеру), розподіл і перерозподіл його вартості, а кредит обслуговує рух тільки частини ВВП у процесі відтворення. Тому учасниками грошових відносин є всі юридичні і фізичні особи суспільства, а кредитних відносин - тільки певна частина їх;

– рух грошей від одного економічного суб'єкта до іншого (у некредитних відносинах) завжди супроводжується зміною власника відповідної вартості, представленої грошима: право власності на гроші переходить від платника до одержувача. При кредитному переміщенні вартості власником її завжди залишається кредитор. Навіть продаючи товари у кредит, продавець зберігає за собою право власності на них, яке підтверджується поверненням вартості при погашенні боргу покупцем.

Істотні відмінності є між кредитом і фіскально-бюджетними відносинами. На відміну від кредиту, фіскально-бюджетні відносини формуються в процесі розподілу вартості (кредит - у процесі перерозподілу), рух вартості у цих відносинах пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і платним, визначається переважно неринковими, адміністративно-вольовими чинниками. Фіскально-бюджетні відносини і кредит функціонують переважно паралельно, на відокремлених економічних сегментах, доповнюючи, а не підміняючи один одного. І навіть у випадках використання на одному й тому самому економічному сегменті вони не знеособлюються, а зберігають свою видову специфіку.

Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту - це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.

Позичена вартість як об'єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику. Таке передання оформляється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою. Надання позички породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб'єктами - кредитором та позичальником. Тому поняття кредиту ширше за поняття позички, бо передбачає не тільки факт надання останньої, а й відносини між сторонами, що виникають у зв'язку з наступним погашенням позички, з урегулюванням взаємних претензій, пов'язаних із несвоєчасним поверненням позички позичальником чи порушенням умов договору кредитором тощо. Тому позичка є ключовою ланкою кредитних відносин.

Вимоги до економічних суб'єктів кредитних відносин:

– юридично самостійні особи;

– здатними нести майнову відповідальність перед другою стороною, тобто мати дохід як гарантію виконання своїх зобов'язань;

– взаємно зацікавленими у співробітництві один з одним та готовими підписати відповідні угоди.

6.4 Функції і роль кредиту

Суть кредиту проявляється в його функціях: перерозподілення, емісійна та контрольна.

Перерозподільча функція полягає в тому, що з допомогою кредиту відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення. Вона проявляється як за мобілізації грошових капіталів, що тимчасово не беруть участі в господарському обороті, так і за їх розміщення у сфери економічної діяльності. У цій функції кредит виступає тільки як форма передачі капіталу з одних рук до інших.

Джерела кредитних коштів:

а) заощадження населення (головне),

б) грошові залишки на рахунках у банку,

в) вивільнені кошти із кругообороту капіталу:

– кошти цільового призначення (спеціальні фонди),

– амортизаційні відрахування,

– невикористаний прибуток,

– тимчасово несплачені податки (строк сплати не збігається з періодом нарахування),

– тимчасово вільні кошти для виплати заробітної латні (період нарахування не збігається з періодом виплати).

г) невикористані бюджетні кошти.

Функція кредиту в цьому разі полягає в тім, щоб мобілізувати ці реальні грошові ресурси, якомога скоротити строк їхнього «заморожування» і трансформувати у форму позичкового капіталу.

З іншого боку, за допомогою кредиту відбувається зосередження позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності..

Другою функцією кредиту є емісійна (антиципаційна), тобто випуск грошей для обслуговування платіжного обороту. Суть цієї функції кредиту випливає із функції грошей як засобу платежу. Будь-яка емісія готівкових чи депозитних грошей - результат кредитної операції. Видача позики збільшує грошову масу в обороті, а погашення позики її зменшує. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обороті.

У цій функції кредит сприяє економії витрат грошового обігу. Через кредит відбувається прискорення обороту грошей; взаємне зарахування платежів; запровадження прогресивних систем розрахунків для юридичних та фізичних осіб, що в кінцевому підсумку забезпечує скорочення грошової маси в обороті та економію суспільних витрат.

Контрольна функція випливає із самої природи кредиту. Вона полягає в тім, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди.

Роль кредиту як економічної категорії характеризують конкретні прояви його функцій у даному соціально-економічному середовищі.

У ринковій економіці роль кредиту проявляється в регуляції, тобто в оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВВП та національного доходу є завершальною інстанцією. Вона охоплює, поряд з фінансовою також виробничу й невиробничу сфери, різні галузі виробництва й різні регіони. Отже, кредит певною мірою впливає на структурну перебудову економіки, на формування важливих пропорцій в економічній системі: співвідношення між фондами відшкодування, нагромадження і споживання. Сприяючи вирівнюванню норми прибутку в різних галузях, кредит впливає на галузеву структуру економіки, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в ті галузі, де забезпечується отримання високих прибутків.

Надзвичайно важлива роль кредиту в забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень.

За умов ринкової економіки дедалі більшої ваги набуває кредит в обслуговуванні інноваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, у підготовці та перепідготовці наукових кадрів.

Кредит сприяє прискоренню концентрації та централізації капіталу через використання акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в системі економічних відносин.

Кредит використовується як один із дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки у світову економічну систему.

Дата добавления: 2014-01-05