Підстави для визначення загальної теорії кримінально-правової кваліфікації самостійним, фундаментальним напрямком наукових досліджень

Студенти повинні пам’ятати, що головна мета розвитку вчення про кримінально-правову кваліфікацію полягає у підвищенні якості кримінального закону, як один із шляхів спрощення кваліфікації злочинів й усунення слідчо-прокурорських та судових помилок.

У найбільш загальному плані під якістю кримінального закону слід розуміти сукупність ознак, що визначають придатність закону до виконання завдань, які стоять перед ним. Якість закону проявляється у ході його застосування, зокрема - кваліфікації.

Якісним в аспекті, що зараз розглядається, слід вважати такий кримінальний закон, який не породжує труднощів у кваліфікації конкретних посягань, не містить у собі джерел помилок.

Рівень якості закону задається при його створенні, у ході кодифікації і законодавства. Більш-менш істотно змінити якість чинного кримінального законодавства навряд чи можливо. На сьогодні завдання полягає у тому, щоб хоча б не погіршити якість закону в результаті поточної правотворчості, внесення змін та доповнень до нового КК України.

Підвищення якості кримінального закону полягає у наступному:

· забезпечити, щоб єдиним джерелом кримінального законодавства був лише Кримінальний Кодекс України, й усунути необхідність кваліфікації посягань по некодифікованих актах, знизити рівень бланкетності кримінально-правових норм;

· забезпечити єдиний порядок опублікування та вступу у силу кримінальних законів, відповідні положення зафіксувати у Кримінальному Кодексі Україні;

· забезпечити єдність термінології у нормах Загальної та Особливої частини Кримінального Кодексу України, виключити ситуацію, при якій одні й ті самі поняття в різних нормах кримінального закону мають різне значення;

· роз'яснити зміст термінів, які використовуються у нормах Кримінального Кодексу України вказати критерії визначення змісту оціночних понять;

· внести у кожній статті нумерацію частин та при наявності альтернативних ознак, кожну з них виділити в окремий пункт із самостійним буквеним позначенням;

· відобразити у Кримінальному Кодексі України співвідношення загальних і спеціальних норм;

· закріпити у Кримінальному Кодексі України загальні правила кваліфікації злочинів;

· наявність колізій між кримінально-правовими нормами та між нормами кримінального та інших галузей права;

· відсутність витриманих критеріїв диференціації відповідальності (виділення спеціальних норм, співвідношення простих та кваліфікованих складів злочину);

· відсутність у самому законі вказівок щодо кваліфікації скоєного навіть для тих випадків, які не можуть бути вирішені іншим шляхом (кваліфікація готування, замаху з неконкретизованим умислом).

Недоліки кримінального закону в певній мірі намагаються усунути органи, уповноважені на його офіційне тлумачення - Конституційний Суд України.

Студенти повинні знати, що у літературі висловлені суперечливі пропозиції щодо доцільності закріплення правил кваліфікації злочинів, що вироблені теорією кримінального права, у нормах законодавства. Так, у 1972 р. В. М. Кудрявцев відзначив передчасність відображення загальної теорії кваліфікації у нормах кримінального законодавства. А. В. Наумов у 1973 р., навпаки, вказував, що якби відповідні рекомендації положення увійшли у законодавство безпосередньо, то значно скоротилася б кількість помилок у слідчо-прокурорській і судовій практиці.

Така позиція видається правильною, а перелік аргументів на її користь можна продовжити:

· з'явиться одностайність у застосуванні кримінально-правових норм, буде усунута суперечливість рекомендацій, що містяться у різних джерелах;

· зникне необхідність неодноразово повторювати однорідні роз'яснення щодо кваліфікації різних категорій злочинів;

· простіше стане засвоювати відповідні положення при вивченні права;

· громадянам стане зрозуміла сутність рішень правоохоронних органів з питань кваліфікації;

· правила кваліфікації злочинів стануть не лише обов'язковими, а й більш стабільними;

· у Кримінальному Кодексі України вже закріплені правила призначення покарання, відсутність же норм, що стосуються кваліфікації, нічим не обґрунтована.

Відповідно можна виділити недоліки від відсутності закріплення правил кваліфікації злочинів у законі:

· розрізненість та суперечливість порад щодо кваліфікації злочинів, які містяться у різних джерелах;

· труднощі засвоєння правил кваліфікації злочинів, що існують у вигляді розрізнених положень;

· відсутність одностайності у застосуванні кримінально-правових норм;

· правила та рекомендації, що не закріплені у законі, менш відомі широкому загалу, не сприймаються як загальновизнані;

· існує упередженість щодо теоретичних положень у тієї частини практичних працівників, які теорії не знають, а практикою вважають власні дії.

Студентам необхідно зауважити, що з теоретичних положень у законі слід відобразити ті, що мають нормативне значення. Визначення поняття кваліфікації злочинів, її принципи та інші аналогічні питання можна залишити теорії кримінального права, а не перевантажувати ними кодекс. Серед тих же положень, що потребують закріплення у кримінальному законі, можна виділити наступні:

1) Кваліфікація попередньої злочинної діяльності:

- кваліфікація готування й замаху з неконкретизованим та альтернативним умислом;

- кваліфікація готування до злочину чи замаху на злочин, в яких є ознаки іншого закінченого злочину.

2) Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті:

- кваліфікація „посереднього спричинення”;

- кваліфікація дій учасників організованих груп та злочинних організацій;

- кваліфікація посягань, які є виконанням менш небезпечного злочину й одночасно співучастю у більш небезпечному злочині.

3) Кваліфікація множинності злочинів:

- кваліфікація продовжуваного злочину, його відмінність від повторного;

- кваліфікація багато епізодичних злочинів;

- кваліфікація за сукупністю, зокрема, коли один злочин є способом вчинення іншого злочину.

4) Кваліфікація при конкуренції норм:

- кваліфікація при конкуренції двох спеціальних норм;

- кваліфікація при конкуренції загальної та спеціальної норм;

- кваліфікація при конкуренції частини і цілого.

5) Кваліфікація при помилці в об'єкті, предметі, ознаках об'єктивної сторони.

Дата добавления: 2014-01-05