Типи відображень

При відображенні А в В кожен елемент а з А має один і тільки один образ ("aÎA $! bÎB (a = f (b)). Однак зовсім не обов’язково, щоб кожний елемент В був образом деякого елемента з А. Графічно ця ситуацію показана на рис. 3.1а. Для порівняння на рис. 3.1б наведено приклад функціонального відношення, яке не є відображенням.

а

б

Рис. 3.1. Приклади відображення (а) та функціонального відношення (б).

Означення 3.2. Якщо для відображення f: A ® B будь-який елемент b з В є образом принаймні одного елементу а з А, тобто:

"bÎB $aÎA: b = f (a),

то кажуть, що множина А накриває множину В, а відображення буде мати назву сюр’єкції (рис. 3.2).

Обернене відображення до сюр’єкції f ^—1 не буде порожнім.

Означення 3.3. Якщо для відображення f: A ® B для будь-яких двох різних елементів а₁ та а₂ з А їх образи b₁ та b₂ також різні, то відображення f називається ін’єкцією, або взаємно однозначним відображенням (рис. 3.3). Іншим чином це можна записати як:

b = f (a₁) та b = f (a₂) Þ а₁ = а₂.

Рис. 3.2. Сюр’єкція

Рис 3.3. Ін’єкція

Означення 3.4. Відображення, яке одночасно є сюр’єктивним та ін’єктивним називається бієкцією (накладанням). У цьому випадку кажуть, що між елементами А та В існує взаємно однозначна відповідність (рис. 3.4).

Рис 3.4. Бієкція

Якщо f – взаємно однозначне відображення, а А=В, то f: A ® А називається відображенням множини А на себе. Елементи (а,а)ÎА´А утворюють тотожне відображення Е, причому f ° f ^–1 = f ^–1° f = E.

Означення 3.5. Відображення множини в її фактор-множину називається канонічною сюр’єкцією.

Наприклад, нехай А та В – множини дійсних чисел і f: A ® В визначено таким чином: f (a) = 3a + 5. Функція f ін’єктивна, тому що якщо f (а₁) = f (а₂), тоді 3а₁+5 = 3а₂+5 і відповідно а₁=а₂. Функція f є також сюр’єкцією. Для будь-якого дійсного числа b треба знайти таке а, що f (а) = b = 3a+5. Розв’язуючи це рівняння відносно а, знаходимо, що якщо a = (1/3)(b-5), тоді f (а) = b. Тому функція f представляє собою бієкцію або взаємно однозначне відповідність.

Розглянемо інший приклад. Нехай знову А та В – множини дійсних чисел а функція f: A ® В визначена як f( a) = a². Функція f не є ін’єктивною, тому що f (2) = f (-2), але 2¹-2. Функція f не є також сюр’єкцією, тому що не існує такого дійсного числа а, для якого f( a) = -1. Відмітимо, що якщо А та В – множини невід’ємних дійсних чисел, то тоді f буде і сюр’єктивним, і ін’єктивним. У випадку коли А та В будуть множинами натуральних чисел, то f збереже ін’єктивність, але втратить сюр’єктивність.

Прикладом бієкційного, але не функціонального відображення є функція f: R⁺ ® R, де f (a) = .

Різні види кодування (подання чисел у різних системах числення, секретні шифри тощо) є відповідністю між об’єктами, що кодуються, і кодами, що присвоюються їм. Ця відповідність, як правило, має всі властивості взаємно однозначної відповідності, крім, може бути, однієї – сюр’єктивності. Єдність образу та прообразу в кодуванні гарантує однозначність шифрування і дешифрування. Відсутність сюр’єктивності означає, що не кожний код має значення, тобто відповідає якому-небудь об’єкту. Наприклад, кодування телефонів міста Києва семизначними номерами не є сюр’єктивним, оскільки деякі семизначні номери не відповідають жодним телефонам. У випадку коли мова йде про шифрування слів і не виконується умова ін’єкції, то це означає, що неможливо однозначно встановити початкове слово за його шифром або кодом.

Дата добавления: 2014-01-05