Визначення соціальної роботи

План

ІЕ

Р

Температур (більше 10 °С) за

Сума середньодобових активних

Групи кліматів

Планетарні термічні (ґрунтово-біокліматичні) пояси

Таблиця 1

вегетаційни й період, °С

І Холодні (полярні)

І Холодно-помірні (бореальні)

І Тепло-помірні (суббореальні)

і Теплі (субтропічні)

| Жаркі (тропі чн і) __________

Менше 600

600-2000

2000-3800

3800-8000

більше 8000

Спосіб характеристики клімату як фактор водного режиму фунтів застосував у фунтознавстві Г. М. Висоцький у вигляді коефіцієнта зволоження (Кз) території.

"-З —~ ,

де Р - кількість-опадів за рік, мм; Е - річне випаровування з вільної поверхні, мм. За характером зволоження виділяють такі групи кліматів (за Кз):

- дуже вологі (екстрагумідні) - > 1,33;

- вологі (гумідні) - 1,33-1,00;

- напіввологі (семигумідні) - 1,00-0,55;

- напівсухі (семиаридні) - 0,55- 0,33;

- сухі (аридні) - 0,33- 0,12;

- дуже сухі (екстрааридні) - < 0,12.

Наприклад, для фунтових зон України коефіцієнт зволоженім складає для: лісо­степової - 1,00; лісо-лугової - 138; степової чорноземної - 0,67; сухих степів - 0,38.

Отже, клімат - важливий фактор розвитку біологічних і біохімічних процесів, який зумовлює тип рослинності, темпи утворення і руйнування органічної речо­вини, вплив на водно-повітряний, температурний, окисно-відновний та мікро­біологічний режим фунтів.

Біологічний фактор - зелені рослини, мікроорганізми і тварини, на думку В- І. Вернадського, найбільш могутній фактор фунтоутворення.

При спільній дії орівнізмів у результаті їх життєдіяльності відбуваються важливі процеси синтезу і руйнування органічної речовини й новоутворення мінералів, міграція та акумуляція речовин, інші явища, які відіграють важливу роль у фунтоутворювальному процесі і визначають формування головної властивості фунту - родючості.

Характер участі рослин у фунтоутворенні різноманітний і залежить від типу рослинності. У лісах основну частку рослинних залишків становить опад дерев, у степах і на луках - відмерлі частинки кореневих систем трав'янистих рослин. Опад і органічні речовини, утворені рослинами, потрапляють у фунт. Під дією живих організмів вони розкладаються, мінералізуються до вугільної кислоти, води, газів або перетворюються на гумус.

Рослинний покрив на землі має чітко виражену зональність, що є однією з причин зональності фунтового покриву. Різновиди рослинності й умови розкладання рослинних залишків визначають також якість складу гумусу, що утворюється в грунтах, зокрема співвідношення гумінових і фульвокислот. Слід звернути увагу на відмінності у річному прирості рослинної маси як у наземній, так і в підземній частинах за основними ландшафтами (табл. 2).

Тип рослинності	Біомаса	Приріст	Опад	Лісова підстилка або степова повсть
загальна	коренів
Арктична тундра
Чагарникова тундра
Ялинники середньої тайги
Діброви
Степи лучні
Пустелі напів­чагарникові					-
Субтропічні листяні ліси
Вологі тропічні ліси

Тип рослинності визначає швидкість, об'єм, характер і хімізм біологічного кругообігу елементів.

Поряд з рослинністю істотно впливають на процеси ґрунтоутворення численні представники ґрунтової фауни — безхребетні, хребетні, які населяють горизонти грунту і живуть на його поверхні.

Прикладом надзвичайно інтенсивної дії на грунт є робота дощових червів. На площі 1 га черви щорічно пропускають через свій кишечник у різних грунтово-кліматичних зонах від 50 до 600 т дрібнозему. Разом з мінеральною масою поглинається і переробляється величезна кількість органічних решток, у серед­ньому екскременти червів (копроліти) складають до 25 т/га на рік.

Винятково важливе значення для процесів ґрунтоутворення мають мікро­організми, їм належить основна роль у глибокому і повному руйнуванні органічних речовин, первинних і вторинних мінералів. Основна маса мікроорга­нізмів зосереджена у межах верхніх 20-30 см товщі грунту. Біомаса грибів і бактерій в орному шарі грунту сягає до 5 т/га. Мікрофлора грунту дуже різноманітна. У її складі нітрифікуючі, азотфіксуючі, денітрифікуючі бактерії, сірко- і залізобактерії, целюлозорозкладаючі, актиноміцети, гриби, водорості, найпростіші тощо. ■■■'■■

Дані деяких досліджень свідчать про те, що в орному шарі окультуреного грунту на площі 1 га може міститися 5-6 т мікробної маси.

Різні мікроорганізми, які беруть участь у процесах розкладання і синтезу мінеральних органічних речовин, відіграють важливу роль у біологічному кругообігу речовин, суттєво впливають на родючість грунту.

Ґрунтотворна порода є матеріальною основою грунту і передає йому свій гранулометничний, мінералогічний і хімічний склад, а також фізичні, хімічні,

фїзико-хімічні властивості, які згодом поступово змінюються під впливом ґрунтотворного процесу. Як відомо, літосфера землі складається з магматичних метаморфічних і осадових гірських порід.

Магматичні (масивно-кристалічні) породи утворились із силікатних розпла­вів (магми). Ґрунтотворними вони бувають рідко, переважно в гірських областях. Кислі магматичні породи (граніти, піщаники) утворюють грунти з низькою природною родючістю. На основних андезитах, габро-базальтових породах формуються грунти, багаті поживними елементами, з високою родючістю, нейтральні або слаболужні з високим вмістом гумусу.

Метаморфічні гірські породи — вторинні масивно-кристалічні породи (кварцити, сланці, гнейси), утворені з магматичних чи осадових. їхнє значення в ґрунтоутворенні незначне.

Основна поверхня землі покрита осадовими породами - відкладами про­дуктів звітрювання масивно кристалічних порід. Молоді осадові породи сформу­вались у четвертинний період унаслідок звітрювання корінних порід і пере-відкладання продуктів їх руйнування водою, вітром, льодом. Вони характе­ризуються розсипчастістю, пористістю, водопроникністю, водоутримуючою здатністю. Коротко зупинимося на основних формах звітрювання (фізичному, хімічному, біологічному).

Рельєф місцевості за характером свого впливу на ґрунтоутворювальний процес дуже відрізняється від інших факторів. Рельєф є головним фактором перерозподілу сонячної радіації і опадів залежно від експозиції і крутизни схилу впливає на водний, тепловий, поживний і сольовий режими.

В. В. Докучаєв за рельєфом поділяв грунти на нормальні, перехідні і анормальні. Перші знаходяться на вододілах, другі - ґрунти депресій і понижень, які відчувають вплив ґрунтових вод; треті - не зовсім розвинуті. Рельєф впливає на розвиток ерозійних процесів. В умовах схилових форм рельєфу можливі прояви водної ерозії.

Рівнинні форми в районах з континентальним посушливим кліматом сприяють виникненню вітрової ерозії. Розрізняють макрорельєф, тобто рельєф великих територій, мезорельєф - рельєф обмежених за площею територій з перепадом висот ±100 м, мікро- і нанорельєф (рельєф з перепадами висот відповідно ± 1 і 0,3 м).

Під віком ґрунту слід розуміти час, що минув від початку формування ґрунту до сьогодні. Час - це одна з основних і обов'язкових форм існування будь-якої матерії, зокрема і ґрунту. Це абсолютний вік ґрунту. Розрізняють і відносний вік ґрунту, який характеризує швидкість ґрунтоутворення і стадійність розвитку грунту - його еволюцію. Наприклад, вік ґрунтів України не однаковий і оцінюється тисячами і десятками тисяч років (різний час звільнення різних територій від льодовика і води, формування материнських порід, зміна рослин­ності за відступаючим льодовиком). Тому чорноземи старші від дерново-підзо­листих ґрунтів Полісся.

Виробнича діяльність людини має величезний вплив на ґрунтоутворення. Вирубування лісів, меліорація, застосування засобів хімізації (добрива, пести­циди), інтенсивний механічний обробіток фунту - це нечисленні приклади різноманітного впливу на ґрунт. Необгрунтоване осушення і зрошення грунтів призводить до посиленої мінералізації і непродуктивних витрат торфу, засолення і заболочування територій. Розвиток підприємств хімічної, металургійної, вугледобувної промисловості спричиняє значні викиди різних газів, які потрапляють у грунт у вигляді хлору, сірчаної кислоти, окислів азоту, важких металів та радіонуклідів. Тому вплив людини на грунт повинен бути таким, щоб його властивості не погіршувались, а прогресивно поліпшувались.

Питання для контролю

1. Поняття про фактори та умови ґрунтоутворення.

2. Роль зелених рослин у процесі ґрунтоутворення.

3. Які головні функції здійснюють мікроорганізми при ґрунтоутворенні та формуванні ґрунтової родючості.

4. Вплив клімату на ґрунтоутворення,

5. Яка роль у ґрунтоутворенні материнських порід і рельєфу?

6. Охарактеризуйте вплив віку і господарської діяльності людини на ґрунтоутворення.-

1. Визначення соціальної роботи.

2. Становлення соціальної роботи як науки в Україні.

3. Сутність соціальної роботи як науки.

4. Соціальна робота як навчальна дисципліна.

Соціальна робота – це назва спеціальності, що визнана в усьому світі, основою якої є виявлення гуманного ставлення людини до людини. Вона відрізняється від філантропії, благодійництва та подібних видів діяльності своєю орієнтацією не тільки на допомогу у вирішенні проблем окремої людини або групи людей, але й на розвиток у них техніки подолання труднощів і вироблення навичок самодопомоги.

Проблема визначення соціальної роботи залишається актуальною в усіх країнах світу. Соціальна робота – це прикладна професія, а практичну діяльність важко чітко та однозначно охарактеризувати. Частково через те, що в основі соціальної роботи – проблеми особистості, її прояви і взаємодії з іншими людьми та суспільством у цілому. Ці прояви та стосунки є багатовимірними. Наприклад, у Великобританії соціальна робота не містить роботи з молоддю та роботи в громаді. Це окремі фахи. Соціальні працівники можуть мати різні «освітні набори» (бути бакалавром психології та магістром соціальної роботи або бакалавром соціальної роботи і магістром ділового управління тощо). У Франції в термін «соціальна робота» вкладають набагато більше значення, ніж у Німеччині та Великобританії. До юрисдикції Міністерства соціальних справ та національної солідарності Франції належать установи, де задіяні працівники, перед якими поставлені переважно освітні завдання: це працівники служби пробації, експерти зі спеціальної освіти, дошкільні вчителі, персонал дитячих садків, працівники медико-психологічного напряму, а також працівники, що безпосередньо допомагають людям у розв’язанні проблем: асистенти соціальних служб, сімейні консультанти, соціальні аніматори, надомні або сімейні помічники. У Німеччині соціальна педагогіка не особливо відрізняється від соціальної роботи, але перша є ближчою до галузі освіти та дозвілля. Вважають також, що соціальна робота більше зосереджена на дефіцитах суспільства, а соціальна педагогіка більшою мірою має справу з нормальним розвитком та освітою людей. Основними галузями соціальної роботи та соціальної педагогіки в Німеччині є:

- робота з сім’ями та молоддю (фінансова допомога, консультування, денні та резидентні установи, центри для молоді, організація дозвілля);

- робота в закладах охорони здоров’я (лікарні, психіатричні клініки, заклади охорони здоров’я для немовлят, дітей шкільного віку, робота з хронічно хворими та людьми з функціональними обмеженнями, попередження алкоголізму та наркоманії);

- соціальний захист, у тому числі різні види допомоги, робота з бездомними, людьми похилого віку, імігрантами та політичними біженцями;

- робота з правопорушниками, зокрема кооперація з судами, робота у в’язницях, пробаційній службі;

- робота в школах та інших освітніх установах.

У США розвиток соціальної роботи як професії відбувається у напрямі «лікування», а не запобігання соціальних «хвороб» та сприяння «здоров’ю», спостерігається орієнтація соціальних служб на «виправлення» клієнтів, екстенсивна терапевтична спрямованість соціальних послуг, використання «медичної моделі». Визначення соціальної роботи Американської національної асоціації соціальних працівників досить лаконічне і зрозуміле. Американці розглядають соціальну роботу як «...професійну діяльність з надання допомоги індивідам, групам або громадам, що збільшує або відновлює їхню здатність до соціального функціонування та створює сприятливі для цього умови у громаді». Пробація – це санкція, альтернативна ув’язненню, що полягає у встановленні нагляду за злочинцем, який залишається у суспільстві, але судом на нього покладені певні зобов’язання та обмеження.

Характерною рисою соціальної роботи в Україні є те, що вона тісно пов’язана з соціальним захистом та соціальною педагогікою. Наприклад, український фахівець А. Малько висловлює думку, що соціальна робота є комплексом різних видів допомоги: соціально-побутової, медико-соціальної, соціально-правової, соціально-педагогічної, оскільки допомога завжди предметна, спрямована на задоволення тих чи інших потреб. Разом з тим автор вважає основою соціальної роботи соціальну педагогіку, бо без неї діяльність соціальних працівників «перетворюється на сізіфову працю подолання наслідків без урахування причин».

Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» тлумачить соціальну роботу як діяльність уповноважених органів, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їхніх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб.

У Законі України «Про соціальні послуги» відсутнє визначення соціальної роботи. Втім, воно містилося в законопроектах, але від нього відмовилися через існування в українському фаховому середовищі різновекторних думок щодо сутності соціальної роботи. У межах кожної країни питання про зміст професії «соціальна робота» зазвичай узгоджено, але тривалий час не існувало універсального, визнаного на міжнародному рівні визначення фаху. Не було єдиного розуміння й того, що може бути включено у соціальну роботу, що є її об’єктом, хто є клієнтами, які її методи, хто такі соціальні працівники. У червні 2002 р. Міжнародна асоціація соціальних працівників та Міжнародна асоціація Шкіл соціальної роботи ухвалили міжнародне визначення соціальної роботи, яке, на думку його авторів, можна застосувати в будь-якому регіоні чи країні. Це визначення сформульоване так: «Професія "соціальний працівник" заохочує соціальні зміни, вирішення проблем у людських стосунках, просуває ідею наснаження та визволення людей з метою поліпшення людського життя. Використовуючи теорії людської поведінки та соціальних систем, соціальна робота виникає там, де має місце взаємодія людей з їхнім оточенням. Фундаментальними в соціальній роботі є принципи соціальної справедливості та дотримання людських прав».

До цього визначення додано коментар: «Соціальна робота, здійснювана у різних формах, має місце там, де відбуваються численні комплексні взаємодії між людьми та їхнім середовищем. Місія соціальної роботи – надавати можливість людям якомога повніше розвивати власний потенціал, збагачувати своє життя та попереджувати виникнення дисфункцій. Професійна соціальна робота спрямована на вирішення проблем та зміни. Соціальні працівники, таким чином, є "агентами" змін у суспільстві, а також у житті людей, сімей та громад, яким вони послуговуються.

Соціальна робота є взаємопов’язаною системою цінностей, теорій і практики. Цінності. Соціальна робота постала з гуманітарних та демократичних ідеалів, тому її цінності ґрунтуються на повазі до таких аспектів, як рівність, цінність та гідність усіх людей. Від початку свого існування (понад століття тому) практика соціальної роботи спрямована на задоволення людських потреб та розвиток людського потенціалу. Людські права і соціальна справедливість слугують мотивацією та підтвердженням дій соціальної роботи. На знак солідарності із вразливими верствами населення соціальна робота спрямована на викорінення бідності, надання свободи знедоленим та пригніченим людям з метою забезпечення соціального включення. Цінності соціальної роботи відображені у міжнародному професійному кодексі цінностей професії "Соціальна робота".

Теорії. Соціальна робота будує свою методологію на знаннях, "базою яких є докази", що отримані з досліджень та оцінювання практики соціальної роботи виключно зі специфічними знаннями відносно їхнього контексту».

Отже, соціальна робота – це специфічний вид професійної діяльності, надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня її життя, надання допомоги особі, родині, групі осіб або громаді.

Дата добавления: 2014-01-05