Виникнення Франкського королівства. Правління Хлодвіга І

Франкська держава - варварська держава, заснована у Галлії франками наприкінці V ст.

Франки - група германських племен (хамави, бруктери, усибети, тенктери, сугамбри), що заснували в епоху раннього Середньовіччя Францію та Німеччину. Спочатку населяли низовину Рейна. Підрозділялися на дві групи: салічні (жили поблизу моря) і ріпуарські (проживали вище по берегах Рейна). У середині IV ст. франки стали федератами римлян: салічним франкам була відведена територія в межиріччі Маасу і Шельди, а ріпуарським - між Маасом і Рейном.

На відміну від інших германських племен, франки не залишали насиджених місць, а стали розширювати свої володіння - як на захід, на територію Галлії, так і на схід, у глиб Німеччини. Початок їхнім завойовницьким походам поклав король салічних франків ХлодвіґІ (правив у 481 -511), що згуртував франків у єдине королівство і розширив кордони своєї держави до Піренеїв, знищивши залишки Римської імперії в Галлії і відтіснивши бурґундів і вестготів. Жорстокий і безпринципний, Хлодвіґ зарекомендував себе як обдарований воєначальник. У 486 р. при Суассоні він здобув перемогу над Сиагрієм, останнім римським намісником у Галлії, установивши контроль над межиріччям Сомми і Сени. Через десять років він здобув перемогу над алеманнами при Цульпіху біля Кельна і зайняв верхню Рейнську область. Ця перемога, як і вплив його дружини-християнки Клотільди, привели до обернення Хлодвіга і ще трьох тисяч франків (за деякими даними-з тисячею) у правовірне християнство (бл. 498р.). Представники духовенства вітали його як захисника істинної віри, чим Хлодвіґ не забарився скористатися.

Прийняття християнства забезпечило йому підтримку духовенства і галло-римського населення в боротьбі проти інших германських племен, що у своїй більшості сповідували аріанство. Поступово влада франків поширилася на долину Рони і центральну Німеччину. Хлодвіґ належав до династії Меровінгів, згадки про яку йдуть від легендарного короля Меровеха. До середини VIII ст. ця династія виродилася й поступилася троном Каролінґам, раніше спадкоємним майордомам (\Майордом (від середньовіч. лат. та)ог аоти5 - старший у домі) (палатний мер) - вища посадова особа у Франкському королівстві при Меровінгах (кін. V- сер. VIII ст.ст.). Зі середини VII ст. майордоми значною мірою зосередили у своїх руках державну владу. Майордом Піпін Короткий у 751 р. поклав початок династії Каролінгів, яка витіснила династію Меровінгів.).

У першій половині VI ст. Франкське королівство являло собою велике політичне об'єднання. Франкський король здійснював управління у центрі і на місцях через своїх слуг. Королівські управлінці, які спостерігали за правильним надходженням у королівську казну внесків - відрахувань із торгових операцій, судових штрафів тощо - перетворилися в органи державного управління та витіснили старовинні виборні посади. Основну масу населення Франкського королівства в період його утворення становили вільні франки і галло-римляни. Нижче на суспільній драбині стояли літи, вільновідпущеники гараби. Родової знаті у салічних франків в часи Меровінгської династії не було, але дуже швидко виділилася служива знать із числа королівських дружинників і довірених слуг, яких за вірну службу наділили великими землеволодіннями.

Після смерті короля Дагоберта І в 639 р. між представниками могутньої аристократії почалися безперервні міжусобні війни. При цьому кожен із них оточував себе васалами, правив як маленький державець, втягуючи у міжусобні чвари залежні від нього прошарки населення. В кожній із трьох частин, на які розділилася Франкська держава - в Бургундії, Нейстрії та Австразії - були особливі начальники палаців - майордоми, які будучи представниками знаті, фактично керували зовнішньою та внутрішньою політикою держави, ігноруючи королівську владу і воюючи між собою. На початку 640-х рр. від Франкського королівства відокремилися Тюрингія, Алемачнія та Баварія, близько 670 р. стала самостійною Аквипанія

У процесі міжусобної боротьби представників аристократії лідерські позиції зайняв майордом Австразії Піпін Геристальський, котрий став у 687 р. єдиним майордомом усі трьох частин Франкської держави. За королями дому Меровінгів був залишений титул, а уся фактична влада перейшла до майордомів. Опираючись на свої велетенські земельні багатства і величезну кількість васалів з числа вільних, Піпін та його спадкоємці примусили коритися знать, посилили воєнну міць Франкського королівства. Сам Піпін успішно здійснював походи проти германців на сході, знову утвердив франкський вплив в Алеманніїта Баварії.

Держава франків періоду правління Карла Мартелла

Карл Мартелл - син Піпіна Геристальського і спадкоємець його посади майордома об'єднаного Франкського королівства. Він одноособове управляв державою з 715 по 741 рр., не підпорядковуючись номінально царюючим королям із династії Меровінгів. У перші роки свого правління він був змушений вести боротьбу із повсталими проти нього феодалами Нейстрії, з герцогами Провансу та Аквітанії. Повстання були придушені, а землі феодалів-бунтівників - конфісковані. Цей земельний резерв дозволив Карлу провести бенефіціальну реформу. Ділянки землі надавалися феодалам у пожиттєву власність і тільки за умови військової служби феодала у королівській армії. При невиконанні служби землі вилучалися. Спадкоємці могли одержати бенефіцій лише на цих же умовах. Цей підхід надовго змінив практику дарування землі у абсолютну власність.

Коли земельні фонди у черговий раз вичерпалися, Карл Мартелл провів часткову секуляризацію5 церковних земель і продовжив роздачу бенефіців уже за рахунок церкви. Ті церковні ієрархи, які проявили незадоволення, були Карлом усунені. Бенефіціальна реформа дозволила Карлу створити потужну армію, яка була у цей час украй необхідна з огляду на загрозу арабського завоювання.

Війни з арабами, які вторглися у 720 р. у Галлію з території захопленої Іспанії, показали недієздатність франкського війська, яке складалося із піхоти, а не з кінноти. Залізне спорядження вершника дорівнювало приблизно вартості 45 биків і воїн сам мав його купувати. З метою створення кінної армії, Карл Мартелл передав багато церковних та монастирських земель представникам франкської знаті, які в свою чергу мали роздати ці землі якомога більшій кількості осіб з умовою, щоб вони відбували кінну військову службу. У 732 р. франкська кіннота нанесла арабській настільки потужний удар, що араби повернулися до Іспанії й припинили своє просування на північ від Піренеїв. Франки, таким чином, захистили Європу від арабського завоювання. Вважається, що саме після цієї битви Карл одержав прізвисько "Мартелл" - Молот.

Син Карла Мартелла, Піпін Короткий остаточно вигнав арабів із Галлії, продовжував закріплювати успіхи франків за Рейном. Він завершив підкорення Тюрингії, діючи при цьому за прикладом батька у тісному союзі з церквою. За підтримки папи цей франкських майордом ув'язнив у монастирі останнього короля з династії Меровінгів і в 751 р. сам зайняв трон. Від нього пішла нова династія - Каролінгів.

Дата добавления: 2014-01-05