Генезис проблем кримінально-правової кваліфікації в правозастосовній практиці

Самостійна робота

Лекція

В юридичній науці

ТЕМА 1: Вчення про кримінально-правову кваліфікацію

План

1. Генезис проблем кримінально-правової кваліфікації в правозастосовній практиці.

2. Підстави для визначення загальної теорії кримінально-правової кваліфікації самостійним, фундаментальним напрямком наукових досліджень.

3. Понятійний апарат загальної теорії кримінально-правової кваліфікації в системі науки.

1. Теоретичне та емпіричне обґрунтування необхідності розвитку вчення про кримінально-правову кваліфікацію.

2. Предмет, структура та функції вчення про кримінально-правову кваліфікацію.

Література:

Основна [1], [2], [3], [11],[16];

додаткова [1], [3], [4], [5],[12], [15],[16],[20-21],[30],[40],[44-45],[52],[54].

Кваліфікація злочину є найскладнішим видом правозастосування. Ніяка інша правозастосовча діяльність не вимагає врахування такої кількості конкретних обставин вчиненого діяння, такого досконалого знання законодавства, що передбачає відповідальність за його вчинення, та слідчо-прокурорської і судової практики. Саме в цій діяльності припускається й найбільша кількість помилок. Більшість вироків змінюється і скасовується через невірну кваліфікацію злочинів.

Причому до помилки в кваліфікації злочину призводить невраховування чи неправильна оцінка якоїсь однієї, іноді на перший погляд, незначної обставини чи ознаки злочину.

Із 59 кримінальних справ про злочини проти особи, що надруковані у збірнику „Практика судів України в кримінальних справах”, у 56 справах було встановлено, що кваліфікація злочину була неправильною, помилковою, з 20 кримінальних справ про злочини проти власності у 19 справах кваліфікація злочину була визнана невірною. Між тим правильна кваліфікація злочину має вирішальне значення в процесі здійснення судочинства.

Незважаючи на це, теорія кваліфікації злочинів залишається недостатньо розробленою, а практика кваліфікації злочинів вивчається неналежним чином і не повною мірою. Крім того, теоретичні дослідження кваліфікації злочинів у більшості випадків тісно не поєднується з проблемами практики. Від цього значною мірою страждають і теорія, і практика, оскільки така розірваність не дає можливості досягти головної наукової мети – розробити загальні засади, принципи і правила кваліфікації злочинів.

Значна частина труднощів у кваліфікації злочинів є прямим породженням недосконалості чинного кримінального законодавства. Існують ситуації, які взагалі не піддаються більш-менш оптимальній кваліфікації, причому це не пов’язано із прогалинами у законі. Наприклад, співучасть у незакінченому злочині, деякі види злочинів проти особи, проти власності (вбивство жінки, яку винний вважав вагітною, при відсутності такої кваліфікуючої ознаки; заподіяння смерті одному потерпілому при умислі на вбивство двох або більше осіб; викрадення або знищення майна, яке знаходиться у змішаній власності та ін.).

З проголошенням незалежності, прийняттям Конституції, Україна, обравши шлях правової держави, потребує значного вдосконалення законодавчої бази.

Так, наприклад, серед найбільш істотних недоліків кримінального законодавства, які стоять на заваді кваліфікації злочинів, слід згадати такі, як:

v невитриманість термінології (поняття великої, значної шкоди у ст. 206 та 207 КК України), (дитина, неповнолітній);

v використання для роз'яснення змісту оціночних понять невдалих критеріїв (істотна шкода);

v відсутність роз’яснення термінів, що використовуються у КК України.

Дата добавления: 2014-01-05